This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
25 січня 2025 року на блокпосту в напрямку Харків -Чугуїв був затриманий ТЦК архімандрит УПЦ о. Богдан Пільгуй, настоятель монастиря ікони Пресвятої Богородиці Скоропослушниці Харківської єпархії УПЦ в с. Бабаї.
Прямо у монашому вбранні о. Богдана доправили на ВЛК і у той же день відвезли у м.Дніпро, де намагалися його вночі прилаштувати в одну з частин.
Жодна з військових частин його до себе не взяла, тож співробітники ТЦК відвезли о. Богдана знов до Харкова, де зробили ще кілька спроб прилаштувати монаха-священника у якусь військову частину.
Так і їзде, бідолашний, між військовими частинами.
П.С. Вже відпустили
Прямо у монашому вбранні о. Богдана доправили на ВЛК і у той же день відвезли у м.Дніпро, де намагалися його вночі прилаштувати в одну з частин.
Жодна з військових частин його до себе не взяла, тож співробітники ТЦК відвезли о. Богдана знов до Харкова, де зробили ще кілька спроб прилаштувати монаха-священника у якусь військову частину.
Так і їзде, бідолашний, між військовими частинами.
П.С. Вже відпустили
🤬50😢20🙏11👍6😁4
Сергій Чапнін пише:
«Некоторое время назад меня очень удивило, что митрополит Онуфрий не то, что не заступился, но даже ни полслова не сказал ни про задержание митрополита Павла, ни про задержание и тюремный приговор митрополиту Ионафану.
Почему так? Долгое время мне казалось , что главной версией должен быть страх. Замкнутые от страха уста - это вполне понятная картина. Но что-то здесь не клеилось...
И только недавно я нащупал другую версию: на самом деле главным мотивом было полное безразличие. Ему совершенно наплевать на судьбу и того, и другого. Мол, взрослые люди, - старцы! - сами в яму свалились, пусть сами и выгребают.
Здоровый-провинциальный-архиерейский индивидуализм.
(И ведь прав был - выгребли! Один так, другой сяк)»
О. Петро Зуєв з ПЦУ відповідає Сергію Чапнину:
«Я думаю там другая логика. МО [митрополит Онуфрий] разделяет епископат на "спасаемых" (благочестивые старцы, монахи и пр.) и "безнадежных" (немонахи, неблагочестивые, не старцы). Первые - свои, "верующие мужики", вторые - случайные люди в Церкви, МО их не преследует, не люстрирует (а жаль), но они для него чужие. То есть в УПЦ есть "спасаемый остаток" и "балласт". Епископы из группы "балласт" (ментально чужие) спасаются (в социологическом смысле) сами по себе. Отсюда и стратегия молчания - старцам полезно претерпеть "гонения" ради монашеского самосовершенствования, а "балласту" полезно претерпеть, чтобы уверовать в Господа Иисуса Христа. Уверуют - хорошо, тогда им полезно претерпеть гонения как верующим. Не уверуют - пусть пожинают плоды своего неверия и неблагочестия (пусть пострадают здесь, на земле, чтобы принять менее жестокий приговор на Страшном Суде). PS. Я сейчас изложил теоретическую часть, вопрос о том, насколько такая схема гуманная/человечная и пр. мною не рассматривается.»
Сергій Бортник з УПЦ додає:
«Я думаю, Вы ошибаетесь. В конце 2022, когда БМО сказал, что коллаборанты были самыми настоящими героями, с этого начались большие проблемы для УПЦ. Чтобы не пойти по второму кругу, лучше промолчать.»
«Некоторое время назад меня очень удивило, что митрополит Онуфрий не то, что не заступился, но даже ни полслова не сказал ни про задержание митрополита Павла, ни про задержание и тюремный приговор митрополиту Ионафану.
Почему так? Долгое время мне казалось , что главной версией должен быть страх. Замкнутые от страха уста - это вполне понятная картина. Но что-то здесь не клеилось...
И только недавно я нащупал другую версию: на самом деле главным мотивом было полное безразличие. Ему совершенно наплевать на судьбу и того, и другого. Мол, взрослые люди, - старцы! - сами в яму свалились, пусть сами и выгребают.
Здоровый-провинциальный-архиерейский индивидуализм.
(И ведь прав был - выгребли! Один так, другой сяк)»
О. Петро Зуєв з ПЦУ відповідає Сергію Чапнину:
«Я думаю там другая логика. МО [митрополит Онуфрий] разделяет епископат на "спасаемых" (благочестивые старцы, монахи и пр.) и "безнадежных" (немонахи, неблагочестивые, не старцы). Первые - свои, "верующие мужики", вторые - случайные люди в Церкви, МО их не преследует, не люстрирует (а жаль), но они для него чужие. То есть в УПЦ есть "спасаемый остаток" и "балласт". Епископы из группы "балласт" (ментально чужие) спасаются (в социологическом смысле) сами по себе. Отсюда и стратегия молчания - старцам полезно претерпеть "гонения" ради монашеского самосовершенствования, а "балласту" полезно претерпеть, чтобы уверовать в Господа Иисуса Христа. Уверуют - хорошо, тогда им полезно претерпеть гонения как верующим. Не уверуют - пусть пожинают плоды своего неверия и неблагочестия (пусть пострадают здесь, на земле, чтобы принять менее жестокий приговор на Страшном Суде). PS. Я сейчас изложил теоретическую часть, вопрос о том, насколько такая схема гуманная/человечная и пр. мною не рассматривается.»
Сергій Бортник з УПЦ додає:
«Я думаю, Вы ошибаетесь. В конце 2022, когда БМО сказал, что коллаборанты были самыми настоящими героями, с этого начались большие проблемы для УПЦ. Чтобы не пойти по второму кругу, лучше промолчать.»
👍20☃6❤4🤮3🙏3👎1🕊1🗿1
Вселенський Патріарх Варфоломій у своєму останньому зверненні:
«Керівництво Московської Церкви намагається насадити нову еклезіологію, яка руйнує церковний лад на основі нових даних. Та він повинен розуміти, що єдиною запорукою єдності православ’я є Вселенський Патріархат. Без Вселенського Патріархату Православ’я впаде у вир націоналізмів, у замкненість (introversion) самодостатності, у зневажання сучасного світу... Ми закликаємо всі Православні автокефальні Церкви, які ще не зробили цього, рухатися далі щодо визнання [Православної Церкви України], показуючи так свою підтримку стражденному українському народові, а Російську Церкву – вибачитися за те, що вона завдала православ’ю. Натяки на зв’язок між війною та наданням автокефалії – це вигадки хворої уяви, аби приховати злочин, який тепер коїться в Україні. Православний український народ ніколи не прийме, щоб його Церква й надалі була підпорядкована Московському патріархатові, який благословив напад на його Батьківщину».
