Старий вояка

Дуже цікавого за ці три дні нічого не було. Мене повернули в піхотну роту, де я маю бути кулеметником. Тут всі приблизно мого віку, є і старші. Всі, окрім мене і ще одного новенького, вже ветерани із неодноразовими пораненнями та контузіями.
Мені рекомендували "знайти себе, щоб бути корисним товариству". Поки що нічого, крім прибирання в хаті та допомоги на кухні, запропонувати не можу. Готувати не вмію, керувати транспортними засобами теж, прав нема, одні обов'язки. Принеси подай іди на хуй не мешай.

Ситуація із вухами дратує. Говорив із нашою ротною бойовою медикинею. Вона сказала, що я їй вже печінку виїв (коли тільки встиг), а ще вважає, що я кошу під глухого. Але при цьому продовжує до мене говорити голосно. Не став звинувачувати її у непослідовності ))
Спитав її, чи є можливість отримати слуховий апарат. Сказала, що на державну програму розраховувати нема сенсу, бо в мене не бойова травма. І навіть з бойовою можна чекати дуже довго, і не факт що отримаєш. Єдиний для мене варіант шукати приватну клініку і робити за власні кошти. Якщо повезе, можна надибати якийсь волонтерський проект з допомоги глухим військовим. Але! Я можу не отримати направлення на таке обстеження. І навіть якщо отримаю, це їхати хуй зна куди в інше місто, де є така клініка. А ще для отримання слухового апарату має бути декілька обстежень, індивідуальна підгонка і т.д. Це час, це поїздки туда сюда, це гроші. Дуууже багато грошей. Один завушний апарат коштує близько 20000 грн, один внутриканальний 40000, а треба два, бо вуха чують по різному.

І от стає питання виживання, бо треба щось чути, щоб нормально служити, а глухий на передку - однозначно двісті або триста. Командир сказав, що тримати мене вічно в тилу ніхто не буде, бо по всім документам я придатний, тобто маю виконувати функції стрільця. Треба зайобувати командирів та медиків, щоб вижити.

www.tgoop.com/oldsoldier_ua/202

95 viewsNov 2 at 13:14

Дуже цікавого за ці три дні нічого не було. Мене повернули в піхотну роту, де я маю бути кулеметником. Тут всі приблизно мого віку, є і старші. Всі, окрім мене і ще одного новенького, вже ветерани із неодноразовими пораненнями та контузіями.
Мені рекомендували "знайти себе, щоб бути корисним товариству". Поки що нічого, крім прибирання в хаті та допомоги на кухні, запропонувати не можу. Готувати не вмію, керувати транспортними засобами теж, прав нема, одні обов'язки. Принеси подай іди на хуй не мешай.

Ситуація із вухами дратує. Говорив із нашою ротною бойовою медикинею. Вона сказала, що я їй вже печінку виїв (коли тільки встиг), а ще вважає, що я кошу під глухого. Але при цьому продовжує до мене говорити голосно. Не став звинувачувати її у непослідовності ))
Спитав її, чи є можливість отримати слуховий апарат. Сказала, що на державну програму розраховувати нема сенсу, бо в мене не бойова травма. І навіть з бойовою можна чекати дуже довго, і не факт що отримаєш. Єдиний для мене варіант шукати приватну клініку і робити за власні кошти. Якщо повезе, можна надибати якийсь волонтерський проект з допомоги глухим військовим. Але! Я можу не отримати направлення на таке обстеження. І навіть якщо отримаю, це їхати хуй зна куди в інше місто, де є така клініка. А ще для отримання слухового апарату має бути декілька обстежень, індивідуальна підгонка і т.д. Це час, це поїздки туда сюда, це гроші. Дуууже багато грошей. Один завушний апарат коштує близько 20000 грн, один внутриканальний 40000, а треба два, бо вуха чують по різному.

І от стає питання виживання, бо треба щось чути, щоб нормально служити, а глухий на передку - однозначно двісті або триста. Командир сказав, що тримати мене вічно в тилу ніхто не буде, бо по всім документам я придатний, тобто маю виконувати функції стрільця. Треба зайобувати командирів та медиків, щоб вижити.

BY Старий вояка