В нас соборна Церква чи авторитарна?

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Єпархіальна рада Хмельницької єпархії УПЦ передає привіт митрополиту Антонію Паканічу.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Митрополит УПЦ Антоній (Паканіч) дав ексклюзивне пояснення своєї позиції для нашого тг-каналу (дивитися зі звуком):

«Я люблю патриарха Кирилла!»

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

#духовне_життя
Преподобномучениця Марія Пиленко-Скобцова, «Типи релігійного життя». Ч.2: Уставничий

«Не підлягає сумніву надзвичайно слабкий творчий і богословський рівень московського благочестя. Москва засвоїла дуже багато від Візантії, проте якось пройшла повз ії творчу напруженість. Москва перекувала у нерухому форму, у культ букви, у культ традиції, у повторюваний ритмічний жест все буйне та антиномічне кипіння візантійського генія. Москва не тільки спромоглася підморозити візантійську спадщину, вона й біблійну спадщину засушила, заморозила, вийняла з неї облагодіяну та живу душу».

«За словом древнього пророка, вона почала нагромаджувати "заповідь на заповідь, правило на правило" (Іс. 28:13). Пишний розлив візантійської риторики вона сприйняла як певну непохитну міру речей, ввела її у свій обовʼязковий побут, ритуалізувала будь-який порив, огорнула у форми закону всю релігійну лірику».

«Йому майже все одно, якщо те, що читають, незрозуміло, якщо все це читають скоромовкою... Форма, конструкція служби часто затемнює у нього внутрішній зміст окремих молитов. Певна річ, він є фанатичним поборником словʼянської мови. Російська мова в церкві здається йому майже блюзнірством. І словʼянську мову він любить лише тому, що вона є звичною».

«Він не хоче виправлення навіть вочевидь невдалих, неграмотних та незрозумілих перекладів. Багаточасове читання псаломщика занурює його у певну атмосферу благочестя, створює певний ритм його духовного життя - це головне, чого він хоче, зміст його не надто й цікавить».

Відео протоієрея Андрія Шимановича: Типи релігійного життя. Ч. 2: УСТАВНИЧИЙ.

Сьогодні - день памʼяті небесного покровителя тг-каналу Веселий піп і нас, тих, хто постійно працює в редакції каналу.

Це - преподобний Феофіл, Христа ради юродивий, подвижник Китаївської пустині, що у Києві.

«Дивовижний святий, який своїм ірраціональним життям свідчив про єдину раціональність вічних небесних цінностей, а до всього земного він ставився зневажливо...

Святий не підбирав слів, кому було корисно - крив гіркою правдою в очі, але в кого серце було м'яким і вразливим - намагався заспокоїти й підбадьорити по-батьківськи. Не терпів фальші й лестощів, принципово спілкувався виключно українською, хоча до середини ХІХ століття київська шляхта, аристократія й частина духовенства вже почали переходити на російську.

Його остерігались, але дослухались, бо крім Бога преподобний нікому не служив, і Господь за чисте серце відкривав Феофілу таємниці людського буття.»

Саме так ми і служим Богу!
Преподобний Феофіл, моли Бога о нас!

Джерело https://www.tgoop.com/pafnutiymusienko

Веселий піп
Написати Веселим попам

За доносом z-протоієрея РПЦ Андрія Ткачова прямо у церкві затримано парафіянина з антивоєнними поглядами Олексія Себастьяненка.

За словами Себастьяненка, в особистих бесідах із Ткачовим він висловлював антивоєнні погляди і казав: «Не вбий і не бажай дому свого ближнього».

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

#термінове #люди_братства
Між вірою та обов’язком: ситуація, в якій опинився мобілізований отець Іван Поліщук

Редакція Софійського братства раніше повідомляла про ситуацію, що трапилася з нашим братчиком, священником Іваном Поліщуком.

1 жовтня 2024 року, згідно з електронною повісткою, він прибув до Кременецького ТЦК для уточнення своїх даних. Незважаючи на те, що він є чинним священником і просив врахувати це при вирішенні питання щодо його служби, того ж вечора його було направлено на полігон на Закарпатті. Там також не звернули уваги на його статус священника та канонічну заборону тримати зброю. Отець Іван подав усі необхідні документи своєму новому військовому керівництву, а для вирішення його питання були залучені адвокати. Священник відмовився проходити військове навчання і не приймав присягу.

Вчора ми отримали повідомлення, що о. Іван Поліщук разом з іншими військовослужбовцями був відправлений до Харківської області та прикомандирований до 33 ОМБ. Попри те, що о. Іван не пройшов військової підготовки, не приймав присягу та подав документи на альтернативну службу, його готують до відправки на передову.

