🧩 Додивилась нову дораму «Дев'ять пазлів»

Непоганий детектив, який тримає у напрузі до фіналу, але мені не вистачило жесті 🙈
Головний убивця - шикарний персонаж, проте йому не дописали мотивацію.

Окремо хочу відмітити головний дует протагоністів - вони прикольні, і що дорослий дядька фанатіє по книжкам і всяким культурним штукам було дуже класно бачити (і те, як він вчить молодшу)

Загалом поставила 9 з 10 ⭐️
Тут всього 11 серій, тому, якщо шукаєте щось інтригуюче та коротке, дуже раджу

Сюжет:

Десять років тому дядька Чо І-на, який замінив їй родину та став найкращим другом, жорстоко вбили. Дівчина стала єдиним свідком і навіть вважалася головною підозрюваною, однак через нестачу доказів справу так і не було розкрито. Тепер вона подорослішала, стала профайлеркою й здобула бездоганну репутацію серед колег, але коли їй доводиться працювати зі слідчим, який вів ту саму справу про вбивство, у нього знову виникають підозри щодо невинуватості І-на.

🌟 Мальопуси надіслали 4, заключний (саме з манґою), том Лиходійки ✨

Нарешті отримали Довго і щасливо ✨

Лагідно нагадую, що це дуже крута манґа, яка ще також буде екранізована ☺️⬆️

Подарували приємність за те, щоб я сьогодні не сильно сумувала через всі ці події.

Дивіться, як блищить! ⬆️
Капець, гарно.
Ну, і, звісно, дуже хочу прочитати, бо горор з фентезі - моя зупиночка 😏

❌ DNF

Що ж, перший ДНФ вже на початку червня ❌

Слухайте, я намагалася. Дуже намагалася. Але через цю книжку так важко продиратися 🫠
І справа зовсім не в стилі авторки, а в банальній логіці.

✨ Це ніякий не Едалт. Війна тут прописана настільки штучно, що мені хотілося сміятися. Чи вірю я, що ця нескінченна війна триває тільки на одному і тому ж клаптику землі? Ні.
Чи вірю я, що при наявності сонця і всіх умов для вирощування сільських культур, їм прямо кров з носа потрібен якийсь кристал? Ні.

✨Головна героїня, яка взагалі-то була підвищена у званні до полковниці, настільки дурна, що я хотіла перекинути стіл. Не знаю, хто і за що довірив цій дівчинці управління загоном і чужими життями, але це точно йому дасться взнаки.

✨Я не хочу витрачати свій час, слухаючи, поки там з'явиться логіка (і бачать боги, я переглянула відгуки на гудрідз, вона там не фігурує до фіналу), тому прощаюся з книжкою і відчуваю себе вільніше без потреби дослуховувати її й шукати потім другу частину.

✨ І я мовчу про дивні любовні лінії! 11 розділ, а у нас вже «одна кімната», і я просто вию з дивних діалогів між молодшою сестрою і її майбутнім обранцем.

Трохи спойлерної частини про лінію головної героїні:
Головна героїня залишила кохану в місті, але, як ми знаємо з анотації, її чекає інша справжня любов, і це просто треш, якщо авторка настільки швидко змінює почуття і любовні інтереси. Бо кохання між героїнями в перших розділах було вже показане як те, від якого не відмовляються.

Якщо хтось раптом перейде мій рубіж за 11 розділ (що трохи більше 2х годин в аудіо) і скаже мені, що там – ого – щось адекватне, я буду тільки рада, але поки що це абсолютно точно повз мене 😋

Я вибачаюся, а за що так боляче? 🥺

Ви б чули, як я пищу від щастя!
Темна! Горорна! Казка! Небезпечні створіння! Угоди!
А ці описи 🤌

Ніби для мене її написали 🥹 Якщо фінал не підведе (а я лише на 50 сторінці зі 140), то це однозначно буде 10 з 5!

Тутешні закони та правила доволі розмиті, але їх не варто порушувати: не ріж живу деревину, не проливай кров тварин, укладай угоди, якщо потрібно, але ніколи не торгуйся. І звісно ж — ніколи не приймай жодних «дарів».

🍎 «Убивця лісу» Прімі Мохамед

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

🐰Я в абсолютному захваті від цієї історії. Вона коротка, але вміщує в собі все те, що я так сильно люблю: страшну казку, яка лякає своєю кровожерливістю, темний густий ліс, істот, які полюють за твоїм ім'ям, їжу, яка занадто ідеальна і рівно настільки ж небезпечна... І жінку, яка одного разу вийшла з В’язовічності живою.
Інакшою, але живою.

— Знову ти? — озвалося воно за мить і посмикало носом.
— Знову я, — обережно відповіла Веріс.
— Нагадаєш мені своє ім'я?
— У жодному разі.

💀 Мені хотілося вбирати в себе кожне слово, кожне речення, кожен страхітливий образ, який описує авторка. Немов скуштувавши ягід з цього дивного лісу, мені з жадібністю хотілося читати ще, і ще, і ще, тому що голод за подібними історіями не так просто втамувати.

🐰Веріс — вже доросла жінка сорока років, яка хотіла провести решту днів, не згадуючи, що ліс забрав у неї та чим нагородив, але навіть коли під жорстким примусом вона знову переступає поріг В’язовічності, її зібраність, всупереч страху, який міцно вгризся в кістки, надихає.

💀 Я відчувала біль і несправедливість, жахи війни та смерті, приховані в кожному кошмарі. Саме цього мені не вистачало в короткій прозі Кінгфішер, того самого крижаного жаху й горесті втрат.
Окреме дякую за фінал. Не те щоб я сподівалася на інший, але те, наскільки він реалістичний і болісно прекрасний, змусило мене всплакнути 🥲

#книговідгук

І з якою ж любов'ю створювалась ця сторінка у #щоденничок 🌿

Дуже чекаю інші роботи авторки у нас в перекладі❤️‍🩹

Давно не ділилась хоч якимось прогресом у своїй творчій роботі, бо його і не було 🥲
#щосьнаписьменницькому

Та сьогодні, коли більш-менш розвантажувальний день на роботі, в перервах писала, писала й писала (ще й описи інтер'єру - дуже їх не люблю!)

Так, моя «Хранителька» отримала 500+ слів, а ще нарешті з'явилась друга персонажка!

У зв'язку з цим пропоную усміхнутися з мемом.
Рен, яка бачить перед собою забите, зле, войовниче кошеня зі старою метлою в якості зброї: