снепбек забрали. сорочка і окуляри в наявності. добре, насправді я ще продаю гітару stratocaster aria stg series (вільха) і hoka speedgoat 4 на GORE-TEX чорні (42й розмір), але звідки у вас гроші? сорочку хоч купіть

блять, якщо чесно — я ще продаю годинник Casio LA680WA- 7EF з білим циферблатом з гарантією і коробочкою

пальто ще продаю оце від Джека та Джонса, там є пагони, я просто зняв на час війни

не те що не відмовляюсь від цих тейків, а навіть наповнюю їх сукупністю цілеспрямованих заходів. все заради того, щоб запроваджувати, виконувати, здійснювати, реалізовувати, справджувати та втілювати. і втілювати, справджувати, реалізовувати, здійснювати, виконувати та запроваджувати я збираюсь активно, народ. візьму на себе таке зобов'язання, якщо хочете

обкладинка: колядники закінчили колядки і дивляться як ти дістаєш цукерки
https://music.youtube.com/watch?v=5pvcfbf0PXY&si=LmTZhuZ6Vx3KAFWo

жінки, а хто зі Львова і може мені допомогти з однією справою? напишіть пліз

думаю, що зі своїми лідерськими навичками, я міг би очолити світове ядерне роззброєння, або світове ядерне озброєння. або стендап-клуб в Ґранаді. я зараз ще думаю що було б кращим для світової спільноти

нам треба якось так покращити переговорні позиції, щоб вулиця Прорізна у Києві залишилась українською. для цього треба всім разом натиснути на Трампа, щоб він натиснув на Путіна. для цього треба трохи натиснути один на одного, можливо доведеться трохи підвищити голос

блін, як би так кинути українців через хуй, щоб сказати, що вони самі так захотіли?

блін, як би погодитись на капітуляцію, щоб сказати, що це захід нас змусив?

кожного разу, коли в рекомендації влазять якісь відео від стендап клубів

броколі недооцінене станом на зараз

огірки і помідори – це як срібло і золото. а чого так? ми просто так домовилися, все тримається на нашій вірі в огірки і помідори. от перець, він ніби завжди десь близько, але це всього лише бронза. ну і я розумію, перець не дає ніякої стабільності. не можна почуватися впевнено і безпечно з перцем, надто багато запитань до перцю. я коли бачу перець в магазині завжди прищурюю очі

запитав в chatgpt: чи можемо ми вважати непрофесійність та безвідповідальність українців — традиційними українськими цінностями? і як що так — то як нам ці цінності зберегти? може придумати якесь свято і співати пісні про це? все таки співоча нація і приклад колядок показує, що можна не втратити зв'язок з предками

ось що відповів чат: Цікаве і провокаційне запитання! Але дозвольте внести трохи оптимізму та контексту. Непрофесійність і безвідповідальність не можна вважати традиційними українськими цінностями — радше це стереотипи, які виникають у відповідь на окремі негативні явища чи проблеми, які трапляються у будь-якому суспільстві. Традиційні українські цінності — це працьовитість, повага до природи, родини та громади, щедрість, співчуття і, безперечно, любов до мистецтва та пісень.

Ідея ж «свята», яке висміює недоліки, теж має певний культурний шарм. Народна творчість і гумор — давні способи українців обговорювати проблеми. Якщо б було свято, де можна творчо (і жартома) проговорювати моменти недосконалості, воно могло би стати способом не лише самоіронії, але й стимулом для змін. Наприклад:

Назва свята: "День усміхнених справ" або "Свято самоіронії".
Традиції: Придумувати кумедні пісні про власні промахи, розігрувати сценки, влаштовувати змагання на найкреативніше "вирішення" побутових неприємностей.
Мета: Популяризувати ідеї відповідальності через гумор.

я запитав: а як щодо назви свята "Ліга сміху?"

чат відповів: "Ліга сміху" вже існує як популярний гумористичний проєкт, тож називати свято так само може спричинити плутанину. Але сама ідея розважального свята з акцентом на гумор дуже вдала! Як варіант, можна подумати над унікальною, креативною назвою, що натякатиме на іронію і самоосмислення, але з додатковим українським культурним колоритом. Ось кілька ідей:

"День кумедних карик" — гумористичне свято, де з жартами розбирають життєві незручності й їх "уроки".
"Свято «Ну, буває!»" — розповідають найсмішніші історії про невдачі та святкують людяність та здатність сміятися з себе.
"Криве дзеркало дня" — глибший контекст про сприйняття власних недоліків через призму гумору.
"День перемог над собою" — де всі веселяться та "змагаються", хто придумав найкреативніше рішення до своєї ж помилки.

