#вітання
Від імені всіх членів Софійського братства щиро вітаємо дорогих отців Сергія Баршая та Володимира Давидова з Днем працівників радіо, телебачення та зв’язку!
Дорогі наші отці! Ваш внесок у розвиток православних медіа є неоціненним. Завдяки вашій праці, таланту та натхненню тисячі людей мали можливість чути Слово Боже, знаходити духовну підтримку та зміцнювати свою віру. Ви були і залишаєтесь носіями світла, яке допомагає багатьом орієнтуватися в житті, як зірки на небі для моряків.
Дякуємо вам за вашу відданість, за служіння не тільки в храмі, а й у медійному просторі, яке дає можливість торкатися людських сердець навіть на відстані. Нехай Господь завжди благословляє ваші добрі справи, дарує сили та натхнення для нових звершень, а також наповнює ваше життя радістю, миром і любов’ю!
З любовʼю у Христі, Софійське братство
Від імені всіх членів Софійського братства щиро вітаємо дорогих отців Сергія Баршая та Володимира Давидова з Днем працівників радіо, телебачення та зв’язку!
Дорогі наші отці! Ваш внесок у розвиток православних медіа є неоціненним. Завдяки вашій праці, таланту та натхненню тисячі людей мали можливість чути Слово Боже, знаходити духовну підтримку та зміцнювати свою віру. Ви були і залишаєтесь носіями світла, яке допомагає багатьом орієнтуватися в житті, як зірки на небі для моряків.
Дякуємо вам за вашу відданість, за служіння не тільки в храмі, а й у медійному просторі, яке дає можливість торкатися людських сердець навіть на відстані. Нехай Господь завжди благословляє ваші добрі справи, дарує сили та натхнення для нових звершень, а також наповнює ваше життя радістю, миром і любов’ю!
З любовʼю у Христі, Софійське братство
#цитата_дня #друга_навігація
«Коли моряк перебуває в океані, коли все навколо змінюється, коли хвилі народжуються й зникають, він не дивиться вниз, у хвилі, бо вони мінливі. Він дивиться на зірки. Чому? Тому що вони вірні; вони мають те саме розташування, яке мали для наших предків і матимуть для майбутніх поколінь».
К'єркегор, «Очікування віри»
«Коли моряк перебуває в океані, коли все навколо змінюється, коли хвилі народжуються й зникають, він не дивиться вниз, у хвилі, бо вони мінливі. Він дивиться на зірки. Чому? Тому що вони вірні; вони мають те саме розташування, яке мали для наших предків і матимуть для майбутніх поколінь».
К'єркегор, «Очікування віри»
#інтервʼю
Єпископ Никодим: Від окупації до свободи — про віру, служіння та відкриту Церкву
«Відкидання церковних традицій на власний розсуд не зробить із закритої Церкви відкриту. Ревізія має бути розумною. Традиції виникають, змінюються, зникають впродовж життя Церкви в часі і просторі. Я б порівняв традиції зі стінами і простінками в будівлі, які структурують простір для життя. Їх можна розумно перебудовувати під потреби часу, а можна бездумно сунути, валяти. Так колись будівля завалиться, або стане аварійною. І не буде що відкривати».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/yepyskop-nykodym-vid-okupacziyi-do-svobody-pro-viru-sluzhinnya-ta-vidkrytu-czerkvu/
Єпископ Никодим: Від окупації до свободи — про віру, служіння та відкриту Церкву
«Відкидання церковних традицій на власний розсуд не зробить із закритої Церкви відкриту. Ревізія має бути розумною. Традиції виникають, змінюються, зникають впродовж життя Церкви в часі і просторі. Я б порівняв традиції зі стінами і простінками в будівлі, які структурують простір для життя. Їх можна розумно перебудовувати під потреби часу, а можна бездумно сунути, валяти. Так колись будівля завалиться, або стане аварійною. І не буде що відкривати».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/yepyskop-nykodym-vid-okupacziyi-do-svobody-pro-viru-sluzhinnya-ta-vidkrytu-czerkvu/
#цитата_дня #патріарх_варфоломій
«Усі ми, святі і грішні, мешкаємо у світі, що глибоко позначений реальністю зла, відомого в традиційному богослов’ї як «гріхопадіння Адама». У західному богослов’ї воно називається «первородним гріхом»; але православні воліють говорити радше про «реальність нашої тлінності». Ця реальність не накладає почуття провини; вона просто вказує на ситуацію, в якій ми опинилися».
