Маркетинг по-українськи

​​Сьогодні я би хотіла поговорити про важливу для мене тему, а саме емоційне вигорання. Мене тут не було два тижні. Я змогла вперше собі зізнатися, що втомилася і взяти шалену відпустку аж на 9 днів, протягом яких я проїхала більше 2500 км Україною, що для мене рекорд по «протяжності» відпустки за останні 7 років.

Першим дослідником емоційного вигорання став Герберт Фройденбергер. У 1974 році він опублікував статтю "Staff Burn-Out", яка описувала роботу соціальних робітників та поклала початок вивченню теми. Ви можете не сприймати цю проблему серйозно, але я знаю не одну історію (в тому числі, і у нашому колективі), коли люди звільнялися чи були звільнені не через погану роботу, а через невміння дати собі перепочинок, що стало причиною емоційного вигорання. І часом це бувають одні з найталановитіших та найпродуктивніших людей в команді. Адже, як не дивно, емоційне вигорання зазвичай отримують на улюбленій роботі. Але про це далі.

У світі соцмережного «успішного успіху», більшість людей плутають емоційне вигорання із звичайною втомою або навіть ниттям, через що то менеджери ігнорують перші «дзвоники», то працівники, які перегоріли – відмовляються визнати проблему та почати з цим щось робити. До слова, емоційне вигорання не визнано хворобою, як багато хто стверджує, але згідно ВООЗ, безпосередньо впливає на здоров`я та є приводом звернутися до лікарів. Також офіційно емоційне вигорання стосується виключно роботи, тому неправильно його застосовувати до дітлахів чи побутових ситуацій.

Які симптоми емоційного вигорання?

1. Виснаженість та втома. Зниження активності.
2. З`являється відчуття неспроможності справлятися зі своїми обов`язками на роботі. Безсилля.
3. Будь-які робочі ситуації сприймаються з роздратуванням та цинізмом. Розвивається неприязнь щодо клієнтів чи колег.
4. Через втрату продуктивності починаються сумніви у власних компетенціях та знаннях. Прогресує синдром самозванця.
5. Відірваність від колективу. З досвіду, зазвичай ті, хто страждає «вигоранням» – починають дистанціюватися від колег, відмовлятися від участі у корпоративних заходах, рідше усміхатися та частіше вступати у конфлікти.
6. Проблеми зі сном, концентрацією уваги, імунітетом.
7. Підвищення тривожності та відчуття гіпервідповідальності. Часто супроводжується страхом.

Як результат, при ігноруванні симптомів, відчуття апатії, втрата інтересу до роботи та життя.

Щодо того, що помічала ще:

1. Відсутність бажання працювати на стратегічні завдання та будувати довгострокові плани.

2. Постійні думки про роботу, навіть під час відпочинку з сім`єю, друзями та, особливо, перед сном.

3. Як не дивно, при емоційному вигоранні, спеціалісти часто починають часто брати роботу додому або виходити на роботу в суботу, але при цьому не роблячи її або роблячи не надто якісно. Часом помічала, що могла всю суботу просидіти за комп`ютером в офісі, а в результаті визначити, що жодного по-справжньому важливого завдання так і не закрила.

4. Підвищена увага до менш пріоритетних або зовсім неважливих завдань та прокрастинація за їх рахунок. Наприклад, замість вирішення конфлікту з клієнтом, допомагати дизайнеру шукати, яке фото використати на креативі.

5. Відчуття, що тебе не цінують.

Мені здається, що всі, хто працював у колективі, мав впізнати тут себе чи своїх колег. Впізнали?

Тоді голосуємо і читаємо далі, через що таке неподобство стається та що з цим робити.

www.tgoop.com/ukrainian_marketing/59

1.6K viewsedited  Jun 13, 2021 at 18:04

​​Сьогодні я би хотіла поговорити про важливу для мене тему, а саме емоційне вигорання. Мене тут не було два тижні. Я змогла вперше собі зізнатися, що втомилася і взяти шалену відпустку аж на 9 днів, протягом яких я проїхала більше 2500 км Україною, що для мене рекорд по «протяжності» відпустки за останні 7 років.

Першим дослідником емоційного вигорання став Герберт Фройденбергер. У 1974 році він опублікував статтю "Staff Burn-Out", яка описувала роботу соціальних робітників та поклала початок вивченню теми. Ви можете не сприймати цю проблему серйозно, але я знаю не одну історію (в тому числі, і у нашому колективі), коли люди звільнялися чи були звільнені не через погану роботу, а через невміння дати собі перепочинок, що стало причиною емоційного вигорання. І часом це бувають одні з найталановитіших та найпродуктивніших людей в команді. Адже, як не дивно, емоційне вигорання зазвичай отримують на улюбленій роботі. Але про це далі.

У світі соцмережного «успішного успіху», більшість людей плутають емоційне вигорання із звичайною втомою або навіть ниттям, через що то менеджери ігнорують перші «дзвоники», то працівники, які перегоріли – відмовляються визнати проблему та почати з цим щось робити. До слова, емоційне вигорання не визнано хворобою, як багато хто стверджує, але згідно ВООЗ, безпосередньо впливає на здоров`я та є приводом звернутися до лікарів. Також офіційно емоційне вигорання стосується виключно роботи, тому неправильно його застосовувати до дітлахів чи побутових ситуацій.

Які симптоми емоційного вигорання?

1. Виснаженість та втома. Зниження активності.
2. З`являється відчуття неспроможності справлятися зі своїми обов`язками на роботі. Безсилля.
3. Будь-які робочі ситуації сприймаються з роздратуванням та цинізмом. Розвивається неприязнь щодо клієнтів чи колег.
4. Через втрату продуктивності починаються сумніви у власних компетенціях та знаннях. Прогресує синдром самозванця.
5. Відірваність від колективу. З досвіду, зазвичай ті, хто страждає «вигоранням» – починають дистанціюватися від колег, відмовлятися від участі у корпоративних заходах, рідше усміхатися та частіше вступати у конфлікти.
6. Проблеми зі сном, концентрацією уваги, імунітетом.
7. Підвищення тривожності та відчуття гіпервідповідальності. Часто супроводжується страхом.

Як результат, при ігноруванні симптомів, відчуття апатії, втрата інтересу до роботи та життя.

Щодо того, що помічала ще:

1. Відсутність бажання працювати на стратегічні завдання та будувати довгострокові плани.

2. Постійні думки про роботу, навіть під час відпочинку з сім`єю, друзями та, особливо, перед сном.

3. Як не дивно, при емоційному вигоранні, спеціалісти часто починають часто брати роботу додому або виходити на роботу в суботу, але при цьому не роблячи її або роблячи не надто якісно. Часом помічала, що могла всю суботу просидіти за комп`ютером в офісі, а в результаті визначити, що жодного по-справжньому важливого завдання так і не закрила.

4. Підвищена увага до менш пріоритетних або зовсім неважливих завдань та прокрастинація за їх рахунок. Наприклад, замість вирішення конфлікту з клієнтом, допомагати дизайнеру шукати, яке фото використати на креативі.

5. Відчуття, що тебе не цінують.

Мені здається, що всі, хто працював у колективі, мав впізнати тут себе чи своїх колег. Впізнали?

Тоді голосуємо і читаємо далі, через що таке неподобство стається та що з цим робити.

BY Маркетинг по-українськи