Расколам.Нет, яке курується митрополитом УПЦ Антонієм Паканічем, нарешті озвучило його головну мрію:
України не буде.
України не буде.
🤬51❤4💊4👎2👍1🔥1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Фіма Цеценбогель:
«Голос здорового сенсу.
о. Георгій Мітрофанов.»
«Голос здорового сенсу.
о. Георгій Мітрофанов.»
👍31❤8💯6🔥1
«СЕСТРА BASIC
Напевно, одна з найнесподіваніших для мене черниць – Мері Кеннет Келлер. Кохання, милосердя, співчуття від людей, які вибрали цей шлях, чекати природно. Але вона стала відома, як перша у світі жінка, яка отримала докторський ступінь у галузі комп'ютерних наук, і один із розробників поширеної мови програмування – Бейсік.
Не знаю, чи це гідний шлях для черниці, але елемент служіння людям у її житті, безперечно, був.
Про її життя, загалом, відомо небагато. Народилася 1913 р. у Клівленді. Більшу частину дитинства провела в Чикаго, де закінчила католицьку школу під керівництвом Ордену Пресвятої Діви Марії у 1931 р. А за два роки сама вступила до Ордену і стала сестрою милосердя. У 26 років (вже під час війни) принесла чернечу обітницю.
Ймовірно, серед її церковного начальства були дуже проникливі люди, оскільки зуміли знайти для неї саме те служіння, в якому вона могла принести найбільшу користь.
У 1943 р. вона здобула ступінь бакалавра в галузі математики, а потім - магістра (математика та фізика), і майже 30 років викладала у початкових та середніх школах.
Наприкінці 50-х – на початку 60-х років. починалося століття інформаційних технологій. Керівниця жіночого коледжу Кларка при Ордені Пресвятої Діви Марії вирішила, що її вихованки-студентки мають розбиратися у цій передовій науці.
Сестру Келлер відправили до університету Вісконсіна в Медісоні для отримання докторського ступеня, щоб вона могла очолити програму навчання. Було їй на той момент 47 років.
Сама вона згадувала про це так:
«Якось я просто вирішила поглянути на комп'ютер, і з цього моменту моє життя вже ніколи не було колишнім. Мені здавалося, що комп'ютер стане революційним інструментом для виконання математичних завдань, який я коли-небудь зможу використовувати».
Одночасно з навчанням в університеті вона вступила на літню програму для вчителів шкіл у Дартмутському коледжі, де, власне, і познайомилася з професором математики та інформатики Томасом Курцем, якого вважають «батьком Бейсіка» (разом із Джоном Кемені).
Розробники Бейсіка прагнули зробити програмування максимально легким та доступним навіть для дітей. Це цілком відповідало й цілям сестри Келлер.
Вона вже тоді бачила величезні перспективи для використання комп'ютерів, говорила, що без них неможливо буде обійтися в жодній галузі академічної науки і навіть у мистецтві. Що «їхні можливості у пошуку інформації зроблять їх серцем бібліотек завтрашнього дня». І за 15 років до появи першого персонального комп'ютера стверджувала, що в майбутньому його роль виконуватиме звичайний наручний годинник.
Важко сказати, яким був її внесок у розробку Бейсіка. Принаймні вона була єдиною жінкою, яка в цьому брала участь, і написала підручник з цього предмету (і ще три книги з програмування). Лікарську ж дисертацію вона захистила з мови Фортран.
Відразу після цього Мері Кеннет Келлер повернулася до коледжу Кларка і створила там відділення комп'ютерних наук, яким керувала два десятки років.
Вона багато зробила для розвитку саме жіночої освіти: зокрема, вела вечірні заняття для заміжніх і працюючих жінок, домоглася для них дозволу наводити із собою на навчання дітей, якщо їх не було з ким залишити.
Значимість того, що вона зробила, досить складно оцінити, оскільки в кожному випадку йшлося про долю окремої жінки, про ті можливості, які вона змогла отримати завдяки сестрі Келлер.
