Комусь можуть видаватися дивними наголошення слів в українській традиції церковнослов'янської мови, дехто може навіть вважати їх такими, які втратили нині свою актуальність і не варто їх реанімувати.
РадовАніє, божествЕнний, дарУй, сподобИ, любЯщий, гОрі, вЕрху, цАрю, утішИтелю, сУдище, бОлізнь, нЕдуг, нАпасть і ще сотні і сотні слів, наголошення яких відрізняються від звичних для московського ужитку.
Але ж і в сучасній українській мові також чимало слів, традиції правильного наголошення яких незаслужено забуті, а у народному мовленні прижилися зовсім інші, нав'язані, кальковані форми від нашого північного горе-сусіда. Так що працювати ще є над чим. І в церковному середовищі і в позацерковному - повсюдному місці вжитку солов'їної.
Свого часу запропоную для тих, хто хоче користуватися у богослужінні текстами української традиції церковнослов'янської мови свою власну порівняльну таблицю слів традиції Київської та московської, яка зараз більш розповсюджена у наших храмах.
Ну, а зараз пропоную Вам невеличкий список слів української мови, правильні (з точки зору багатьох мовознавців, але не всіх - в цій сфері завжди є простір для суперечок. Як, втім, і у питаннях наголошення текстів київським ізводом) наголоси яких нам обов'язково треба знати, якщо ні, то запам'ятати і спробувати відтворювати у своєму житті, складених редакторкою @Ольга Васильєва.
Запамʼятайте наголошення:
▪️Асиметрíя
▪️Бездротóвий
▪️Визвóльний
▪️Вáги
▪️ВаловИй
▪️Вимóга
▪️ВИпадок
▪️Випрóбування
▪️ВодонепроникнИй
▪️Граблí
▪️Грóшей
▪️Довíдник
▪️Зазвичáй (втім, проф. Пономарів наполягає на зазвИчай, тож тут ж варіанти)
▪️Зрýчний
▪️Зубóжіння
▪️Індýстрія
▪️КлітковИна
▪️КотрИй
▪️Кулінáрія
▪️Листопáд
▪️ЛьодовИй
▪️Мерéжа
▪️Набóжний
▪️Навзáєм
▪️НадлИшок
▪️НажИво
▪️Нáклеп
▪️Нáскрізний
▪️Обрáння
▪️Одноразóвий
▪️Пíдлітковий
▪️Пізнáння
▪️ПільговИй
▪️Позáторік
▪️Промíжок
▪️Рáзом
▪️Ри‌нковИй
▪️РоздрібнИй
▪️Руслó
▪️Свéрдло
▪️Стовідсóтковий
▪️Суднó
▪️СудовИй
▪️ТекстовИй
▪️ТечіЯ
▪️Уподóбання
▪️ФаховИй
▪️Хвáлений
▪️Цілодобови‌й
▪️ЦінниИк
▪️Цьогорíч
▪️ЧарІвни‌й
▪️Чáсу
▪️ЧерговИй

Говорімо правильно!

Із фб-сторінки Андрія Десницького щодо подій в Курській області. Звісно, шаную його переважно як біблеїста, книги якого люблю давно, читаю статті та слухаю тлумачення в YouTube, але і з його міркуваннями щодо цих подій також погоджуюся.

"Что же они, не понимали, что война однажды придет к ним?"
А я это отлично помню.
Декабрь 1994 года, российские войска входят на территорию Чечни, чтобы решить вопрос, как обещал министр обороны Грачев, "одним десантным полком за два часа". Начинается Первая чеченская.
На митинг протеста (тогда абсолютно безопасный) на Пушкинскую выходит две-три сотни человек. Остальным не до этого. В 1994 году есть, чем заняться москвичам.
Что же они, не понимали, что пойдут похоронки, что будут теракты? Что вернутся с фронта люди, привыкшие убивать? Что начав одну колониальную войну, трудно потом не начать другую, и еще одну, и еще?
Да просто не думали об этом. Ну, пусть решат за два часа одним полком, мы-то тут при чем?
Так устроено большинство людей."

Вітаємо о. Сергія зі звільненням.

⚡️ОТЕЦЬ СЕРГІЙ НА СВОБОДІ!