Вселенський Патріарх Варфоломій
«Усі ми, святі і грішні, мешкаємо у світі, що глибоко позначений реальністю зла, відомого в традиційному богослов’ї як «гріхопадіння Адама». У західному богослов’ї воно називається «первородним гріхом»; але православні воліють говорити радше про «реальність нашої тлінності». Ця реальність не накладає почуття провини; вона просто вказує на ситуацію, в якій ми опинилися».
Вселенський Патріарх Варфоломій
#духовне_життя
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"
#актуальне #церква #україна
Данські церкви критикують Всесвітню Раду Церков за те, що ті більше засуджують закони України, ніж “священну” війну росії
Данські церкви зазначають, що для засудження ідеології “священної війни” росії Всесвітня Рада Церков (ВРЦ) витратила два роки, тоді як на критику закону України проти Російської Православної Церкви – лише чотири дні.
У безпрецедентному виступі Національна рада церков Данії стала першим європейським церковним органом, який публічно поставив під сумнів контрастуючі реакції ВРЦ на релігійні події в контексті війни росії проти України.
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/danski-czerkvy-krytykuyut-vscz-za-te-shho-ti-bilshe-zasudzhuyut-zakony-ukrayiny-nizh-svyashhennu-vijnu-rosiyi/
Данські церкви критикують Всесвітню Раду Церков за те, що ті більше засуджують закони України, ніж “священну” війну росії
Данські церкви зазначають, що для засудження ідеології “священної війни” росії Всесвітня Рада Церков (ВРЦ) витратила два роки, тоді як на критику закону України проти Російської Православної Церкви – лише чотири дні.
У безпрецедентному виступі Національна рада церков Данії стала першим європейським церковним органом, який публічно поставив під сумнів контрастуючі реакції ВРЦ на релігійні події в контексті війни росії проти України.
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/danski-czerkvy-krytykuyut-vscz-za-te-shho-ti-bilshe-zasudzhuyut-zakony-ukrayiny-nizh-svyashhennu-vijnu-rosiyi/
#свято
21 листопада – Введення в храм Пресвятої Богородиці
«Ось про що говорить нам це свято: про те, як з перших Своїх кроків, під проводом матері й батька, наставлена Ангелом, Вона вступає в ті глибини молитви, тиші, благоговіння, любові, споглядання, чистоти, які становлять істинне Святеє Святих.
І після цього невже є дивним те, що ми святкуємо цей день як початок спасіння? Перша з усіх створінь, Пресвята Діва, входить у ці непрохідні, недосяжні глибини, вступає в те спілкування з Богом, яке буде зростати й зростати, незатьмарене, неосквернене, незаплямоване протягом усього Її життя, аж до тієї миті, коли, як пише один із західних авторів, Вона зможе, у відповідь на Божий поклик, вимовити Боже ім’я всім розумом, усім серцем, усією волею, усією плоттю Своєю й разом із Духом Святим народити втілене Боже Слово».
Митрополит Антоній Сурозький
21 листопада – Введення в храм Пресвятої Богородиці
«Ось про що говорить нам це свято: про те, як з перших Своїх кроків, під проводом матері й батька, наставлена Ангелом, Вона вступає в ті глибини молитви, тиші, благоговіння, любові, споглядання, чистоти, які становлять істинне Святеє Святих.
І після цього невже є дивним те, що ми святкуємо цей день як початок спасіння? Перша з усіх створінь, Пресвята Діва, входить у ці непрохідні, недосяжні глибини, вступає в те спілкування з Богом, яке буде зростати й зростати, незатьмарене, неосквернене, незаплямоване протягом усього Її життя, аж до тієї миті, коли, як пише один із західних авторів, Вона зможе, у відповідь на Божий поклик, вимовити Боже ім’я всім розумом, усім серцем, усією волею, усією плоттю Своєю й разом із Духом Святим народити втілене Боже Слово».
Митрополит Антоній Сурозький
#свято
Тропар Архистратигу Божому Михаїлу і всім безплотним Силам Небесним, гл.4
Небесних воїнств архистратиги, / завжди молимо вас ми, недостойні, / щоб вашими молитвами оберігали нас / покровом крил духовної вашої слави, / охороняючи нас, що старанно припадаємо до вас і взиваємо: / "Від бід визволіть нас, / як чиноначальники Небесних Сил.
