котлован

Сьогодні перший день Великого Посту, з чим вітаю кожного православного християнина! Зазвичай піст чомусь вважається чимось неприємним, бо начебто треба відмовитись від чогось, десь промовчати на образу, десь взяти на себе більші зобов'язання, і т.д. Мене ж навпаки піст завжди немов закаляє і допомагає ясніше подивитись на речі, котрі здавалися або неважливими, або на які не вистачало часу. Згадую як позаминулого року, коли в нас були позиції під Очаковом, ми майже кожного дня дороблювали їх, заглиблюючи окопи, котрі наші попередники лінувались рити. Майже через місяць наша точка була єдиною серед трьох, де окопи були глибшими ніж, по коліно, і де СП були не лише накриті, але й обставлені мішками з піском. Тоді ж я на другий тиждень посту відкрив для себе, що раптом якось перестав матюкатись, що в армії, майже неможливо. Власне, я тоді якось взагалі перестав багато говорити й дуже старався втримати в собі той молитовний стан, котрий по милості дарував мені Господь.
Сподіваюсь, що цей піст також не мине даром, і Христос дарує нам в першу чергу сил, рішучості і наснаги на те, аби вистояти перед усіма випробуваннями, котрі світ ставить перед нами. Головне, це довіритись Богові, передавши всі наші піклування й тривоги Йому, а що нам робити ми й так знаємо, тому продовжуватимемо виконувати нашу роботу, але в ці кілька тижнів з більшою увагою до свого серця.
Читайте менше новин, не дивіться меми, більше робіть добрих справ і моліться, і тоді Піст стане для нас не тягарем, а радістю.

www.tgoop.com/smertjdlyamira/3123

2.0K viewsMar 3 at 18:41

Сьогодні перший день Великого Посту, з чим вітаю кожного православного християнина! Зазвичай піст чомусь вважається чимось неприємним, бо начебто треба відмовитись від чогось, десь промовчати на образу, десь взяти на себе більші зобов'язання, і т.д. Мене ж навпаки піст завжди немов закаляє і допомагає ясніше подивитись на речі, котрі здавалися або неважливими, або на які не вистачало часу. Згадую як позаминулого року, коли в нас були позиції під Очаковом, ми майже кожного дня дороблювали їх, заглиблюючи окопи, котрі наші попередники лінувались рити. Майже через місяць наша точка була єдиною серед трьох, де окопи були глибшими ніж, по коліно, і де СП були не лише накриті, але й обставлені мішками з піском. Тоді ж я на другий тиждень посту відкрив для себе, що раптом якось перестав матюкатись, що в армії, майже неможливо. Власне, я тоді якось взагалі перестав багато говорити й дуже старався втримати в собі той молитовний стан, котрий по милості дарував мені Господь.
Сподіваюсь, що цей піст також не мине даром, і Христос дарує нам в першу чергу сил, рішучості і наснаги на те, аби вистояти перед усіма випробуваннями, котрі світ ставить перед нами. Головне, це довіритись Богові, передавши всі наші піклування й тривоги Йому, а що нам робити ми й так знаємо, тому продовжуватимемо виконувати нашу роботу, але в ці кілька тижнів з більшою увагою до свого серця.
Читайте менше новин, не дивіться меми, більше робіть добрих справ і моліться, і тоді Піст стане для нас не тягарем, а радістю.

BY котлован