дзига мешапович довженко, або загадковий містер блум💧

1928 рік був одним із пікових в історії всеукраїнського фотокіноуправління. на першому місці серед ряду випущених тоді фільмів, безперечно, два шедеври світового авангарду — «одинадцятий» дзиги вертова і «звенигора» олександра довженка.

вони обидва стали популярними у європі, і з ними ж обома одночасно пов'язаний цікавий випадок.

коли вертов презентував «одинадцятий» німецькій публіці, кілька розлючених глядачів вирішили присоромити режисера: чого це він, мовляв, представляє за свої шматки з фільму «іm schatten der maschine» («в тіні машин») їхніх уже високо оцінених альбрехта блума і лео ланії? чи нормально йому з цим?

вертов червонів і не розумів що відбувається.

пізніше інциденти повторювалися, а одну з прем'єр через шкандаль вертові навіть скасували (відголосками історія поверталася до нього ще й при оцінці «людини з кіноапаратом», про яку писали, що вона дуже схожа стилістично з німецьким «іm schatten der maschine»).

то що ж то за химера така?

подивившись нашумілу в країні дойч «іm schatten der maschine» лідер кінок зрозумів... що це і є «одинадцятий».

але не тільки. крім нього — «звенигора», і почасти інші радянські фільми. виявилося, що два німецьких аматори лагідно апропріювали, простіше кажучи, безцеременно вкрали — і трохи перемонтували те, що до них дійшло від надбань радянського, переважно українського, кіна.

ну як перемонтували — тільки й слів що: кілька секундних кадрів із робіт різних режисерів, усе інше — подана без змін перша частина «одинадцятого», час від часу розбавлена вставками з довженківської «звенигори». були там, правда, наче й кадри самих блума з ланією — принаймні інколи око чіпляється за написи німецькою. і здобули з цим фільмом чималу славу по країні.

це був один із небагатьох моментів, коли ідейно багато в чому різні довженко і вертов діяли заодно — добитися визнання німецької преси, ба навіть засудження пана блума за безсовісний плагіат у ті часи було не найпростішею задачею. спершу німці намагалися послатися на нібито наданий дозвіл від вуфку й торгпреда, але й ті офіційно від такого відхрестилися.

врешті, закінчилося все успішно для україни — в пресі вибачалися і навіть згадували, що деякі німецькі студії пропонували вертову співпрацю, від чого він відмовився, бо знімав свій магнум опус — «людину з кіноапаратом». не бракувало з подальшими роботами визнання в німеччині й довженкові (тим паче що наступний його «арсенал» був естетично найближчим саме німецькій кіношколі) — щоправда, вже начебто без прямого плагіату.

а ось «іm schatten der maschine» і досі зберігається на різних агрегаторах і в інтернет-архівах. зафіксований він і на imdb — з посиланням, але лише на «одинадцятий»

кадр: «звенигора»