Наразі на честь черниці названо комп'ютерний центр нинішнього університету Кларка, а також засновано іменну стипендію з комп'ютерних наук.
Останні роки вона провела в католицькому будинку для людей похилого віку в Айові, де й померла в 1985 році.»
о. Іван Бурдін.
Напевно, одна з найнесподіваніших для мене черниць – Мері Кеннет Келлер. Кохання, милосердя, співчуття від людей, які вибрали цей шлях, чекати природно. Але вона стала відома, як перша у світі жінка, яка отримала докторський ступінь у галузі комп'ютерних наук, і один із розробників поширеної мови програмування – Бейсік.
Не знаю, чи це гідний шлях для черниці, але елемент служіння людям у її житті, безперечно, був.
Про її життя, загалом, відомо небагато. Народилася 1913 р. у Клівленді. Більшу частину дитинства провела в Чикаго, де закінчила католицьку школу під керівництвом Ордену Пресвятої Діви Марії у 1931 р. А за два роки сама вступила до Ордену і стала сестрою милосердя. У 26 років (вже під час війни) принесла чернечу обітницю.
Ймовірно, серед її церковного начальства були дуже проникливі люди, оскільки зуміли знайти для неї саме те служіння, в якому вона могла принести найбільшу користь.
У 1943 р. вона здобула ступінь бакалавра в галузі математики, а потім - магістра (математика та фізика), і майже 30 років викладала у початкових та середніх школах.
Наприкінці 50-х – на початку 60-х років. починалося століття інформаційних технологій. Керівниця жіночого коледжу Кларка при Ордені Пресвятої Діви Марії вирішила, що її вихованки-студентки мають розбиратися у цій передовій науці.
Сестру Келлер відправили до університету Вісконсіна в Медісоні для отримання докторського ступеня, щоб вона могла очолити програму навчання. Було їй на той момент 47 років.
Сама вона згадувала про це так:
«Якось я просто вирішила поглянути на комп'ютер, і з цього моменту моє життя вже ніколи не було колишнім. Мені здавалося, що комп'ютер стане революційним інструментом для виконання математичних завдань, який я коли-небудь зможу використовувати».
Одночасно з навчанням в університеті вона вступила на літню програму для вчителів шкіл у Дартмутському коледжі, де, власне, і познайомилася з професором математики та інформатики Томасом Курцем, якого вважають «батьком Бейсіка» (разом із Джоном Кемені).
Розробники Бейсіка прагнули зробити програмування максимально легким та доступним навіть для дітей. Це цілком відповідало й цілям сестри Келлер.
Вона вже тоді бачила величезні перспективи для використання комп'ютерів, говорила, що без них неможливо буде обійтися в жодній галузі академічної науки і навіть у мистецтві. Що «їхні можливості у пошуку інформації зроблять їх серцем бібліотек завтрашнього дня». І за 15 років до появи першого персонального комп'ютера стверджувала, що в майбутньому його роль виконуватиме звичайний наручний годинник.
Важко сказати, яким був її внесок у розробку Бейсіка. Принаймні вона була єдиною жінкою, яка в цьому брала участь, і написала підручник з цього предмету (і ще три книги з програмування). Лікарську ж дисертацію вона захистила з мови Фортран.
Відразу після цього Мері Кеннет Келлер повернулася до коледжу Кларка і створила там відділення комп'ютерних наук, яким керувала два десятки років.
Вона багато зробила для розвитку саме жіночої освіти: зокрема, вела вечірні заняття для заміжніх і працюючих жінок, домоглася для них дозволу наводити із собою на навчання дітей, якщо їх не було з ким залишити.
Значимість того, що вона зробила, досить складно оцінити, оскільки в кожному випадку йшлося про долю окремої жінки, про ті можливості, які вона змогла отримати завдяки сестрі Келлер.
Наразі на честь черниці названо комп'ютерний центр нинішнього університету Кларка, а також засновано іменну стипендію з комп'ютерних наук.
Останні роки вона провела в католицькому будинку для людей похилого віку в Айові, де й померла в 1985 році.»
о. Іван Бурдін.