Тропар Архистратигу Божому Михаїлу і всім безплотним Силам Небесним, гл.4
Небесних воїнств архистратиги, / завжди молимо вас ми, недостойні, / щоб вашими молитвами оберігали нас / покровом крил духовної вашої слави, / охороняючи нас, що старанно припадаємо до вас і взиваємо: / "Від бід визволіть нас, / як чиноначальники Небесних Сил.
#цитата_дня #патріарх_варфоломій
«Коли ми говоримо «вчитися», ми маємо на увазі не просто вчитися, а жити! Тому що слово Боже в Євангелії не тільки для того, щоб ми його слухали і навчалися, як ми чуємо кожен урок і отримуємо знання, але щоб ми пережили те, що чуємо. Боже слово є життям, як каже сам Христос: «слова, що Я вам говорю, є дух і життя».
Вселенський Патріарх Варфоломій
«Коли ми говоримо «вчитися», ми маємо на увазі не просто вчитися, а жити! Тому що слово Боже в Євангелії не тільки для того, щоб ми його слухали і навчалися, як ми чуємо кожен урок і отримуємо знання, але щоб ми пережили те, що чуємо. Боже слово є життям, як каже сам Христос: «слова, що Я вам говорю, є дух і життя».
Вселенський Патріарх Варфоломій
#духовне_життя
«Прості запитання:
Чого хоче від нас Бог? Щоб ми Його любили, щоб прийняли Його як джерело, сенс і мету життя: "душа душі Моєї і Цар…".
Як "можна" полюбити Бога, де locus цієї любові? У Його саморозкритті, самоодкровенні нам у світі та в житті. Вершина й повнота цього самоодкровення – Христос. Все "віднесено" до Нього. Для цього – Його втілення, входження у світ природи, часу, історії.
Отже, любов до Бога – це Христос. Радість про Нього. Любов до Нього. "Віднесення" всього до Нього. Збирання всього в Ньому. Життя Ним, пізнавання Його у всьому через Духа Святого.
Церква – можливість і дар цієї любові й життя. Амінь.»
Протопресвітер Олександр Шмеман. «Щоденники 1973–1983.»
«Прості запитання:
Чого хоче від нас Бог? Щоб ми Його любили, щоб прийняли Його як джерело, сенс і мету життя: "душа душі Моєї і Цар…".
Як "можна" полюбити Бога, де locus цієї любові? У Його саморозкритті, самоодкровенні нам у світі та в житті. Вершина й повнота цього самоодкровення – Христос. Все "віднесено" до Нього. Для цього – Його втілення, входження у світ природи, часу, історії.
Отже, любов до Бога – це Христос. Радість про Нього. Любов до Нього. "Віднесення" всього до Нього. Збирання всього в Ньому. Життя Ним, пізнавання Його у всьому через Духа Святого.
Церква – можливість і дар цієї любові й життя. Амінь.»
Протопресвітер Олександр Шмеман. «Щоденники 1973–1983.»
#цитата_дня
«Зустріч з Богом починається саме в темряві, досвід віри починається в гущавині відчаю».
Дмитро Цолін, лінгвіст, доктор філологічних наук
«Зустріч з Богом починається саме в темряві, досвід віри починається в гущавині відчаю».
Дмитро Цолін, лінгвіст, доктор філологічних наук
#лекція #люди_братства
Пʼята лекція нашого братчика Олександра Філоненка з циклу «Оплакування»
Лекція перша
Лекція друга
Лекція третя
Лекція четверта
Пʼята лекція нашого братчика Олександра Філоненка з циклу «Оплакування»
Лекція перша
Лекція друга
Лекція третя
Лекція четверта
YouTube
Олександр Філоненко - Оплакування. Лекція 5
#цитата_дня
«Божий погляд — це погляд, який усиновлює людину, бачить у ній дитину – джерело радості для батька. Саме так дивиться на нас Бог, Який бачить наш гріх і неміч, але не зрікається нас, не перестає бачити в нас Своїх дітей.
Людина приходить у цей світ дитиною, а йде старцем, який відчуває себе Божим чадом. І в дитині, і в старці живе дитинність — той особливий вид радості, який наближає грайливе, радісне в Дусі серце до неба».
Блаженнійший митрополит Володимир Сабодан, «Думки різних років»
Малюнок Дарії Морозової
«Божий погляд — це погляд, який усиновлює людину, бачить у ній дитину – джерело радості для батька. Саме так дивиться на нас Бог, Який бачить наш гріх і неміч, але не зрікається нас, не перестає бачити в нас Своїх дітей.
