Я справді сподівалась, що до перших книжкових фестивалів ще є пристойний запас часу, але… вже трохи більше ніж за тиждень стартує фестиваль фентезі-культури Аль Мор✨

У програмі: косплей-шоу, музичні гурти, книжковий і крафтовий ярмарок, загальний квест, книжкові події, в одній з яких беру участь і я, але про це розповім окремо😌

📍Локація: Київ, Концерт-хол «Оазис»
Київ, вул. Липківського 1А, РК «Ультрамарин», 3-й поверх

🗓 15-16 лютого, з 11:00 до 20:00

Детальна програма тут.

🎫 Вхід платний, квитки можна придбати тут

📸 Інстаграм фестивалю тут

В шкільні часи «Я знаю, що ви зробили минулого літа» був одним з моїх улюблених фільмів, та й досі викликає в мене ностальгічні почуття, бо з його переглядом асоціюються найбезтурботніші роки життя.

Але життя письменниці Лоїс Данкан, за книгою якої фільм було знято, таким безтурботним не було.

✍️ Лоїс почала карʼєру письменниці у 50-х, але найбільшого успіху досягла у 70х-80х, коли почала писати переважно молодіжні трилери та слешери. Її книжки потрапляли до списків бестелерів і продавались великими накладами, а деякі було екранізовано.

🩸 Але все це різко припинилось у 1989, коли її наймолодшу, 18-річну доньку Кейтлін, було вбито двома пострілами у голову, коли дівчина їхала додому з вечірки.

Незадовго до того, Лоїс саме дописала свої останню художню книгу «Don’t look behind». Головну героїню цієї історії у машині переслідує вбивця, а прототипом цієї героїні була саме Кейтлін — і для Лоїс це було так, ніби її художня вигадка раптом стала жахливою реальністю.

👁 Поліція не змогла виявити винного, у справі не було жодного просування, і щойно Лоїс трохи відійшла від шоку, вона вирішила взяти розслідування у свої руки.

Цьому вона присвятить наступні 27 років життя — до самої смерті у 2016, і видасть дві документальні трукрайм книги: «Who Killed My Daughter» (1992) та «One to the Wolves» (2013).

Жінка провела дуже ретельне розслідування, поговорила з десятками свідків та друзів доньки, дослідила кожен нюанс і обставину справи і дійшла висновку, що вбивство не було випадковим, як вважала поліція. Вона висунула гіпотезу, що винна була вʼєтнамська банда, до якої належав хлопець Кейтлін, але не мала вагомих доказів, які поліція прийняла б, тож ця теорія лишилась на папері.

👁 Після виходу «Who Killed My Daughter», до родини звернулись незалежні розслідувачі, що хотіли допомогти зі справою. У них вийшло знайти ще більше доказів, але поліції і цього було недостатньо — саме тому на світ зʼявилась друга книга, передмову до якої написала Енн Рул, перша жінка-авторка трукрайму в США, яка колись працювала і дружила з одним з найвідоміших серійних вбивць Тедом Банді.

🩸 Ця друга книга дала розслідуванню новий поштовх, але Лоїс вже ніколи не дізналася правди, бо через три роки після виходу книги, її не стало.

Лоїс же більше ніколи не писала трилери, бо це викликало в неї болісні спогади, і вона не могла розповідати історій, де молоді жінки стають жертвами трагічних обставин або зіштовхуються з несправедливою жорстокістю. Втім, вона написала ше кілька дитячих романів, бо відмовитись від письменництва теж не могла.

🌕 А у 2021 році справу раптом було розкрито, коли серійний вбивця Пол Аподака неочікувано зізнався у скоєному і озвучив деталі, які міг знати лише вбивця, під час допиту.

Чоловіка заарештували через порушення умовного терміну, а під час допиту він розповів, що вбив Кейтлін і двох інших молодих жінок, а також зізнався у чисельних зґвалтуваннях.

Цікаво, що під час першого розслідування по гарячих слідах, Пол був серед свідків, але поліція не надала цьому значення, вирішивши, що він опинився на місці злочину випадково.

Жертв він обирав випадковим чином, керуючись єдиним правилом — це мали бути жінки у вразливому становищі, бо чоловік відчував глибоку ненависть до них.

👮‍♂️ Чоловіка було засуджено до 45 років увʼязнення.