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«Керівництво Московської Церкви намагається насадити нову еклезіологію, яка руйнує церковний лад на основі нових даних. Та він повинен розуміти, що єдиною запорукою єдності православ’я є Вселенський Патріархат. Без Вселенського Патріархату Православ’я впаде у вир націоналізмів, у замкненість (introversion) самодостатності, у зневажання сучасного світу... Ми закликаємо всі Православні автокефальні Церкви, які ще не зробили цього, рухатися далі щодо визнання [Православної Церкви України], показуючи так свою підтримку стражденному українському народові, а Російську Церкву – вибачитися за те, що вона завдала православ’ю. Натяки на зв’язок між війною та наданням автокефалії – це вигадки хворої уяви, аби приховати злочин, який тепер коїться в Україні. Православний український народ ніколи не прийме, щоб його Церква й надалі була підпорядкована Московському патріархатові, який благословив напад на його Батьківщину».
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
❤125👍39🤡23🙏4💯4🤮3👎2🔥2🥴2😢1
Ілля Забежинський влучно про Духа Святого:
«ВОЙНА И ДУХ СВЯТОЙ
Есть такое обещание, в общем-то, доброго и милостивого нашего Господа Иисуса Христа, про то, что хула на Духа Святаго не простится ни в этом веке, ни в грядущем.
И некоторые у нас православные думают, что это значит про Духа Святаго нельзя плохо говорить. То есть нельзя сказать:
- Плохой Святой Дух.
или
- Дух Святой - ты плохой.
А поскольку никто так обычно не говорит и не думает даже, то всем кажется, что у них с этим предупреждением все в порядке.
Так вот это не так.
Дух Святой - Дух Истины, который наставляет нас на всякую Истину.
Так вот хула на Духа Святаго - это говорить от себя, а утверждать, что это Дух Святой в тебе говорит.
И это не про каких-то там лжепророков, которым там видения всякие бывают, и вот они якобы от Духа их пророчествуют.
Все проще.
Это про людей Церкви.
Это Церковь Свою Господь предупреждает:
- Хула на Духа Святаго не простится вам.
Дело в том, что Бог создал Церковь Духом Своим Святым, и Дух Святой в Его Церкви пребывает неизменно. Где Дух там и Церковь.
Все это собрание странных бородатых людей, которые в блестящих одеждах говорят и поют что-то на не очень понятном нам языке и учат нас чему-то весьма далекому от реальной жизни, все это имеет хоть какую-то минимальную ценность, а не просто является сотрясанием воздуха, только если за этим стоит Дух Святой.
То есть говорит нам что-то Путин, нам это интересно, потому что куча народа все еще за него, и поэтому у него в руках ракеты, пушки, перья и органы для нашего с вами подавления.
Или Навальный говорит. Ну он интересен, как тот, у кого в руках чисто гипотетически могут оказаться ракеты, пушки, перья и органы всего того же самого.
Или какой-нибудь там эксперт - ну он много учился, исследовал, может нам что-то рассказать, чего мы не знаем.
А вот выходит на солею Патриарх Кирилл. Или батюшка какой-то. И все, что они нам говорят, нам интересно не потому, что они какие-то там эксперты или, что у них пушки с ракетами. А только по одной причине, они претендуют на то, чтобы возвещать нам от Духа Святаго.
Ну какой-нибудь благочестивый батюшка замашет руками:
- Что вы, что вы, я от себя говорить буду, причем тут Дух?
- Э, нет. Сам от себя - это батюшка у себя на кухне и матушке на ушко, а Патриарх - своему келейнику.
А здесь, на солее - это всегда от лица Духа Святаго. Дух Святой через тебя наставляет нас на всякую Истину. Иначе зачем нам тебя слушать. Кто ты? Если не от Духа, то молчи и не выходи, в трапезной увидимся.
Высочайшая ответственность говорить от Духа, понимаете?
И вот это было бы здорово, просто замечательно, чтобы у нашего Патриарха, епископов и батюшек появился бы. наконец, страх Божий. В том смысле, что они прежде, чем что-то с солеи сказать, задали бы сами себе вопрос:
- А Дух Святой со мной согласен? Ну с тем, что я сейчас скажу людям? Не выдаю ли я свое за мнение Святаго Духа? А может мне лучше промолчать? Может, лучше не благословлять на убийства и смерти? А не окажутся ли все эти мои слова хулой на Духа Святаго? Точно ли Дух Святой желает, чтобы от Его имени освящали ракеты или дарили иконы убийце Золотову? Точно ли Дух Святой желает победы армии РФ и поражения армии Украины? Хочет, чтобы русские поубивали как можно больше украинцев, стерли с лица земли Мариуполь и Бахмут? Он, Дух Божий, уверен ли я, что Он за то, чтобы послали очередные 300 тысяч человек умирать и убивать, а русские ракеты среди зимы оставляли бы мирных украинцев без света и тепла? Да еще, чтобы эти ракеты хоронили под обломками жилых домов сотни и тысячи детей и женщин?
Нету Страха Божия, понимаете? Нету веры.
Потому что как можно верующему человеку, имеющему Страх Божий, боящемуся произнести хулу на Святаго Духа, нести вот эту всю хрень про Святую триединую Русь и тем самым благословлять войну?
Почему здесь хула на Духа Святаго?⬇️ ⬇️ ⬇️
«ВОЙНА И ДУХ СВЯТОЙ
Есть такое обещание, в общем-то, доброго и милостивого нашего Господа Иисуса Христа, про то, что хула на Духа Святаго не простится ни в этом веке, ни в грядущем.
И некоторые у нас православные думают, что это значит про Духа Святаго нельзя плохо говорить. То есть нельзя сказать:
- Плохой Святой Дух.
или
- Дух Святой - ты плохой.
А поскольку никто так обычно не говорит и не думает даже, то всем кажется, что у них с этим предупреждением все в порядке.
Так вот это не так.
Дух Святой - Дух Истины, который наставляет нас на всякую Истину.
Так вот хула на Духа Святаго - это говорить от себя, а утверждать, что это Дух Святой в тебе говорит.
И это не про каких-то там лжепророков, которым там видения всякие бывают, и вот они якобы от Духа их пророчествуют.
Все проще.
Это про людей Церкви.
Это Церковь Свою Господь предупреждает:
- Хула на Духа Святаго не простится вам.
Дело в том, что Бог создал Церковь Духом Своим Святым, и Дух Святой в Его Церкви пребывает неизменно. Где Дух там и Церковь.
Все это собрание странных бородатых людей, которые в блестящих одеждах говорят и поют что-то на не очень понятном нам языке и учат нас чему-то весьма далекому от реальной жизни, все это имеет хоть какую-то минимальную ценность, а не просто является сотрясанием воздуха, только если за этим стоит Дух Святой.
То есть говорит нам что-то Путин, нам это интересно, потому что куча народа все еще за него, и поэтому у него в руках ракеты, пушки, перья и органы для нашего с вами подавления.
Или Навальный говорит. Ну он интересен, как тот, у кого в руках чисто гипотетически могут оказаться ракеты, пушки, перья и органы всего того же самого.
Или какой-нибудь там эксперт - ну он много учился, исследовал, может нам что-то рассказать, чего мы не знаем.
А вот выходит на солею Патриарх Кирилл. Или батюшка какой-то. И все, что они нам говорят, нам интересно не потому, что они какие-то там эксперты или, что у них пушки с ракетами. А только по одной причине, они претендуют на то, чтобы возвещать нам от Духа Святаго.