Людина приходить у цей світ дитиною, а йде старцем, який відчуває себе Божим чадом. І в дитині, і в старці живе дитинність — той особливий вид радості, який наближає грайливе, радісне в Дусі серце до неба».
Блаженнійший митрополит Володимир Сабодан, «Думки різних років»
Малюнок Дарії Морозової
#цитата_дня #духовне_життя
«Дуже часто, коли ми ведемо мову про самопізнання, ми намагаємося доскіпуватися до всього, що у нас є поганого та недоброго. Це у значній мірі заохочується багатьма духовними авторами, духовенством та загальним підходом віруючих, які вважають своїм обов’язком безперервно полювати за злом, за гріхом, щоб знайти те, що є неправильним та його виправити. На мою думку, сумнівно, що такий підхід може принести які-небудь плоди чи користь.
Я наведу приклад. Якщо б нам подарували стару картину або ікону, пошкоджену часом, обставинами чи злою волею людей, ми могли б віднестися до неї двояко. Розгледівши все, що у ній зіпсуте, плакати над цим і тоді це єдине, що ми можемо зробити. Або ж ми можемо зосередитися над тим, що залишилося від початкової краси зображення, та, довго та уважно вдивляючись, почати відновлювати те, що втрачено, наче поширюючи на пошкоджені частини ту красу, яка все ще збереглася.
Коли ж ми виявили у собі таку частинку Божого образу, одночасно виявляються й ті речі, які суперечать їй, які з нею несумісні, які треба усунути, тому, що вони блюзнірські, спотворюють образ Божий, засмічують те святе, що є у нас. У такому випадку праця над собою стає захоплюючою, бо ми не женемося за надуманою досконалістю, ця досконалість, яку ми навіч побачили [у часточці Божого образу], вже є, і ми будемо намагатися її захистити та дати їй рости».
Митрополит Антоній Сурозький
«Дуже часто, коли ми ведемо мову про самопізнання, ми намагаємося доскіпуватися до всього, що у нас є поганого та недоброго. Це у значній мірі заохочується багатьма духовними авторами, духовенством та загальним підходом віруючих, які вважають своїм обов’язком безперервно полювати за злом, за гріхом, щоб знайти те, що є неправильним та його виправити. На мою думку, сумнівно, що такий підхід може принести які-небудь плоди чи користь.
Я наведу приклад. Якщо б нам подарували стару картину або ікону, пошкоджену часом, обставинами чи злою волею людей, ми могли б віднестися до неї двояко. Розгледівши все, що у ній зіпсуте, плакати над цим і тоді це єдине, що ми можемо зробити. Або ж ми можемо зосередитися над тим, що залишилося від початкової краси зображення, та, довго та уважно вдивляючись, почати відновлювати те, що втрачено, наче поширюючи на пошкоджені частини ту красу, яка все ще збереглася.
Коли ж ми виявили у собі таку частинку Божого образу, одночасно виявляються й ті речі, які суперечать їй, які з нею несумісні, які треба усунути, тому, що вони блюзнірські, спотворюють образ Божий, засмічують те святе, що є у нас. У такому випадку праця над собою стає захоплюючою, бо ми не женемося за надуманою досконалістю, ця досконалість, яку ми навіч побачили [у часточці Божого образу], вже є, і ми будемо намагатися її захистити та дати їй рости».
Митрополит Антоній Сурозький
#діалог #єдність
«Поки окремі конфесії живуть своїм замкнутим життям, їх віра у чистоту і абсолютність свого сповідання не піддається сумніву: члени даної конфесії вважають, що саме їх Церква є єдиною істинною Христовою Церквою.
Впевненість у абсолютності своєї Церкви складає психологічне ядро досвіду Церкви, її живого, творчого переживання. Самі зустрічі представників різних конфесій при цьому не йдуть далі "фази ввічливості", не знають нічого іншого, окрім загальної формальної поваги до чужої віри. Однак християнська любов не може втриматись у рамках ввічливості, вона таїть в собі чудо злиття, чудо "розуміння" чужої душі – і розвиток міжконфесійного спілкування природно призводить до вияснення того, що "перегородки сповідань" не такі вже важливі.
А це вже початок втрати віри у абсолютність та істинність свого сповідання; почуття одиничності Церкви втрачається і виникає туга і прагнення істинної і абсолютної Церкви».