#літературнийзлочин

Скуштувати смачного вина і поговорити про книжки — мені важко уявити кращий спосіб провести суботній вечір 🍷

Саме цим пропонує зайнятися видавництво Жорж у наступну суботу — відвідати презентацію книги «Келих вина» Оза Кларка з дегустацією особливих сортів вин у супроводі професійного сомельє Валерія Яворського, члена Асоціації Сомельє України, який розровість:

🍷 як правильно обирати вино
🍷 які бувають сорти винограду й стилі
🍷 у чому їх особливості і як орієнтуватися на мапі виноробних країн світу

😎Також ви зможете продегустувати 6 сортів вина:

✨ Prosecco Corvezzo BIO DOC Family Collection
✨ Grillo Linteo
✨ Dark Fire
✨ Shiraz Linteo
✨ Moskatel De Setybal
✨ Adega de Pegoes

🎁 Всі гості отримають книгу «Келих вина» у подарунок.

🗓 15 лютого, субота, 16:00
📍 «Вина світу», Київ, вул. Андрія Верхогляда, 12 (Новопечерські Липки)

Вартість дегустації: 300 грн.
Реєстрація та оплата за посиланням.

⚠️ Кількість місць обмежена! Участь тільки для повнолітніх.

Партнер заходу: ТД «Вина світу»

#реклама

Дуже-дуже давно, так давно, що вже і не згадаю, коли саме, я купила цю книгу, бо тоді це був один з геть небагатьох горорів, перекладених українською.

І от останнім часом мене щось тягне прочісувати свої давні запаси і читати те, що роками чекає на свій час. До того ж, хотілось щось масштабненьке, щоб залипнути на кілька днів і не відволікатись — саме тому вибір нарешті пав на «Відьму».

Початок оригінальний і нестандартний, історія з особливим гумором, але все ж мотороша. Затягує, інтригує, класно написано. Тож вибір однозначно був правильний☺️

Все починається з хаосу і хаосом завершується, а між цим — довгий і складний шлях, на якому пейзажі рідко змінюються.

Небагатослівна, але дуже тригерна і щемлива історія про двох дітей, які намагаються вижити у світі, зруйнованому… ну, скоріше за все, війною, хоча деталі і обставини поки до кінця не зрозумілі.

📖 «Крайнебо», том 1
✍️🎨 Чон Джіхун

Історія дуже графічна, і я маю на увазі не буквальну графічність манґи, а графічність жорстоких образів, які вона створює.

Вона демонструє руйнівні і нещадні жахи війни, що винищує світ, людство, і зрештою людяність.

❤️‍🩹 Вона розриває серце, щойно починаєш занурюватись в неї — і дивовижним чином робить це майже без слів, лише одними мінімалістичними візуальними òбразами.

😭 Робить настільки боляче, що аж дихання перехоплює — а тоді дає слабку надію, коли головний герой — маленький хлопчик, що втратив матір, зустрічає головну героїню — самотню маленьку дівчинку, яка напевне теж втратила всіх і все.

Так само без слів вони вирішують продовжити свій шлях разом — шлях, що веде невідомо куди, аби подалі від руйнації і смерті.

💔 Історія про прагнення до життя, коли навіть надії на щось хороше вже не лишається.

💔 Про виживання у майже порожньому світі, коли не відомо, чи від цього світу взагалі хоч щось лишилося.

💔 Про спробу зберігти людяність в собі навіть у найважчі часи — і про те, що прагнуть цього далеко не всі.

💔 Про інтуїцію, щирість і відданість, які рятують життя.

Важлива, глибока і актуальна.

У мене ком в горлі, навіть коли я пишу цей відгук і повертаюсь до цієї історії лише думками. Але я однозначно раджу її тим, хто готовий і прагне пережити надзвичайно сильні емоції від невеличкого твору.

Varvar Publishing

Збір завершено за 2 доби🔥

Результати розіграшу — в коментарях під цим дописом.

А якщо не встигли долучитись — отут ще один дуже невеличкий, але важливий збір, якому дуже потрібна ваша підтримка🙏 Лише 50 грн на психологічну реабілітацію для наших захисників і шанс виграти українське фентезі🙂

UPD 300 сторінок, і мені надзвичайно сильно подобається🥰

По відчуттям десь туди до «Воно» і трохи навіть більше до «Уявного друга», але сюжетної схожості нема, хіба атмосфера.

Дуже хотілося б, щоб книгу перевидали🥹

За пів години перша презентація «Вбивчих» у Readeat🙂