📚 Непозбувний книгочитун

​​"Мертва жива вода" починається з того, що героїня шукає нову роботу в іншій галузі замість улюбленої. Це створює очікування, що її звільнили через щось екстраординарне, і далі 400 сторінок нас до цього підводитимуть. Але фіг там. Звільнили героїню за не дуже переконливу фігню, яка лише опосередковано пов'язана з сюжетом.

І так протягом всієї книжки - нам ніби натякають на щось цікаве, а виходить пшик. Нам створюють очікування, але ні до чого не приводять. Дають деталі, які здаються зачіпкою, а вони не грають ніякої ролі.

Почнемо з того, що "Мертва жива вода" позиціонується (і скрізь рекламується) як моторошний детектив. 100% учасників книжкового клубу зійшлися на думці, що моторошності там ані на грам.

Це історія про сценаристку кримінального реаліті-шоу. Колега героїні кудись зникає, і та починає її шукати. Авторка писала про власну роботу - бо працювала у подібних реаліті. І це, по суті, єдине, що їй більш-менш вдалося - описати закулісся таких програм (але нічого нового ви для себе не відкриєте).

Все інше - ні. Це було водянисто (можна скоротити вдвічі), непереконливо, було навіть не цікаво дізнатися, хто ж вбивця.

Ось що і мені, і іншим учасникам клубу не зайшло:

1) Дія відбувається десь у 2018-му начебто році, а за вайбом - максимум у 2010-х, а то й у двотисячних;

2) Героїні 30 років, а поводиться вона як 18-річна, яка тільки прийшла в професію і ще не визначилася, чи ок їй ця робота. Її усі називають крутою журналісткою, але поводиться вона як дурепа і робить прості помилки. І взагалі книжка читається як підлітковий детектив, наївний і з несправжніми діалогами;

3) В книжці купа героїв, які ніяким чином не впливають на сюжет, і якщо їх прибрати, нічого не зміниться. В їхніх іменах плутаєшся, вони якісь однакові, і це бісить (це не лише моя думка, а спільна);

4) Дуже багато моментів, які виглядають як гачочки, типу “от далі буде ясно, до чого це”. А далі вони здуваються, і нічого не ясно. Наприклад, напочатку героїня тримає сувенірний кораблик. Через сотню сторінок виявляється, що його колись подарувала зникла дівчина, коли вони сиділи в барі, сказавши, що їх там всім роздають. А через якийсь час героїня дізнається, що їх там не роздають, а його просто вкрали. І все. На цьому епізод з корабликом закінчується. Це не означало буквально нічого! І такого по книжці вагон.

5) Авторка писала цю книжку 5 років, і склалося відчуття, що вона сама забувала, про що писала раніше. Наприклад, героїня думає про свою подругу і її хлопця: “Мені завжди здавалося, що вони взірець стосунків”. А трошки згодом: “Я завжди знала, що він мудак і там було багато червоних прапорців” (не дослівно, але типу того). І такого в книжці купа.

6) Найгірше - це фінал. По-перше, він водночас і передбачуваний, і такий, що не розгадаєш. Авторка розповідає нам кілька історій, про які знімали шоу. І найочевидніше було - що журналістку вбив герой якогось з цих шоу, який на щось образився. Рівно так і сталося.

І водночас розв’язка відчувається як щось таке, що авторка додумала вже на ходу, а протягом всієї книжки сама не знала, хто вбивця, і не дала читачам анінайменшого шансу здогадатися. Більш того, коли нам після інтригуючої паузи називають ім’я вбивці, перша реакція: “А хто це?”.

По-друге, фінал абсолютно непродуманий. Далі - спойлер. Виявляється, що вбита Рита додала 47 секунд пауз у телесюжет головної героїні, і це спотворило інтерв'ю - виглядало так, наче герой одного з випусків не просто бив сина, а ґвалтував його. Це зіпсувало життя цьому чоловіку і він вирішив помститися. А зробила це Рита тому, що спала з начальником і хотіла його порадувати на ДН високим рейтингом (шооо???).

Ну і виходить, що той факт, що її сюжет був відредагований, і суть в ньому змінена, героїня чомусь здогадується тільки під час розслідування. Тобто вона весь цей час не знала, що її героя звинувачують в педофілії. WTF??

Мені просто влом писати ще більше, але у нас на клубі виникло багато питань до цієї книжки. Усі, окрім однієї людини, зійшлися на думці, що витрачати на неї час не варто - зроблено це дуже так собі. А шкода.