Ну какой-нибудь благочестивый батюшка замашет руками:
- Что вы, что вы, я от себя говорить буду, причем тут Дух?
- Э, нет. Сам от себя - это батюшка у себя на кухне и матушке на ушко, а Патриарх - своему келейнику.
А здесь, на солее - это всегда от лица Духа Святаго. Дух Святой через тебя наставляет нас на всякую Истину. Иначе зачем нам тебя слушать. Кто ты? Если не от Духа, то молчи и не выходи, в трапезной увидимся.
Высочайшая ответственность говорить от Духа, понимаете?
И вот это было бы здорово, просто замечательно, чтобы у нашего Патриарха, епископов и батюшек появился бы. наконец, страх Божий. В том смысле, что они прежде, чем что-то с солеи сказать, задали бы сами себе вопрос:
- А Дух Святой со мной согласен? Ну с тем, что я сейчас скажу людям? Не выдаю ли я свое за мнение Святаго Духа? А может мне лучше промолчать? Может, лучше не благословлять на убийства и смерти? А не окажутся ли все эти мои слова хулой на Духа Святаго? Точно ли Дух Святой желает, чтобы от Его имени освящали ракеты или дарили иконы убийце Золотову? Точно ли Дух Святой желает победы армии РФ и поражения армии Украины? Хочет, чтобы русские поубивали как можно больше украинцев, стерли с лица земли Мариуполь и Бахмут? Он, Дух Божий, уверен ли я, что Он за то, чтобы послали очередные 300 тысяч человек умирать и убивать, а русские ракеты среди зимы оставляли бы мирных украинцев без света и тепла? Да еще, чтобы эти ракеты хоронили под обломками жилых домов сотни и тысячи детей и женщин?
Нету Страха Божия, понимаете? Нету веры.
Потому что как можно верующему человеку, имеющему Страх Божий, боящемуся произнести хулу на Святаго Духа, нести вот эту всю хрень про Святую триединую Русь и тем самым благословлять войну?
Почему здесь хула на Духа Святаго?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍49💯14❤4🤮2
Да потому, что человеческое свое подобострастие перед Путиным, желанием угодить Путину, угодить земным властям, земным каким-то мифам, сделать еще более сладкими ощущения собственного национального величия, утолить свои постимперские и постсоветские обиды - с амвонов превращаются за реченное от лица Духа Святаго.
Ложь, ложь, и ложь. Сознательное искажение правды. И от этого - самозванство.
Если ты не от Евангелия говоришь, если не от Христа, если не от Духа Святаго, я даже так скажу, если говоришь не от Нагорной проповеди, - то ты лжец, ты никто. Откажись от сана, уйди с солеи. Иди запишись в "Единую Россию" и проповедуй на партийных собраниях.
Кто, скажите, решится проповедовать о Великой России и Святой войне в Украине, держа Нагорную проповедь в руках?
Никто.
Веры нет.
Вера конечно есть, в земного царя. А в Христа нет.
Нагорная проповедь не нужна. Евангелие не нужно. Дух Святой не востребован.
Ах, нет, простите, востребован, еще как. Чтобы им прикрываться.
Как говорилось в старой церковной истории-притче.
Прихожане сельского храма пишут епископу письмо:
- Уважаемый владыко. Батюшка наш старый умер. Пришлите, пожалуйста, нового. Желательно, верующего.»
Ложь, ложь, и ложь. Сознательное искажение правды. И от этого - самозванство.
Если ты не от Евангелия говоришь, если не от Христа, если не от Духа Святаго, я даже так скажу, если говоришь не от Нагорной проповеди, - то ты лжец, ты никто. Откажись от сана, уйди с солеи. Иди запишись в "Единую Россию" и проповедуй на партийных собраниях.
Кто, скажите, решится проповедовать о Великой России и Святой войне в Украине, держа Нагорную проповедь в руках?
Никто.
Веры нет.
Вера конечно есть, в земного царя. А в Христа нет.
Нагорная проповедь не нужна. Евангелие не нужно. Дух Святой не востребован.
Ах, нет, простите, востребован, еще как. Чтобы им прикрываться.
Как говорилось в старой церковной истории-притче.
Прихожане сельского храма пишут епископу письмо:
- Уважаемый владыко. Батюшка наш старый умер. Пришлите, пожалуйста, нового. Желательно, верующего.»
👍36💯17❤5🤮2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🤯59🤬21😭11👍3😱2⚡1😁1
Духовний Фронт повідомляє про нового колаборанта в УПЦ:
«Черговий херсонський клірик УПЦ, як виявилось, втік з правобережжя області разом з росіянами. Мова йде про Костянтина Ланцева, протоєрея та голови Відділу релігійної освіти та катехизації Херсонської єпархії УПЦ. Ланцев переїхав на Кубань і зараз служить в одному з краснодарських храмів РПЦ.
Про долю протоєрея Костянтина довгий час не було нічого відомо. В російському інформаційному просторі він почав з’являтись лише навесні 2024 роки, тобто через півтора року після втечі окупантів з Херсона. Як виявилось, Ланцев переїхав до Краснодара та служить “штатним священиком” у місцевому Свято-Сергієвському храмі.
За освітою Ланцев вчитель історії, тож у своїй парафії він виконує функцію “духовного наставника” для місцевих школярів та молоді. О. Костянтин вчить учнів четвертого класу однієї з краснодарських шкіл «Основ релігійної культури та світської етики». Для цього він активно спотворює історичні події, підлаштовуючи їх під потреби сучасної російської пропаганди. Наприклад, розповідаючи дітям про хрещення Русі, Ланцев всіляко уникає терміну “Київська”.
До своєї втечі з Херсона отець Костянтин, як і інший херсонський піп-колаборант Максим Тарасенко, був наближений до чинного митрополита Херсонського і Таврійського Івана.»
«Черговий херсонський клірик УПЦ, як виявилось, втік з правобережжя області разом з росіянами. Мова йде про Костянтина Ланцева, протоєрея та голови Відділу релігійної освіти та катехизації Херсонської єпархії УПЦ. Ланцев переїхав на Кубань і зараз служить в одному з краснодарських храмів РПЦ.
Про долю протоєрея Костянтина довгий час не було нічого відомо. В російському інформаційному просторі він почав з’являтись лише навесні 2024 роки, тобто через півтора року після втечі окупантів з Херсона. Як виявилось, Ланцев переїхав до Краснодара та служить “штатним священиком” у місцевому Свято-Сергієвському храмі.
За освітою Ланцев вчитель історії, тож у своїй парафії він виконує функцію “духовного наставника” для місцевих школярів та молоді. О. Костянтин вчить учнів четвертого класу однієї з краснодарських шкіл «Основ релігійної культури та світської етики». Для цього він активно спотворює історичні події, підлаштовуючи їх під потреби сучасної російської пропаганди. Наприклад, розповідаючи дітям про хрещення Русі, Ланцев всіляко уникає терміну “Київська”.
