Кирило Макаров ✙△

​​Працюючи над новою статтею ознайомився з книгою Джонатана Боффа про німецького воєначальника принца Руппрехта - "Haig's Enemy: Crown Prince Rupprecht and Germany's War on the Western Front", і ось над чим задумався.

В роки Першої світової принц Руппрехт Баварський командував німецькою групою армій, яка відповідала за північний сектор Західного фронту. Саме Руппрехт керував оборонними діями німецької сторони в битві на Соммі, Третій битві на Іпрі та битві при Камбре. В кожній з цих операцій з обох сторін брали участь мільйони людей, їх втрати рахувались в сотнях тисяч, їх підтримував вогонь тисяч гармат, які випускали мільйони боєприпасів. Масштаб особистості, на якій зав'язано управління такою кількістю людей та ресурсів важко збагнути з першого разу. Один тільки штаб принца Руппрехта займав половину історичного центру міста Монс. Фактично, на плечі Руппрехта лягала відповідальність за життя всього військового покоління Німеччини, адже майже всі людські резерви країни йшли на поповнення втрат у гіпербитвах Західного фронту.

Але, незважаючи на об'єктивно велику роль, яку людина відіграла в історії, їй майже не знайшлось місця в літературі. Фактично, книга Боффа - єдина загальнодоступна біографія цього воєначальника, яка і то була написана в контексті спроби британців дати оцінку власному минулому.

З цього випадкового прикладу слідує, що наше уявлення про минуле дуже обмежене, недалеке і завжди таким буде. З того, що пише Джон Бофф, можна зробити висновок, що принц Руппрехт був максимально близьким до архетипу ідеального німецького військового, за яким полює читацька уява в історії 20 століття - принц Руппрехт був наскільки це можливо компетентним у військовій справі та вимагав від своїх підлеглих поважати населення та культурну спадщину окупованої країни, забороняючи руйнувати вогнем артилерії старовинні собори та замки. Незважаючи на це, Руппрехт і близько не настільки ж відомий як умовні Роммель чи Гудеріан. Можливо, для піару його імені ніколи не було політичної необхідності.

Ну і головне, приклад принца Руппрехта вчергове свідчить про марність людських діянь - попри висоти, на яких він опинився за життя, та зіграну роль в історії, на виході лишилась тільки віддалена пам'ять серед своєї дворянської родини та одна єдина біографічна книга, яку ніхто не буде читати. Можливо, у Всесвіту якісь інші критерії вагомості людських досягнень.

#ПСВ #історія

www.tgoop.com/spqr_ps/1408

1.5K viewsedited  Jan 8 at 19:08

​​Працюючи над новою статтею ознайомився з книгою Джонатана Боффа про німецького воєначальника принца Руппрехта - "Haig's Enemy: Crown Prince Rupprecht and Germany's War on the Western Front", і ось над чим задумався.

В роки Першої світової принц Руппрехт Баварський командував німецькою групою армій, яка відповідала за північний сектор Західного фронту. Саме Руппрехт керував оборонними діями німецької сторони в битві на Соммі, Третій битві на Іпрі та битві при Камбре. В кожній з цих операцій з обох сторін брали участь мільйони людей, їх втрати рахувались в сотнях тисяч, їх підтримував вогонь тисяч гармат, які випускали мільйони боєприпасів. Масштаб особистості, на якій зав'язано управління такою кількістю людей та ресурсів важко збагнути з першого разу. Один тільки штаб принца Руппрехта займав половину історичного центру міста Монс. Фактично, на плечі Руппрехта лягала відповідальність за життя всього військового покоління Німеччини, адже майже всі людські резерви країни йшли на поповнення втрат у гіпербитвах Західного фронту.

Але, незважаючи на об'єктивно велику роль, яку людина відіграла в історії, їй майже не знайшлось місця в літературі. Фактично, книга Боффа - єдина загальнодоступна біографія цього воєначальника, яка і то була написана в контексті спроби британців дати оцінку власному минулому.

З цього випадкового прикладу слідує, що наше уявлення про минуле дуже обмежене, недалеке і завжди таким буде. З того, що пише Джон Бофф, можна зробити висновок, що принц Руппрехт був максимально близьким до архетипу ідеального німецького військового, за яким полює читацька уява в історії 20 століття - принц Руппрехт був наскільки це можливо компетентним у військовій справі та вимагав від своїх підлеглих поважати населення та культурну спадщину окупованої країни, забороняючи руйнувати вогнем артилерії старовинні собори та замки. Незважаючи на це, Руппрехт і близько не настільки ж відомий як умовні Роммель чи Гудеріан. Можливо, для піару його імені ніколи не було політичної необхідності.

Ну і головне, приклад принца Руппрехта вчергове свідчить про марність людських діянь - попри висоти, на яких він опинився за життя, та зіграну роль в історії, на виході лишилась тільки віддалена пам'ять серед своєї дворянської родини та одна єдина біографічна книга, яку ніхто не буде читати. Можливо, у Всесвіту якісь інші критерії вагомості людських досягнень.

#ПСВ #історія

BY Кирило Макаров ✙△