Священник Андрій Шиманович, колишній клірик УПЦ, який останні декілька років перебував спершу в УПЦ КП, а до сьогодні у ПЦУ, написав сьогодні на власній сторінці у фейсбуці про свій вихід з ПЦУ, а вже в коментарях написав, що "повертається додому", в УПЦ.
Це надзвичайно обдарований священник, свого часу я був прикро вражений втратою для нашої церкви такого ревного дослідника і цікавого проповідника.
Тепер він, у найбільш тривожний для УПЦ час, знову може повернутися до нас. В коментарях він якраз пише про це - що якраз у час загрози самого існування УПЦ він хоче бути там, де його хрестили, вінчали, рукопоклали у священнослужителя. Мужньо, як не крути! Ризиковано! Але тим більше обнадійливо для всіх нас.
Що його спонукало?
Думаю, свого часу він напише чи скаже про це розлогіше. Поки що складається враження, що через неприйняття внутрішньої ситуації у його колишній вже єпархії. Але слово за ним самим, ми почекаємо чітких формулювань.
Я ж молюся, щоб він витримав шквал хейту.
Бо він буде точно.
Сил Вам, отче.

Біблеїст Андрій Десницький міркує про життя Церкви в нових умовах. Зокрема, про богослужіння малими групами по домівках:
"Ладно, теперь несколько слов конкретнее о тех новых опытах христианской жизни, которые уже существуют и за которыми я вижу большое будущее.
Это собрания в раннехристианском духе, когда просто несколько человек (как правило, один из них рукоположен в священство) служат частным образом у кого-то дома или где получится. Так было в советские времена из-за гонений, это возобновилось не позднее 2010-х годов из-за придури вертикали, потом ковид, потом Z и у многих эмиграция.
Крайне важно, что это не против, не вопреки, а параллельно. Люди не создают свою юрисдикцию и не требуют от государства передать ей храм "неправильной юрисдикции" и вообще ее запретить. Они совсем не мыслят в этих терминах, да и с конфессиями там всё неясно - модель-то, как ни крути, протестантская.
У этой модели есть свои опасности. Главная - что нет совсем никаких внешних рамок, такую группу легко может унести в любую сторону. Абсолютно любую.
Но разве на наших глазах не унесло одну очень большую юрисдикцию в сторону священномилитаризма? И никого не несет сейчас в сторону священнонационализма?
А те, для кого это слишком радикально и кто при этом не готов ходить в храм, где молятся о войне - те обычно находят для себя приемлемое место, где можно получить причастие, как лекарство в аптеке, а вся остальная их духовная жизнь проходит в частном кругу, в основном в интернете. Тоже вариант. Но менее последовательный.
Оценок я не раздаю, просто наблюдаю.

И, разумеется, не должно быть касты жрецов, нужны предстоятели общин, первые среди равных. Проблема в том, что общин крайне мало, а большинству нужны именно жрецы для удовлетворения религиозных потребностей."

Папа Римський, як бачимо, маю власну думку, відмінну від думки наших можновладців. І проти заборони будь-якої християнської спільноти. Цікаво, а очільник УГКЦ та голова римо-католиків України про це знають?

Для тих, хто планує завтра розговітися, а, отже, тримав перед цим Успенським піст!

До Вашої уваги молитва на благословення скоромної трапези (особлива молитва авторства єпископа Афанасія Ковровського, яка була минулого року мною перекладена на українську мову), яка читається перед першою трапезою на Успіння Божої Матері замість звичайної формули благословення.

