Шаманське зцілення
Окрім навичок екстатика та психопомпа шамани є носіями традиційної культури, знавцями древніх практик зцілення та народно-медичної ботаніки. Також є власне шаманістичні методи лікування, які передбачають використання шаманом своїх особливих вмінь.
Так відомі три основні види шаманського зцілення:
1. Звільнення від демонів хвороб.
2. Пошук втраченої душі* у цьому світі.
3. Пошук втраченої душі у Нижньому або Верхньому світах.
Варто зазначити, що пошуком душі у інших світах можуть займатися винятково сильні та досвідчені шамани. Нерідко повернення душі з Нижнього світу означає не повноцінне продовження життя, а лише відтермінування близької смерті (відносно близької - вона може настати через, наприклад, три, сім або дев'ять років)
*Згідно з уявленнями багатьох народів людина має декілька "душ", одна з яких може бути втрачена або забрана у полон духами.
ЯВ #шаманізм
Окрім навичок екстатика та психопомпа шамани є носіями традиційної культури, знавцями древніх практик зцілення та народно-медичної ботаніки. Також є власне шаманістичні методи лікування, які передбачають використання шаманом своїх особливих вмінь.
Так відомі три основні види шаманського зцілення:
1. Звільнення від демонів хвороб.
2. Пошук втраченої душі* у цьому світі.
3. Пошук втраченої душі у Нижньому або Верхньому світах.
Варто зазначити, що пошуком душі у інших світах можуть займатися винятково сильні та досвідчені шамани. Нерідко повернення душі з Нижнього світу означає не повноцінне продовження життя, а лише відтермінування близької смерті (відносно близької - вона може настати через, наприклад, три, сім або дев'ять років)
*Згідно з уявленнями багатьох народів людина має декілька "душ", одна з яких може бути втрачена або забрана у полон духами.
ЯВ #шаманізм
Лісовик має зв’язок з лівим сакральним – лівий лапоть надягнений на праву ногу, ліва сторона одягу запхана у праву тощо. Це свідчить також і про відмінність, про неналежність Лісового до людського.
Він – демон лісів або лісовий бог, Господар всього, що є у лісі. Лісовик здатний до метаморфоз і може повставати у вигляді старця, тварини, рогатої людини заввишки в дерево, перетворюватися на рослини.
Варто зазначити, що сучасні уявлення про ліс як виняткову благу для людину територію є хибними (або ж потребують значного уточнення) - ліс небезпечний і лісові духи у фольклорі зображені саме як частина цього небезпечного, іншого (і сакрального) простору. Власне "вільне гуляння по лісу з собачкою" або ранкові лісові пробіжки сучасної людини є доказом зовсім не зближення з Природою, однак розриву, неприродного ставлення до лісу.
Лісовикам приносили жертви, як і іншим духам. І лише після відповідної магіко-ритуальної практики починалося полювання.
Завжди людина має пам'ятати, що у лісі є свій Господар.
ЯВ #духи
Він – демон лісів або лісовий бог, Господар всього, що є у лісі. Лісовик здатний до метаморфоз і може повставати у вигляді старця, тварини, рогатої людини заввишки в дерево, перетворюватися на рослини.
Варто зазначити, що сучасні уявлення про ліс як виняткову благу для людину територію є хибними (або ж потребують значного уточнення) - ліс небезпечний і лісові духи у фольклорі зображені саме як частина цього небезпечного, іншого (і сакрального) простору. Власне "вільне гуляння по лісу з собачкою" або ранкові лісові пробіжки сучасної людини є доказом зовсім не зближення з Природою, однак розриву, неприродного ставлення до лісу.
Лісовикам приносили жертви, як і іншим духам. І лише після відповідної магіко-ритуальної практики починалося полювання.
Завжди людина має пам'ятати, що у лісі є свій Господар.
ЯВ #духи
Щодо будівництва капища (частина I)
Перш за все необхідно розуміти, що капище, храм, як і дім, є космосом - організованим священним простором, кожна частина якого відповідає відповідним космічним рівням і є відділеною від профанного. Тому святилище варто відмежовувати парканом, камінням, стовпами з черепами жертвенних тварин, ровом, тим самим створюючи увійшовшій на капище людині чітке розуміння сакрального простору.