Адвокат протоієрея Сергія Чертиліна повідомив, що його підзахисний вже знаходиться на свободі та їде у лікарню для медичного огляду

Молитва — багатство Церкви.
Окрема подяка за набір тексту церковнослов’янською мовою священнику Юрію Петролюку.
https://www.tgoop.com/presbyter_iurius
#богослужбовий_текст
#гонения #гоніння #упц
‼️ Репост

Приблизно за таким же, суто особистісним сценарієм і до цього часу виникають нові деномінації - "мені тут не подобається, гайда творити нову церкву!"
Звісно, схема дуже приблизна, але нехай.

Лютеру не сподобалася католицька церква (були очевидні причини, тим не менш) і він заснував лютеранську церкву...

Кальвіну не сподобалася лютеранська церква і він заснував кальвіністську церкву...

Генріху VIII не сподобалося, коли йому відмовляли в католицькому шлюбі і він заснував Англіканську церкву... До того ж земельки монастирської та парафіяльної собі відібрав чимало, але то таке.

Джону Сміту не сподобалась англіканська церква і він заснував баптистську церкву... Правда, перед тим у 1609 році хрестив сам себе!! Це взагалі як?! А так що, можна було?!

Вільяму Міллеру не сподобалася баптистська церква і він заснував Церкву адвентистів... Без розчарувань там не обійшлося - декілька "точних дат" кінця світу, розрахованих Міллером, так і не справдилися. Таких "точних" розрахунків було трохи і далі.

Чарльзу Т Расселу не сподобалась адвентистська церква і він заснував свідків Єгови... 1878 року його з невідомих донині причин не було забрано на небо видимим образом, хоча він на те впевнено очікував. Також очікування Расселла не справдились і в інших його передбаченнях: стосовно того, що прихильники його нового вчення мали бути забрані на небо в 1914—1915, а також, що Царство Христа мало бути встановлене на землі протягом цього ж року.

Джозеф Сміт не любив Єговську церкву і він заснував церкву Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів)...
Джон Веслі не любив Англіканську церкву і він заснував методистську церкву...
Деяким пасторам не сподобалась методистська церква і вони заснували п'ятидесятницьку церкву...
Багатьом не сподобалася церква п'ятидесятників і вони ще заснували тисячі церков, таких як припинити страждання, зібрання Божі, світло світу тощо...
Ну, а у нас в Україні все ще цікавіше - чи не кожна політична сила хоче створити під себе свою православну церкву. Щоб та слугувала її інтересам. Багатьом лідерам релігійних організацій в Україні насправді, дуже хочеться отримати доступ до влади і відігравати ту ж саму роль у зв'язках із політичною верхівкою, яку займає очільник РПЦ патріарх Кирил відносно Путіна. В Україні на цей час таку роль відіграє очільник тієї конфесії, куди силою заганяють всіх, навіть колишнього героя і разом з тим нинішнього вигнанця патріарха Філарета.
Так і живуть. Не помічаючи, що ненароком будують ту ж саму модель державно-церковних стосунків, що й у РФ-ії. І вже назначили як свого власного слухняного "Кирила", так і власних "свідків Єгови" на ймення УПЦ, яких треба заборонити.
Ті 18 представників різних релігійних організацій, які нещодавно мали розмову з гарантом, як під лінійку висловилися саме так, як того від них чекали - ні на крок від лінії партії, як то кажуть. Це так демократично і по європейськи - підігравати владі у порушенні релігійних прав і свобод. Замість того, що в секулярну епоху разом тримати кругову оборону. Думають, що ці, одного разу відчинені двері, більше не відчиняться? Даремно.
Тож чекаємо на новий розквіт УПЦ.
Бо ж інакше і бути не може. Що там Господь казав про тих, кого будуть зневажати та переслідувати, на кого наговорюватимуть усяке лукаве слово, обмовляючи їх за Нього. 
Все буде добре.

