А вот нам небольшая йольско-рождественская история про то, как данный на йольском пиру обет открыл перед правнуком Одина ворота христианского рая
https://telegra.ph/Jolskij-obet-i-puteshestvie-EHjrika-12-25-2

...Маттиас Видар Сэмюндссон прочёл лекцию, в которой выдвинул идею, что форма тви-мадур (исл. tvi = два, maður = человек [-руна]), распространённая во многих гальдраставах, представляет собой стилизованную руну hagall (град). Он утверждал, что её происхождение связано с формой молнии-громового разряда, встречающейся в символах Зевса и Юпитера (например, на обратной стороне одной из монет Фиатира, датируемой 200 годом до н.э.), что делает её семантически близкой к Тору, богу грома и защитнику людей и богов.
Эта форма встречается во многих христианских гальдраставах и, расширяя теорию Сэмюндссона, можно попытаться провести параллель между Тором, сыном Одина, и Христом, сыном Бога. Эта параллель находит подтверждение в символизме манускрипта Samtíningur Lbs 977 4to. На странице этого манускрипта перечислены многие имена Христа наряду с символом тви-мадур. Возможно, эта форма так часто использовалась в гальдраставах для усиления их защитной силы ...
Похожий символ, обнаруженный в Нидерландах и называемый Donderbezem (громовая метла), также использовался для защиты. Двусторонняя метла в форме руны hagall встраивалась в фасадную кладку или каменную отделку зданий и домов для защиты от злых духов и различных опасностей (включая удары молнии).
В новое время этот символ вновь появился в эзотерической рунологии как символ Wendehorn, приписываемый интерпретации Гвидо фон Листа, который объяснял Wendehorn как биндруну (графическая комбинация двух рун в одном символе, вроде как в значке bluetooth) совмещающую символы Madr и Yr. Wendehorn приписываются различные значения, включая дуальные Жизнь и Смерть, а также Небо и Землю.
Источник - ссылка тыц.

З гордістю анонсуємо стрім цієї неділі 29 грудня о 19-00 на тему короля Артура, або радше пошуків Артура історичного. Лектор - друг Андреас. До зустрічі!

Сага про Ґрісінґів

Один муж звався Ґрісіром Щетиною. Він був сином Ґельта Сало сина Йовура Ікла сина Хільдісвіні. Він був герсиром у Свіналанді, у Ратичному фіорді. Він був гарного роду, рівно багатий на майно і землі. Сини його звалися Ніфі, Нафі й Нуфі. Вони не пішли у батька, і від них не чекали багато.

Якось одного разу Ґрісір покликав синів і каже так:
- Годі вам уже наїдати сало на моїх харчах. Здається мені, що було б гідно для мужів вашого роду нарешті проявити себе у справі. Вирушайте у вікінг і здобудьте майно і славу.

Ґрісір дав їм бойовий корабель Хрюкнір, і зброю, і решту потрібних припасів, і вирушили вони у вікінг, і назвалися Ґрісінґами, і велося їм по-всякому. Кажуть, ніби одного разу знайшли вони острівець, на якому ніхто не мешкав, крім ірських монахів-відлюдників. Побачивши смугасте вітрило Ґрісінґів, вони сказали: "Знову ці поганські свині! Мабуть, не буде нам спокою від їхнього рохкання", і полишили острів, лишивши поквапом усе своє майно. Ґрісінґи посіли той острів, і назвали його Ґрісей - Поросячий острів, і поділили його на три частини за жеребом.

Ніфі отримав частину, де було багато трави, і став розводити вівці, а хутір свій зробив із соломи, і тому він звався Солом'яний Двір. Нафі отримав частину, де ріс ліс, і став торгувати деревиною, і побудував свій хутір з колод, і назвав його Дерев'яний Двір. Нуфі дістав ту частину, де було саме каміння і залізна руда. Він поставив кузню і став кувати на продаж різну куйню, а хутір свій зробив із каменю, і назвав його Кам'яний Двір.

Один муж звався Варґом на прізвисько Сірі Штани. Люди казали, ніби він берсерк і ульвхеднар. Норов він мав буйний і нестриманий. Його оголосили поза законом після того, як він убив, поґвалтував і з'їв Ауд Стару, бабусю Альов Червоний Каптур. Люди були на нього дуже злі, тож він виїхав з країни. Він дізнався, що на острові Ґрісей є чим поживитися, і подався туди.