До своєї втечі з Херсона отець Костянтин, як і інший херсонський піп-колаборант Максим Тарасенко, був наближений до чинного митрополита Херсонського і Таврійського Івана.»
🤬22👍3❤2
Ви памʼятаєте, як хтось у церковній вбиральні витирав дупу богослужбовими текстами?
Ось пояснення:
«…У самому відео, поширеному пропагандистами, місцевими мешканцями опізнано вбиральню, в якій відбулося плюндрування богослужбової літератури. Вона розташована на кладовищі, поза межами церковної території. Сама ж Троїцька громада має власну вбиральню, яку підтримує у належному стані, тож не причетна до цього інциденту й не володіє інформацією, хто саме і з якою метою розмістив фрагменти богослужбової літератури у громадській вбиральні.
Зі свого боку ми засуджуємо будь-яке блюзнірське ставлення до богослужбової літератури, яке в цьому випадку цілком могло бути вчинене сплановано, задля створення відповідної пропагандистської картинки.
…Час і зусилля варто витрачати на допомогу нужденним, родинам поранених і загиблих воїнів, а не для провокацій у цвинтарних вбиральнях.
Пресслужба Чернігівської єпархії
Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)»
Ось пояснення:
«…У самому відео, поширеному пропагандистами, місцевими мешканцями опізнано вбиральню, в якій відбулося плюндрування богослужбової літератури. Вона розташована на кладовищі, поза межами церковної території. Сама ж Троїцька громада має власну вбиральню, яку підтримує у належному стані, тож не причетна до цього інциденту й не володіє інформацією, хто саме і з якою метою розмістив фрагменти богослужбової літератури у громадській вбиральні.
Зі свого боку ми засуджуємо будь-яке блюзнірське ставлення до богослужбової літератури, яке в цьому випадку цілком могло бути вчинене сплановано, задля створення відповідної пропагандистської картинки.
…Час і зусилля варто витрачати на допомогу нужденним, родинам поранених і загиблих воїнів, а не для провокацій у цвинтарних вбиральнях.
Пресслужба Чернігівської єпархії
Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)»
👍39🤡16❤1🤮1💩1
Тетяна Деркач попереджає:
«Читаю опублікований сьогодні "ДОКЛАД Министерства иностранных дел Российской Федерации "О противоправных действиях киевского режима в отношении Украинской православной церкви (УПЦ), её священнослужителей и прихожан (по состоянию на 30.11.2024 г.)".
Москва почала готуватись до переговорів. Причому дуже ретельно. Всі ці роки, поки ми реваншували, вони збирали на нас досьє. Кожний випадок, кожну фразу. І зараз все це викатили. Кілометрове простирадло.
Чим ми на це можемо відповісти? Лише "Анатомією зради". Яку ніхто не фіксував і роками дивився скрізь пальці. Але це шлях в глухий кут. Приплили.»
«Читаю опублікований сьогодні "ДОКЛАД Министерства иностранных дел Российской Федерации "О противоправных действиях киевского режима в отношении Украинской православной церкви (УПЦ), её священнослужителей и прихожан (по состоянию на 30.11.2024 г.)".
Москва почала готуватись до переговорів. Причому дуже ретельно. Всі ці роки, поки ми реваншували, вони збирали на нас досьє. Кожний випадок, кожну фразу. І зараз все це викатили. Кілометрове простирадло.
Чим ми на це можемо відповісти? Лише "Анатомією зради". Яку ніхто не фіксував і роками дивився скрізь пальці. Але це шлях в глухий кут. Приплили.»
🤡13👍5😢5❤2
Коментатори коментують підтирання текстами молитов:
«Ну це вже зашквар. Вже краще мовчали б. Вбиральня поруч храма, ще й забор з тієї сторони розібраний і стежинка йде з церковного подвіря....
Я не уявляю собі ситуацію, якби в моєму селі, де люди один одного знають і на лавочках пліткують разом, хтось не доповів церковним людям ( це навіть якщо припустити, що церковники туда не ходять нужду справляти), що там молитвами дупу підтирають. І з відео видно, що не один раз і не один день.
Звичайно, єпархія може і засуджує. Дивно було б на такому рівні не засудити це. Але відповідальність несе священник храму і парафіяни. Мало ймовірно, що вони не знали.
Сором... І яскраве світчення нашої духовної реальності....
Ще...
Шпигуни з раши проникли в тил, щоб зробити провокацію загально-церковного характеру у вбиральні забитого чернігівського села😂
Веселе у нас життя, при всій трагічності ситуації😪»
У редакції Веселого попа своя версія. Храм перейшов до ПЦУ. Книжки залишилися. Новий настоятель привіз книжки українською мовою. Що робити зі старими? Прибрати подалі- у вбиральню. Підтвердження цієї версії є те, що на листках для підтирання сільських срак є 2 шрифти: церковнословʼянська московського ізводу словʼянськими літерами і церковнословʼянська московського ізводу сучасними літерами.
Тож, на нашу думку, це ніяка не провокація. Це просто підтирання московським ізводом. І молитвами.
І це не гарно.
ПЦУ варто розіслати інструкції по храмам, що до них перейшли, з вказівками, куди дівати старі книжки.
«Ну це вже зашквар. Вже краще мовчали б. Вбиральня поруч храма, ще й забор з тієї сторони розібраний і стежинка йде з церковного подвіря....
Я не уявляю собі ситуацію, якби в моєму селі, де люди один одного знають і на лавочках пліткують разом, хтось не доповів церковним людям ( це навіть якщо припустити, що церковники туда не ходять нужду справляти), що там молитвами дупу підтирають. І з відео видно, що не один раз і не один день.
Звичайно, єпархія може і засуджує. Дивно було б на такому рівні не засудити це. Але відповідальність несе священник храму і парафіяни. Мало ймовірно, що вони не знали.
Сором... І яскраве світчення нашої духовної реальності....
Ще...
Шпигуни з раши проникли в тил, щоб зробити провокацію загально-церковного характеру у вбиральні забитого чернігівського села😂
Веселе у нас життя, при всій трагічності ситуації😪»
У редакції Веселого попа своя версія. Храм перейшов до ПЦУ. Книжки залишилися. Новий настоятель привіз книжки українською мовою. Що робити зі старими? Прибрати подалі- у вбиральню. Підтвердження цієї версії є те, що на листках для підтирання сільських срак є 2 шрифти: церковнословʼянська московського ізводу словʼянськими літерами і церковнословʼянська московського ізводу сучасними літерами.
Тож, на нашу думку, це ніяка не провокація. Це просто підтирання московським ізводом. І молитвами.
І це не гарно.
ПЦУ варто розіслати інструкції по храмам, що до них перейшли, з вказівками, куди дівати старі книжки.
💯15👍2🤡2🤮1🍌1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
о. Іоасаф не туди вструмляє акценти. Манієй вєлічія більше за всіх страдають наші священники і єпископи.
А якщо особа в духовному сані ще і психолог, то взагалі-капець!
А якщо особа в духовному сані ще і психолог, то взагалі-капець!