О, Пресвята Владичице наша, Діво Богородице, Ти і після відходу від землі людей православних не залишаєш, але повсякчас милостями Своїми відвідуєш, радості наші підсилюєш, скорботи вгамовуєш! Дякуємо Тобі, бо й нині Ти дарувала нам радість досягти свята дорогоцінного Твого Успіння, утішитися торжеством церковним, насолодитися їжею духовною – похвалами, на славу Твою оспіваними. Віруємо, Владичице, що через Твоє клопотання даровано нам і втіху тілесну – трапезу святкову. Моли ж, Пречиста, Твого Сина і Бога нашого, всіх благ Дателя, нехай благословить Він святкові страви, а особливо ці, від яких, покоряючись уставу Святої Церкви, православні люди утримувалися в минулі дні посту. Нехай будуть вони нам всім у підкріплення сил тілесних, на веселість і радість, щоби всі ми, задовольнивши все тілесне, рясніли і на діла благі, від повноти ж вдячного серця славили Того, хто живить і попри гріхи наші милує нас - Твого Божественного Сина, Христа Бога нашого, купно з Його Отцем і Святим Духом, і Тобі, нашій Матері Благодатній, Заступниці, Помічниці та Утішительниці, разом зі святими апостолами молебно і подячно взивали: Пресвята Богородице, допомагай нам завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Можливо, хтось зі священників захоче скористатися моєю працею і на завтрашнє свято прочитає акафіст Успіння Пресвятої Богородиці, який був транслітерований мною в українській традиції відповідно до правил, запропонованих свого часу владикою Іларіоном (Огієнком). Для нього українська вимова ЦСЛ була, скоріше, необхідним, але тимчасовим варіантом перед повним переходом богослужіння на українську. Для мене ж це повноцінний спосіб зберегти ЦСЛ, але в тій її, наближеній до традиції кінця 17 століття, формі, яка була органічною для українців тоді і може стати такою зараз. Досвід нашої парафії останніх років показує, що так званий "київський ізвод" сприймається вірянами, як щось своє, зрозуміле, близьке і рідне, але разом із тим зберігає наліт сакральності і вірності традиції.

Це саме той текст, коли погоджуємося з кожним словом.

І що перебувати в канонічному підпорядкуванні Москві для українців морально проблематично.

І що об’єднання з ПЦУ не відбудеться, принаймні поки що, через велику кількість причин, на які неможливо закрити очі.

І що заборона УПЦ вже стає для України скандалом світового рівня.

А ви як вважаєте?

Професор Сергій Бортник розглядає варіанти виходу із ситуації, яка склалася в релігійному полі України після ухвалення законопроєкту #8371.

Ставте ❤️, якщо в цілому підтримуєте висловлені в тексті тези.

Ставте 🤔, якщо ця позиція вам не близька.

Якщо є час і натхнення, поділіться, будь ласка, думками в коментарях🕊️

Всесвітня рада церков висловила занепокоєння щодо ухваленого закону № 8371.

Генеральний секретар Всесвітньої ради церков пастор доктор Джеррі Піллей і член Комісії церков з міжнародних справ єпископ Лютеранської церкви Генріх Бедфорд-Штром оприлюднили заяву у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України законопроекту № 8371, який передбачає можливість заборони діяльності релігійних організацій. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на сайт ВРЦ.

Зазначивши, що «Всесвітня рада церков (ВРЦ) послідовно засуджує війну Росії проти України», доктор Джеррі Піллей і єпископ Генріх Бедфорд-Штром повідомили: «ВРЦ глибоко стурбована імовірністю застосування невиправданого колективного покарання цілої релігійної спільноти і порушення засад свободи віросповідання чи переконань на основі нового закону, ухваленого Верховною Радою 20 серпня 2024 року».

Представники ВРЦ закликали український уряд «виявляти обережність щодо заходів, вжиття яких загрожує порушенням основоположного права на свободу віросповідання чи переконань та підривом суспільної згуртованості в цей час надзвичайного становища в країні».

Згадавши про багатоступеневий порядок заборони релігійної організації, прописаний в законі, автори заяви вказали на важливість «чесного і неупередженого підходу до будь-якого такого розслідування», а також дотримання засад «міжнародного права, природної справедливості та належної процедури» у разі якихось дій відповідно до цього закону.

«Ані злочини окремих осіб, ані історичні зв’язки окремого релігійного об’єднання не можуть бути достатньою підставою для заходів, рівнозначних колективному покаранню живої релігійної спільноти в Україні. Уряд України відповідальний за захист прав усіх її громадян», — підсумували у Всесвітній раді церков.

