tgoop.com/studrespublika/696
Last Update:
🔤 Експерименти з пам’яттю пришвидшують крах
Аби повернутися в Історію, треба повсякчасна робота над власними помилками, висновки з чужих хиб й осмислення всього і вся. Замість пропаганди та політики безпам’ятства — деміфологізація, зважена та максимально об’єктивна політика пам’яті, яка конструює Інакше майбутнє в дусі новаторства історичної творчості, дозволяє шукати спільне, те, що робить нас Людьми. Для цього Студреспубліка організувала у Києві IV Громадянський лекторій на тему «Політика пам’яті як політика для живих».
🖇 Доповідали небайдужі громадян(к)и та потужні прогресивні інтелектуал(к)и — історик, публіцист Ілля Афанасьєв; філософ Андрій Єрмолаєв; політичний експерт Андрій Золотарьов; філософ Михайло Мінаков (по скайпу); історик, політолог Денис Пілаш; історик, член-кореспондент НАНУ Валерій Солдатенко; історичний соціолог Павло Федорченко-Кутуєв; журналіст Олег Ясинський:
🔺 середньому класу з амбіціями — дуже легко промивати мізки. Медії віртуозно обговорюють другорядні питання, повністю ігноруючи головне, а топ-блогер(к)и — це похідна від телевізора, тобто також продукт олігархів;
🔺 соціально-політичну історію відсунули в сторону, зробивши рішучий крен до націоцентризму;
🔺 нищення історії як науки і дегуманізація освіти — частина глобального тренду/плану; в Україні катастрофічно зменшили викладання історії в школі та вишах; крайня нестача справді нових, якісних досліджень;
🔺 втрачено абсолютно очевидне знання щодо поваги до багатоманіття і неповторення ідеологічного диктату. Минуле — арена політичного протистояння, дуже чіткий маркер «свій-чужий»;
🔺 у неоліберальної гегемонії в Україні 2 ідеологічні опори: ідеологія національної єдності та лівофобія;
🔺 нав’язують, що треба думати, як атомізовані індивідууми: для більшості — заради виживання, а для інших — заради індивідуального успіху. Як наслідок, панує самоцензура — значно сильніша за побиття молодчиків;
🔺 «зелена» держава — дрібнобуржуазна, підприємницька (підприємницько-«синдикалістська») республіка з ідеологією «українського лібертаріанства», в умовах якого прожектерство — норма, з гордоновщиною — в медіях і арестовичами — в сфері політичного; політику пам’яті особливо цинічно використовують для прикриття економічних оборудок. Це середовище не любить, відкидає інтелектуалів/ок — але воно їх і боїться;
🔺 в умовах, коли в Україні ліві де-факто заборонені, виникає контрпам’ять, яка протистоїть мейнстриму;
🔺 боротьба лише за культурну гегемонію приречена на поразку, необхідна політична альтернатива знизу і зліва (як сапатисти): завдання — і економічні зміни (як у традиційних марксистів XX ст.), і внутрішні (особистісні). Справжній лівий процес — завжди інтелектуальний;
🔺 треба застосовувати оптику, яка дозволяє за будь-якими діями роздивлятися інтереси тих чи інших класів, груп і структур;
🔺 щоб побачити основні світові розломи близького майбутнього, дивіться на західний університет (зараз: woke, cancel culture, BLM). І хоч конфліктів не уникнути, але треба робити все, щоб результатом було Спільне Благо.
👌 Читайте конспективний матеріал із тезами та лінками на відео всіх доповідей, шерьте, щоби більше людей довгої доброї волі мали змогу долучитися до Суб'єкту модернізації: fb.com/studrespublika/posts/4696318577080576
BY Studrespublika
Share with your friend now:
tgoop.com/studrespublika/696