💯22🤡8👍3❤2👎1🤮1
Радимо ознайомитися з динамікою переходів до ПЦУ.
https://risu.ua/nebagato-ale-buli-dinamika-perehodiv-gromad-z-upc-mp-do-pcu-u-2024-roci_n153891?fbclid=IwY2xjawIIdN9leHRuA2FlbQIxMQABHe5ef7BTgpg-z2mSwUukUfwc8b5zogMhVj5qHzq5ZXoJjgU0hCV23_wOqw_aem_TRaG3N5r_YQyOI7Uan0Ztw
https://risu.ua/nebagato-ale-buli-dinamika-perehodiv-gromad-z-upc-mp-do-pcu-u-2024-roci_n153891?fbclid=IwY2xjawIIdN9leHRuA2FlbQIxMQABHe5ef7BTgpg-z2mSwUukUfwc8b5zogMhVj5qHzq5ZXoJjgU0hCV23_wOqw_aem_TRaG3N5r_YQyOI7Uan0Ztw
Релігійно-інформаційна служба України
Небагато, але були: динаміка переходів громад з УПЦ МП до ПЦУ у 2024 році
У 2024 році кількість переходів з УПЦ Московського Патріархату до Православної Церкви України була найменшої за три роки повномасштабної війни. Якщо у два попередні роки довершено по майже 500 переходів, то у минулому році — навіть не 240. - РІСУ
👍15🤡13👎4
«Захист прав українських вірних» і рух діалогу, що залишався поза увагою
Дарія Морозова, наукова дослідниця Ексетерського університету, член Софійського братства, доктор філософських наук
Права антиукраїнська пропаганда бере собі за основу здебільшого наративи про «релігійні переслідування» в Україні. «Захищаючи права українських вірних», республіканці, як от Джей Д. Венс, пропонують віддати їхні землі окупантам. Це дуже сумнівний метод захисту вірних, оскільки на окупованих територіях їх зустрічають насильством, тортурами і депортацією. Тож чиї права захищають ці пропагандисти насправді?
Під ярликом «релігійних переслідувань» мають на увазі напруженість у відносинах між двома православними юрисдикціями в Україні: підпорядкованою Москві Українською Православною Церквою (УПЦ) та автокефальною Православною Церквою України (ПЦУ). По суті, цей «захист прав вірних» в Україні зводиться до захисту Української Православної Церкви за рахунок усіх інших релігійних спільнот: православних, католицьких чи протестантських.
Але сама УПЦ – «жертва переслідувань» – не така вже й монолітна, як змальовує пропаганда. Чимало її ж вірних закликає її розірвати зв’язок з Москвою і стати справді українською церквою.
Дискусія про релігійну напруженість в Україні, обертаючись довкола крайніх об’єктів міжцерковного конфлікту, часто залишає поза увагою рух діалогу, який представляє ситуацію в українському православ’ї в зовсім іншому світлі.
З 2018 року, коли було проголошено автокефальну Православну Церкву України (ПЦУ), в Україні існує ще третя сила. Цей низовий рух мирян і духовенства обох православних юрисдикцій набув вигляду кількох тісно пов’язаних між собою товариств: група «10 тез для ПЦУ», рух «отців-підписантів» в УПЦ та міжцерковне Софійське братство (що є продовженням давньої української традиції православних братств). Цей рух, спрямований на пошук порозуміння між юрисдикціями, стає дедалі активнішим. Усе ж роками ініціативи руху в найкращому випадку замовчували. За участь у Софійському братстві свяшенники УПЦ зазнавали утисків від своїх єпископів, їм погрожували забороною в служінні. Своєчасний розголос допоміг запобігти деяким санкціям, але священнослужителі УПЦ досі часто переконані, що підтримувати братство краще мовчки.
Діяльність братства фактично викриває, що так званий «захист прав українських вірних» часто зводиться до захисту прокремлівського крила УПЦ.
Софійське братство стало рупором великої, але здебільшого мовчазної проукраїнської частини УПЦ: тих вірних, котрі активно підтримують ЗСУ і засуджують вчення про «рускій мір». Створюючи різні онлайн- та офлайн-майданчики, братство залучає духовенство та вірних обох церков до мирного, дружнього, невимушеного спілкування.
Саме існування руху за діалог з 2018 року доводить, що на низовому рівні між українськими православними значно більше спільних точок і куди менше тертя, ніж стверджують заанґажовані церковні ЗМІ. І це не дивно, адже далеко не всі вірні, котрі з якихось причин ходять до храмів УПЦ, підтримують позицію керівництва цієї юрисдикції. Сам факт мирного спілкування між представниками «ворожих таборів» додає сум’яття кожній зі сторін. Він не вигідний радикальному крилу ПЦУ, яке прагне зробити себе державною церквою (статус, наразі дуже далекий від дійсності). Ще менш вигідний він прокремлівським синодалам УПЦ, які десятиліттями розпалюють ворожнечу між українськими вірними. Наратив про «релігійні переслідування» в Україні дає їм можливості критикувати українську владу і під виглядом «захисту прав вірних» просувати прокремлівські інтереси по всьому світу.
Сьогодні журналісти прокремлівського крила пишуть відверто: «Для УПЦ зараз набагато вигідніше зберігати статус “забороненої церкви” і якомога більше користати з цього на міжнародній арені». «Очевидно, що сама ідея єдності українського православ’я становить загрозу для безпеки країни-окупанта», – підсумовує оглядач.
Понад те, рух прагне активно впливати на обидві Церкви. Група «10 тез» засуджує насильство під час переходу парафій до помісної церкви і закликає ПЦУ вирішувати конфлікти цивілізованим шляхом.⬇️
Дарія Морозова, наукова дослідниця Ексетерського університету, член Софійського братства, доктор філософських наук
Права антиукраїнська пропаганда бере собі за основу здебільшого наративи про «релігійні переслідування» в Україні. «Захищаючи права українських вірних», республіканці, як от Джей Д. Венс, пропонують віддати їхні землі окупантам. Це дуже сумнівний метод захисту вірних, оскільки на окупованих територіях їх зустрічають насильством, тортурами і депортацією. Тож чиї права захищають ці пропагандисти насправді?
Під ярликом «релігійних переслідувань» мають на увазі напруженість у відносинах між двома православними юрисдикціями в Україні: підпорядкованою Москві Українською Православною Церквою (УПЦ) та автокефальною Православною Церквою України (ПЦУ). По суті, цей «захист прав вірних» в Україні зводиться до захисту Української Православної Церкви за рахунок усіх інших релігійних спільнот: православних, католицьких чи протестантських.
Але сама УПЦ – «жертва переслідувань» – не така вже й монолітна, як змальовує пропаганда. Чимало її ж вірних закликає її розірвати зв’язок з Москвою і стати справді українською церквою.
Дискусія про релігійну напруженість в Україні, обертаючись довкола крайніх об’єктів міжцерковного конфлікту, часто залишає поза увагою рух діалогу, який представляє ситуацію в українському православ’ї в зовсім іншому світлі.