У мене пропав смак на критику до УПЦ після того, як стало зрозуміло, що її назначили цапом - відбувайлом і тепер у нас в країні немає більше проблем, аніж боротися з нею. У ЄС та в США, до речі, вважають, що не УПЦ є головною проблемою існування України, а корумпованість влади. Кажуть прямо щодо наших перспектив вступу до ЄС чи НАТО так: "Мафія в Європу не увійде". Так що влада травлею УПЦ лиш відволікає внутрішній електорат від справжніх проблем.
То навіщо мені в такій ситуації долучатися до загального натовпу тих, хто "виправляє" та звинувачує у всіх проблемах України не справжніх хабарників та злочинців у високих кабінетах, а мою церкву? Я знаю її проблеми і говорив би про них спокійно, якби це не було замовним мейнстримом навкруги. Зараз не вистачає тих, хто б її захищав, а ласих долучитися до загального хору "праведних" критиканів хоч греблю гати. Не бажаю бути частиною натовпу.
Поки влада і ЗМІ втоптують УПЦ в багно, я буду робити все від мене залежне, щоб не стати співучасником їхньої "веселої забави".

Черговий раз пишуть, щоб УПЦ щось робила зі зрадниками. Добре.
Є зрадники? Для них є покарання у вигляді вироків суду після завершення судового процесу. Із детальним аналізом всіх обставин, а не просто так, бо "требакогосьпокаратизУПЦ". Буде розслідування, буде вирок, тоді має бути і церковна заборона (або ні, дивлячись на те, чи той суд - суд, чи просто показова страта, це ще питання). Клірики-зрадники втекли в РФ чи на підконтрольні? Відкриваються впровадження, суд відкладається на потім, як тільки буде перемога, то обов'язково буде і покарання, якщо так вирішить суд. (Застереження ті ж, що й раніше).
УПЦ має щоразу засуджувати своїх кліриків? А чи є у нас достатньо підстав реагувати одразу? Чи всі клірики залишилися на тимчасово підконтрольних РФ територіях з власної волі, чи це швидкий хід війни так все обумовив? Чи вони так виживають просто? Я так розумію, що всіх українців, хто там залишився, потім судитимуть? За що? Чи це їхня провина, що ці території були окуповані? Це вони десятки років віддавали в РФ військову техніку і снаряди? Вони розміновували поля? В чому їхня провина? Їм всім треба було йти на тортури? На смерть? Не бачу такого героїзму і бажання жертвувати собою у дітей наших депутатів, які не поспішають вступати до лав ЗСУ.
Ще. Хіба не було випадків передчасних звинувачень?
Чи не було випадків відвертої брехні і маніпуляцій щодо кліриків УПЦ. Чи щодо монастирів? Коли в пориві антиупецешної боротьби представники деяких силових структур підкидали заздалегідь підготовлені брошури чи книги? Я точно знаю такі випадки із перших вуст.
То як виходить? УПЦ має прямо таки з шкіри пнутися, щоби з першим помахом влади чи ЗМІ забороняти своїх кліриків та позбавляти їх сану? А як вийде, що знову промашка у влади чи черговий наклеп у ЗМІ, як от щодо владики Никити?

Прислали мені посилання на ось такий матеріал.
Досить очікувано, нічого не скажеш.

Порошенко требует немедленного голосования по законопроекту о запрете УПЦ МП на фоне возобновления деятельности комиссии Фанара по объединению украинского православия
August 19, 2024

Петр Порошенко и его сторонники распространяют слухи о создании Константинопольского экзархата в Украине только для того, чтобы позже отвергнуть такую возможность. Эти действия направлены на срыв непростых переговоров с Вселенским Патриархатом по урегулированию религиозной ситуации в стране. Об этом свидетельствуют сведения о ходе данных переговоров, полученные нами "из первых рук".




В 2023 году при поддержке группы иерархов, в частности молодого и многообещающего экзарха Константинополя в Киеве епископа Михаила Анищенко, были предприняты усилия по информированию Вселенского Патриарха о вызовах в церковной сфере, с которыми все еще сталкивается Украина. В результате, 26 апреля 2023 года Синод Вселенской Церкви принял решение о создании специальной комиссии для работы над восстановлением единства украинского православия.

Ввиду возникших у патриарха подозрений относительно митрополита Эммануила в состав новой комиссии вошли архиепископ Иларион Рудник, митрополит Иов Геча и архимандрит Иаков Крочак (позже был заменен на патриаршего дьякона Епифания Камяновича). Все они – украинцы по духу и крови, прекрасно ориентирующиеся в нашей церковной ситуации и имеющие широкие контакты в обоих конкурирующих религиозных объединениях. Им было поручено встретиться с лидерами и монашествующими УПЦ МП и ПЦУ, а также украинскими правительственными чиновниками, в том числе с Президентом, оценить реальную ситуацию и изучить новые возможности для диалога с митрополитом Онуфрием.