#непозбувний_відгук

www.tgoop.com/npzbvnkngchtn/10558

9.9K viewsedited  May 18, 2024 at 17:31

​​"Мертва жива вода" починається з того, що героїня шукає нову роботу в іншій галузі замість улюбленої. Це створює очікування, що її звільнили через щось екстраординарне, і далі 400 сторінок нас до цього підводитимуть. Але фіг там. Звільнили героїню за не дуже переконливу фігню, яка лише опосередковано пов'язана з сюжетом.

І так протягом всієї книжки - нам ніби натякають на щось цікаве, а виходить пшик. Нам створюють очікування, але ні до чого не приводять. Дають деталі, які здаються зачіпкою, а вони не грають ніякої ролі.

Почнемо з того, що "Мертва жива вода" позиціонується (і скрізь рекламується) як моторошний детектив. 100% учасників книжкового клубу зійшлися на думці, що моторошності там ані на грам.

Це історія про сценаристку кримінального реаліті-шоу. Колега героїні кудись зникає, і та починає її шукати. Авторка писала про власну роботу - бо працювала у подібних реаліті. І це, по суті, єдине, що їй більш-менш вдалося - описати закулісся таких програм (але нічого нового ви для себе не відкриєте).

Все інше - ні. Це було водянисто (можна скоротити вдвічі), непереконливо, було навіть не цікаво дізнатися, хто ж вбивця.

Ось що і мені, і іншим учасникам клубу не зайшло:

1) Дія відбувається десь у 2018-му начебто році, а за вайбом - максимум у 2010-х, а то й у двотисячних;

2) Героїні 30 років, а поводиться вона як 18-річна, яка тільки прийшла в професію і ще не визначилася, чи ок їй ця робота. Її усі називають крутою журналісткою, але поводиться вона як дурепа і робить прості помилки. І взагалі книжка читається як підлітковий детектив, наївний і з несправжніми діалогами;

3) В книжці купа героїв, які ніяким чином не впливають на сюжет, і якщо їх прибрати, нічого не зміниться. В їхніх іменах плутаєшся, вони якісь однакові, і це бісить (це не лише моя думка, а спільна);

4) Дуже багато моментів, які виглядають як гачочки, типу “от далі буде ясно, до чого це”. А далі вони здуваються, і нічого не ясно. Наприклад, напочатку героїня тримає сувенірний кораблик. Через сотню сторінок виявляється, що його колись подарувала зникла дівчина, коли вони сиділи в барі, сказавши, що їх там всім роздають. А через якийсь час героїня дізнається, що їх там не роздають, а його просто вкрали. І все. На цьому епізод з корабликом закінчується. Це не означало буквально нічого! І такого по книжці вагон.

5) Авторка писала цю книжку 5 років, і склалося відчуття, що вона сама забувала, про що писала раніше. Наприклад, героїня думає про свою подругу і її хлопця: “Мені завжди здавалося, що вони взірець стосунків”. А трошки згодом: “Я завжди знала, що він мудак і там було багато червоних прапорців” (не дослівно, але типу того). І такого в книжці купа.

6) Найгірше - це фінал. По-перше, він водночас і передбачуваний, і такий, що не розгадаєш. Авторка розповідає нам кілька історій, про які знімали шоу. І найочевидніше було - що журналістку вбив герой якогось з цих шоу, який на щось образився. Рівно так і сталося.

І водночас розв’язка відчувається як щось таке, що авторка додумала вже на ходу, а протягом всієї книжки сама не знала, хто вбивця, і не дала читачам анінайменшого шансу здогадатися. Більш того, коли нам після інтригуючої паузи називають ім’я вбивці, перша реакція: “А хто це?”.

По-друге, фінал абсолютно непродуманий. Далі - спойлер. Виявляється, що вбита Рита додала 47 секунд пауз у телесюжет головної героїні, і це спотворило інтерв'ю - виглядало так, наче герой одного з випусків не просто бив сина, а ґвалтував його. Це зіпсувало життя цьому чоловіку і він вирішив помститися. А зробила це Рита тому, що спала з начальником і хотіла його порадувати на ДН високим рейтингом (шооо???).

Ну і виходить, що той факт, що її сюжет був відредагований, і суть в ньому змінена, героїня чомусь здогадується тільки під час розслідування. Тобто вона весь цей час не знала, що її героя звинувачують в педофілії. WTF??

Мені просто влом писати ще більше, але у нас на клубі виникло багато питань до цієї книжки. Усі, окрім однієї людини, зійшлися на думці, що витрачати на неї час не варто - зроблено це дуже так собі. А шкода.

#непозбувний_відгук

BY 📚 Непозбувний книгочитун