З 2018 року, коли було проголошено автокефальну Православну Церкву України (ПЦУ), в Україні існує ще третя сила. Цей низовий рух мирян і духовенства обох православних юрисдикцій набув вигляду кількох тісно пов’язаних між собою товариств: група «10 тез для ПЦУ», рух «отців-підписантів» в УПЦ та міжцерковне Софійське братство (що є продовженням давньої української традиції православних братств). Цей рух, спрямований на пошук порозуміння між юрисдикціями, стає дедалі активнішим. Усе ж роками ініціативи руху в найкращому випадку замовчували. За участь у Софійському братстві свяшенники УПЦ зазнавали утисків від своїх єпископів, їм погрожували забороною в служінні. Своєчасний розголос допоміг запобігти деяким санкціям, але священнослужителі УПЦ досі часто переконані, що підтримувати братство краще мовчки.
Діяльність братства фактично викриває, що так званий «захист прав українських вірних» часто зводиться до захисту прокремлівського крила УПЦ.
Софійське братство стало рупором великої, але здебільшого мовчазної проукраїнської частини УПЦ: тих вірних, котрі активно підтримують ЗСУ і засуджують вчення про «рускій мір». Створюючи різні онлайн- та офлайн-майданчики, братство залучає духовенство та вірних обох церков до мирного, дружнього, невимушеного спілкування.
Саме існування руху за діалог з 2018 року доводить, що на низовому рівні між українськими православними значно більше спільних точок і куди менше тертя, ніж стверджують заанґажовані церковні ЗМІ. І це не дивно, адже далеко не всі вірні, котрі з якихось причин ходять до храмів УПЦ, підтримують позицію керівництва цієї юрисдикції. Сам факт мирного спілкування між представниками «ворожих таборів» додає сум’яття кожній зі сторін. Він не вигідний радикальному крилу ПЦУ, яке прагне зробити себе державною церквою (статус, наразі дуже далекий від дійсності). Ще менш вигідний він прокремлівським синодалам УПЦ, які десятиліттями розпалюють ворожнечу між українськими вірними. Наратив про «релігійні переслідування» в Україні дає їм можливості критикувати українську владу і під виглядом «захисту прав вірних» просувати прокремлівські інтереси по всьому світу.
Сьогодні журналісти прокремлівського крила пишуть відверто: «Для УПЦ зараз набагато вигідніше зберігати статус “забороненої церкви” і якомога більше користати з цього на міжнародній арені». «Очевидно, що сама ідея єдності українського православ’я становить загрозу для безпеки країни-окупанта», – підсумовує оглядач.
Понад те, рух прагне активно впливати на обидві Церкви. Група «10 тез» засуджує насильство під час переходу парафій до помісної церкви і закликає ПЦУ вирішувати конфлікти цивілізованим шляхом.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍14🤡6❤2🤮1
Водночас священники УПЦ, які належать до братства, опублікували «10 запитань» до митрополита Онуфрія щодо нинішнього статусу їхньої церкви і того, що вона робить для розриву з Москвою. Понад тисячу вірних УПЦ одразу ж підписалися під цими запитаннями, але відповідей так і не отримали. Коли ж автори («отці-підписанти») звернулися до митрополита Онуфрія з проханням про зустріч, їм відповіли, що він приймає ванну. Поки предстоятель здійснював омовіння, спільнота офіційно засудила війну Росії проти України, озвучивши позицію більшості православних українців. Наступного року Софійське братство звернулося до помісних церков із закликом засудити злочинні дії патріарха Кіріла. Деякі зі звернень було опубліковано на сайті «Public Orthodoxy».
Звісно, ці відважні заяви керівництво УПЦ сприйняло вороже. Однак з літа 2024 року в УПЦ почалися деякі зрушення. З тих чи інших причин, політичних чи внутрішніх, керівництво цієї церкви нарешті «почало зауважувати» і навіть обережно схвалювати рух діалогу. Причин для цього не бракувало. З одного боку, уряд ухвалив закон про заборону приналежності релігійних організацій до Росії. З іншого боку, у серпні Київ відвідала делегація Константинопольського патріархату, яка провела переговори з усіма сторонами міжцерковного конфлікту. Деталі переговорів поки що не розголошують, але Софійське братство у цьому процесі теж відіграло свою роль. Члени братства, ініціюючи зустріч із делегацією, поділилися з нею своїми думками про примирення, які вони роками виношували в роздумах і дискусіях.
Представники Константинополя пообіцяли взяти до уваги ці думки.
Звичайно, остаточний результат цих переговорів залежатиме насамперед від волі керівництва УПЦ, а з «волею до змін» у цій структурі, безумовно, проблеми. Але принаймні серед шляхів вирішення ситуації в керівництва УПЦ з’явилися варіанти, де діалог приймають як можливий, і воно навіть допускає звернення до зовнішніх посередників, у тому числі до Константинопольського патріарха (з яким УПЦ, слідом за Москвою, у 2018 році розірвала спілкування). Схоже, що незауважений та ігнорований рух діалогу раптом виявився наріжним каменем.
Усі ці процеси показують, що церковне життя в Україні аж ніяк не зводиться до конфлікту між «канонічними» і «патріотичними» православними християнами. Приглянувшись ближче, бачимо, що більшість українських вірних є проукраїнськими, і багато з них опираються намаганням ієрархів розділити їх на церковні партії. За статистикою 2023 року, 67% українців вважають міжконфесійні відносини спокійними або дружніми, і лише 11% визнають, що є міжконфесійна напруженість. Отже, українські вірні, за винятком жменьки прокремлівських єпископів і клириків, не потребують захисту одні від одних: усі вони потребують захисту від російської агресії.
Звісно, ці відважні заяви керівництво УПЦ сприйняло вороже. Однак з літа 2024 року в УПЦ почалися деякі зрушення. З тих чи інших причин, політичних чи внутрішніх, керівництво цієї церкви нарешті «почало зауважувати» і навіть обережно схвалювати рух діалогу. Причин для цього не бракувало. З одного боку, уряд ухвалив закон про заборону приналежності релігійних організацій до Росії. З іншого боку, у серпні Київ відвідала делегація Константинопольського патріархату, яка провела переговори з усіма сторонами міжцерковного конфлікту. Деталі переговорів поки що не розголошують, але Софійське братство у цьому процесі теж відіграло свою роль. Члени братства, ініціюючи зустріч із делегацією, поділилися з нею своїми думками про примирення, які вони роками виношували в роздумах і дискусіях.
Представники Константинополя пообіцяли взяти до уваги ці думки.
Звичайно, остаточний результат цих переговорів залежатиме насамперед від волі керівництва УПЦ, а з «волею до змін» у цій структурі, безумовно, проблеми. Але принаймні серед шляхів вирішення ситуації в керівництва УПЦ з’явилися варіанти, де діалог приймають як можливий, і воно навіть допускає звернення до зовнішніх посередників, у тому числі до Константинопольського патріарха (з яким УПЦ, слідом за Москвою, у 2018 році розірвала спілкування). Схоже, що незауважений та ігнорований рух діалогу раптом виявився наріжним каменем.