Участие президента Зеленского, включая встречи с Патриархом Варфоломеем, обеспечило первоначальную поддержку работы комиссии. Однако Комиссия столкнулась с многочисленными препятствиями, поскольку члены ПЦУ и украинские официальные лица оказывали сопротивление, что вылилось в тайные встречи и игнорирование указаний Патриарха.

В течение шести месяцев деятельность комиссии пресекалась ПЦУ и украинскими официальными лицами. Опубликованные "Духовным фронтом Украины" письма, в которых содержались указания о работе комиссии, и отказ Епифания от сотрудничества под надуманным предлогом – лишь один из эпизодов этого противостояния. В частности, Зеленскому была предоставлена вводящая в заблуждение информация, подготовленная лоббистами ПЦУ, что повлияло на его позицию в переговорах с Константинополем.

4 июня Евстратий Зоря тайно ездил на Фанар, чтобы договориться с Эммануилом о совместных действиях.
10 июня Евстратий и верный ему глава ГЭСС Виктор Еленский специально встретились со Вселенским Патриархом, чтобы объяснить, что направление комиссии «не на часі».
18 июня Евстратий поехал с Варфоломеем в Финляндию, чтобы по дороге снова убеждать патриарха в том, что митрополит Эммануил – лучший и единственный достаточный эксперт по Украине.
27 июня Патриарх Варфоломей направил письмо Епифанию (опубликовано «Духовным фронтом Украины») с указанием принять комиссию – оно было проигнорировано.
7 июля Владимир Зеленский встречался с Патриархом Варфоломеем. Патриарх лично представил ему членов комиссии и разъяснил ее цели. Президент выразил готовность к диалогу и заинтересованность в помощи касательно объединения Православия в стране… и предложил назначить главой комиссии митрополита Эммануила. Такой поворот неудивителен, так как тезисы к переговорам ему готовили Еленский и зам руководителя ОП А.И.Сибига - лоббисты ПЦУ и друзья её главного создателя, депутата "Европейской солидарности" Ростислава Павленко. Тогда же Президент попросил сделать Епифания Патриархом – но тут, очевидно, Андрей Иванович просто перегнул палку.
Новые сроки приезда комиссии были определены на 17-23 июля, но МИД и Посол Украины в Турции делали вид, что не понимают, о чём идёт речь, а Епифаний неожиданно для членов комиссии перестал отвечать на звонки и сообщения.

15 июля Патриарх получил письмо от Президента Украины, где прямым текстом было сказано, что Украина готова принимать только одного иерарха Константинополя – митрополита Халкидонского Эммануила.
17 июля Посольство передало Патриарху окончательный отказ принять делегацию, потому что Президент, мол, в служебной командировке, а Еленскому пришлось взять больничный. Говорят, Патриарх был так оскорблён при встрече с представителями Посольства, что прямо спросил переводчика: «Зачем мне так нахально лгут?»
В то же время такие фигуры как глава ГЭСС Виктор Еленский проводили агрессивную политику в отношении УПЦ МП, что усугубляло напряженность:

31 мая Виктор Еленский встречался с митрополитом Климентом Вечерей и ректором КДА архиепископом Сильвестром Стойчевым, на которой вёл себя крайне агрессивно, требуя отречься от Москвы под угрозой законодательного запрета и ликвидации общин.
1 июня Еленский направил иерархам УПЦ МП ультиматум примерно такого же содержания, который потом опубликовал.
7 июля Еленский снова встречался с Климентом и Сильвестром, и снова выдвигал заведомо неприемлемые для УПЦ МП требования.
25 июля воскресший после тяжкой, но кратковременной болезни Еленский встретился с митрополитом Онуфрием – и вновь твердил о «полном и безоглядном разрыве с Российской Церковью».
Естественно, результатом стало возвращение лидеров УПЦ МП, которые чувствовали все большее давление и игнорирование, к первоначальным жестким позициям и тотальному недоверию к инициативам со стороны государства.