Для коментаря щодо ситуації навколо мобілізації священника Івана Поліщука редакція звернулася до директора офісу Софійського братства, о. Сергія Прокопчука.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/mizh-viroyu-ta-obovyazkom-sytuacziya-v-yakij-opynyvsya-mobilizovanyj-otecz-ivan-polishhuk/

Фото: отець Іван Поліщук на полігоні

​​Ми сьогодні опублікували і знесли пост про о. Миколая Данилевича. Тому що виявилися певні неточності в матеріалі. Зараз все ще раз перевірили, поспілкувалися з різними джерелами, виправили і викладаємо відредагований пост. Приносимо щирі вибачення о. Миколаю Данилевичу за неточності у вранішньому пості.

Джерело в київській митрополії повідомляє, що о. Миколай Данилевич має цікаві особливості в своїй біографії.

У 2002 році він закінчує
Московську духовну академію РПЦ. Але не повертається одразу в Україну.

До 2007 року він залишається в Москві і працює у Відділі зовнішніх церковних зносин РПЦ під прямим керівництвом Кирила Гундяєва. Це вже саме по собі- таке собі z-бінго. За протекцією його керівника Гундяєва о. Миколая влаштовують в Троїцький храм Хорошевого м. Москва.

А далі пішло цікаве.

Додатково о. Миколай пішов працювати до одного з найбільшого українофобів РПЦ і одного з основних ідеологів руского міру і війни росії проти України- наближеного до путіна митрополита Тихона Шевкунова. Тоді Шевкунов очолював створену ним московську Стрітенську семінарію, куди і пішов викладати о. Миколай. Нагадаємо, що зараз Тихон Шевкунов- одна з найвпливовиших постатей в РПЦ та окупаційний митрополит Криму.

Але і цього о. Миколаю здалося замало. Ну, дійсно, ти вже наближений до влади, коштів, впливу. Чого тобі не вистачає?

А не вистачало о. Миколі, як виявилося, ще однієї додаткової освіти. Задля чого він вступив на мовні курси при Дипломатичній академії МЗС рф, яка працює під повним контролем ФСБ.

Зі слів нашого джерела, о. Миколай в Дипломатичній академії вивчав англійську мову. Дійсно, ніде більше в Москві не викладали англійську мову- тільки в Дипломатичній академії МЗС-ФСБ. І ми впевнені, що цей талановитий священник паралельно встановлював необхідні йому контакти зі співробітниками і ФСБ, і МЗС. Саме так це і працює.

Молодець, одним словом: отримати досвід роботи і навчання під керівництвом Кирила Гундяєва, Тихона Шевкунова, МЗС і ФСБ рф - хіба це не гарний і корисний досвід для просування і реалізації поставленних завдань всередені Церкви?

На межі 2007-2008 року о. Миколай своїм керівництвом (точно не знаємо, яким із перерахованих) був відправлений на свою Батьківщину, в Україну, для підсилення команди Антонія Паканіча.

Нагадаємо, що зараз о. Миколай- самий впливовий священник УПЦ. Він особисто знайомий і підтримує спілкування з усім єпископатом УПЦ. Також він є ініціатором створення закордонного вікаріатства УПЦ. Яким по факту він майже самостійно без оглядки на керівництво Церкви і керує. А це- більше 100 парафій УПЦ в Європі.

о. Миколай Данилевич є носієм багатьох церковних тайн УПЦ. Тож ми не здивуємося, якщо він запросить обмін на українських військовополонених і по обміну переїде в рф.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Нам на поштамт надійшло повідомлення з уривком пояснення самого о. Миколая Данилевича:

"Щодо фото документу з дипломатичної академії рф про проходження короткого курсу англійської мови. Це були звичайні курси англійської мови початкового рівня, які я відвідував і які фізично читалися при згаданому навчальному закладі, і не більше того".

Про це йдеться тут: https://vzcz.church.ua/2024/04/13/komentar-zastupnika-golovi-vzcz-upc-protoijereya-mikolaya-danilevicha-shhodo-jogo-kriminalnogo-peresliduvannya/?fbclid=IwY2xjawGd_xVleHRuA2FlbQIxMAABHSVCtYMW1q7-qBHIS38GmeypDhI7jDqXiN5NvUwqjomoEautB3H3VoTf0A_aem_XnMEdRTfImvkWNoZoqGozA

Ну, добре, що о. Миколай хоч не відмовчується, як наш синод.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

о. Андрій Кураєв з Константинопольської церкви пише:

«То що робити Онуфрію? Зараз все крутиться навколо нього, все просто на нього фігурі зосереджено, і всі чекають, вичікують, що він скаже.

