Так багато людей живуть плетеницею нещасливих обставин, та притому не візьмуть ініціативу змінити своє становище — тому що їх привчили до безпечного, комфортного, консервативного життя. Таке життя, здавалося б, мало принести спокій — але насправді немає нічого гіршого для пригодницького духу людини, аніж надійне майбутнє. У самому центрі людського живого духу — жага до пригод. Радість життя приходить до нас із новим досвідом — а тож немає більшого щастя, аніж спостерігати нескінченність нових небосхилів, кожного дня бачити нове Сонце.

Крістофер Маккендлесс (1968-1992 рр.) — людина, що принаймні спробувала 🏕

ECODEFENSE ᛣ
&
ПЛЕМ’Я  🔥🐒

🌱 Не просто "помацати траву" 🌲 🤗

Занурь свої пальці в ґрунт 🪱
Відчуй Сонце своєю шкірою 🌞
Зніми взуття та одяг, вкладись на землі 🐒
Вслухайся в співи птахів та вітру, хай вони течуть струмком крізь тебе 🌬

🚪 Ми нагадуємо, що необхідно якомога частіше виходити на Природу. Хоча вже мабуть всі знають про ментальну та фізичну користь від цього — свіже повітря, сонячне світло, спостереження та взаємодія із різноманіттям живих істот, відчуття спокою і далі по списку. Однак, не так часто ми згадуємо про наміри, з якими ми рушаємо до сільських чи диких місць.

💁 Можна помітити, як сильно зріст потік піших туристів у напівдиких місцях за останні роки. Проте, зросла й кількість тих, кого краще б там не було — тих, хто, на жаль, приносить шкоди ще більш-менш неушкодженим ділянкам. Людей тягне до пригод, Природа дає цих пригод вдосталь, але деякі люди занадто звикли до системи обслуговування навколо себе, тому не включають мізки й у лісах. Це не стільки спланована зловмисна шкода, скільки наслідок навченої тупості тих, хто постійно живе в асфальтному середовищі.

🤪 Ті люди, що приходять "помацати траву" в парку, посмажити шашлики на полянці чи набухатись під гучну музику в хащах — вони цілком відчужені від краси, чистоти, історії та значущості місць їхньої прогулянки. Загалом вони зосереджені на марних справах, для них ліс — не живий організм, який радий прийняти тебе, а місце де мусора їх не спіймають із бухлом чи фон для вишуканих фоточок до Інстаграму. В результаті, вони кидають купи сміття, шумом лякають місцевих тварин, а через своє незнання прописних правил поведінки вони витоптують рідкісні рослини, зменшуючи їхні шанси на відновлення.
🤮 Наші дії визначаються нашими намірами. У цих людей немає справжніх намірів, їхні дії — наслідок жаху відчуження та смерті власного дикого духу.

✋ Але навіть якщо ти — базований анонімний анархіст, який робить фото для пропаганди в Телеграмі, а не для жахливої Інсти — ти все-одно не є винятком. Усвідомлювати свої наміри у взаємодії із іншими істотами — важлива річ, особливо коли ти у них в гостях. Відновлювати контакт із Природою приємніше, якщо спершу налаштуватись на цей контакт, усвідомити життя в кожному сантиметрі екосистеми, подумати про неї наперед та бути готовим обмінюватися чимось із нею.

🌳 Тож, можливо, час тобі сходити до лісу? А чому саме у цей ліс? Які у нього історії, міфи, легенди? Свідками чого були дерева, які росли там ще до твого народження? Які саме дерева, кущі, а може й трав'янисті рослини ти очікуєш побачити там?

💫 Обіймати дерева, роздивлятись комашок на суцвіттях, пестити шапинки грибів біля заростів кропиви, та слухати шум зелені на вітру, всмоктувати тепло Сонця разом із сотнями інших індивідів навколо — що може бути краще? 🌞

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

📱 iPhone X доводить: Унабомбер мав рацію
(переклад короткої статті, яка нам сподобалася)

Презентація нового IPhone X — з бездротовою зарядкою, розпізнаванням обличчя та цінником в $999 — здається незначною подією у сфері розвитку технологій. Але вона є чудовою ілюстрацією дечого колись невизнаного: у чомусь Унабомбер був правий.

Не у тому, що він підривав людей в спробах досягти своїх соціальних цілей. Тед Качинський вбивав та калічив людей вибухівкою — і це безперечно жахливо та поза усіляким прощенням. Але його маніфест на 35000 слів, опублікований у 1995-му, дає уявлення про наше майбутнє, і ці передбачення дещо тривожать.