Варґ причалив на Солом'яному мисі, де стояв хутір Ніфі. Той якраз заганяв вівці до кошари. Варґ пішов до нього на двір і мовив:
- Привіт тобі, бонде! Хто ти є і чий ти родич?
- Не приховаю рідні, - сказав Ніфі, і розповів, хто він і чийого роду.
- Гарне у тебе господарство, - сказав Варґ. - Мені подобається.
- Немає тобі перепони поселитися тут і завести собі таке ж. А хто ти і чийого роду?
- Я - Варґ Сірі Штани, син Ульва Жадібного, сина Фрекі Ненаситця, і скажу по честі, що ліпше буду господарювати на твоєму хуторі, аніж зводити свій. Виходь битися зі мною, і хто переможе, той і посяде землі.
- Так не буде, - сказав Ніфі, - бо ти є берсерк. Немає дурних з тобою чесно битися.

Затим Ніфі чкурнув до хатки, але Варґ підпалив солом'яну будівлю, як свого часу підпалив церкву у Норвегії, тож довелося Ніфі виламати стіну і тікати до брата свого Нафі на Дерев'яний Двір. А Варґ посів його землі.

Минув якийсь час, і здалося Варґові, що його володіння замалі. Тож поїхав він на Дерев'яний Двір, і назвався, і сказав так:
- Агов, Нафі бонде, виходь зі мною битися за твої землі. Подивимось тепер, чи ти таке саме кувікало, як твій брат, а чи моцний вепр!
- Ліпше я залишуся вдома, - сказав Нафі, - а ти повий ззовні й погризи кору.
Тоді Варґ підпалив і його хутір, і довелося братам рятуватися в обійсті родича їхнього Нуфі. Варґа ж охопила лють берсерка, і він помчав за ними. І коли він дістався Кам'яного Двору, то зрозумів, що палити його марно, і що ніхто йому не відчинить, і що розмова тут буде коротка. Тож він накинув овечу шкуру і постукав у двері.
- Пустіть мене переночувати, - прошамкав він, - я Енунд Беззубий, простий мандрівник.
Тут над Кам'яним Двором пролетів крук і прокрячив:
- Так, у цього Енунда зубів немає, самі ікла!
Тоді здогадалися брати, хто це до них завітав, і не відчинили. А Варґ завив із розпачу, схопив каменюку і вбив крука.
- Недобре вчинив ти, Сірі Штани, що вбив родича Муніна, - сказав Нуфі. - Гнів Одіна на тобі.
- От і подивимося, чи це так, якщо ти вийдеш зі мною на двобій, - каже Варґ.
- Може ти до мене зайдеш, - каже Нуфі, - тим способом, що пасує розбійникам?

І велів підкинути у вогнище хмизу. На вогнищі стояв казан, у якому варилася цибуля, ріпа і горошок.
- Поїв би я супу, - сказав Ніфі.
- Лише м'яса тепер бракує, - сказав Нафі.
- Нагостріть мої гарпуни, - сказав Нуфі, - і не доведеться вам жалітися, що м'яса обмаль.

Так вони і зробили. А Варґ між тим поліз на дах. Побачив він дим із отвору і став примірятися, як би через нього пролізти всередину. А Нуфі пожбурив гарпуна і поцілив Варґові у пузо. Той скрикнув і впав просто у казан з окропом. Нафі й Ніфі притьмом заклали накривку, і хай би як Варґ вив, волав і біснувався, нічого не допомогло: він зварився живцем. Кажуть, ніби устиг він мовити вісу, але у цій сазі її немає.

Затим брати Ґрісінґи сіли вечеряти, і не жалілися, що суп у них без м'яса. Наступного дня Нуфі поїхав на Хрюкатинґ і розповів, як усе сталося. Люди його дуже хвалили. Він прозвався Нуфі Мудрим. А коли батько його Ґрісір дізнався про це, то сказав:

Варґ волав,
вовкулак,
в казані
ліг на дні.
Поросята,
вепра чада,
ум явили,
вовка вбили.

Невдовзі Ґрісір помер, і Нуфі отримав за ним спадок, і пішов за ним у Ратичному фіорді великий рід. Тут завершується ця сага.