Усі ці процеси показують, що церковне життя в Україні аж ніяк не зводиться до конфлікту між «канонічними» і «патріотичними» православними християнами. Приглянувшись ближче, бачимо, що більшість українських вірних є проукраїнськими, і багато з них опираються намаганням ієрархів розділити їх на церковні партії. За статистикою 2023 року, 67% українців вважають міжконфесійні відносини спокійними або дружніми, і лише 11% визнають, що є міжконфесійна напруженість. Отже, українські вірні, за винятком жменьки прокремлівських єпископів і клириків, не потребують захисту одні від одних: усі вони потребують захисту від російської агресії.
Public Orthodoxy
Appeal of the participants of the interchurch dialogue in St. Sophia of Kyiv to the bishops, clergy, and faithful of the Ukrainian…
Saint Sophia Cathedral Complex, Kyiv. Credit: iStock.com/ShevchenkoAndrey No official dialogue has thus far been established between the Ukrainian Orth
👍34❤6🤡6🤔1🤮1😭1
о. Костянтин Шевченко з ПЦУ згадує:
«Знаю цього священника з дитинства, бо до того як прийняти священицький сан він був вчителем історії в моїй школі. Скажу так, вчитель він гарний і я був його улюбленцем серед учнів, але не дивлячись на гарне відношення до мене, він не дуже позитивно відносився до того, що маленький хлопчик з Б-класу ходив до церкви Київського Патріархату. Чому? Бо він на той період був іподияконом при херсонському митрополиті УПЦ МП Іоанні.
Пробув він у школі не довго, бо сам він був теж людиною специфічною, зі своїми тарганами в голові, але не дивлячись на це мені було якось навіть сумно, що він пішов зі школи, бо викладав предмет по всесвітній історії досить таки цікаво.
Пересікалися з ним після того часто, бо жили в одному районі. Але після однієї бесіди, яка відбулася десь років 10 назад, ця людина викликала у мене огиду.
Якось він йшов на требу, чи то похорон чи то освячення, і зайшов до нас «безблагодатних» КП-шників купити у Церковну Лавку вугілля та ладан. Чому до нас? Бо він жив поруч із нашим храмом в кількох хвилинах пішої ходи. І ось він побачив мене біля храму, та почав агітувати такими словами: «Ти же понимаешь, что УПЦ КП - безблагодатные раскольники. Давай я поговорю с Владыкой Иоанном и мы назначим встречу, я тебя хорошо зарекомендую. Владыка даст благословение и поедешь учиться в Санкт-Петербургскую духовную академию. Получишь хорошее образование и будешь находится в лоне конической Православной Церкви.» Я йому делікатно відмовив, бо я вже не вперше стикався з агресивною агітацією зі сторони УПЦ МП, по відношенню до моєї приналежності до УПЦ КП. Він мені сказав на мою відмову так: «Нельзя быть членом раскольников. Лучше покайся и вернись к телу Христовому.» Я з ним попрощався, побажав усього найкращого.
Після цієї бесіди, ми ще не раз стикалися, але вже не спілкувалися зовсім. Бо не було про що спілкуватися. І то добре.
Тепер все на своїх місцях. Я би взагалі здивувався, якщо він би залишився на деокупованій території.
Скільки разів такі подібні Ланцеви із середовища УПЦ МП намагалися руйнувати віру людей іншої Православної конфесії? І чому вони потім дивуються, що їх «гонять?» Бо можливо вони самі сіяли зерна роздору, ненависті та розділення християн по сортам лайна? Тепер хай вони пожинають плоди своєї праці і несуть за це повну відповідальність перед Богом, суспільством і державою. Бог не дурень і не кишеньковий Покемон, яким можна кидатися направо і наліво.
Розкидали каміння, тепер час їх збирати.»
«Знаю цього священника з дитинства, бо до того як прийняти священицький сан він був вчителем історії в моїй школі. Скажу так, вчитель він гарний і я був його улюбленцем серед учнів, але не дивлячись на гарне відношення до мене, він не дуже позитивно відносився до того, що маленький хлопчик з Б-класу ходив до церкви Київського Патріархату. Чому? Бо він на той період був іподияконом при херсонському митрополиті УПЦ МП Іоанні.
Пробув він у школі не довго, бо сам він був теж людиною специфічною, зі своїми тарганами в голові, але не дивлячись на це мені було якось навіть сумно, що він пішов зі школи, бо викладав предмет по всесвітній історії досить таки цікаво.
Пересікалися з ним після того часто, бо жили в одному районі. Але після однієї бесіди, яка відбулася десь років 10 назад, ця людина викликала у мене огиду.
Якось він йшов на требу, чи то похорон чи то освячення, і зайшов до нас «безблагодатних» КП-шників купити у Церковну Лавку вугілля та ладан. Чому до нас? Бо він жив поруч із нашим храмом в кількох хвилинах пішої ходи. І ось він побачив мене біля храму, та почав агітувати такими словами: «Ти же понимаешь, что УПЦ КП - безблагодатные раскольники. Давай я поговорю с Владыкой Иоанном и мы назначим встречу, я тебя хорошо зарекомендую. Владыка даст благословение и поедешь учиться в Санкт-Петербургскую духовную академию. Получишь хорошее образование и будешь находится в лоне конической Православной Церкви.» Я йому делікатно відмовив, бо я вже не вперше стикався з агресивною агітацією зі сторони УПЦ МП, по відношенню до моєї приналежності до УПЦ КП. Він мені сказав на мою відмову так: «Нельзя быть членом раскольников. Лучше покайся и вернись к телу Христовому.» Я з ним попрощався, побажав усього найкращого.
Після цієї бесіди, ми ще не раз стикалися, але вже не спілкувалися зовсім. Бо не було про що спілкуватися. І то добре.
Тепер все на своїх місцях. Я би взагалі здивувався, якщо він би залишився на деокупованій території.
Скільки разів такі подібні Ланцеви із середовища УПЦ МП намагалися руйнувати віру людей іншої Православної конфесії? І чому вони потім дивуються, що їх «гонять?» Бо можливо вони самі сіяли зерна роздору, ненависті та розділення християн по сортам лайна? Тепер хай вони пожинають плоди своєї праці і несуть за це повну відповідальність перед Богом, суспільством і державою. Бог не дурень і не кишеньковий Покемон, яким можна кидатися направо і наліво.
Розкидали каміння, тепер час їх збирати.»
❤43👍22👎8💯3🤮1
Друком вийшла нова книга релігійного публіциста Дениса Таргонського "Бог серед людей".
Передпрезентаційне замовлення видання можна зробити за телефоном (097) 0072603 або за посиланням:
http://mvfund.org/vidannya/1025-boh-sered-liudei-denys-tarhonskyi
Передпрезентаційне замовлення видання можна зробити за телефоном (097) 0072603 або за посиланням:
http://mvfund.org/vidannya/1025-boh-sered-liudei-denys-tarhonskyi
❤30🤮7👍4
о. Авакум Давиденко пише про чудернацьку традицію почитання мощей:
«Антоний Великий Египетский (251-356 г.) и святитель Афанасий Великий (295-373 г.), авторитетные столпы Церкви четвертого века, строго осуждали почитание и поклонение мощам. Это опасное, языческое направление в церкви тогда уже входило в моду. Чтобы предотвратить темные массы от такой опасности, они приказывали замуровать в стены храмов все сохранившиеся до того времени останки мучеников, и ни в коем случае не допускать поклонения им.
