thedudewhoreads

👻 Dead romantics історія кохання між гоустрайтеркою і привидом. Сам факт прочитання сучасного популярного ромкому для мене був дещо експериментальним. Що цікаво — я отримав якраз те, що і очікував. Навіть трішки більше!

#прочитане

“Мертві романтики” Ешлі Постон — історія про дівчину Флоренс, яка працює гоустрайтеркою у відомої авторки любовних романів. Фактично, історія охоплює невеликий проміжок часу в може тиждень-два, якщо не рахувати флешбеки. І загалом все рухається динамічно з одного боку, і з глибиною з іншого. Тому, як на мене баланс збережено і читається доволі швидко та рівно.

Суть в чому — Флоренс відходить після важкого розриву, одного дня приходить на роботу, ну і бачить там файного хлопа, який її новий редактор. Ще згодом — дізнається про смерть батька і їде додому. Тоді читач і з’ясовує, що Флоренс бачить привидів. Бо один з них — це якраз той самий файний хлоп з редакції.

Загалом сетинг цікавий. Його доповнює непоганий гумор авторки (справді непоганий, кажу експертно), численні паралелі з відомими книжками/фільмами, багато відсилок та згадок попкультури. І що важливо — написано приємно, без претензійності та зайвого пафосу. Навіть любовні сцени видались більш-менш стриманими та не хотілось фейспалмити.

Інша справа — це логіка сюжету. Тут були проблеми, які й не дали мені поставити тексту високу оцінку. Саме любовна лінія мені видалась найслабшою і найменш логічною, попри те, що це саме ромком. Я ловив себе на думці, що якщо лишити все, але спростити любовну лінію, зробити її менш домінантною, і з іншим фіналом, щоб піти більше в реальність і драматизм, то це було б 5 з 5.

Я не читав інші тексти авторки, але мені здалось, що вона спеціально спрощує власну літературну силу, роблячи тести простішими. Я десь порівняв несвідомо її з Ребеккою Кван, яка якраз розкривається гарно.

Цікавий, невибагливий, легкий (в хорошому сенсі), текст з нотками суму та гіркоти, про стосунки з батьками, сім’єю, партнерами. Лінія з батьком дуже хороша. Якби була екранізація — подивився б.

P.S. а всі ж зацінили іронічну метафору авторки про стосунки ГОУСТрайтерки та ПРИВИДА? Головні герої обоє “невидимі” у певному сенсі: вона у літературному, він — у буквальному 👌

www.tgoop.com/thedudewhoreads/2477

1.3K viewsFeb 8 at 09:10

👻 Dead romantics історія кохання між гоустрайтеркою і привидом. Сам факт прочитання сучасного популярного ромкому для мене був дещо експериментальним. Що цікаво — я отримав якраз те, що і очікував. Навіть трішки більше!

#прочитане

“Мертві романтики” Ешлі Постон — історія про дівчину Флоренс, яка працює гоустрайтеркою у відомої авторки любовних романів. Фактично, історія охоплює невеликий проміжок часу в може тиждень-два, якщо не рахувати флешбеки. І загалом все рухається динамічно з одного боку, і з глибиною з іншого. Тому, як на мене баланс збережено і читається доволі швидко та рівно.

Суть в чому — Флоренс відходить після важкого розриву, одного дня приходить на роботу, ну і бачить там файного хлопа, який її новий редактор. Ще згодом — дізнається про смерть батька і їде додому. Тоді читач і з’ясовує, що Флоренс бачить привидів. Бо один з них — це якраз той самий файний хлоп з редакції.

Загалом сетинг цікавий. Його доповнює непоганий гумор авторки (справді непоганий, кажу експертно), численні паралелі з відомими книжками/фільмами, багато відсилок та згадок попкультури. І що важливо — написано приємно, без претензійності та зайвого пафосу. Навіть любовні сцени видались більш-менш стриманими та не хотілось фейспалмити.

Інша справа — це логіка сюжету. Тут були проблеми, які й не дали мені поставити тексту високу оцінку. Саме любовна лінія мені видалась найслабшою і найменш логічною, попри те, що це саме ромком. Я ловив себе на думці, що якщо лишити все, але спростити любовну лінію, зробити її менш домінантною, і з іншим фіналом, щоб піти більше в реальність і драматизм, то це було б 5 з 5.

Я не читав інші тексти авторки, але мені здалось, що вона спеціально спрощує власну літературну силу, роблячи тести простішими. Я десь порівняв несвідомо її з Ребеккою Кван, яка якраз розкривається гарно.

Цікавий, невибагливий, легкий (в хорошому сенсі), текст з нотками суму та гіркоти, про стосунки з батьками, сім’єю, партнерами. Лінія з батьком дуже хороша. Якби була екранізація — подивився б.

P.S. а всі ж зацінили іронічну метафору авторки про стосунки ГОУСТрайтерки та ПРИВИДА? Головні герої обоє “невидимі” у певному сенсі: вона у літературному, він — у буквальному 👌

BY thedudewhoreads