В августе 2023 года дуэту Эммануила и Евстратия таки удалось убедить Вселенского Патриарха отменить визит комиссии и вместо этого направить в Киев митрополита Эммануила, который прибыл 8 числа, однако, сосредоточился в первую очередь на сторонниках ПЦУ и избегал более широкого церковного взаимодействия. Кроме протокольной встречи с Президентом, Эммануил встретился только с митр. Епифанием и А.И.Сибигой. Митрополит Онуфрий, раздражённый агрессивными действиями ГЭСС, от встречи с Эммануилом отказался наотрез. А присланный Онуфрием архиепископ Белогородский Сильвестр сурово потребовал от Патриарха Варфоломея сначала осудить «захваты храмов».

В результате визит Митрополита Эммануил завершился без результатно и практически без освещения в СМИ. Кстати, приезжал он на брифинг по «формуле мира» Зеленского, который проходил 11 августа, но на брифинге даже не появился, что много говорит об отношении Эммануила к проблемам Украины и о степени его уважения к Президенту.

В августе-сентябре Патриарх Варфоломей ещё пытался направить в Киев комиссию, но без прежнего энтузиазма: издевательские объяснения вроде того, что «мы боимся за вас, потому что завтра взорвётся Запорожская АЭС», вероятно, очень сильно разочаровали его.

По счастью, вокруг Президента продолжали работать люди, которые хорошо знали церковную ситуацию в Украине, и видели, насколько она стала зависимой от интернациональной кучки мелких прохиндеев. И им удалось добиться подвижек – но лишь с апреля 2024 года, когда законопроект о запрете УПЦ МП уже готовился к принятию во втором чтении, а Сибига наконец перешёл работать в МИД.

Прорыв произошел 1-5 июня этого года, когда Украину посетил митрополит Американский Тихон, который поддерживает теплые отношения как со Вселенским Патриархом Варфоломеем, так и с митрополитом Онуфрием. Митрополит Тихон не поддерживает агрессию против Украины и многократно осуждал её. ПЦА собрала миллионы долларов на гуманитарную помощь Украине, и помогает украинским беженцам создавать общины в США.

Приехал Тихон по приглашению УПЦ МП, но Офис Президента об этом визите, скажем так, знал. И вот неожиданно Митрополит Тихон говорит Онуфрию о важности единства Православия. А потом отправился через Румынию прямиком на Фанар, куда прибыл 8 июня – как говорят, с подарком от Онуфрия, в котором Патриарх Варфоломей был запечатлен на официальных фотографиях с праздничной литургии на Пятидесятницу.

Таким образом, визит митр. Тихона привел к возобновлению диалога, кульминацией которого стало распоряжение Патриарха возобновить деятельность комиссии. 28 июня в Киев по благословению Вселенского Патриарха и по приглашению Офиса Президента наконец-то прибыл глава комиссии по дальнейшему объединению украинского Православия – архиепископ Виннипегский Иларион.

За 10 дней в Киеве архиепископ Иларион и сопровождавший его епископ Команский Михаил побывали на Президентском молитвенном завтраке и имели много важных встреч. В том числе с митрополитом Онуфрием, который, как оказалось, ведёт себя позитивно и вполне открыт к диалогу. Также оба иерарха встретились с новым заместителем главы Офиса Президента, Е.А. Ковальской. И она нашла правильные слова, чтобы впервые объяснить им, что Президента до сих пор… скажем так, не совсем верно информировали о процессах, происходящих в украинском Православии, и о том, будто Патриарх Варфоломей не заинтересован участвовать в его дальнейшем объединении. Что Президент сожалеет о недоразумениях, и просит возможности поговорить с Патриархом по телефону лично, а также ждёт прибытия комиссии и приглашает Его Всесвятейшество в Украину. И что Украина была бы благодарна, если бы Патриарх принял УПЦ МП в юрисдикцию Константинополя под канонические гарантии Вселенского Патриархата – неважно, в форме ли экзархата, или в форме какой-то иной временной юрисдикции. Потому что записывать добрую половину населения страны в «агенты ФСБ» – как-то не очень конструктивно для европейского будущего Украины.

15 июля, сразу после того, как архиепископ Иларион доложил о своем визите на Фанаре, в Киев примчался митрополит Эммануил (и возможный взрыв Запорожской АЭС не испугал его). И первое, что Эммануил заявил на встрече с Премьер-министром Украины: никакой параллельной юрисдикции для УПЦ МП не будет, и точка. Но процесс уже сдвинулся с места.