Питання до підписників.
Кому з Вас подобається або як Ви ставитеся до повсюдної практики кліриків (...) використовувати свою участь у похованні наших військових для багатохвилинної проповіді на політично - церковні теми?
Можливо, хтось має свій унікальний досвід. Пам'ятає особливі цитати з цих "проповідей". Було би цікаво почути.
Особистий досвід з цього приводу у мене відсутній. Знаю лиш з розповідей моїх знайомих, що саме відспівування триває часом менше 10 хвилин (як можна так швидко, мені навіть важко уявити), а от на розповіді про те, що в смерті воїна зокрема і у війні загалом, виявляється, винні лиш священники УПЦ, тривають часом до 15-20 хвилин.
Знаю точно про конкретний випадок, коли до священника УПЦ не звернулися з проханням відкрити храм для поховання священником (...) захисника України, він навіть не знав, що відспівування відбудеться на тому кладовищі, де розміщений храм парафії, а священник (...) присвятив більше 10 хвилин "проповіді" тому, щоб ганити і заочно образити "тих попів,які навіть двері храму не відкрили". Купа образ додавалися по ходу проповіді неодноразово. Маніпуляції, перекручування, пряме розпалювання ворожнечі тощо.
Інші знайомі розповідали про грубощі, про нахабство вищезгаданих кліриків на таких похованнях.
Чи справді для них участь у похованні наших воїнів часто лиш спосіб заробити собі надлишкові дивіденди? Чи є там хоч трохи християнства? З жалем. З турботою про родичів. З християнським словом розради і підтримки. З молитовним умиротворенням, з благотворним впливом самого чину відспівування - довгого, розлогого, наприкінці якого вгамовується розпач і з'являється християнська надія.
Чи є хоч щось з вищесказаного у їхніх проповідях?

Ще декілька слів щодо виходу о. Андрія Шимановича з ПЦУ. Знаю, що на нього зараз посипалися багато необгрунтованого бруду. Записав своє звинувачувальне відео скандальний Роман Грищук, де, як завжди, повчав, критикував, зневажав. Цього разу о. Андрія. А мене завжди притягували до себе люди з вірусом пошуку істини. Такі,як о. Андрій. І, навпаки, лякали вкрай впевнені у своїй правоті. Раз і назавжди впевнені люди - знайте, з Вами дуже некомфортно. Немає інтриги. Я завжди сумніваюся. Разом із о. Олександром Шмеманом, який боявся людей, що ніколи не сумнівалися.
“Богословы связали свою судьбу – изнутри – с “ученостью”.
А им гораздо более по пути с поэтами, с искусством.” (Прот. О. Шмеман.)
А творчість мислить сприйняттям. Отець Андрій творчий. Тому зробив несподіваний крок. Не вмотивований релігійно-політичною ситуацію, навіть наперекір їй. Ризикований крок.
Але творчість не має таких обмежень. Тим більше, що обмежити думи людини широких і глибоких поглядів лиш однією ідеєю вузько зрозумілого, приправленого примітивним "християнізмом" націоналізму, значить збурювати в ній внутрішній конфлікт, який врешті-решт перероджується в бунт.
“Рано или поздно станет ясно всем, что не сосредоточением усилий на охранении “эллинизма”, или “руссизма”, или “сербизма” (додам від себе - і "українізма") сохраним мы Православие; но, напротив, сохраняя и исполняя требования Церкви, мы спасем и все то, что есть существенного в разных воплощениях христианской веры и жизни. Если проф. прот. Г. Флоровский, русский богослов, живущий и работающий “в изгнании”, имел смелость (в своих “Путях русского богословия”) обличить и осудить отклонения “руссизма” от “христианского эллинизма” и освободить таким образом целое поколение русских богословов от последних остатков псевдо-мессианского религиозного национализма, то не время ли и грекам – хотя бы одному – совершить такую же трудную, но освободительную, операцию относительно двусмысленностей “эллинизма”?” (Прот. Олександр Шмеман.)
Тому Грищуку оплески - він сів на конячку хайпу і не злізе з неї, бо нема вух, щоб почути, що він на ній виглядає комічно.
А о. Андрію мужності - продовжувати роботу над собою попри гавкіт навколо.
Посилання на сторінку о. Андрія, де він спокійно вказує на косяки Грищука.
https://www.facebook.com/share/v/nyHSqFy34KXo4vvv/

"Если бы я был государственным чиновником, я бы официально признал УПЦ самой настоящей украинской Церковью. И во всеуслышание об этом заявил: мол, так и так, рассмотрев документы собора в Феофании 2022 года и проанализировав последующие события (варение Св. Мира, издание и освящение антиминсов и прочее), считать УПЦ не имеющей никакой связи с Московским патриархатом.

