tgoop.com/plomin/4077
Last Update:
Постмодерністський скепсис, притаманний західній думці від середини ХХ-го сторіччя, останнім часом все більше поступається спробам повернення до традиції. Десь на споді в нас, якщо ми дійсно розуміємо, що таке Традиція, сидить скептичне ставлення до будь-яких спроб її оновлення. Чи, намагаючись втекти від постмодерну, ми не впадаємо в його ще глибшу яму? Це важливе питання часто розділяє людей по різні боки і табори.
Одним з таких прикладів є осучаснення чаклунства, яке сталося, як і пришестя постмодерну, теж десь усередині минулого сторіччя. З цим явищем дуже тісно пов’язані імена одразу двох чоловіків – Джеральда Ґарднера і Роберта Кокрейна. І в нашій історії вони постають антагоністами, позаяк вони мали принципово різні погляди на відновлення чаклунського шляху. Перший, себто Ґарднер, став засновником нової релігії, яка ставила на меті повернення до язичницької магії – вікки. Другий, себто Кокрейн, теж заснував один із найбільших ковенів іншої гілки язичницької магії – Клан Тубал-Каїна. Що ж призвело до якісного розмежування цих двох шляхів? Якраз і наполягання Кокрейна на тому, що Ґарднер надто сильно спростив традицію, створюючи вікку, так, що від тієї традиції нічого, власне не лишилось. Кокрейн був суворішим – він прагнув не спрощувати традиційне відьомство, а дати можливість первинному подиху Богів дихати, де вони хочуть. І все-таки – трохи історичної картини.
Розбираємося що таке трад-вітч:
https://plomin.club/trad-witch-brief/
BY Пломінь
Share with your friend now:
tgoop.com/plomin/4077