Так или иначе 12 августа митрополиты Епифаний и Евстратий неожиданно были вызваны ко Вселенскому Патриарху на суровый разговор. И делегация Украины во главе с Ковальской тоже была приглашена, ей были оказаны все положенные почести. Побитый молью атеист Еленский там тоже был: краснел, кряхтел, но не возражал против приезда комиссии. Даже Евстратий Зоря не возражал, и так мило улыбался Елене Александровне.

Одним словом, комиссия в Украину едет – и будет в Киеве 20-21 августа, в составе: архиепископ Виннипегский Иларион, митрополит Писидийский Иов и Патриарший диакон Епифаний Камянович. Вот почему Пётр Порошенко и Ростислав Павленко, которые опасаются утраты своих позиций и выгод, требуют немедленного запрета УПЦ МП и кричат, что второму томосу не бывать – чтобы повлиять на ситуацию до прибытия комиссии.

Возможно и у Евстратия с Эммануилом есть ещё козыри в рукаве. Но мы будем надеяться на лучшее. Потому что правда всегда побеждает. И у нас в Украине победит. А зло и лукавство будут наказаны.

Власне, ось це посилання
https://telegra.ph/Poroshenko-trebuet-nemedlennogo-golosovaniya-po-zakonoproektu-o-UPC-MP-na-fone-novogo-vnimaniya-Konstantinopolya-k-religioznoj-s-08-18

О. Феогност (Пушков) просить молитов. І справді їх потребує, бо сидить в СІЗО за нібито "діскрімінацію рф-них войск" на Луганщині:

"Мир вам, Святослав та ін! Дякую за лист! Так, у мене дуже важка ситуація, і поки що мій митрополит ще не заступився ні словом за мене! Але я ще вірю, що він — людина Божа і вчинить ще по совісті, і врятує мене. Надія слабка, але від архієрея залежить 80% у моїй справі! Мені неймовірно важко. Суд буде у вересні, я поки що у СІЗО у Старобільську! І живу тільки вірою в Божу Силу та милість і свободу.

Богословствувати особливо не виходить. Усього кілька нотаток! Коротко думки записую, ночами сняться жахіття і зрозуміло, що я так довго не витримаю. І у в'язниці я не виживу з моїм здоров'ям.

Так, тільки на Господа надія, на те, що Він таки напоумить людей, що я можу бути корисним на волі, на свободі.

Прошу молитов, з благословенням
+архімандрит
19.08.24

P.S. Сьогодні 24 роки мого постригу в монахи з ім'ям Феогност"

Ще одна стаття на ту ж тему:

"Великие лидеры часто окружают себя мудрыми советниками. Вселенский Патриарх оказался ключевым лидером. В украинском вопросе, похоже, у него закончились… (мудрые) советники.
Спустя пять лет после предоставления автокефалии Украине рана остается незалеченной. Две Церкви фактически разделены. Приближенные к Епифанию, Онуфрию и правительству Зеленского не стесняются в выражениях.
«Патриарх привлек Эммануила Халкидонского, чтобы разрядить ситуацию, но вместо этого он создал десятки проблем», — соглашаются все. Интересно, что все вовлеченные стороны, похоже, также согласны.
Патриарх дал карт-бланш на портфель «Украина» старшему митрополиту Халкидонскому. Однако на Украине его обвиняют в преследовании «личных интересов».
«Следующий Патриарх»
Каждый раз, когда митрополит Халкидонский посещает Киев, он ездит в служебном автомобиле, оборудованном охранным маячком, в сопровождении двух автомобилей государственной охраны и кареты скорой помощи. Это происходит потому, что некоторые высокопоставленные иерархи автокефальной Православной Церкви Украины «представляют» старца митрополита Эммануила как несомненного преемника Фанара. За кулисами они призывают правительство оказать ему такой же уровень уважения и обращения, поэтому он получает сопоставимые почести и меры безопасности.
Несмотря на почести и награды, никаких ощутимых результатов не было. Пять лет назад по распоряжению Патриарха митрополиту Халкидонскому было поручено реализовать положения Томоса: объединить Украинскую Православную Церковь под началом новой Церкви.
Пять лет спустя, как говорят, митрополит Халкидонский больше не следует направлению Патриарха. Это особенно очевидно в продолжающейся поддержке законопроекта 8371, который стремится упразднить Церковь Онуфрия.
Вселенский патриарх считает законопроект невыгодным, а Зеленский разочарован тем, что Церкви не нашли способа общаться в его стране. На встрече митрополита Эммануила с премьер-министром Украины Денисом Шмыгалем митрополит поддержал заявление митрополита Белоцерковского Евстратия о том, что, хотя законопроект и имеет «вопросы», «они скоро будут решены».
Препятствия
Спустя почти шесть лет после объединительного собора на Украине митрополит Халкидонский до сих пор не встречался с представителем Церкви митрополита Онуфрия.
Напротив, это также осложнило положение епископа Команского Михаила, экзарха Патриархии и представителя Вселенского Патриарха в Киеве. Всегда при содействии митрополита Евстратия, правой руки Епифания.
Политика Эммануила Халкидонского хорошо известна как в Киеве, так и в провинциях Вселенского престола. «Мы сомневаемся, что Патриарх полностью осознает, что делает Эммануил в Киеве», — говорит человек, глубоко знакомый с ситуацией на Украине.
«Единственная информация, которую, как сообщается, получает Патриарх, исходит из отчетов, предоставленных митрополитом Халкидонским», — добавляет он.
Характерный пример — несколько месяцев назад делегация Фанара должна была посетить Киев. Этот визит так и не состоялся, поскольку украинцы ссылались на технические или связанные с безопасностью причины.
Однако ходят слухи, что Эммануил вместе с митрополитом Белоцерковским Евстратием позаботились о том, чтобы этот визит не состоялся — по крайней мере, на данный момент."
Из колонки греческого издания OrthodoxTimes.gr, Мелхиседек
*Опубликовано в газете «Православная Алития»