«Індустріальна революція та її наслідки стали катастрофою для людського роду» — так починається маніфест. Серед бід, які Качинський приписує розвитку технологій, є те, що, обіцяючи покращити наші життя, вони зрештою нав'язують тягарі, які ми не обирали б із власної волі.

Качинський згадує автомобілі, що пропонували кожній людині свободу подорожувати далі та швидше, аніж будь-коли раніше. Але, зі зростанням кількості машин, вони стали необхідністю, що вимагає великих витрат, більших доріг та нових регуляцій. Міста будувалися для зручності водіїв, а не пішоходів. Для більшості людей, використання автомобіля перестало бути добровільним.

Смартфони пішли тим самим шляхом. Коли мобільні телефони тільки з'явилися, вони дали людям ще один засіб комунікації, який можна було прийняти або відкинути. Але незабаром більшість із нас почали панікувати та відчувати себе голими щоразу, коли ми виходимо з дому без телефону.

Жити без телефону — а скоро, якщо не вже, і без смартфону — означає віддалятися від усього нормального суспільства. Ми перейшли від «ти можеш мати мобільний комунікаційний пристрій» до «ти повинен мати мобільний комунікаційний пристрій» практично за одну мить.

Не так давно, щоб уникнути телефону достатньо було вийти з дому. Сьогодні бути на зв'язку увесь час — очікується від більшості людей. Наші пристрої перетворилися зі слуг на господарів.

Качинського це не здивувало б. «Після впровадження технічної інновації, — пише він, — люди зазвичай стають залежними від неї настільки, що більше не можуть без неї існувати, окрім як її замінить якась більш розвинута інновація. Не лише люди особисто стають залежними від цієї нової технології, але, ба більше, система загалом стає залежною від неї. (Уявіть що було б із системою сьогодні, якби, наприклад, комп'ютери були знищені).»

Ця проблема взагалі не нова. В своїй книзі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього», Ювал Ной Харарі стверджує, що агрокультурна революція, котра відбулася 10000 років тому, була «найбільшою оманою в історії».

У попередні 2.5 мільйона років, коли наші предки жили як мисливці-збирачі, вони працювали менше, «проводили свій час більш стимулюючими та різноманітними способами, а голод та хвороби загрожували їм менше», ніж потім.

Землеробство збільшило популяцію, але прив'язало людей до місцевості та змусило тяжко працювати над посадкою, доглядом, збиранням та обробкою їжі — водночас зробивши нас більш вразливими перед голодом, хворобами та війнами. Люди, які впродовж мільйонів років еволюціонували для одного стилю життя, були виштовхнуті в зовсім інший, який суперечить багатьом їхнім природнім інстинктам.

Але це вже не мало значення. Врешті-решт ті, хто обирали життя збирачів — як американські індіанці — більше не мали такого вибору. У XXI сторіччі так жити майже неможливо. Качинський від'їхав у віддалену хижу без комунікацій, але 325 мільйонів американців не змогли б так зробити, навіть якби захотіли.

Комп'ютери та смартфони також є угодою з дияволом, на думку Харарі. Замість економії часу, винаходи по типу електронних листів «розкрутили колесо життя у десятки разів швидше, ніж колись, та зробили наші дні значно більш тривожними та напруженими».

Продовження постом нижче 👇

Початок постом вище 👆

Легко романтизувати життя древніх людей, якщо ігнорувати небезпеки та негаразди, з якими вони зустрічалися. І ані Качинський, ані хтось інший не можуть повернути історію назад. Мало хто з нас готовий відмовитися від сучасних будинків, їжі, одягу, медицини, розваг чи транспорту. Більшість скажуть, що цей компроміс між комфортом та свободою того більш ніж вартий.

Але компроміси відбуваються незалежно від того, чи вони того варті, і особистий спротив мало що може змінити. Технологічні інновації — це шлях в один кінець. Якщо ти став на нього, то маєш іти далі, навіть якщо цей шлях веде тебе не туди, куди ти обрав би.

Коли новий IPhone з'явиться в магазинах, деякі споживачі вирішать, що просто не можуть без нього жити. Інші з нас, певно, зрештою зрозуміють, що, незалежно від наших уподобань, ми не можемо теж.

13.09.2017р.

P.S. від Плем'я.
Глибоко засуджуємо пораженство автора, який не включив цитати Теда про можливість революції, план дій щодо неї та заклики не здаватись 🌚

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

⏪ 19 вересня 1995 року газети Washington Post та New York Times, під тиском пропозиції Теодора Качинського про припинення розсилки бомб та із дозволу ФБР США, опублікували "маніфест Унабомбера" — працю Теда «Індустріальне суспільство та його майбутнє» (Industrial Society and Its Future).

