котлован

Forwarded from ✙ НТП ✙

Люди з IQ 7 із церковних кіл не втомлюються викорінювати українську ідентичність, віддаючи українське християнське свято неоязичникам. Тому і ми невтомно нагадаємо, що Іван Купало є слов'янським варіантом імені Іван Хреститель, оскільки Хреститель перекладається з грецької як "купатель, занурювач" (грец. Βαπτιστής). У тропарях, кондаках та інших церковних текстах хрещення не рідко називається “божественною купеллю”.

А так зване божество “Купало” вперше згадується в Густинському літописі (XVII століття) і є плодом непорозуміння: літописець, знаючи про "бісівські ігрища" на Івана Купала, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. Згодом це непорозуміння було повторено переписувачами, а потім і ранніми дослідниками слов'янської міфології, в результаті чого в слов'янському пантеоні з'явилося нове "божество”. На ділі ж Купало божеством ніколи не був і міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята.

Але навіть якщо повірити у неоязичницькі казки і допустити, що існувало божество Купало, то приставка Іван з’явилася саме після хрещення Русі у значенні Івана Хрестителя при заміні старого свята на християнське. Відтак Іван Купало – ніхто інший як Іван Хреститель. Так само трапилося з іншими святами. Наприклад, з Великоднем. Чомусь ніхто не каже, що Великдень і Пасха це два різні свята, хоча немає жодної відмінності у механізмі християнізації язичницького свята воскресіння природи та свята, що було до Івана Купала. Цікавий, але неприємний для неоязичників факт - після Хрещення Русі у нас не стало жодного язичницького свята, бо християнським свято робить суть, а не зовнішні обряди.

То ж чому не йде війна з Великоднем і його “язичницькими” пасками та крашанками? Мабуть це лише справа часу і рівня протестантизації Православної Церкви, механізм якої (протестантизації) був закладений ще у 16 ст. під впливом Реформації.

НТП

www.tgoop.com/smertjdlyamira/2934

1.9K viewsJun 24 at 20:14

Люди з IQ 7 із церковних кіл не втомлюються викорінювати українську ідентичність, віддаючи українське християнське свято неоязичникам. Тому і ми невтомно нагадаємо, що Іван Купало є слов'янським варіантом імені Іван Хреститель, оскільки Хреститель перекладається з грецької як "купатель, занурювач" (грец. Βαπτιστής). У тропарях, кондаках та інших церковних текстах хрещення не рідко називається “божественною купеллю”.

А так зване божество “Купало” вперше згадується в Густинському літописі (XVII століття) і є плодом непорозуміння: літописець, знаючи про "бісівські ігрища" на Івана Купала, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. Згодом це непорозуміння було повторено переписувачами, а потім і ранніми дослідниками слов'янської міфології, в результаті чого в слов'янському пантеоні з'явилося нове "божество”. На ділі ж Купало божеством ніколи не був і міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята.

Але навіть якщо повірити у неоязичницькі казки і допустити, що існувало божество Купало, то приставка Іван з’явилася саме після хрещення Русі у значенні Івана Хрестителя при заміні старого свята на християнське. Відтак Іван Купало – ніхто інший як Іван Хреститель. Так само трапилося з іншими святами. Наприклад, з Великоднем. Чомусь ніхто не каже, що Великдень і Пасха це два різні свята, хоча немає жодної відмінності у механізмі християнізації язичницького свята воскресіння природи та свята, що було до Івана Купала. Цікавий, але неприємний для неоязичників факт - після Хрещення Русі у нас не стало жодного язичницького свята, бо християнським свято робить суть, а не зовнішні обряди.

То ж чому не йде війна з Великоднем і його “язичницькими” пасками та крашанками? Мабуть це лише справа часу і рівня протестантизації Православної Церкви, механізм якої (протестантизації) був закладений ще у 16 ст. під впливом Реформації.

НТП

BY котлован