Також капище є місцем перетинання цього світу з іншими (тобто місцем прориву рівнів) - Священним Центром. Тому центр (не обов'язково як те, що посередині - центр як найсвятіше місце) наділений відповідною символіку зв'язку між рівнями, між світами, між людським та Божественним: стовп (як символ Світового Дерева і axis mundi), жертвенник, вівтар. Окремі символи Священного Центру можуть бути встановлені за капищем (наприклад Майське дерево або стовпи, що символізують конов'язь богів, у багатьох тюркських народів), що не суперечить сакральності самого святилища.
ЯВ
Перш за все необхідно розуміти, що капище, храм, як і дім, є космосом - організованим священним простором, кожна частина якого відповідає відповідним космічним рівням і є відділеною від профанного. Тому святилище варто відмежовувати парканом, камінням, стовпами з черепами жертвенних тварин, ровом, тим самим створюючи увійшовшій на капище людині чітке розуміння сакрального простору.
Також капище є місцем перетинання цього світу з іншими (тобто місцем прориву рівнів) - Священним Центром. Тому центр (не обов'язково як те, що посередині - центр як найсвятіше місце) наділений відповідною символіку зв'язку між рівнями, між світами, між людським та Божественним: стовп (як символ Світового Дерева і axis mundi), жертвенник, вівтар. Окремі символи Священного Центру можуть бути встановлені за капищем (наприклад Майське дерево або стовпи, що символізують конов'язь богів, у багатьох тюркських народів), що не суперечить сакральності самого святилища.
ЯВ
Славянскій контентъ
Підбірка дружніх каналів присвячених слов'янській культурі, міфології, історії, народним звичаям та навіть кулінарії
ПІДПИСАТИСЯ
ПІДПИСАТИСЯ
ПІДПИСАТИСЯ
Slovjansky kontent
Podbratka edukcijnyh kanalov slovjanskogo směra ☀️
Věsti, mitologija, kuharstvo, arheologija, jezykovědstvo, avtentični izdělija i duže vsakogo, od slovjan k slovjanam
SUBSKRAJBNUTE SE
SUBSKRAJBNUTE SE
SUBSKRAJBNUTE SE
Підбірка дружніх каналів присвячених слов'янській культурі, міфології, історії, народним звичаям та навіть кулінарії
ПІДПИСАТИСЯ
ПІДПИСАТИСЯ
ПІДПИСАТИСЯ
Slovjansky kontent
Podbratka edukcijnyh kanalov slovjanskogo směra ☀️
Věsti, mitologija, kuharstvo, arheologija, jezykovědstvo, avtentični izdělija i duže vsakogo, od slovjan k slovjanam
SUBSKRAJBNUTE SE
SUBSKRAJBNUTE SE
SUBSKRAJBNUTE SE
Щодо будівництва капища (частина II)
Варто зауважити, що різні капища мають різну будову. Далі ми будемо розглядати конкретне розуміння, перевірене досвідом багатьох обрядів, однак воно аж ніяк не є догматичним (!)
Кумири Богів дивляться на центральне вогнище з півночі. Перед кожним з ідолів можна зробити також невеликий жертовник для возлиянь вина, елю, меду чи молока (також можна приносити ці напої у жертву крізь центральне вогнище із відповідними звертаннями та гімнами-уславленнями).
Варто мати на території капища стіл (можна розкладний, принесений із собою) для того щоб розкласти всю необхідну ритуальну атрибутику та страви для жертв. Недобре, коли все це кладеться на землю (при відсутності стола можна стелити рушник).
Інколи на капищах перед кумирами роблять окремий вівтарний стіл.
Навколо центрального вогнища має бути достатньо місця щоб обійти довкола. Жрець стає лицем до вогнища та кумирів.
Перша частина
ЯВ
Варто зауважити, що різні капища мають різну будову. Далі ми будемо розглядати конкретне розуміння, перевірене досвідом багатьох обрядів, однак воно аж ніяк не є догматичним (!)
