tgoop.com/ukrainian_marketing/70
Last Update:
Я досить часто чула цитату: «If you’re not paying for the product, then you are the product.» (якщо ви не платите за товар, то ви і є товар). І найбільш актуальною ця цитата є для соцмереж. Ми, як рекламодавці, купуємо у соцмережі увагу наших потенційних чи поточних споживачів і саме ми, рекламодавці, є клієнтами Фейсбуку, Інстаграму та Тіктоку.
Щоб утримувати увагу наших споживачів, соцмережі необхідно створювати умови, за яких вони матимуть мотивацію не тільки повертатися, але і проводити там більшість часу. Чим більше ми всі сидимо у соцмережах – тим більше ми переглядаємо реклами і тим більше соцмережі заробляють.
То ж як нас до того стимулюють?
У всьому винен дофамін.
Всі ми так чи інакше чули, що таке дофамін. Багато статей в укрнеті чомусь стверджують, що він виділяється у момент, коли ми отримуємо щось приємне для себе — смачну їжу, секс, визнання, тощо, але це не так. Якщо спростити — це нейромедіатор, який є ключовим у нашій системі мотивації. Мозок виробляє дофамін, якщо ми визначаємо певну мету, в результаті якої отримаємо винагороду, і ця речовина допомагає сфокусуватися на її досягненні.
У результаті експерименту Роберта Хіта з Тулейнського університету з'ясувалося, що якщо мозок позбавити дофаміну, він як і раніше продовжить отримувати задоволення від солодкої їжі. Однак, без нього людина втратить привабливість будь-яких винагород і не буде нічого робити для досягнення цілі. Таким чином, було виведено, що дофамін відповідає за передчуття задоволення. Дофамін допомагає нам не просто робити правильний вибір, який дозволить отримувати винагороду, але і мотивує нас до певних дій, без яких ми мети не досягнемо — наприклад, купити продукти і приготувати собі їжу.
У іншому дослідженні професор Стенфордського університету Брайан Кнутсон поміщав учасників у томограф і напрацьовував у них умовну реакцію: коли на екрані з'являвся певний символ, вони могли виграти грошовий приз. Щоб його отримати, потрібно було тиснути на кнопку. Незабаром, коли люди бачили символ, активізувалася система підкріплення у мозку і виділявся дофамін. Але при виграші ця область мозку затихала. Кнутсон довів, що дофамін відповідає за передчуття, а не за винагороду.
Коли ми говоримо про формування залежностей, то найчастіше говорять про собак Павлова. Але я вважаю це несправедливим, оскільки в експерименті цього вченого тварини не мали жодних можливостей впливати на хід експерименту, а у випадку із залежностями – ми самі приймаємо рішення про наші дії. Саме можливість волевиявлення характеризує оперантну поведінку, і коли ви будете шукати про неї інформацію, то часто будете наштовхуватися на вченого Берреса Фредеріка Скіннера.
Особливістю оперантної поведінки є те, що спочатку ми маємо зробити певну дію, щоб отримати певний стимул до цієї дії (винагороду), а не навпаки. Так, в школі за хорошу оцінку ми маємо зробити якісну роботу, а не спочатку отримуємо бал, а потім маємо виконати вимоги, які відповідають цьому балу. Думаю, тут ви усвідомили, до чого була частина з дофаміном.
Згідно з його твердженнями, підкріпленням є будь-яка подія, яка, поєднуючись з певним видом поведінки, буде робити її частішою. Щоб визначити певну кореляцію між типами підкріплення і типами поведінки, він зробив безліч експериментів. Але під це має бути окрема стаття.
Його дослідження дуже добре дають зрозуміти, що соцмережі в принципі задизайнені так, щоб викликати залежність, про що і поговоримо далі: https://ukrainian.marketing/blog/povedinkova-psixologiya/pozitivne-pidkriplennya-v-socmerezhax-abo-yak-socmerezhi-viklikayut-zalezhnist/
BY Маркетинг по-українськи
Share with your friend now:
tgoop.com/ukrainian_marketing/70