Из книги «История христианской Церкви» (том II, глава VIII,§§87,88) мы узнаем «Житие Антония» – описанное Афанасием в послании к инокам, пребывающим в чужих странах. Сначала поклонение мощам умерших мучеников встретило сопротивление. Отец монашества Антоний (умер в 356 г.)распорядился перед смертью, чтобы его тело было похоронено в неизвестном месте, тем самым заявив явный протест против поклонения мощам. Святитель Афанасий рассказывает об этом с одобрением; сам он запер несколько полученных им реликвий, чтобы они были недосягаемы для идолопоклонства.
Далее рассмотрим немного детальнее эти события и в частности историю происхождения культа поклонения мощам умершим, и борьбу с этим заблуждением в ранней Церкви: Египтяне имеют обычай – совеpшая чин погpебения над телами скончавшихся уважаемых ими людей и особенно святых мучеников обвив их пеленами, не пpедавать земле, а возлагать на ложах и хpанить у себя в домах, полагая, что этим воздают чествование отшедшим.
Преподобный Антоний Великий многокpатно пpосил епископов запpетить это миpянам, сам убеждал миpян и делал выговоpы женщинам, говоpя: «Незаконно это и вовсе неблагочестно. Ибо тела Патpиаpхови Пpоpоков доныне хpанятся в гpобницах, и самое тело Господне положено было во гpоб, и пpиваленный камень скpывал оное, пока не воскpес в тpетий день». Говоpя же это, показывал он, что незаконно поступает тот, кто тела скончавшихся, даже и святые, не пpедает по смеpти земле. Ибо что досточестнее и святее Господня тела? Посему многие, выслушав это, стали потом тела умеpших пpедавать земле и, научившись у Антония,благодаpили за сие Господа.
Так же обратим внимание на предсмертное завещание Антония, которое сохранено для нас: Антоний же, зная этот обычай и опасаясь, чтобы не поступили так и с его телом, пpостившись с монахами, пpебывавшими на внешней гоpе, поспешил отшествием и, пpишедши во внутpеннюю гоpу, где обыкновенно пpебывал, чеpез несколько месяцев впал в болезнь. Тогда, пpизвав бывших пpи нем (было же их двое: они жили с ним на внутpенней гоpе, подвизаясь уже пятнадцать лет и пpислуживая Антонию по пpичине стаpости его), сказал им:
«Аз, как написано,отхожду в путь отцов (Нав. 23, 14). Ибо вижу, что зовет меня Господь... и если имеете попечение о мне и помните, как об отце, то не попустите, чтобы кто-либо взял тело мое в Египет и положил у себя в доме; во избежание сего удалился я в гоpу и пpишел сюда. Знаете, как всегда поpицал я делающих это и убеждал оставить такой обычай. Пpедайте тело мое погpебению и скpойте под землею. Да соблюдено будет вами сие мое слово, чтобы никто не знал места погpебения тела моего, кpоме вас одних, потому что в воскpесение меpтвых пpииму оное от Спасителя нетленным.
Делая вывод мы можем с полной уверенностью сказать, что поклонение мощам не имеет не только основания в Священном Писании, но также активно осуждалось в ранней Церкви, потому как в первых веках люди имели правдивое знание о языческом происхождении оного и потому активно с ним боролись...»
«Антоний Великий Египетский (251-356 г.) и святитель Афанасий Великий (295-373 г.), авторитетные столпы Церкви четвертого века, строго осуждали почитание и поклонение мощам. Это опасное, языческое направление в церкви тогда уже входило в моду. Чтобы предотвратить темные массы от такой опасности, они приказывали замуровать в стены храмов все сохранившиеся до того времени останки мучеников, и ни в коем случае не допускать поклонения им.
Из книги «История христианской Церкви» (том II, глава VIII,§§87,88) мы узнаем «Житие Антония» – описанное Афанасием в послании к инокам, пребывающим в чужих странах. Сначала поклонение мощам умерших мучеников встретило сопротивление. Отец монашества Антоний (умер в 356 г.)распорядился перед смертью, чтобы его тело было похоронено в неизвестном месте, тем самым заявив явный протест против поклонения мощам. Святитель Афанасий рассказывает об этом с одобрением; сам он запер несколько полученных им реликвий, чтобы они были недосягаемы для идолопоклонства.
Далее рассмотрим немного детальнее эти события и в частности историю происхождения культа поклонения мощам умершим, и борьбу с этим заблуждением в ранней Церкви: Египтяне имеют обычай – совеpшая чин погpебения над телами скончавшихся уважаемых ими людей и особенно святых мучеников обвив их пеленами, не пpедавать земле, а возлагать на ложах и хpанить у себя в домах, полагая, что этим воздают чествование отшедшим.
Преподобный Антоний Великий многокpатно пpосил епископов запpетить это миpянам, сам убеждал миpян и делал выговоpы женщинам, говоpя: «Незаконно это и вовсе неблагочестно. Ибо тела Патpиаpхови Пpоpоков доныне хpанятся в гpобницах, и самое тело Господне положено было во гpоб, и пpиваленный камень скpывал оное, пока не воскpес в тpетий день». Говоpя же это, показывал он, что незаконно поступает тот, кто тела скончавшихся, даже и святые, не пpедает по смеpти земле. Ибо что досточестнее и святее Господня тела? Посему многие, выслушав это, стали потом тела умеpших пpедавать земле и, научившись у Антония,благодаpили за сие Господа.
Так же обратим внимание на предсмертное завещание Антония, которое сохранено для нас: Антоний же, зная этот обычай и опасаясь, чтобы не поступили так и с его телом, пpостившись с монахами, пpебывавшими на внешней гоpе, поспешил отшествием и, пpишедши во внутpеннюю гоpу, где обыкновенно пpебывал, чеpез несколько месяцев впал в болезнь. Тогда, пpизвав бывших пpи нем (было же их двое: они жили с ним на внутpенней гоpе, подвизаясь уже пятнадцать лет и пpислуживая Антонию по пpичине стаpости его), сказал им:
«Аз, как написано,отхожду в путь отцов (Нав. 23, 14). Ибо вижу, что зовет меня Господь... и если имеете попечение о мне и помните, как об отце, то не попустите, чтобы кто-либо взял тело мое в Египет и положил у себя в доме; во избежание сего удалился я в гоpу и пpишел сюда. Знаете, как всегда поpицал я делающих это и убеждал оставить такой обычай. Пpедайте тело мое погpебению и скpойте под землею. Да соблюдено будет вами сие мое слово, чтобы никто не знал места погpебения тела моего, кpоме вас одних, потому что в воскpесение меpтвых пpииму оное от Спасителя нетленным.
Делая вывод мы можем с полной уверенностью сказать, что поклонение мощам не имеет не только основания в Священном Писании, но также активно осуждалось в ранней Церкви, потому как в первых веках люди имели правдивое знание о языческом происхождении оного и потому активно с ним боролись...»
👍52❤9🤔8👎7😢1