Кумири Богів дивляться на центральне вогнище з півночі. Перед кожним з ідолів можна зробити також невеликий жертовник для возлиянь вина, елю, меду чи молока (також можна приносити ці напої у жертву крізь центральне вогнище із відповідними звертаннями та гімнами-уславленнями).
Варто мати на території капища стіл (можна розкладний, принесений із собою) для того щоб розкласти всю необхідну ритуальну атрибутику та страви для жертв. Недобре, коли все це кладеться на землю (при відсутності стола можна стелити рушник).
Інколи на капищах перед кумирами роблять окремий вівтарний стіл.
Навколо центрального вогнища має бути достатньо місця щоб обійти довкола. Жрець стає лицем до вогнища та кумирів.
Перша частина
ЯВ
Також адміністрація каналу дякує усім хто доєднується до Язичницького Віснику. Разом нас вже більше тисячі, а пройдений шлях і досягнення нашого проекту викликають бажання і надалі займатися просвітницькою діяльністю та відродженням Рідної Традиції.
Слава Богам!
ЯВ
Слава Богам!
ЯВ
От администратора канала ЯВ поздравления с 1 тысячей. Благодарим всех кто присоединяется к нам. 🍄
Надеюсь многим этот канал принёс и будет приносить познавательный контент и помогать встать на правильный путь. Мы вложили много усилий, чтобы вы получали качественный и достоверный контент и мы продолжим писать посты и делится познаниями. Вместе с вами мы постигаем и изучаем самые важные аспекты человеческой жизни.
БУ ВАКЫЙГАДА КОТЛАУАР🌍
Туган Тәңре дан🦅
ЯВ
Надеюсь многим этот канал принёс и будет приносить познавательный контент и помогать встать на правильный путь. Мы вложили много усилий, чтобы вы получали качественный и достоверный контент и мы продолжим писать посты и делится познаниями. Вместе с вами мы постигаем и изучаем самые важные аспекты человеческой жизни.
БУ ВАКЫЙГАДА КОТЛАУАР
Туган Тәңре дан
ЯВ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Telegram
ЯВ - Язичницький Вісник
Вісник доби Язичницього Ренесансу
По всім питанням звертатись до @Azrayar
По всім питанням звертатись до @Azrayar
Дослідником індоєвропейської релігійності Ж. Дюмезілем була запропонована трифункційна гіпотеза стосовно структури пантеону у індоєвропейських міфо-релігійних системах. Згідно з вченим є такі три основні "функції":
1. Влада правна та магічна (Вотан у германській міфології, Велес у слов'янській, Варуна у ведійській)
2. Влада фізична та військова (у відповідних міфо-релігійних системах: образ Тора, образ Перуна і образ Індри)
3. Родючість (образ Фрейра у германців)
Повертаючись до запропонованого Симоном Грюнау прапору, на якому зображені балто-прусські Боги Патоллос (Пекколс; ототожнюється дослідниками з Велнясом), Перкунас і Потрімпос, можемо побачити втілення трифункційної системи. Подібним чином було влаштоване святилище у германському храмі в Упсалі, де стояли ідоли Вотана, Тора та Фрейра.
ЯВ
1. Влада правна та магічна (Вотан у германській міфології, Велес у слов'янській, Варуна у ведійській)
2. Влада фізична та військова (у відповідних міфо-релігійних системах: образ Тора, образ Перуна і образ Індри)
3. Родючість (образ Фрейра у германців)
Повертаючись до запропонованого Симоном Грюнау прапору, на якому зображені балто-прусські Боги Патоллос (Пекколс; ототожнюється дослідниками з Велнясом), Перкунас і Потрімпос, можемо побачити втілення трифункційної системи. Подібним чином було влаштоване святилище у германському храмі в Упсалі, де стояли ідоли Вотана, Тора та Фрейра.