👍46❤15🔥6🙏1🥱1
У Свято-Михайлівському соборі в Черкасах зникла одна з ікон. Замість неї встановлений видрукуваний на картоні муляж.
Про це у відеозверненні в фейсбуці розповів міський голова Анатолій Бондаренко.
За словами міського голови, ікону Казанської Богородиці колишньому керівникові черкаської єпархії владиці Софронію подарував один із високопосадовців.
"Для ікони був зроблений оклад і вона була до недавнього часу тут, ще при покійному владиці Софронії. Після того, як тут дехто покерував, тепер тут не ікона, а фактично просто видрукуваний банер", — розповів міський голова.
"Я звертаюся до попередників, до людей, які дорожать пам'яттю владики Софронія: я розумію, що Феодосій просто приїхав сюди і робив свою справу. Друзі, хотів би, щоб ви усвідомили, що цю ікону потрібно повернути, заради пам'яті владики. Я звертаюся до Феодосія, до всіх священників, які були тоді: я думаю, що ви знаєте, де ця ікона. Вона вам не належить, ви повинні її повернути на місце, якщо хоч трохи поважаєте покійного владику Софронія. А ми будемо робити свою справу, у храму і далі буде звучати українська мова, храм буде розвиватися", — додав він.
Про це у відеозверненні в фейсбуці розповів міський голова Анатолій Бондаренко.
За словами міського голови, ікону Казанської Богородиці колишньому керівникові черкаської єпархії владиці Софронію подарував один із високопосадовців.
"Для ікони був зроблений оклад і вона була до недавнього часу тут, ще при покійному владиці Софронії. Після того, як тут дехто покерував, тепер тут не ікона, а фактично просто видрукуваний банер", — розповів міський голова.
"Я звертаюся до попередників, до людей, які дорожать пам'яттю владики Софронія: я розумію, що Феодосій просто приїхав сюди і робив свою справу. Друзі, хотів би, щоб ви усвідомили, що цю ікону потрібно повернути, заради пам'яті владики. Я звертаюся до Феодосія, до всіх священників, які були тоді: я думаю, що ви знаєте, де ця ікона. Вона вам не належить, ви повинні її повернути на місце, якщо хоч трохи поважаєте покійного владику Софронія. А ми будемо робити свою справу, у храму і далі буде звучати українська мова, храм буде розвиватися", — додав він.
❤14🤮10👍7🤣5😢2😁1
Forwarded from Софійське Братство
Завершила роботу Стратегічна сесія Софійського братства
У фінальний день роботи учасники підбили підсумки стратегічного планування, розробили план діяльності братства на наступний рік, визначили ключові завдання та зони відповідальності. Під час заключного кола кожен братчик поділився враженнями від триденної сесії та тим, що він особисто виніс для себе.
Нагадаємо, що захід проходив у місті Буча за підтримки Центру гуманітарного діалогу та ініціативи «Діалог в дії». Стратегічна сесія тривала три дні.
Також учасники Стратегічної сесії Софійського братства взяли участь у презентації Об’єднавчого українського перекладу Нового Завіту.
Видання здійснене Місією «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» під керівництвом Екзарха Вселенського Патріарха в Україні, єпископа Команського Михаїла. Книгу видано коштом жертводавців, а створення електронної версії та надання у вільне користування файлу для друку стало можливим завдяки фінансовій підтримці Української Православної Церкви у США.
Крім того, Голова братства, протоієрей Олександр Сорокін, подарував гостям заходу календар Софійського братства двома стилями.
Захід відбувся у приміщенні Ставропігії, що знаходиться при Андріївському храмі в Києві.
У фінальний день роботи учасники підбили підсумки стратегічного планування, розробили план діяльності братства на наступний рік, визначили ключові завдання та зони відповідальності. Під час заключного кола кожен братчик поділився враженнями від триденної сесії та тим, що він особисто виніс для себе.
Нагадаємо, що захід проходив у місті Буча за підтримки Центру гуманітарного діалогу та ініціативи «Діалог в дії». Стратегічна сесія тривала три дні.