📗 Текст розлетівся як гарячі пиріжки, одразу ж його почали видавати як оформлену книгу. Згодом Теда знайшли і заарештували саме через публікацію ISIF: ідеї та стиль праці упізнали його брат та невістка, які й прийшли до ФБР.
У в'язниці, завдяки допомозі адвоката і редактора та попри всі перешкоди від уряду США, Качинський зміг видати першу книгу — збірку есе «Технологічне рабство», відкриває яку саме "маніфест". Пізніше він напише і другу книгу, значно структурованішу «Антитехнологічна революція: як і чому».

🫵 Якщо хтось ще не читав — значить, настав час! Маніфест — найлегша та найсучасніша точка входу у критику технологій та цивілізації. Праці, що ми перекладаємо та поширюємо, так чи інакше пов'язані із тезами, коротко розкритими в «Індустріальному суспільстві». Без ознайомлення із цим есе неможливо зрозуміти проблеми та виклики сучасних зелених рухів. Англійською ось тут чи, на крайній випадок, українською тут.
🤝 Якщо ж тобі вже знайома ця праця — саме час порекомендувати її знайомим та ідейно-близьким людям! Революція саме так і зароджується, і кожен із нас має дати шанс звільнитись якомога більшій кількості людей.

Тед Качинський помер 10 червня 2023 року. Його ідеї, праці та прагнення до Природи та до свободи всього живого пережили його самого. А полум'я неолуддизму палатиме лише сильніше — завдяки всім нам 🔥

ПЛЕМ’Я 🔥🐒

🙃📗 На Ютубі навіть є аудіокнига Industrial Society and Its Future Качинського, тому якщо хтось ще не читав — є нагода послухати!

▶️ Повна аудіоверсія: https://youtu.be/s21vyuAt6T4 (2:35:33)

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

🍁 Сьогодні — осіннє Рівнодення! 🌞
🍃 Цьогорічне Світило віддало всю свою силу, й тепер доживатиме останню чверть свого чергового життя. Залишки його тепла, яких ставатиме все менше із кожним днем, дають час не лише нам, для насолоди Природою, а й всім видам у цьому світі — закінчити цьогорічні справи та підготуватись до зими 🍂
Тож використай цей час із задоволенням та у дикому довкіллі, поки Сонце вже готується спочити 🥀

Усій механізації та несвободі,
усьому полімерному та високоточному,
усілякій "вічній" та "розумній" машині
— усьому штучному
ми протиставляємо
паросток сосни 🌱

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

Ніхто й ніколи не має працювати.

Робота — джерело мало не всіх нещасть у цьому світі. Майже усіляке зло, яке спаде тобі на думку, виходить від роботи чи від життя у світі, побудованому на роботі. Для того, щоб припинити страждання, ми маємо припинити працювати.

— Bob Black, «The Abolition of Work»

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

🫀 Згідно з ВОЗ, 55 і більше годин роботи на тиждень пов'язані з вищим ризиком інсульту на 35% порівняно з 35-40 годинним тижнем.
⏰ «Якби ми працювали на 10% менше, наш вуглецевий слід зменшився б на 14.6%» — результат дослідження Массачусетського університету.

Ми ж у Плем'ї виступаємо проти напівмір.
Ледацюги усього світу, єднаймося ✊

Навіть сьогодні, хоча сучасна людина лише час від часу стикається з нею, Природа, наша матір, приваблює і захоплює та пропонує картину найбільшої та найчарівнішої краси.

— Теодор Качинський, «Грядуща революція».

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

Помри сьогодні всі інші, а сам я — завтра

Випадок із підпалом притулку для котів Котобаза — це, звісно, піздєц. Мінімум сім загиблих кошачих, не рахуючи обпечених та травмованих, котрих намагалися врятувати у ветеринарці...
Виродків, що це зробили, мали б знайти не мусора — бо ці відкрили справу за «знищення майна із тяжкими наслідками», смерть тварин стане лише аспектом у цій справі, а вирок залежатиме від особистого погляду судді на смерть котів. Насправді, цих мразот мали б знайти довгі руки активістів із дерев'яними битами, металевими ланцюгами та гранатами Ф-1.

Проте, це не перший і не останній такий випадок. Найвідоміший із минулих — пожежа в притулку Rifugio у 2015-му. Місцевим із сусіднього села, які й винуваті у підпалі, не подобалося сусідство із притулком. Власники кажуть, що потім злочинці навіть приходили та вибачались.
Тоді в пожежі згорів 71 (!) собака. Мусора справу відкривали та навіть Аваков щось там казав про відповідальність, але з часом все списали на "нещасний випадок".