– Щоб захистити свою паству, Онуфрію достатньо лише помахати перед телекамерою авторучкою: дивіться, на ваших очах я підписую прощальний лист патріарху Кирилу.

– Вони тоді потрапляють канонічний вакуум, їх не визнають тоді помісні церкви.

- Зрозуміло, що це все непросто, але ви хоча б покажете, що ви цього хочете.
Де розповіді, фоторепортажі про те, що делегація УПЦ була у Тирані, Охриді, Софії, Белграді, Варшаві та далі за списком, що розмовляли саме на цю тему? Вам відмовили? Що ж, не все залежить від вас. Але світ хоч би побачив, що ви стукали, він чув аргументи, що ви приводили, і споглядав ваші сльози через невдачу.

Так, ви не маєте можливості впливати на позицію, скажімо, Румунського патріарха. Але ви хоч би покажіть, що ви з ним ведете переговори не про статус румуномовних парафій в Україні, а про статус самої УПЦ у православному світі, і хай він це підтвердить.

А за підсумками переговорів, незалежно від їх результату – опублікуйте Комюніке, в якому сторони погодилися хоча б у тому, що а) проблема є і б) позиції сторін поки не схожі.

У дипломатії так заведено: перший крок до примирення – це згода сторін визнати наявність проблеми. Так, вони мають різні підходи, різні пропозиції для її вирішення, але обидві сторони визнали, що проблема існує…

До речі, предметом цих церковних переговорів може стати навіть не визнання патріаршими столицями автокефалії УПЦ. А просто згода патріархів, кожного окремо відправити своє власне звернення до Москви з проханням надати Києву автокефалію.

Якби українське суспільство бачило, що посланці Онуфрія їдуть і пробують цей наратив донести до лідерів інших православних церков, а ті їх не слухають, то в Україні багатьом було б зрозуміло, хто чий агент, а на кого звели даремно»

«Кінь здох - слізь».

Здавалося б, все ясно, просто і очевидно, але…

1. Ми вмовляємо себе, що є ще надія.
2. Ми б'ємо дохлого коня сильніше.
3. Ми говоримо: «Ми завжди так скакали».
4. Ми організовуємо захід для пожвавлення дохлих коней.
5. Ми пояснюємо собі, що наш дохлий кінь набагато краще, швидше і дешевше.
6. Ми сидимо біля коня і вмовляємо його не бути дохлим.
7. Ми купуємо кошти, які допомагають швидше скакати на дохлих конях.
8. Ми змінюємо критерії розпізнавання дохлих коней.
9. Ми стягуємо дохлих коней разом, сподіваючись, що разом вони скакатимуть швидше.
10. Ми наймаємо фахівців з дохлих коней.
11. Ми засновуємо асамблеї, у статутах яких у графі «мета» пишемо «вдихнути життя в дохлого коня».
12. Ми організовуємо конференції, семінари та круглі столи, присвячені спробам розробити стратегію їзди на нашому давно здохлому коні, що вже розкладається.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

«Святі жінки – святі дівчата.

Значна частина календарів православної та католицької Церков пестить іменами мучениць, які "в ранньому віці" прийняли обітницю дівства, відмовившись одружитися з язичником, за що були по-звірячому вбиті. Мало де вказується вік "святих дів".

Десь є. Ми знаємо, наприклад, святу Агнію Римську (Агнесу в католицькій традиції), до якої сваталися в 12 років, після чого здали в бордель, потім звели на багаття, щоб нарешті зарубати мечем. Ми знаємо її однолітку мученицю Емерентіану з її ж життя. Хоча у більшості випадків вік не уточнюється.

Ірак нещодавно знизив шлюбний вік до дев'яти років, Афганістан зняв зовсім. Моліться Богові і, якщо ваша традиція приймає, святим дівчатам, яким знайомий цей страшний досвід, хоч би які деталі їхніх тортур і примусів замовчували життя для пристойності. Молитви не повинні обмежуватись державними кордонами "своєї країни, де вистачає своїх проблем". І я не знаю, хто може покласти край цьому, крім Нього.»

Джерело: https://www.tgoop.com/toxic_orthodoxic

#цитата_дня
«Оскільки Бог за природою нескінченний та неосяжний, бажання святих з’єднатися з Богом ніколи не буває цілком сповненим. Той, хто шукає Бога завжди перебуває у безперервному русі, зростанні, повсякчас возноситься на небеса. Таке прагнення до Бога було притаманне апостолу Павлу, котрий писав: «…забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. Прагну до мети, до почесті виш­нього покликання Божого в Хрис­тi Iсусi» (Фил. 3:13-14)».

Святитель Нектарій Егінський