ЯВ
Продовжуємо про трифункційну гіпотезу
Кельти ділили суспільство на друїдів (жреців, законодавців), військову аристократію (flaith, буквально «влада», еквівалент санскритського поняття kşatrā) та вільних людей, власників корів (bό airig). Згідно з Дюмезілем, подібний соціальний поділ простежується в міфологічних, але помітно історизованих переказах, що стосуються заснування Риму: цар Ромул, який користувався покровительством Юпітера; етруск Лукумон, вмілий воїн; Татій та сабіняни, які приносили жінок і багатства. Капітолійська тріада — Юпітер, Марс, Квірін — становить в певному сенсі божественний, небесний зразок римського суспільства.
ЯВ
Кельти ділили суспільство на друїдів (жреців, законодавців), військову аристократію (flaith, буквально «влада», еквівалент санскритського поняття kşatrā) та вільних людей, власників корів (bό airig). Згідно з Дюмезілем, подібний соціальний поділ простежується в міфологічних, але помітно історизованих переказах, що стосуються заснування Риму: цар Ромул, який користувався покровительством Юпітера; етруск Лукумон, вмілий воїн; Татій та сабіняни, які приносили жінок і багатства. Капітолійська тріада — Юпітер, Марс, Квірін — становить в певному сенсі божественний, небесний зразок римського суспільства.
ЯВ
Про Аріїв - ч. I
У часи свого спільного існування індоіранські племена називали себе словом, яке означало "благородний (благородна людина)" — airya на давньоіранській, ârya на санскриті. Спочатку — це було на зорі II тисячоліття — арії проникли в Індію з північного заходу. Чотирма-п’ятьма століттями пізніше вони зайняли район "Семи Рік", sapta sindhavah, тобто басейн верхнього Інду, Пенджаб. З часом арії почали змішуватися з місцевим населенням Індії.
Ведійські індійці займалися землеробством, але основою їхньої економіки було скотарство. Тварини виконували функцію грошей (пор. з ототожненням поняття "скот" та "богатство" у сх. слов'ян). Вони давали молоко та молочні продукти, але споживалася також і яловичина. Високо цінувався і кінь, але використовувся винятково для війн, набігів та царських ритуалів. Арії не мали міст і не знали письма. Незважаючи на простоту їхньої матеріальної культури, у великій пошані були столяри та мідники. Використання заліза розпочалося лише близько 1050 року до н. е.
ЯВ #Арії
У часи свого спільного існування індоіранські племена називали себе словом, яке означало "благородний (благородна людина)" — airya на давньоіранській, ârya на санскриті. Спочатку — це було на зорі II тисячоліття — арії проникли в Індію з північного заходу. Чотирма-п’ятьма століттями пізніше вони зайняли район "Семи Рік", sapta sindhavah, тобто басейн верхнього Інду, Пенджаб. З часом арії почали змішуватися з місцевим населенням Індії.
Ведійські індійці займалися землеробством, але основою їхньої економіки було скотарство. Тварини виконували функцію грошей (пор. з ототожненням поняття "скот" та "богатство" у сх. слов'ян). Вони давали молоко та молочні продукти, але споживалася також і яловичина. Високо цінувався і кінь, але використовувся винятково для війн, набігів та царських ритуалів. Арії не мали міст і не знали письма. Незважаючи на простоту їхньої матеріальної культури, у великій пошані були столяри та мідники. Використання заліза розпочалося лише близько 1050 року до н. е.
ЯВ #Арії
Про Аріїв - ч. II
Племена очолювали військові лідери, râjâ. Влада цих царів врівноважувалася племінними радами (sabhâ і samiti). До кінця ведійських часів оформилося суспільство, що складалося з чотирьох класів. Поняття varna, яке використовувалося для позначення соціальних класів, також означало «колір», що свідчить про етнічну різноманітність, яка лежала в основі стратифікації індійського суспільства, а також є відповідною епосі релігійно-расовою політикою. Хвалебні пісні (гімни) розкривають лише окремі аспекти життя в ведійську епоху. Вони представлені досить узагальнено: арії любили музику і танець, грали на флейті, лютні та арфі. Любили вони й хмільні напої, soma і surâ, останній з яких не мав релігійного значення, в той час як soma обожнювався. Досить популярною була гра в кості, якій «Рігведа» присвячує цілу пісню (X 34).