далі я попросив ще поштормити назву. ось які варіанти з'явились: "День #ОйСоромСором" та "День Упс!"...
я попросив об'єднати ОйСоромСором, упс і Ну, буває. результат мені не сподобався і я попросив "додай ще ганьба і зрада в назву"

чат: З радістю вношу "ганьбу" і "зраду" до міксу! Отримуємо дещо справді епічне й трохи саркастичне:

"ОйУпс, Ну, буває! Ганьба та зрада edition" — довгувато, але точно привертає увагу та звучить як справжня народна драма з гумором.
"День ОйУпсГаньбаЗрада" — коротко, яскраво, і звучить як справжній інтернет-мем!
"#ЗрадаГаньбаНуБуває" — чітко відображає веселу філософію: спершу трагедія, а потім посміхнулися й пішли далі.
"Фестиваль Ганьби, Зради і Трохи Упсів" — додає вишуканості назві й натякає на широку програму заходів.
"Ганьба, Зрада, ОйУпс! — ну, буває!" — формат, де кожне слово наче гасло чи акцент, ніби свято має власні "заповіді".

я попросив: можна щось менш вишукане і поменше шарму будь ласка?

чат: "Знову Упс!" — коротко і ясно, кожен себе впізнає.
"Ой, Ганьба!" — звучить, ніби сусідка щойно дізналась про ваш новий фейл.
"ГаньбаФест" — просто і ємко, без зайвих слів.
"Ну, Зрада і що?" — додає легкого пофігізму з українським духом.
"Зрада, Ганьба і 100% Упсів" — натяк на феєрію помилок з максимальним розмахом.
"Та й ну його, буває!" — життєва фраза, що ідеально описує настрій свята.
"Трохи зради, трохи ганьби" — ніби казали «ну поїли-попили», але тут із натяком на життєві нюанси.

я: "Ну, Зрада і що?" — оце непогано. тепер треба гасло. або якесь вітання. як от є Христос народився — Славімо його

чат: Чудовий вибір із назвою! Тепер підлаштуємо гасло чи привітання в дусі легкого сарказму й самоіронії:

"Ну, Зрада і що?" — "Та нічого, буває!"
"Що ж, Зрада?" — "А ми переживемо!"
"Ну, сталося, Ганьба?" — "Сміємось і далі живемо!"
"Знову Ганьба!" — "Так тримати, друже!"
"Що нам Зрада?" — "Та весело живем!"

оооо! "Знову Ганьба!" — "Так тримати, друже!" — ідеальне привітання. а як ми його популяризуємо серед українців?

Програма ChatGPT сказала:

Щоб популяризувати привітання "Знову Ганьба!" — "Так тримати, друже!", потрібно зробити його впізнаваним, веселим і сучасним. Ось кілька ідей для кампанії:

1. Соцмережі: меми, флешмоби та тренди
Меми: Створити кумедні картинки на основі життєвих фейлів з підписом привітання. Наприклад:
Фото перевернутого торта: "Знову Ганьба!" — "Так тримати, друже!".
Кумедні обличчя після промахів: те ж привітання.
Флешмоб #ЗновуГаньба: Запустити тренд у TikTok та Instagram, де люди діляться своїми "ганьбами" і додають жартівливу відповідь "Так тримати, друже!"
GIF-анімації: Запустити серію анімованих зображень із текстом привітання.
2. Сувеніри та друкована продукція
Футболки та чашки: На яких написано привітання, наприклад: "Знову Ганьба!" з одного боку і "Так тримати, друже!" з іншого.
Стікери та значки: Можна наклеїти будь-де чи використовувати в Telegram або інших месенджерах.
3. Заходи та фестивалі
На тематичних подіях (наприклад, "Ну, Зрада і що?") кожен ведучий вітає людей саме цим привітанням.
Конкурс: хто придумає найкумеднішу ситуацію для привітання, отримує приз із сувенірами.
4. Інтеграція у медіа
Вставити у популярні шоу чи ролики. Уявіть ведучих, які вживають цю фразу у гумористичних програмах.
Співпраця з коміками або блогерами, які адаптують привітання у своїх сюжетах.
5. Освітній контекст
Втілення в освітніх матеріалах чи молодіжних ініціативах. Наприклад, створення методички про те, як гумор допомагає переживати труднощі, із гаслом на обкладинці.

прийде час і на "Знову Ганьба!" мільйони вигукнуть: "Так тримати, друже!"