Нарешті! Чесне рішення.
А то все: "Ми демократія, ми демократія".

Отже)
1. Нашу УПЦ не заборонили. Законопроєкт 8371 спрямований на унеможливлення діяльності тих релігійних організацій, які афілійовані з релігійними центрами в країні-агресорі.
Ми не афілійовані ні з якими такими центрами, тому нас це не стосується.

2. Наша держава і так до неможливості унеможливлює діяльність деяких парафій УПЦ. Зокрема закрила Лавру в Києві для молитв і відвідування печер. І окремого закону для цього їй не знадобилося.

Ймовірно, й надалі будуть робитися певні кроки, але ми всі маємо цілу низку законних засобів оскаржувати те чи інше державне рішення.

3. Головне — залишатися людьми. Не погрожувати карами небесними депутатам. Не тримати злість. Не впадати у відчай.

У Римі християн як релігійної організації не існувало, і в Юдеї кожен законник вважав за обовʼязок дати ляпаса християнину.

То й ми потерпимо☺️

Просто Бог запитує, чи потрібна нам Його Церква, яку Він викупив кровʼю Своєю.

Якщо дамо щиру ствердну відповідь, Він змінить Своє рішення, бо Він милосердний і люблячий.

Фб-сторінка Ю.Комінко

У одному з регіонів України вже збираються полювати на підпільних вірян УПЦ. Вже, бачите, навіть наша молитва по квартирах чи у власних подвір'ях їм серце рве. Сумно таке читати.
Так само сумно читати повні жовчі і ненависті коментарі щодо хрестоходців.
Що не кажи, а багато людей в країні працюють на її розділення, і це зовсім не ті, кого було призначено на роль ворога.
Скільки злоби.
Як їм з нею жити?

Роздуми одного знайомого і дуже шанованого мною монаха:
"Господи! Спаси нас усіх. Даруй всім зрозуміти Твою волю. Простити взаємно. І навчи будувати стосунки на Твоїх умовах любові й всепрощення.

Як же болить душа за роз’єднані гілки, які всі з Христового Православ’я. З грецької ФЕОС - Бог. У нас в Україні це Ім’я можна скласти з початкових літер керівників: УПЦ КП, ПЦУ, УПЦ, УГКЦ. Отож:
Філарет;
Епіфаній;
Онуфрій;
Святослав.

Люди люблять і поважають керівників своїх релігійних громад. І їм непросто сприймати й розуміти представників інших громад. Тепер, як і раніш, часто представники різних громад зустрічаються на Хрещеннях, Вінчаннях, похоронах, панахидах, престольних святах. Беруть участь в молитві й Богослужіннях.

