🔴 Я була впевнена, що з цією книжкою у мене станеться кохання, але поки що сиджу трошки шокована

Я двічі перевіряла, чи точно в тегах стоїть Adult, а не YA, настільки початок (а 1,5 години це для мене багато, як для книжки, яку ще не до кінця розумію, подобається воно мені чи ні) слабенький.

Ельфи тут нація, яка постійно знаходиться у стані воєн, багато бідності, всюди воєнні, і головна героїня ніби і доросла, а ніби і така... як би це м'яко сказати? Наївна?

От я читала «So Let Them Burn» і там поки більше віриш головним героїням-сестрам (а у Faebound теж сестри, і теж одна воїтельниця, а інша - має зв'язок чи то з богами, чи то з Долею; віщунка, короче).

Я знаю один спойлер через опис до другої книжки, і якщо мені цього нормально не покажуть, я її (другу частину) точно читати не буду 😩

Дай боже першу дослухати.... 🥲

🌕 Нарешті Клюн написав нову книжку, і вона вийде... у квітні 2026 року 😭

Нас очікує карколомна історія кінця світу, і, звісно ж, багато кохання.

«We Burned So Bright»

Анотація:

Подружжя Дон і Родні прожили гарне довге життя. Разом вони пережили найвищі вершини кохання та сім'ї, а також такі падіння, що їм здавалося, ніби настав кінець світу.

Тепер кінець світу настає по-справжньому. До Землі наближається блукаюча чорна діра, і через місяць все і всі, кого вони коли-небудь знали, зникнуть.

Раптом, після 40 років спільного життя, Дон і Родні опиняються поза часом. Вони змагаються з часом, щоб встигнути зі штату Мен до штату Вашингтон, щоб встигнути завершити деякі незавершені справи до того, як все це закінчиться.

Дорогою вони зустрічають тих, хто відмовляється вірити у смерть, і тих, хто поспішає їй назустріч. Але є також люди, які проживають свої останні дні так, як вони вміють - імпровізовані весілля, яскраві багаття, спільні трапези, нові друзі.

І коли чорна діра наблизиться, серед кульових блискавок і під тріснувшим місяцем у калейдоскопічному небі, Дон і Родні озирнуться на своє життя і запитають себе, чи достатньо вони старалися.

Чи достатньо яскраво горіти, якщо з попелу нічого не з'являється?

Я рада новій книжці, але в світі та житті і так не весело, і коли я буду ридати над цією історією, ДУЖЕ сподіваюсь побачити хороший фінал (не щасливий, просто хороший, будь ласка)

До речі, мені якось прикро за «Псалом для дикостворених», бо обкладинка натякає на "дитячу книжку", а це насправді квірна, цікава невеличка історія, на яку я давно дивилась, але таку українську брати не хочу 😭

✨ Вводжу нове для себе визначення «Феномен Елізабет Лім»

Що воно означає?✨

Те, що перша книжка авторки просто ідеальна, коли друга – ледь не змушує рвати на собі волосся.

Нагадую, що її «Шість багряних журавлів» та «Її осяйне прокляття» я оцінила на п'ять із п'яти, бо, попри якісь недоліки, дуже приємно провела час за тією казкою, за якою й ішла.

Так само колись у далекому минулому її «Зіткати світанок» залишила по собі масу приємних вражень. Однак не його друга, заключна, частина. Весь спектр моїх тодішніх емоцій важко передати словами.

Через це я боялася братися за продовження та фінал «Журавлів» - «Обіцянку дракона». Не хотіла псувати для себе враження, якщо щось піде не так.
Проте прочитавши «Прокляття» і перечитавши «Журавлів» – надихнулася зі щирою вірою, що «Ну, а може там усе не так погано?»
На жаль, мої побоювання виправдалися….

🐉 «Обіцянка дракона» Елізабет Лім

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

🌟 Більшу частину книжки мені хотілося, щоб Шіорі знову замовкла, щоб у неї з'явилося те стоп-слово/дія з першої частини, бо терпіти її та її поведінку не вистачало ніяких сил.

А ще мені хотілося трохи послідовності.
Таке враження, що авторка вирішила, що запхати стільки подій і стрибати з локації в локацію буквально в сусідніх розділах – це гарна ідея.

🌟 Мені хотілося б спостерігати за розвитком Шіорі, як головної героїні, як дівчинки, яка пройшла крізь бурливу воду і тієї, хто пряв палючу кропиву, не видаючи жодного звуку. Але в другій частині ми немов знову переносимося на самий початок її історії, коли вона просто принцеса, що звикла не думати про наслідки, встрявати в неприємності та вирішувати проблеми, ігноруючи їхнє існування.
Я не побачила її розвитку, якого вона досягла у фіналі «Журавлів», тільки дратівливу деградацію.

🌟 Натомість всі інші герої дуже імпонували. Одне їхнє терпіння вже варте поваги всього світу.

Так, були злегка нелогічні моменти, бо сюжет має все ж таки давати головній героїні якусь перевагу в напружений момент, але що брати, що Таккан, що Серю, Кікі та інші другорядні герої (навіть антагоніст) здавалися живішими й цікавішими під час читання.

🌟 Мені було щиро сумно на моментах, коли авторка зосереджувалася на тузі та понятті «сім'ї», на ранах на серці, що ніколи не загояться; Я б хотіла, щоб із подібною чуттєвістю було прописано більше моментів.

🌟 Якоюсь мірою я жалкую, що взялася читати Обіцянку; було важко змушувати себе продиратися за Шіорі на чистій впертості і щоб побачити героїв із «Прокляття».

Проте ви не подумайте, що я зненавиділа Елізабет Лім і більше не буду її читати – ні, я дуже чекаю на її новинку українською. Просто, найімовірніше, випробовувати удачу з її серіями більше не буду.
#книговідгук

Щодо подарункового видання Букшеф додали, що поки що не планується, але при належній підтримці звичайного, отримаємо і лакшері 😏

🦊 Нора Сакавіч вийшла з тиші під час написання книжки, вибивши двері ногою та сколихнувши всіх:

1. Назвою заключної частини в трилогії про Жана - «The broken cage»
2. Вийдуть ще дві нові книжки, які будуть зосереджені на Кевіні - одна передує подіям «Лисячої нори», а інша - вже після всього.

Я поки на змішаних почуттях: з одного боку, повинна бути рада контенту, але з іншого відчувається якось... інакше.

Спойлер по сюжету основної трилогії: до того ж, в тій 0.5 частині буде живий Ріко 😬

🌼 Не дуже хотілось заморочуватися над задумкою цього розвороту у #щоденничок, хіба щоб по кольору співпадало.

І написала для себе спойлерний фінал, щоб десь понити за нього, але вам я його заблюрила 💻