🎥Чудовий випуск про різноманітні трунки, які були поширені на українських теренах ранньомодерної доби. Багато згадується у випуску й про орієнтальне - каву, тютюн, кальяни.
Згадую, як мені трапилась в одному документі 17 ст., серед опису майна, згадка про "бардак". Я був подумав, що це тюркізм, яким позначали буквально кубок чи чашу (bardaq кримськотатарською - кубок, склянка, чаша). Але пан Олексій зазначає, що так називали в староукраїнській мові чашу для кальяну. Зокрема - яка була серед опису майна гетьмана Івана Самойловича.
Тож, раджу дивитись випуск:
#відео
https://youtu.be/SnwpBBXe_FU?si=Z_QX7O5sUNmtWSQA

Останнім часом не було можливості писати на каналі. Але невеличкий позитив - за цей час поповнив свою колекцію ще кількома листівками початку 20 ст.
🖼️Кримськотатарські дівчата (заміжня жінка та дівчина), з популярної серії листівок «Types de Tartarie» («Татарські типи»). Орієнтальні типажі, від відомої шведської фірми Granbergs Konstindustri Aktiebolag (або ж «GKA»). Початок 20 ст. Одну листівку відправили з Криму до Дніпра (тогочасний Катеринослав), з супровідним текстом французькою мовою. Детальніше про листівки й тих, хто на них зображений, напишу трохи згодом.
Карл Густаав Гранберг (1865-1923) був одним з найбільших видавців листівок на рубежі 19 – початку 20 століть. Він друкував на картках відомі твори живопису, фотографії пейзажів, види європейських країн та міст. Згодом вийшов на американський та азійський ринки. Чимало листівок його фірма надрукувала з видами Російської імперії та орієнтальними сюжетами різних національних спільнот.
#Крим #кримські_татари #колекція #листівка #мистецтво

Нещодавно український парламент визнав геноцид черкеського народу. Російський колоніалізм на Кавказі, визвольна війна та трагічна доля його народів – це теми, які досить виразно представлені в творах українських письменників, дослідників, журналістів різних поколінь. З-поміж іншого, тут накладається відбиток ще й «українського контексту»: одні автори порівнювали російські колоніальні практики на Кавказі зі схожим досвідом регіонів України (зокрема Криму, Причорномор’я, Слобожанщини); інших авторів цікавила доля українських колоністів, якими російський уряд намагався заселяти Кавказ, а згодом - прагнув перебудувати їх ідентичність на загальноросійську.

📚Одним з таких творів, що піднімає питання трагічної долі черкесів та російського колоніалізму, є нарис «Кубань» (1928), від Петра Лісового (Сващенка, 1891-1937), українського письменника, журналіста та ветерана Першої світової, якого сталінський режим репресував у 1937 році. Петро Лісовий відвідав Кубань за розпорядженням газети «Вісті ВУЦВК» у 1927 р., щоб ознайомитись з «національно-культурним будівництвом в регіоні». Тут його провідником був давній приятель Гаврило Доброскок. Він показав Лісовому навколишні місця та відвіз до аулу Афінсіп в Адигеї. Репортаж про Кубань був оформлений вже у Харкові після повернення. Цей нарис став фатальним для журналіста і згодом буде використаний як один з доказів його «контрреволюційної та націоналістичної діяльності». Трохи більше про життя Петра Лісового раджу почитати у статті Ярини Цимбал на Локальній історії. Посилання даю у коментарях.
Твір «Кубань» 1928 р. багато чим може зацікавити дослідників. З художньої точки зору він написаний як тревелог, сповнений «духом фронтиру». Поруч з цим, у творі присутні орієнтальні типажі, зокрема жителів аулу Афінсіп. Про їх традиційну культуру та спосіб життя автор пише у контексті «пережитків складного минулого», яким покладе край нова влада і невідворотна модернізація. Теза, яка відображає загальні ідеї свого часу.
Напередодні поїздки на Кубань Лісовий уважно вивчав історію регіону та обставини його колонізації. У творі багато цитат, посилань, власних роздумів про долю черкесів, а також їх відносини з російською владою та козаками-поселенцями. Піднімається питання методів заселення Кавказу царським урядом, через знищення традиційного господарства й еліти місцевих народів👇
#текст #Кавказ #Україна #колоніалізм

🖼Кримські татари у французькій праці про історію Османської імперії, авторства Ігнатія Мураджи д’Оссона (Тосуняна) (1740-1807), відомого вірменського сходознавця, історика і дипломата, який прагнув написати комплексну історію Османської імперії. Автор народився у Стамбулі, в вірменській католицькій родині. Його батько служив при шведському посольстві у Османській імперії. Згодом, він привів туди власного сина, який завдяки знанню арабської та турецької мов збудував кар’єру на дипломатичній службі Швеції й Франції, отримав там дворянство, землю й низку високих державних нагород. Ігнатій д’Оссон (Тосунян) прагнув описати правління султана Селіма ІІ (сина Роксолани), але отримавши дозвіл працювати з османськими джерелами, в результаті зібрав матеріали на серію ілюстрованих видань «Tableau Général de l’Empire Othoman» про історію Османської імперії, які завершив та опублікував у Франції напередодні революції (у 1788 та 1789 роках).
#мистецтво #Османська_імперія #Стамбул #Крим #кримські_татари

Давно не було японських котів:
🖼Чорний кіт, від Тошиюкі Енокі (нар. у 1961), сучасного японського художника. В одному з інтерв'ю він говорить, що у своїх роботах використовує досвід реставрації давніх творів мистецтва - японських та європейських. Йому подобається те, як час накладає особливий відбиток на картинах чи артефактах, що виражається у їх відтінках та фактурі. Художник називає це "дозріванням матеріалу". Тошиюкі Енокі намагається враховувати ці природні поцеси ще на етапі задуму своїх картин, що надає його роботам впізнаваного стилю.
#японія #мистецтво #кіт

Недавно Довженко Центр записутив онлайн-кінотеатр, на якому за невеликі гроші можна подивитись фільми з їхньої колекції. Особисто мені дуже важливий фільм Алім. Дослідник Усеїн Боданінський, директор Бахчисарайського музею, був науковим консультантом і додав багато деталей побуту 19 століття. Чудове занурення в епоху.

Я на твіторі запостив підбірку особливо цікавих кадрів, за якими можна вивчати історію культури Криму. От зібрано одним текстом:

https://threadreaderapp.com/thread/1880734046483063286.html