ЯВ #Арії
Племена очолювали військові лідери, râjâ. Влада цих царів врівноважувалася племінними радами (sabhâ і samiti). До кінця ведійських часів оформилося суспільство, що складалося з чотирьох класів. Поняття varna, яке використовувалося для позначення соціальних класів, також означало «колір», що свідчить про етнічну різноманітність, яка лежала в основі стратифікації індійського суспільства, а також є відповідною епосі релігійно-расовою політикою. Хвалебні пісні (гімни) розкривають лише окремі аспекти життя в ведійську епоху. Вони представлені досить узагальнено: арії любили музику і танець, грали на флейті, лютні та арфі. Любили вони й хмільні напої, soma і surâ, останній з яких не мав релігійного значення, в той час як soma обожнювався. Досить популярною була гра в кості, якій «Рігведа» присвячує цілу пісню (X 34).
ЯВ #Арії
Про Аріїв - ч. III
Можливо, що арії напали на деякі хараппські міста і зруйнували їх. У ведійських текстах згадуються битви з dāsa або dasya, в яких можна розпізнати продовжувачів індської цивілізації або тих, хто її пережив. За описами, у них чорна шкіра, "немає носа", варварська мова, і вони сповідують культ фалоса (śiśna deva). Вони багаті скотом і живуть у зміцнених поселеннях (pur). Це ті самі укріплення, які атакував і сотнями руйнував Індра (purandara, "руйнівник укріплень"). Битви відбувалися до того, як були складені відповідні хвалебні пісні, оскільки пам'ять про них сильно міфологізована.
Оскільки супротивники аріїв були міфологізовані, перетворені на «демонів» і «чаклунів», битви, в які арії вступали під час територіальної експансії, трансформувалися в тому ж дусі, а саме — прив’язувалися до битв Індри проти Врітри та інших демонічних істот.
ЯВ #Арії
Можливо, що арії напали на деякі хараппські міста і зруйнували їх. У ведійських текстах згадуються битви з dāsa або dasya, в яких можна розпізнати продовжувачів індської цивілізації або тих, хто її пережив. За описами, у них чорна шкіра, "немає носа", варварська мова, і вони сповідують культ фалоса (śiśna deva). Вони багаті скотом і живуть у зміцнених поселеннях (pur). Це ті самі укріплення, які атакував і сотнями руйнував Індра (purandara, "руйнівник укріплень"). Битви відбувалися до того, як були складені відповідні хвалебні пісні, оскільки пам'ять про них сильно міфологізована.
Оскільки супротивники аріїв були міфологізовані, перетворені на «демонів» і «чаклунів», битви, в які арії вступали під час територіальної експансії, трансформувалися в тому ж дусі, а саме — прив’язувалися до битв Індри проти Врітри та інших демонічних істот.
ЯВ #Арії
Ось уже не перше століття вчені намагаються визначити прабатьківщину індоєвропейців, предків слов'ян, кельтів, германців та інших етнолінгвістичних груп, прояснити їх праісторію та висвітлити фази їхніх міграцій. Цю прабатьківщину шукали на півночі і в центрі Європи, в степах Росії, у Центральній Азії, в Анатолії тощо. В даний час прийнято вважати землею індоєвропейців області на північ від Чорного моря, між Карпатами та Кавказом (тобто територія сучасної України). Між IV і III тисячоліттями там розвивалася так звана курганна культура.
Курганна культура — термін, введений американським археологом Марією Гімбутас, вважається в сучасній археологічній літературі не зовсім вдалим: кургани, дійсно характерні для ряду індоєвропейських культур епохи енеоліту — бронзи в степовій зоні Євразії, не відображають усіх особливостей праіндоєвропейської спільноти.
ЯВ
Курганна культура — термін, введений американським археологом Марією Гімбутас, вважається в сучасній археологічній літературі не зовсім вдалим: кургани, дійсно характерні для ряду індоєвропейських культур епохи енеоліту — бронзи в степовій зоні Євразії, не відображають усіх особливостей праіндоєвропейської спільноти.