І священники тай архієреї відвідуючи храмові свята моляться з усією громадою, яка в храмах. А там дуже часто представлені люди УПЦ, УПЦ КП, ПЦУ та УГКЦ. І це реалії не тільки сьогодення а й давнього повсякдення.

Ніхто з владик не фільтрував тих, з ким молився. А молилися, благословляли люд Божий та дарували мир Божий. Тобто де факто - всі єдині. А де юре - всі вибірково канонічні, правильні та... вибачте, аж кошерні. Я про всіх - УПЦ, УПЦ КП, ПЦУ, УГКЦ.

Нині з деяких коротких інфоповідомлень та світлин розумію, що делеговані представники від Вселенського Патріарха Варфоломія відвідали керівників УПЦ, УПЦ КП, ПЦУ. Як на мене - це добрий знак. Тому, що вони вільно пересуваються, відвідують, спілкуються. Ніхто не погрожує закриттям шляхів виїзду чи виліту, як було колись.

Вже всі керівники православних релігійних громад, перед цим, зверталися одні до одних з закликами про єдність. Були умови, було й без умов. Знімаю головний убір перед ними. Сподіваюсь, що й перші знімуть свої головні убори одні перед одними. Перший той - хто перший в любові до ближнього.

Отже, варіанти є в досягненні розуміння один одного. Поки що - через посередників Константинополя. А там бачиш і жереба можна буде кинути - хто буде предстоятелем, бажано років на три. Бо довічне предстоятельство - то як довічне ув’язнення. Можуть бути вибори, голосування і жеребкування. Щоб серед високого у людей було й те, що високе у Бога.

Так усіх хочеться обійняти своїм дірявим від різних болів серцем. І. Хай відобразиться у всіх нас Іісус Христос. Як і казав Тарас Григорович Шевченко - обніміться, брати мої, молю вас, благаю."

Зі сторінки архімандрита Онуфрія (Куца).

Всім бажаю:

Незалежності народу від корумпованості влади. Щоб не платити хабарі всім і кожному. Щоб губернатори, депутати, мери, воєнкоми та інші очільники державних структур не ставали мільйонерами за місяць при посаді.

Незалежності народу від кланів при владі. Щоб важливі посади займали згідно зі знаннями, вміннями та навичками, а не просто через родинні чи дружні зв'язки.

Незалежності народу від втручання держави у особисте життя. В релігійні справи кожного зокрема.

Незалежності народу від монополій і олігархій. Щоб не платити за належні народу ресурси таку ціну, наче ми їх купуємо з інших країн.

Незалежності справжньої.
Доживемо?

Черговий наслідок цькування УПЦ. До нас роками системно вибудовується ненависть, на нас "вішають" всіх собак, тож не дивно, що з'являються такі випадки.
"У ніч на 23 серпня 2024 року невідомий кинув гранату в пристосоване приміщення Свято-Покровської релігійної громади УПЦ села Стрільськ Рівненської області (Сарненська єпархія УПЦ), в якому віряни звершували Богослужіння. Раніше місцевий Свято-Покровський храм був захоплений представниками ПЦУ, внаслідок чого громаді УПЦ довелося шукати собі інше місце для задоволення релігійних потреб. Про це повідомляє офіційний сайт єпархії.

«Як повідомив настоятель Свято-Покровської парафії села Стрільськ Сарненсько-Поліської єпархії УПЦ протоієрей Олег Гаврильчик, сьогодні, о 2-й годині ночі, було скоєно не просто акт вандалізму, а спробу фізичного знищення молитовної будівлі Свято-Покровської церковної громади. Невідомі зловмисники кинули гранату в молитовне приміщення, що призвело до вибуху і його часткового руйнування. Віряни УПЦ розцінюють цей вибух не тільки як знищення будівлі, в якій вони моляться після рейдерського захоплення храму прихильниками ПЦУ, а й як фізичне знищення громадян України та вірян Української Православної Церкви», – йдеться в повідомленні.

Раніше також повідомляли про незаконне проникнення і підпал двох корпусів монастирського комплексу на честь Різдва Іоанна Предтечі Української Православної Церкви в селі Вербка Волинської області."

Збережи, Боже, нашу Вкраїну! З Днем Незалежності нас, українці!