Також учасники Стратегічної сесії Софійського братства взяли участь у презентації Об’єднавчого українського перекладу Нового Завіту.
Видання здійснене Місією «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» під керівництвом Екзарха Вселенського Патріарха в Україні, єпископа Команського Михаїла. Книгу видано коштом жертводавців, а створення електронної версії та надання у вільне користування файлу для друку стало можливим завдяки фінансовій підтримці Української Православної Церкви у США.
Крім того, Голова братства, протоієрей Олександр Сорокін, подарував гостям заходу календар Софійського братства двома стилями.
Захід відбувся у приміщенні Ставропігії, що знаходиться при Андріївському храмі в Києві.
👏20👍11❤8🤡5🤮3🙏2🤣2
Мобілізований священник УПЦ о. Іван Поліщук дає цінні поради духовенству УПЦ:
«Декілька порад священнослужителям перед тим як вийти з дому:
1. Виходьте на вулицю і пересувайтеся в підряснику з хрестом.
2. Майте з собою рюкзак в якому окрім документів була б у вас пара носків, труси і речі гігієни, павербанк. Особливо ліки!!!
3. Документи які посвідчують що ви священик. Оригінали і нотаріально завірені копії.
4. Потрапивши в бус ТЦК нічого не підписуйте і відмовляйтесь від проходження їхнього швидкого ВЛК. Ви маєте право його пройти спокійно і самостійно, а не за пів години.
5. Заключіть вже з толковим адвокатом декларацію, щоб вона була. Обговоріть і навіть зробіть заготовку позову до суду в разі викрадення і примусової мобілізації.
6. Відстоюйте свої права священика максимально наскільки можете. Не бійтеся погроз, адже рукоприкладство якщо Ви у підряснику з хрестом не на їхню користь. Вони можуть погрожувати, давити морально, психологічно, обзиваючи і т.д.
Отці пам'ятайте! Вас без Вас не відстоїть ніхто. Ні правлячий архієрей, ні поліція, ніхто!!!
Якщо попали, то готуйтеся бути готовими щоденно, щогодинно відстоювати свої священичі права. Справа не легка.»
«Декілька порад священнослужителям перед тим як вийти з дому:
1. Виходьте на вулицю і пересувайтеся в підряснику з хрестом.
2. Майте з собою рюкзак в якому окрім документів була б у вас пара носків, труси і речі гігієни, павербанк. Особливо ліки!!!
3. Документи які посвідчують що ви священик. Оригінали і нотаріально завірені копії.
4. Потрапивши в бус ТЦК нічого не підписуйте і відмовляйтесь від проходження їхнього швидкого ВЛК. Ви маєте право його пройти спокійно і самостійно, а не за пів години.
5. Заключіть вже з толковим адвокатом декларацію, щоб вона була. Обговоріть і навіть зробіть заготовку позову до суду в разі викрадення і примусової мобілізації.
6. Відстоюйте свої права священика максимально наскільки можете. Не бійтеся погроз, адже рукоприкладство якщо Ви у підряснику з хрестом не на їхню користь. Вони можуть погрожувати, давити морально, психологічно, обзиваючи і т.д.
Отці пам'ятайте! Вас без Вас не відстоїть ніхто. Ні правлячий архієрей, ні поліція, ніхто!!!
Якщо попали, то готуйтеся бути готовими щоденно, щогодинно відстоювати свої священичі права. Справа не легка.»
🙏39👍17😢5❤2
о. Сергій Баршай з УПЦ знову проїхався по київській митроролії:
«Пощастило побувати на презентації Об’єднавчого українського перекладу Нового Завіту, виданого Ставропігією Вселенського Патріарха в Україні під керівництвом Екзарха Патріарха єпископа Михаїла (Аніщенка). Під час презентації владика зазначив, що, крім друкованої версії, в інтернеті у відкритому доступі існує й електронний варіант. І передрук книги будь-ким та без будь-яких попередніх узгоджень із видавцями лише вітається.