С учётом принципа квантовой неопределённости (зачеркнуто) отсутствия чётко выраженной процедуры предоставления автокефалии (что собственно является чисто внутрицерковной проблемой, а не функцией светского государства и выходит за рамки его полномочий), принять УПЦ такой как она есть - независимой от РПЦ и одной из РО на территории независимой Украины.

А что дальше? Приглашать архиереев и священников УПЦ на все государственные мероприятия, дать возможность официально быть капеланами, поддержать волонтёрскую и благотворительную деятельность УПЦ и т.д. и т.п.
А вот когда некоторые архиереи и священнослужители начнут отрицать независимость УПЦ от РПЦ, будут настаивать на своей связи с МП, игнорировать государственные праздники, символику, помощь воинам и прочее, вот тогда и включать действие Закона Украины №3894-IX (того самого, что в проекте известен как 8371).

По итогу:
- московский патриарх кирилл возмущается, но уже «защищает» не УПЦ, а своих пророссийских сторонников;
- поминатели патриарха кирилла в Украине вынуждены проявить себя и дистанцироваться от независимой УПЦ хоть уходом «в катакомбы», хоть уходом чуть севернее;
- действие Закона №3894-IX распространяется не на УПЦ в целом (исключается принцип коллективной ответственности), а на конкретных любителей «русского мира» и «единства с москвой» - отдельные монастыри, приходы, одиозных церковных деятелей;
- создаём здоровую конкуренцию в украинских Церквях и РО не за храмовое имущество, а за прихожан, которые «голосуют ногами».

Но, как говорили спартанцы, «Если...»"
З фб-сторінки Георгія Гуляєва".
Репост мовою оригіналу.

Дивно. Ще не так давно у мене був вибір - помолитися в цей день у Лаврі чи у храмі Печерських святих виправної колонії, де я був штатним священником.
Тепер не можемо молитися ані там, ані там.. Пустка.
Слава Богу за все. Вітаю Вас з днем їхньої пам'яті. Пропоную до вашої уваги тропар, кондак та величання святим преподобним в українській традиції ЦСМ: Тропар, глас 2
Єгда́ знідо́сте во гро́би / і сами́х себе́ заключи́сте,/ тогда́, стра́сті умертви́вше пло́тськії,/ спогребо́стеся Христу́, Богоно́снії,/ і дия́вольськії в підзе́мних розруши́сте огра́ди.// Сего ра́ди А́нгели вінці́ з Небе́с вам подаю́ть.
Кондак, глас 8
Отці́ всече́стнії, ли́че Богокра́сний,/ чуде́с мно́гих істо́чниці, ми́ро істоча́ющії,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в землі́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим ви, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ мі́ру світи́льниці.
Величаніє
Велича́єм вас,/ преподо́бнії отці́ на́ші Пече́рстії,/ і чтим святу́ю па́м’ять ва́шу,/ ви бо мо́лите о нас// Христа́, Бо́га на́шого.

Вітаю Вас з днем пам'яті Предтечі і Хрестителя Іоанна. Пропоную до вашої уваги тропар, кондак та величання в день Усікновення глави пророка. Українська традиція ЦСМ: Тропар, глас 2
Па́мять пра́ведного с похвала́ми,/ тобі́ же довлі́є свіди́тельство Госпо́днє, Предте́че:/ яви́в бо ся єси́ воі́стину проро́к честні́йший,/ я́ко і в бистрина́х хрести́ти сподоби́вся єси́ Проповіда́нного./ Ти́мже за і́стину пострада́в ра́дуяся,/ благовісти́в єси́ і во а́ді су́щим Бо́га я́вльшогося пло́тію,/ вземлю́щого гріхи мі́ру,// і подаю́щого нам ве́лію ми́лість.
Кондак, глас 5
Предте́чево сла́внеє усікнове́ніє / смотре́ніє бисть ні́кеє Божестве́ннеє, / да і су́щим во а́ді пропові́сть Госпо́днє прише́ствіє. / Да рида́є убо Іроді́я, / беззако́ннеє уби́йство іспроси́вши: / не зако́н бо Бо́жий, ні живи́й вік возлюби́, // но притво́рний, привре́менний.
Величаніє
Велича́єм тя,/ Хрести́телю Спа́сів Іоа́нне,/ і почита́єм всі че́стної твоє́ї глави́ // усікнове́ніє.