tgoop.com/polinashyshlevska/3494
Last Update:
Є до вас розмова.
Як ви вважаєте, в чому запорука професіоналізму в написанні віршів?
Правильно — в знанні теорії (хоча б мінімальної) та регулярній практиці.
Що мається на увазі під «знанням теорії»? Це основи віршування: рими, ритми, стилістика, образність, художні засоби тощо.
Практика — і в Африці практика: пишемо, видаляємо, знову пишемо, коригуємо, відкладаємо на час, повертаємось до твору, або одразу пишемо все «чьотінько», без звернення до колег по цеху, щоб ті подивились зі сторони на вашу писанину, і думаємо, що ми — невʼ*бєнні митці.
Ні, коти, так не буде. Ми всі пишемо, і дуже часто є заручниками самих себе. Бо наша гордість не дає нам тверезо подивитись на власну творчість з боку.
Що для цього треба робити? Як мінімум, звернутись по допомогу до інших поетів (найкращим порадником буде саме той поет, який не є вашим другом чи кєнтухою), бо замість влучних порад ви отримаєте порцію лестощів і слів типу: «Всьо у тебе харашо, нікого не слухай! Ми — митці, кожен пише, як хоче, ми і є мистецтво!» і так далі…🤥
Воно вам треба?
Гадаю, що ні.
Бо будете не розвиватися, а стояти на місці, а може навіть деградувати у віршуванні.
Поете, я розумію, що гордість — ще та сука, і не дає тобі змоги попросити критику або пораду в інших.
Будь ласка, засунь ту гордість в одне місце і берись за перо.
А потім йди за порадою. За поглядом з боку.
І вже потім, коли ти дійсно виростеш у своїй майстерності, гордість за самого себе буде доречною.
