Petri I, III:7 | Πέτρου α´, γ´:ζ´ | Петра 1, 3:7
Му́жиє та́кожде, | Viri simĭlĭter | Οἱ ἄνδρες ὁμοίως,
вку́пі живу́ще со свої́ми жена́ми по ра́зуму, | cohabitantes secundum scientĭam | συνοικοῦντες κατὰ γνῶσιν
я́ко немощні́йшу сосу́ду же́нскому воздаю́ще честь, | quasi infirmiōri vascŭlo muliebri impartientes honōrem, | ὡς ἀσθενεστέρῳ σκεύει τῷ γυναικείῳ, ἀπονέμοντες τιμὴν
я́ко і снаслі́дници благода́тния жи́зні, | tamquam et coherēdĭbus grātĭæ vitæ: | ὡς καὶ συγκληρονόμοις χάριτος ζωῆς
во є́же не прекраща́тися моли́твам ва́шим. | ut non impediantur oratiōnes vestræ. | εἰς τὸ μὴ ἐγκόπτεσθαι τὰς προσευχὰς ὑμῶν.
Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов.
Священні Писання й Київський Ізвод
Му́жиє та́кожде, | Viri simĭlĭter | Οἱ ἄνδρες ὁμοίως,
вку́пі живу́ще со свої́ми жена́ми по ра́зуму, | cohabitantes secundum scientĭam | συνοικοῦντες κατὰ γνῶσιν
я́ко немощні́йшу сосу́ду же́нскому воздаю́ще честь, | quasi infirmiōri vascŭlo muliebri impartientes honōrem, | ὡς ἀσθενεστέρῳ σκεύει τῷ γυναικείῳ, ἀπονέμοντες τιμὴν
я́ко і снаслі́дници благода́тния жи́зні, | tamquam et coherēdĭbus grātĭæ vitæ: | ὡς καὶ συγκληρονόμοις χάριτος ζωῆς
во є́же не прекраща́тися моли́твам ва́шим. | ut non impediantur oratiōnes vestræ. | εἰς τὸ μὴ ἐγκόπτεσθαι τὰς προσευχὰς ὑμῶν.
Священні Писання й Київський Ізвод
👍8
Forwarded from Starodruk
🔸 Відкриваємо серію публікацій, присвячених майстрам гравюри.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
Олександр Тарасевич — одна з ключових фігур в історії українського мистецтва XVII століття.
Професійний художник-гравер, педагог і чернець Києво-Печерської лаври, він став засновником української школи мідеритної гравюри, що об'єднала ренесансний гуманізм, барокову символіку та локальні традиції.
Навчався в місті Аугсбург у майстерні братів Кіліанів — знаних європейських граверів. Це сформувало його виразну графічну мову: глибоку, точну, з увагою до реалій побуту та анатомії.
Працював переважно в техніці різцевої гравюри на міді. Його графічна мова поєднує барокову експресію, символічну глибину та високу майстерність у передаванні портретної індивідуальності.
Тарасевич — не лише митець, а й носій цілого художнього мислення, що поєднало Київську духовну школу, європейську технічну досконалість і локальні стилістичні коди.
Його творчість стала підґрунтям для формування національної ідентичності української графіки XVII-XVIII століття.
Далі буде.
🔥6
Forwarded from Cyril Hovorun
Узнал из достоверных источников, что одним из требований, которые Путин передавал Трампу, было изгнание Вселенского патриархата из Стамбула.
🤯3🌚1
Petri I, IV:1-2 | Πέτρου α´, δ´:α´-β´ | Петра 1, 4:1-2
1. Христу́ у́бо пострада́вшу за ни пло́тію, | Chrīsto igĭtur passo in carne, | Χριστοῦ οὖν παθόντος σαρκὶ
і ви во ту же ми́сль вооружі́теся: | et vos eādem cogitatiōne armāmini: | καὶ ὑμεῖς τὴν αὐτὴν ἔννοιαν ὁπλίσασθε,
зане́ пострада́вий пло́тію, преста́ от гріха́, | quia qui passus est in carne, dēsĭit a peccātis: | ὅτι ὁ παθὼν σαρκὶ πέπαυται ἁμαρτίας
2. во є́же не ктому́ челові́ческим по́хотем, | ut iam non desīdĕrĭis homĭnum, | εἰς τὸ μηκέτι ἀνθρώπων ἐπιθυμίαις
но во́лі Бо́жиєй про́чеє во пло́ті жи́ти вре́мя. | sed voluntāti Dei, quod reliquum est in carne vivat tempŏris. | ἀλλὰ θελήματι Θεοῦ τὸν ἐπίλοιπον ἐν σαρκὶ βιῶσαι χρόνον.
Отож, після істерпівшого у тілі Христа, і ви озбройтеся наступною думкою: кожен, воістину, хто істерпів тілесно, звільнився від гріха, аби решту життя земного прожив не для хтивих побажань, а для волі Божої.
1. Христу́ у́бо пострада́вшу за ни пло́тію, | Chrīsto igĭtur passo in carne, | Χριστοῦ οὖν παθόντος σαρκὶ
і ви во ту же ми́сль вооружі́теся: | et vos eādem cogitatiōne armāmini: | καὶ ὑμεῖς τὴν αὐτὴν ἔννοιαν ὁπλίσασθε,
зане́ пострада́вий пло́тію, преста́ от гріха́, | quia qui passus est in carne, dēsĭit a peccātis: | ὅτι ὁ παθὼν σαρκὶ πέπαυται ἁμαρτίας
2. во є́же не ктому́ челові́ческим по́хотем, | ut iam non desīdĕrĭis homĭnum, | εἰς τὸ μηκέτι ἀνθρώπων ἐπιθυμίαις
но во́лі Бо́жиєй про́чеє во пло́ті жи́ти вре́мя. | sed voluntāti Dei, quod reliquum est in carne vivat tempŏris. | ἀλλὰ θελήματι Θεοῦ τὸν ἐπίλοιπον ἐν σαρκὶ βιῶσαι χρόνον.
❤🔥4
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської Лаври
Це - єдиний храм столиці, що зберігся ще з домонгольської доби, Троїцька надбрамна церква не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 року, ні під час навали хана Батия 1240 року. Наприкінці XVII століття (клопотаннями гетьмана Івана Мазепи) й протягом наступного XVIII століття церкву було реконструйовано й розписано в стилі українського бароко, тоді вона й набула свого сучасного вигляду.
Церква береже й відроджує дух Давньої Русі й Гетьманщини та життєдайні барви сили нашого народу, вона надихає кожного, хто схиляє голову, проходячи під нею до Лаври, на любов до Бога, ближнього і Вітчизни.
Натхнення Пафнутія
Це - єдиний храм столиці, що зберігся ще з домонгольської доби, Троїцька надбрамна церква не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 року, ні під час навали хана Батия 1240 року. Наприкінці XVII століття (клопотаннями гетьмана Івана Мазепи) й протягом наступного XVIII століття церкву було реконструйовано й розписано в стилі українського бароко, тоді вона й набула свого сучасного вигляду.
Церква береже й відроджує дух Давньої Русі й Гетьманщини та життєдайні барви сили нашого народу, вона надихає кожного, хто схиляє голову, проходячи під нею до Лаври, на любов до Бога, ближнього і Вітчизни.
Натхнення Пафнутія
❤🔥12