Радість від події та вдячність перекладачам і видавцям дещо затьмарюється від того, коли дізнаєшся про історію цього перекладу. Адже ним займалася група ентузіастів саме з УПЦ ще в далекому 2012 р. з благословення покійного митрополита Володимира (Сабодана). Нові господарі митрополії вирішили, що все це не на часі і тому титанічний труд фахівців-подвижників, який на той час насправді був конче потрібним і для парафій УПЦ, «поклали у шухляду». І лише завдяки небайдужості і самих авторів перекладу до свого дітища, і владики Михаїла до проблеми як такої ця книга знову побачила світ.
Даний переклад видається уже втретє, при тому з кожним разом він удосконалюється а видані примірники розходяться по всьому світу (без перебільшення) по парафіям різних юрисдикцій (в т.ч., звісно, і УПЦ, у надрах якої цей переклад зароджувався): що в Україні, що за її межами. До того ж, поширюються безкоштовно.
Попит на україномовний Новий Завіт – саме для використання при богослужінні – з’явився в УПЦ не вчора. Проте, якщо при попередньому Предстоятелі в цьому напрямі хоч щось робилося, то після його кончини подібні дії відверто не схвалювалися керівництвом. Усе змінилося лише після початку повномасштабної війни. І сьогодні почути українську мову в храмах УПЦ за богослужінням вже не є такою аж дивиною. На служіння українською є вже навіть найвище благословення. Правда, в багатьох часто виникає запитання: невже для цього потрібно було чекати аж лютого 2022-го?
А тепер, завдяки подвижникам-ентузіастам, що раніше були парафіянами УПЦ (деякі такими й залишаються), а також завдяки Екзарху владиці Михаїлу, Святе Письмо у новому українському перекладі поширюється і Україною, і світом. І чим далі – тим усе більше.»
«Пощастило побувати на презентації Об’єднавчого українського перекладу Нового Завіту, виданого Ставропігією Вселенського Патріарха в Україні під керівництвом Екзарха Патріарха єпископа Михаїла (Аніщенка). Під час презентації владика зазначив, що, крім друкованої версії, в інтернеті у відкритому доступі існує й електронний варіант. І передрук книги будь-ким та без будь-яких попередніх узгоджень із видавцями лише вітається.
Радість від події та вдячність перекладачам і видавцям дещо затьмарюється від того, коли дізнаєшся про історію цього перекладу. Адже ним займалася група ентузіастів саме з УПЦ ще в далекому 2012 р. з благословення покійного митрополита Володимира (Сабодана). Нові господарі митрополії вирішили, що все це не на часі і тому титанічний труд фахівців-подвижників, який на той час насправді був конче потрібним і для парафій УПЦ, «поклали у шухляду». І лише завдяки небайдужості і самих авторів перекладу до свого дітища, і владики Михаїла до проблеми як такої ця книга знову побачила світ.
Даний переклад видається уже втретє, при тому з кожним разом він удосконалюється а видані примірники розходяться по всьому світу (без перебільшення) по парафіям різних юрисдикцій (в т.ч., звісно, і УПЦ, у надрах якої цей переклад зароджувався): що в Україні, що за її межами. До того ж, поширюються безкоштовно.
Попит на україномовний Новий Завіт – саме для використання при богослужінні – з’явився в УПЦ не вчора. Проте, якщо при попередньому Предстоятелі в цьому напрямі хоч щось робилося, то після його кончини подібні дії відверто не схвалювалися керівництвом. Усе змінилося лише після початку повномасштабної війни. І сьогодні почути українську мову в храмах УПЦ за богослужінням вже не є такою аж дивиною. На служіння українською є вже навіть найвище благословення. Правда, в багатьох часто виникає запитання: невже для цього потрібно було чекати аж лютого 2022-го?
А тепер, завдяки подвижникам-ентузіастам, що раніше були парафіянами УПЦ (деякі такими й залишаються), а також завдяки Екзарху владиці Михаїлу, Святе Письмо у новому українському перекладі поширюється і Україною, і світом. І чим далі – тим усе більше.»
👍65❤2👎2