Застеляли підлогу матрацами та клали все, що мали, щоб було тепліше. Монастирська трапезна працювала вдень і вночі. Годували всіх. Кухня працювала без перерви. Одна партія поїла – наступна приходила. Готували картоплю, каші, супи – що вже є. Із навколишніх будинків до монастиря теж приходили люди їсти, бо не було ні води, ні світла. Також черниці ходили до сусідніх житлових будинків довколо монастиря, дізнавалися, де живуть старенькі, немічні люди, яких залишили рідні. Їх теж вони провідували, носили їжу. Коли запаси харчів у монастирі скінчилися, то окремі парафіяни стали привозити хто що мав, щоб допомогти нужденним.

Є багато свідків, хто все це не тільки бачив, але й пережив особисто.

А ще, коли було розбомблено на Лісковиці водогін, то тисячі людей щоденно приходили в монастир за питною водою. Черниці цілодобово власним насосом за допомогою генератора качали зі свердловини питну воду і роздавали людям. Нескінченні черги людей не припинялися цілий місяць. Невдовзі старий генератор не витримав навантаження і згорів, насилу черницям вдалося придбати новий генератор (який тоді був на вагу золота), завдяки чому було поновлено закачування та роздачу питної води людям. Оскільки навкруги тривалий час не було електрики і тільки в монастирі був генератор, то сотні людей приходили в монастир підзарядити телефони. Черги на підзарядку телефонів також були цілодобові. Для багатьох це був єдиний шанс зв'язатися з рідними та з'ясувати, як і де вони, завдяки чому було врятовано чимало життів. А потім черниці ще й допомагали евакуювати біженців з монастиря до інших, більш безпечних районів, а самі знову і знову приймали в обителі нових біженців...

Це одна зі сторінок тепер вже героїчної історії оборони Чернігова від російських окупантів.

Кому цікаво, тут також є деякі свідчення про ті події:
1. https://www.0462.ua/news/3475983/hresnij-hid-cotiri-razi-na-dobu-pid-gradami-ta-bombami-z-litakiv-ak-zili-v-eleckomu-monastiri-pid-cas-oblogi-cernigova

2. https://m.gazeta.ua/articles/people-newspaper/_namagavsya-pishki-vibratisya-z-cernigova-jogo-vbili-okupanti/1076359

У ті жахливі березневі дні, коли російські окупанти намагалися взяти в облогу Чернігів та безперестанно бомбили околиці міста, монахині Єлецького монастиря проявили непідробний патріотизм та відданість Євангельським принципам. За це їм велика подяка, зокрема і від мене особисто.

До того ж, у монастирі одними з перших на Чернігівщині припинили поминати Кіріла Гундяєва. Монахині дуже сподівались, що минулорічний собор УПЦ у Феофанії таки проголосить повний розрив з РПЦ МП. За те, що їхнє церковне керівництво не справдило цих сподівань, чи винні ці старі і немічні черниці?

Сьогодні лунають заклики, що цих монахинь треба виселити, бо вони залишаються у послуху до церковного керівництва УПЦ, яке так і не розірвало канонічного зв'язку з РПЦ МП.

З одного боку - слушний докір до керівництва УПЦ. Однозначно, РПЦ МП, яка підтримує, благословляє, виправдовує та надихає війну рф проти України, не має більше права на існування в Україні. І жодних зв'язків з нею в Україні більше не може бути. Ініційовано відповідні законодавчі зміни, які мають врегулювати це питання у правовій площині. З іншого боку, цілком поділяючи вимоги про потребу повного розриву УПЦ з РПЦ МП та засуджуючи церковних функціонерів, які, не дивлячись на війну та численні жертви, і досі за будь-що намагаються приховати та зберегти канонічні зв'язки з релігійним центром у державі-агресорі, ніяк не можу погодитись, що відповідальність за це мають нести саме ці старенькі монахині, а не ті церковні функціонери, від яких реально залежить рішення про розрив УПЦ з РПЦ МП. Коли на великому заводі керівництво вчиняє протизаконні дії, то карають не простих робітників заводу, а керівництво. Має бути розрізнення між відповідальністю керівництва та простих людей. Як писав наш знаменитий чернігівець Михайло Коцюбинський: "коні не винні". Цей самий принцип має застосовуватись і в даному випадку. Виселити монахинь та закрити монастир простіше за все, а що далі?⬇️⬇️⬇️