😡 Що мало б зупиняти подібних людей? Емпатія, розуміння положення тварин, симпатія до них, любов до інших індивідів, хоча б проста справедливість щодо цінності життя інших?
💁 Так, все це мало б попереджувати такі ситуації, але ж це не працює навіть серед нас самих! Вбивство близьких за дрібні суперечки чи майно, насилля над дітьми через їхній плач. Люди вбивають та знищують всіх: від далеких нам тварин у тропіках, до тварин що живуть поруч із нами; від незнайомих людей на вулиці до самих себе. Себе, звісно, в останню чергу, щоб можна було вбити побільше інших. Помри сьогодні всі інші, а сам я — завтра.

💬 Піфагор вважав: люди, які не вбивають тварин для їжі, із значно меншим шансом захочуть нашкодити іншій людині чи піти війною на когось.
Слушна думка, але причинно-наслідковий зв'язок може бути і зворотнім: якщо людина шкодить собі подібним, то чому вона не буде шкодити тваринам? Якщо емпатія та справедливість не працюють навіть серед нас самих, то чому мають працювати на "ось тих", інакших?

Живодер, вбивця тварини — завжди урод, симптом патології суспільства, це зрозуміло багатьом із нас.
🤖 Питання-то в іншому: коли ж люди зрозуміють, що нинішня система відчуження сама, на базовому рівні, продукує такі патології? Коли люди будуть готові відкинути систему, що буквально вбиває у нас емпатію до ближнього, до живих істот, до світу навколо?

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

Вже після написання цього тексту з'явилася ще одна новина.

«Фельдман Екопарк» заявили про отруєння миш'яком усіх тварин із "контактної зони": дванадцять кроликів та шість морських свинок загинули від рук невідомого. Контактна зона була підготовлена до виставки «Бал хризантем», тварин було дозволено торкатись, мацати, стискати тощо усім відвідувачам — в основному це розвага для дітей.

Окрім того, тварини в екопарку страждають від обстрілів та проблем забезпечення із самого початку великої війни, бо це Харківщина. Із проблемами війни робітники та волонтери дійсно героїчно боряться: вони проривалися до парку, щоб годувати та вивозити великих тварин у безпеку. Але ось тепер є ще одна проблема — масовий убивця беззахисних тварин.
Самі робітники екопарку Фельдмана, судячи з усього, дійсно є щирою компанією людей, які займається реабілітацією та допомогою тваринам із емпатичних мотивів. Проте, сама експлуатація тварин — як, власне, парк, так і використання тварин як частини виставки — не пройшли безслідно, реальність диктує свої умови: окрім дискомфорту та неетичності такого підходу, це дало можливість якійсь мразоті просто вбити вісімнадцять беззахисних тварин.
Чи варто казати, що будь тварини не на виставці, де вони змушені контактувати з людьми — то і можливості у мразоти їх отруїти не було б?

💬 Екологічна Платформа писала ще на початку повномасштабки: тварини в неволі — це завжди ризик, в першу чергу для них самих. «Споживацьке ставлення до чужих життів і одомашнення тварин має бути подолане так само, як імперіалістичні режими».

Смерть садистам! Волю тваринам!

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

⏳ Від доісторичних філософів та перших християн до активістів XX століття, від Індії до Америки, від язичницької філософії до постхристиянської етики...

🐷 Відмова від вбивства тварин для їжі має глибоке коріння в багатьох культурах — ця думка з'являлася дуже давно то тут, то там. Ще в давні часи люди приходили до того, що експлуатація та жорстокість не є нашою невід'ємною властивістю.

📜 Невеликий (у двох частинах 😅) історичний екскурс по думкам тих, хто емпатував тваринам трохи більше за інших — у нашій статті.
Із Днем веганства всіх причетних! 🌱

💚 Пульс веганства крізь історію 👈

P.S. Ми не заохочуємо вегетаріанство у сучасності, вегетаріанці минулого нас цікавлять у логічній послідовності розвитку думки. Май на увазі.

ПЛЕМ’Я  🔥🐒

📈 Остаточне подвоєння 📉

«Лише за останні 200 років ми стали залежними від невідновлювальних мінералів. Сучасна індустрія працює на найдефіцитніших із доступних форм низької ентропії. Традиційні технології (вітряки, водяні колеса тощо) працюють на щедрій енергії Сонця. Тож як іронічно, що технооптимісти говорять про те, як сучасні технології звільнюють людей від ресурсної залежності. Насправді все рівно навпаки.»
— Герман Дейлі.

😬 Скільки ми зможемо подвоювати економічний розвиток? Чому зростання світової економіки навіть у 2% не принесе нам світлого вічного прогресу? Чи справді ми зуміли досягти виробничого та екологічного декаплінгу?
💁 Про це — у нашому новому перекладі!

📰 Остаточне подвоєння 👈

ПЛЕМ’Я 🔥🐒