tgoop.com/thedudewhoreads/2569
Last Update:
Прочитав за декілька годин текст, який страшно було читати. Страшно було продовжувати, і страшно було зупинитись. Перед тим, як писати відгук, зайшов почитати враження інших — і трапилось перше речення Данила Судина, в якому він каже, що “Рамю написав твір, який належить до тієї гілки модернізму, яку я умовно називаю конрадівською”. І я такий — точно, ось чому я десь на середині книжки почав проводити паралелі з “Серцем пітьми”! 👌
#прочитане
“Великий страх у горах” — маленька книжка зі справді великим страхом. Повільне, медитативне, екзистенційне читання. Перед нами невеличке селище в Альпах, в якому громада живе коштом того, що має худобу. Якось вони голосують за те, щоб зійти на високогірне пасовисько, де ідеальні умови для випасу. Чому голосують — бо пропозиція з нюансом, адже 20 років тому туди вже підіймався один гурт селян, і нічим хорошим це не закінчилось. Хтось це гарно пам’ятає і перестраховується, хтось пам’ятає, але не сприймає серйозно, а хтось взагалі каже, що все це вигадки.
Коли семеро людей, які погодились повести худобу на декілька місяців у потенційно небезпечне високогір'я, таки приходять на місце — тоді і з’ясовується, небезпечно це чи ні.
🏔️ Це історія про непрості взаємини людини і природи. Про те, наскільки люди мало знають та розуміють в контексті існування всього живого. Власне, і сам текст якоюсь мірою некомфортний, загадковий, хочеться залишити його з усіма таємницями і зануритись в щось позитивне. Але потрібно пройти цей короткий шлях до кінця. Відчути саспенс, психологізм, напружитись від опису гір. Злякатися того, що відбувається і що не відбувається. Тут якраз ідеальна можливість протестити свою уяву. Сторінка за сторінкою відчувати, що ситуація важка і неконтрольована, і на горизонті видніється лише катастрофа.
Чи могли люди вчинити інакше і не наступити на граблі, на які вже наступили інші? Могли. Чи проаналізувати все і не наступили? Звісно, що ні ))
BY thedudewhoreads
Share with your friend now:
tgoop.com/thedudewhoreads/2569