Софійське Братство

#цитата_дня #духовне_життя
«Дуже часто, коли ми ведемо мову про самопізнання, ми намагаємося доскіпуватися до всього, що у нас є поганого та недоброго. Це у значній мірі заохочується багатьма духовними авторами, духовенством та загальним підходом віруючих, які вважають своїм обов’язком безперервно полювати за злом, за гріхом, щоб знайти те, що є неправильним та його виправити. На мою думку, сумнівно, що такий підхід може принести які-небудь плоди чи користь.

Я наведу приклад. Якщо б нам подарували стару картину або ікону, пошкоджену часом, обставинами чи злою волею людей, ми могли б віднестися до неї двояко. Розгледівши все, що у ній зіпсуте, плакати над цим і тоді це єдине, що ми можемо зробити. Або ж ми можемо зосередитися над тим, що залишилося від початкової краси зображення, та, довго та уважно вдивляючись, почати відновлювати те, що втрачено, наче поширюючи на пошкоджені частини ту красу, яка все ще збереглася.

Коли ж ми виявили у собі таку частинку Божого образу, одночасно виявляються й ті речі, які суперечать їй, які з нею несумісні, які треба усунути, тому, що вони блюзнірські, спотворюють образ Божий, засмічують те святе, що є у нас. У такому випадку праця над собою стає захоплюючою, бо ми не женемося за надуманою досконалістю, ця досконалість, яку ми навіч побачили [у часточці Божого образу], вже є, і ми будемо намагатися її захистити та дати їй рости».

Митрополит Антоній Сурозький

www.tgoop.com/sofiyske_bratstvo/644

4.2K viewsedited  Nov 25 at 08:01

#цитата_дня #духовне_життя
«Дуже часто, коли ми ведемо мову про самопізнання, ми намагаємося доскіпуватися до всього, що у нас є поганого та недоброго. Це у значній мірі заохочується багатьма духовними авторами, духовенством та загальним підходом віруючих, які вважають своїм обов’язком безперервно полювати за злом, за гріхом, щоб знайти те, що є неправильним та його виправити. На мою думку, сумнівно, що такий підхід може принести які-небудь плоди чи користь.

Я наведу приклад. Якщо б нам подарували стару картину або ікону, пошкоджену часом, обставинами чи злою волею людей, ми могли б віднестися до неї двояко. Розгледівши все, що у ній зіпсуте, плакати над цим і тоді це єдине, що ми можемо зробити. Або ж ми можемо зосередитися над тим, що залишилося від початкової краси зображення, та, довго та уважно вдивляючись, почати відновлювати те, що втрачено, наче поширюючи на пошкоджені частини ту красу, яка все ще збереглася.

Коли ж ми виявили у собі таку частинку Божого образу, одночасно виявляються й ті речі, які суперечать їй, які з нею несумісні, які треба усунути, тому, що вони блюзнірські, спотворюють образ Божий, засмічують те святе, що є у нас. У такому випадку праця над собою стає захоплюючою, бо ми не женемося за надуманою досконалістю, ця досконалість, яку ми навіч побачили [у часточці Божого образу], вже є, і ми будемо намагатися її захистити та дати їй рости».

Митрополит Антоній Сурозький

BY Софійське Братство