❤️ Георгі Ґосподінов пожертвував весь свій гонорар за друге видання "Часосховища" (українською) на ЗСУ.

Це 56 тисяч гривень.

PS: До речі, другий наклад щойно вийшов, вже можна купувати.

PPS: Завтра запощу афішу нашого блогерського баттла по цій книжці )

якраз учора дочитала «часосховище». прекрасна-прекрасна-прекрасна книжка!
ви знали, що в болгарії був свій мавзолей з генсеком болгарської комуністичної партії??

мабуть, це міг би бути есей про європу й цивілізаційний вибір між минулим і майбутнім.
але це книжка про клініки зі спогадами для людей з альцгаймером, про референдуми країн, де обирають час із хх століття, в якому хочуть ще трошки пожити, про війни й передвоєнний час, який справді по-іншому дихає, про повсякдення, яке раптом стає історією, про полуничні галявини дитинства й силу письменництва

така велика красива мрія про минуле. про моє особисте й наше колективне, а ще акт прощання з ним

у часосховищі вдається сховатися і читачу і часам і абстрактному минулому, і хочеться в ньому бути довше

окремо хочеться відзначити переклад: як же багато спільних кодів у нас із країнами з соціалістичним минулим🤒
сумно, але так близько і на часі

«усі ми — герої непевних спогадів бога, який почав утрачати пам'ять. почав забувати, що сказав на початку. якщо світ постав зі слів, то забування — його неминучий кінець.
бог не помер. він забув. у бога деменція.»

я в захваті від думки про те, що означник (знак, слово, оболонка суті) все-таки не може замінити означуваного (суті, ідеї, думки). якщо думати як постмодерністи між ними взагалі сталого зв'язку нема

у контексті книжки це велика пересторога: не варто озиратись назад й шукати в минулому те саме минуле (бо еврідіка неминуче зникне, орфею)

побачиш оболонку, не побачиш того, чого справді прагнеш — воно вмить розчиниться


*вадим сказав не постить таке, бо мало хто зрозуміє, але я в це не вірю🤣😭😭

тримайте мій такий довгостраждальний текст про картвельське кіно — за такі необхідні кілька гривень на донат у якості квитка на прочитання (або відмазку від того шоб це все читать):

https://send.monobank.ua/jar/AAYEiCk8Zh
4441 1111 2881 9855
(артилеристам на ремонт автівок)

привіт! ділюся з вами своїми
🧚‍♀ книжковими підсумками року🧚‍♀

цьогоріч, як і завжди, читала переважно українську літературу. перекладних книжок було ~5, 2 з яких потрапили у список найкращих

отже!

🌪форма року
«амок» а. поспєлова.
декілька днів я з нею жила й божеволіла, не спала й хотіла, щоб вона ніколи не закінчувалася. так вразила, що довелося читати тричі (так, я написала цілісіньку курсову, аби покопирсатися в тому, як це зроблено)

🩹терапевтична книжка року
«господь не любить веганів» г. городецької.
укривалася сиротами, співпереживала героїні як жодній іншій, проходила з нею шлях зцілення й водночас дивувалася тому, який же це смачний текст

⭐️найяскравіша книжка року «катананхе» с. андрухович.
літня, вихряста, строката, свіжа, як і її обкладинка. вигуляла мій ескапізм на всі 100%

🔥найпристрасніші тексти року памфлети хвильового й «патетична соната» куліша.
просто дуже люблю те, з якими гарячими серцями вони написані!

💔найемоційніша книжка року «прощавайте, ґабо і мерседес» родріґо ґарсії.
тут зібралися теми, до яких я ніколи не байдужа — письменництво й смерть. така делікатна, чуйна до читача й неймовірно щемка

🪐два кардинально різні відкриття року
новелістика г. тютюнника.
дуже щаслива, що нарешті розумію, в чому його феномен. магнетична й рідна
новелістика і. костецького.
це як ходити в спортзал, тільки мозком, аж легше думається. хочу, щоб про нього говорили більше

🪄улюблена поезія року
ігор калинець.
ближчого серцю цього року не було. мабуть, бо це поет мого темпераменту. і нехай це буде нескромно, але його вірші зліплені з тої глини, що й мої
іван драч.
увірвався в мій грудень і не відпускає. і це навпаки — те, чого мені бракує. дай боже мати таке образне мислення!

🥇найкраща зарубіжна книжка року
«часосховище» г. ґосподінова.
у ній добре все й особливо те, як вона відчуває добу. рятувала мене в часи, коли від читацького виснаження здавалося ніби м'яз відчуття гарної літератури атрофований. але брала її до рук і знову відчувала

🏆найкраща українська книжка року
«арабески» с. жадана.
з нею було трохи боляче, але вона надпотрібна нам усім. відгук тут

📍чудові відкриття були й поза цим списком: антоненко-давидович з його табірною прозою, геніальні косач і домонтович, знайомство з химерною прозою, повернення до стуса і ще багато-багато іншого.
але вищезгадані стали новою частинкою мене й підуть зі мною в 2025

я маю розкіш зачитуватися українською літературою завдяки найсміливішим людям цієї країни.
якщо вам було цікаво й маєте можливість віддячити
— мій вадим все ще збирає на ремонт автівок для артилерії 78-го одшп.

задонатить можна тут
або на номер картки баночки:
4441 1111 2881 9855

Merry Xmas and happy new year, my dear friends aboad!

+++
святА відтепер у нас - кожного дня, коли вийшло вціліти
ванни насправді потрібні для того, щоб мали де засинати діти,
коридори тут будуть проектувати великі, підлоги теплі,
життів тут радять мати по кілька в запасі, як турникетів,
на випадок смерті

ми сидимо у череві цього будинку, як у киті Йона,
в нас ховається наша кров, як небо світанку, червона,
ми обробляємо інформацію так уважно, мов тампонуємо рани,
новини наші нагадують змішані хори з "Карміни бурани"

помяни нас, Боже, коли прийдеш у царство своє захмарне,
ми хотіли лише, щоб життя тут було спокійне і гарне,
нам, якщо чесно, не треба іншої землі обітованної, крім цієї,
уявляєш, Боже, як ми гріховно прикипіли до неї

майбутнє наше задимлене, в кіптяві від пожежі,
в символі віри, отче, нема нічого про межі й безмежність,
про те, як із останніх сил тримати когось на краю безодні
за ридаючі плечі, малим нам незрозумілі дивні діла Господні

нам не бракує віри, але навіщо від нас вимагати покори?
вилий цю чашу терпіння, отче. дивися в очі. убий потвору.

галина крук