Блаженнійший митрополит Володимир Сабодан, «Еклезіологія у вітчизняному богослов’ї»
«Поки окремі конфесії живуть своїм замкнутим життям, їх віра у чистоту і абсолютність свого сповідання не піддається сумніву: члени даної конфесії вважають, що саме їх Церква є єдиною істинною Христовою Церквою.
Впевненість у абсолютності своєї Церкви складає психологічне ядро досвіду Церкви, її живого, творчого переживання. Самі зустрічі представників різних конфесій при цьому не йдуть далі "фази ввічливості", не знають нічого іншого, окрім загальної формальної поваги до чужої віри. Однак християнська любов не може втриматись у рамках ввічливості, вона таїть в собі чудо злиття, чудо "розуміння" чужої душі – і розвиток міжконфесійного спілкування природно призводить до вияснення того, що "перегородки сповідань" не такі вже важливі.
А це вже початок втрати віри у абсолютність та істинність свого сповідання; почуття одиничності Церкви втрачається і виникає туга і прагнення істинної і абсолютної Церкви».
Блаженнійший митрополит Володимир Сабодан, «Еклезіологія у вітчизняному богослов’ї»
#події #софійське_братство
Діалог традицій: Роуен Вільямс про православ’я, теологію та суспільство
Сьогодні відбулася знакова зустріч представників української православної спільноти, зокрема друзів богословського study circle “Philokalia” та членів Софійського братства, із видатним сучасним англіканським богословом Роуеном Вільямсом. Цей визначний християнський мислитель є автором численних фундаментальних праць, присвячених дослідженню православної традиції. В Англіканській Церкві Вільямс відомий як активний прихильник діалогу з православ’ям і провідний дослідник сучасної православної теології.
Основною темою обговорення стала його важлива праця «Дивитися на Схід взимку: Сучасна думка і православна традиція», українське видання якої буде опубліковане найближчим часом. Ця книга є однією з найглибших серед тих, що написані авторами, які не належать до православної спільноти, і містить глибокий аналіз ключових питань православної теології.
Під час обговорення Роуен Вільямс поділився своїми міркуваннями щодо проблеми представництва у сучасній теології та політиці. Він наголосив на важливості впровадження релігійних цінностей і моралі у політичні процеси. Зокрема, він підкреслив, що Церква має відігравати активну роль у формуванні політичних рішень, спрямованих на побудову справедливого й гармонійного суспільства.
Одним із ключових аспектів зустрічі стало обговорення богословського значення мови у пізнанні Бога. Роуен Вільямс висловив своє захоплення православ’ям, підкресливши його багату духовну традицію та вагомий внесок у світову християнську спадщину. Окремо було порушено питання формування відкритого православ’я в Україні. Автор зазначив, що православна Церква має активніше інтегруватися в сучасне суспільство, відповідати на виклики часу, залишаючись при цьому вірною своїм духовним основам.
Діалог традицій: Роуен Вільямс про православ’я, теологію та суспільство
Сьогодні відбулася знакова зустріч представників української православної спільноти, зокрема друзів богословського study circle “Philokalia” та членів Софійського братства, із видатним сучасним англіканським богословом Роуеном Вільямсом. Цей визначний християнський мислитель є автором численних фундаментальних праць, присвячених дослідженню православної традиції. В Англіканській Церкві Вільямс відомий як активний прихильник діалогу з православ’ям і провідний дослідник сучасної православної теології.
Основною темою обговорення стала його важлива праця «Дивитися на Схід взимку: Сучасна думка і православна традиція», українське видання якої буде опубліковане найближчим часом. Ця книга є однією з найглибших серед тих, що написані авторами, які не належать до православної спільноти, і містить глибокий аналіз ключових питань православної теології.
Під час обговорення Роуен Вільямс поділився своїми міркуваннями щодо проблеми представництва у сучасній теології та політиці. Він наголосив на важливості впровадження релігійних цінностей і моралі у політичні процеси. Зокрема, він підкреслив, що Церква має відігравати активну роль у формуванні політичних рішень, спрямованих на побудову справедливого й гармонійного суспільства.
Одним із ключових аспектів зустрічі стало обговорення богословського значення мови у пізнанні Бога. Роуен Вільямс висловив своє захоплення православ’ям, підкресливши його багату духовну традицію та вагомий внесок у світову християнську спадщину. Окремо було порушено питання формування відкритого православ’я в Україні. Автор зазначив, що православна Церква має активніше інтегруватися в сучасне суспільство, відповідати на виклики часу, залишаючись при цьому вірною своїм духовним основам.