ЯВ
Приблизно 4000–3500 років тому відзначається розширення курганної культури на захід, аж до Тиси. Протягом наступного тисячоліття її представники проникають у Центральну Європу, на Балканський півострів, у Закавказзя та Анатолію, а також на північ Ірану (приблизно 3500–3000 років тому). У III тисячолітті вони досягають півночі Європи, Егеївської зони (Греція та узбережжя Анатолії) та східного Середземномор'я. На думку Марії Гімбутас, народи, що розвивали і поширювали курганну культуру, не можуть бути ніким іншим, як протоіндоєвропейцями, а в останніх фазах свого розсіювання — індоєвропейцями.
Зображення: Скиф алтайский. Пазырыкская культура, IV век до н.э., художник- Евгений Край
ЯВ
Зображення: Скиф алтайский. Пазырыкская культура, IV век до н.э., художник- Евгений Край
ЯВ
Індоєвропейці розробили своєрідну міфологію та теологію. Вони практикували жертвопринесення та створили магічно-релігійну цінність слова і заклинання. Вони користувалися поняттями і ритуалами, які дозволяли освячувати простір і «космізувати» території, на яких оселялися (цей міфо-ритуальний сценарій засвідчений у Давній Індії, у Римі та у кельтів), а також допомагали періодично оновлювати світ (шляхом ритуальної сутички двох груп жреців — сліди подібного обряду збереглися в Індії та Ірані). Вважалося, що Боги беруть участь у цих святкуваннях нарівні з людьми, і на їхню честь спалювали жертви. Індоєвропейці довгий час не споруджували святинь: цілком ймовірно, що обряди проводилися на освяченому огородженому місці під відкритим небом. Ще одна характерна риса — усна передача традиції, а з моменту зустрічі з цивілізаціями Близького Сходу — повна заборона на використання писемності.
ЯВ
ЯВ
Продовжуючи тему Дикого Полювання та досліджень балто-слов’янського духовного спадку ми розкажемо про vēlės та їх зв’язок з Віщим Рогатим Богом Смерті.
Vēlės у балтійській міфології – примарні війська померлих героїв, яких можна побачити у марші між двома кладовищами або у хуртовині. Подібно до очолюваного Вотаном Wilde Jagd германської традиції при марші vēlės чути брязкіт зброї, собачий лай, сміх, плескіт у долоні або свист. Померлих воїнів очолює Велняс (Веленас, Велінас, Велс, Велас – Велес або у слов’ян).
Пам’ять про vēlės зберігалася у народному середовищі до кінця 19-го століття. У латиській граматиці 1783 року Ланге-Стендера Véls – “бог мертвих”, а Veli – “дні бога мертвих”.
ЯВ #Велес #Вотан
Vēlės у балтійській міфології – примарні війська померлих героїв, яких можна побачити у марші між двома кладовищами або у хуртовині. Подібно до очолюваного Вотаном Wilde Jagd германської традиції при марші vēlės чути брязкіт зброї, собачий лай, сміх, плескіт у долоні або свист. Померлих воїнів очолює Велняс (Веленас, Велінас, Велс, Велас – Велес або у слов’ян).
Пам’ять про vēlės зберігалася у народному середовищі до кінця 19-го століття. У латиській граматиці 1783 року Ланге-Стендера Véls – “бог мертвих”, а Veli – “дні бога мертвих”.
ЯВ #Велес #Вотан
Дике Полювання - військо привидів та мерців, що летять по небу у Йольські ночі під час снігових бурь. У германській традиції Wilde Jagd очолює Вотан. Духів супроводжують вовки, які часто наділені демонічними рисами – багатьма лапами і вогняними очима. За деякими повір’ями, вони слідкують за проведенням найбільшої містерії року – Йолю.
Подібний мотив був поширений і за межами германських земель. Так, наприклад у Словенії вважали, що Дике полювання очолює Ярило (як вовчий пастир), а в Англії – Герн-мисливець.
Джерело - "Теологія Рогатого Бога"
ЯВ #Вотан
Подібний мотив був поширений і за межами германських земель. Так, наприклад у Словенії вважали, що Дике полювання очолює Ярило (як вовчий пастир), а в Англії – Герн-мисливець.
