📚 Непозбувний книгочитун

​​Четверо однокласниць не бачилися 15 років. Але раптом троє отримують повідомлення від четвертої "Ти мені потрібна". Це знак, що треба кидати все життя і миттю з'їжджатися разом - бо хтось дізнався про їхню страшну таємницю. Так починається "Гра в брехню".

Що ж, третя прочитана книжка Рут Веа - ✅

І на цьому місці я зрозуміла, що всі трилери цієї авторки побудовані плюс-мінус схожим чином. Головній героїні зазвичай трохи за тридцять. Усі героїні щоразу трохи підбішують. Часто вони ризикують, коли це зовсім не обов'язково. Аргументація поведінки місцями провисає. Написано просто (цитувати тут зовсім нічого). І водночас так інтригує, що залипаєш у книжку намертво, а декорації колоритні і атмосферно змальовані.

Якщо у вас є діти, то від "Гри в брехню" може трохи бомбити. Головна героїня має шестимісячну дитину, і всю книжку вона її тягає за собою у потенційно небезпечні місця. Пре її з візком через прогнилий дерев'яний місток, який затопило водою. Хапає і везе до містечка, де є вбивця. А одного разу навіть лишає доньку на випадкову 16-річну дівчину на весь вечір, хоча не сказати, що без цього не можна було б обійтися. Книжка мені в цілому зайшла, але оці моменти примушували фейспалмити 🤦‍♀️.

Втім плюсів було більше.

1. Декорації. По-перше, старий дерев'яний будинок-млин, що стоїть біля самого моря і майже відрізаний від цивілізації. Туди з'їжджаються четверо головних героїнь, і атмосфера передана чудово.

Друга частина сюжету відбувається у школі-інтернаті 15 років тому. Школа теж колоритна, з вежами, крутими сходами на дах, відмежована від містечка - Рут Веа вміє гратися з герметичністю.

2. Інтрига. Вона виникає з перших сторінок, і далі ти вже несешся нон-стоп в режимі "Чекайте, я маю дізнатися, що ж там трапилося".

3. Шматочок любовної лінії. Психологічні маніпуляції і їх наслідки (ця сама "гра в брехню", але не буду спойлерити, в чому вона полягає). Тема покинутості дітей, якщо їхнім батькам не до того. Якщо поколупатися, насправді в книжці багато різного.

Коротше, отримала задоволення, це нормальний швидкий трилер на пару вечорів. Думаю, немає сенсу писати докладніший відгук на книжку такого плану. Все одно все зводиться до "затягнуло - не затягнуло". Мене затягнуло. Хоча відгуки на Гудрідс - неоднозначні, і я розумію, чому ця книжка може бісити ) Але готова прощати авторці часткову нелогічність - через майстерне вміння заінтригувати.

Маю ще "Смерть місіс Вестевей" та хочу докупити "Поворот ключа", але поки в читанні Рут Веа зроблю недовгу паузу, щоб відвикнути від стилю і потім кайфанути сильніше. Бо багато однотипних книжок підряд - це не завжди ок.

#непозбувний_відгук

www.tgoop.com/npzbvnkngchtn/8651

9.6K viewsJan 3, 2024 at 10:15

​​Четверо однокласниць не бачилися 15 років. Але раптом троє отримують повідомлення від четвертої "Ти мені потрібна". Це знак, що треба кидати все життя і миттю з'їжджатися разом - бо хтось дізнався про їхню страшну таємницю. Так починається "Гра в брехню".

Що ж, третя прочитана книжка Рут Веа - ✅

І на цьому місці я зрозуміла, що всі трилери цієї авторки побудовані плюс-мінус схожим чином. Головній героїні зазвичай трохи за тридцять. Усі героїні щоразу трохи підбішують. Часто вони ризикують, коли це зовсім не обов'язково. Аргументація поведінки місцями провисає. Написано просто (цитувати тут зовсім нічого). І водночас так інтригує, що залипаєш у книжку намертво, а декорації колоритні і атмосферно змальовані.

Якщо у вас є діти, то від "Гри в брехню" може трохи бомбити. Головна героїня має шестимісячну дитину, і всю книжку вона її тягає за собою у потенційно небезпечні місця. Пре її з візком через прогнилий дерев'яний місток, який затопило водою. Хапає і везе до містечка, де є вбивця. А одного разу навіть лишає доньку на випадкову 16-річну дівчину на весь вечір, хоча не сказати, що без цього не можна було б обійтися. Книжка мені в цілому зайшла, але оці моменти примушували фейспалмити 🤦‍♀️.

Втім плюсів було більше.

1. Декорації. По-перше, старий дерев'яний будинок-млин, що стоїть біля самого моря і майже відрізаний від цивілізації. Туди з'їжджаються четверо головних героїнь, і атмосфера передана чудово.

Друга частина сюжету відбувається у школі-інтернаті 15 років тому. Школа теж колоритна, з вежами, крутими сходами на дах, відмежована від містечка - Рут Веа вміє гратися з герметичністю.

2. Інтрига. Вона виникає з перших сторінок, і далі ти вже несешся нон-стоп в режимі "Чекайте, я маю дізнатися, що ж там трапилося".

3. Шматочок любовної лінії. Психологічні маніпуляції і їх наслідки (ця сама "гра в брехню", але не буду спойлерити, в чому вона полягає). Тема покинутості дітей, якщо їхнім батькам не до того. Якщо поколупатися, насправді в книжці багато різного.

Коротше, отримала задоволення, це нормальний швидкий трилер на пару вечорів. Думаю, немає сенсу писати докладніший відгук на книжку такого плану. Все одно все зводиться до "затягнуло - не затягнуло". Мене затягнуло. Хоча відгуки на Гудрідс - неоднозначні, і я розумію, чому ця книжка може бісити ) Але готова прощати авторці часткову нелогічність - через майстерне вміння заінтригувати.

Маю ще "Смерть місіс Вестевей" та хочу докупити "Поворот ключа", але поки в читанні Рут Веа зроблю недовгу паузу, щоб відвикнути від стилю і потім кайфанути сильніше. Бо багато однотипних книжок підряд - це не завжди ок.

#непозбувний_відгук

BY 📚 Непозбувний книгочитун