ЯВ #Вотан
Найбільш архаїчними вміннями шамана слід вважати екстатичну подорож у Верхній світ задля спілкування із уранічним Верховним Богом. У такому разі шаман виступає привілейованою особою, якій можливо здійснити перехід на Небо - те, що у міфічні часи було можливо всім ("коли Небо та Земля були з'єднані"/коли перехід між світовими рівнями був загальнодоступний). На нашу думку, до комплексу древніх шаманських навичок варто також віднести екстатичну подорож і до Нижнього світу. Так можна сказати, що найбільш архаїчним вмінням шамана є екстатична подорож по вертикалі Осі Світу (Axis Mundi: Світове Дерево, Стовп, Спис та інша символіка Священного Центру).
Навички, пов'язані з контактом з духами, можливо, є відносно пізнім явищем, яке виникло в міру потреб людини у Серединному світі (в міру певної "практичної потреби"), звідси екстатичне переміщення по горизонталі.
ЯВ #шаманізм
Навички, пов'язані з контактом з духами, можливо, є відносно пізнім явищем, яке виникло в міру потреб людини у Серединному світі (в міру певної "практичної потреби"), звідси екстатичне переміщення по горизонталі.
ЯВ #шаманізм
Культова роль домашнього вогнища була важливою вже в індоєвропейську епоху. Це — безумовно, доісторичний спадок духовної культури, про що також свідчать сучасні «примітивні» суспільства. У Ведах бог Агні представляє в першу чергу сакральну якість вогню. Однак він не обмежений цією космічною та ритуальною ієрофанією. Він — син Дьяуса (PB I 26.10), так само як його іранський гомолог Атар — син Ахурамазди ("Ясна" 2. 12; та ін.). Він «народжується» на Небі, звідки спускається у формі блискавки, але він також перебуває у воді, у лісі, у рослинах. Крім того, він ототожнюється з Сонцем.
Агні описується одночасно через свої вогняні прояви та через специфічні для нього божественні риси. Підкреслюються його "вогняні волосся", його "золотий підборідок", гуркіт і жах, які він виробляє.
ЯВ #Агні #Вогонь
Агні описується одночасно через свої вогняні прояви та через специфічні для нього божественні риси. Підкреслюються його "вогняні волосся", його "золотий підборідок", гуркіт і жах, які він виробляє.
ЯВ #Агні #Вогонь
Святий Вогонь тримає зв'язок між Небом і Землею, і через нього боги отримують людські жертвопринесення. Однак перш за все Агні є архетипом священника; його називають святителем або «пресвітером» (purohita). Саме тому присвячені йому гімни розташовані на початку «Рігведи».
В якості "господаря дому" (грихаспаті) Агні розвіює тіні, проганяє демонів, захищає від хвороб і чаклунства. Тому стосунки людей з ним більш інтимні, ніж з іншими богами. Він — той, хто "по справедливості розподіляє бажане добро" (I 58.3). Його закликають довірливо: "Приведи нас, Агні, праведною дорогою до багатства… відведи від нас помилку, що уводить вбік… позбав нас від хвороб. Оборони нас завжди, Агні, своїм невтомним захистом… Не залишай нас ні на поталу злодію, руйнівнику, брехуну, ні на поталу долі" (I 187.1–5).
ЯВ #Агні #Вогонь
В якості "господаря дому" (грихаспаті) Агні розвіює тіні, проганяє демонів, захищає від хвороб і чаклунства. Тому стосунки людей з ним більш інтимні, ніж з іншими богами. Він — той, хто "по справедливості розподіляє бажане добро" (I 58.3). Його закликають довірливо: "Приведи нас, Агні, праведною дорогою до багатства… відведи від нас помилку, що уводить вбік… позбав нас від хвороб. Оборони нас завжди, Агні, своїм невтомним захистом… Не залишай нас ні на поталу злодію, руйнівнику, брехуну, ні на поталу долі" (I 187.1–5).
ЯВ #Агні #Вогонь