о. Микола Каров з УПЦ:

«Є дуже серйозна проблема стосовно підготовки людей до хрещення. У більшості її просто саботують. Особисто я впевнений, що саме це і послужило однією з основних причин атеізації суспільства. Пропоную невеличку розповідь, котра, як на мене, висвітлює цю проблему.⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

ПЕРЕПАЛКА
Православний священник, шукаючи вільне місце, не поспішаючи йшов вагоном. Зрештою, таке знаходить у напівпорожньому купе. Навпроти сидів чоловік, а на бокових місцях, один проти одного, подружня пара середніх років. Батюшка привітався з усіма, на що йому відповіли привітальним кивком. Оскільки священник сільський, то в тій чи іншій мірі, він знайомий практично з усіма місцевими жителями. Із ним їхали люди із сусіднього населеного пункту, де також є церква, в якій він настоятель. Такі реалії сільського церковного життя, коли один священник на кілька парафій. Батюшка поклав речі на верхню полицю, а сам зібрався читати книгу. Сусід по купе розмовляв по телефону, а подружжя мовчки дивилися у вікно. Після завершення розмови, чоловік, опершись руками об стіл, звернувся до священника:
– Перепрошую, що відволікаю. Я хотів би у вас дещо запитати.
– Будь ласка, – відклавши книгу, батюшка привітно відповів.
– Ми хотіли б похрестити дитину.
– Можна. Без проблем.
– От і чудово! Ми б хотіли цієї неділі.
– Я думаю, не встигнемо. Вам потрібно пройти підготовку, яка складається з кількох бесід та відвідування богослужіння…
– Ні. Давайте без цього, – важко зітхнувши, чоловік різко перебив священника, – чесно кажучи, у нас немає часу на усілякі бесіди. Мені про вас розповідала одна знайома, яка дуже добре відгукувалася про вашу церкву. Я думаю, ми зможемо домовитись.
Наполегливість та безцеремонність чоловіка пояснювалася, швидше за все, не стільки терміновістю хрестин, а легким перегаром. Не те, щоб він був п'яний, зовсім ні, про нього можна сказати, як трохи напідпитку, що не позбавляло розуму і в той же час, розв'язувало язик.
– Інакше не вийде. Є церковні правила, ігнорувати які, я не маю права, – спокійно відповів батюшка.
– Послухайте, нам ніколи проводити ці ваші бесіди. І мені не хотілося б їхати, хто зна куди, щоб десь там охрестив інший піп. Давайте зробимо простіше.
– Вибачте, але ніяк…
– Добре, ось ми зараз їдемо, ви можете поговорити зі мною. Я уважно вислухаю, – склавши руки, як за партою, чоловік приготувався слухати.
– Ви батько дитини? – спитав священник.
– Ні. Це мого онука треба похрестити.
– Але для розмов, перш за усе, потрібні батьки, і, якщо можливо, хрещені, бо саме мама і тато виховуватимуть свою дитину. Саме вони повинні знати основи віри, щоб потім навчити дитя.
– Не розумію, навіщо це потрібно? Я ніде не чув, щоб попи перед хрещенням проводили якісь розмови. Поясніть зрозумілою мовою!
– Добре. Через гріхопадіння Адама і Єви люди відпали від Бога, і як результат – смерть. Але Господь не залишив Своє творіння. Він став людиною і пішов на хрест, щоб померти за нас і воскреснути, щоб ми, віруючі в Нього, також воскресли. Це станеться, коли земна історія закінчиться. Але для того, щоб спасіння відбулося, нам важливо вірити, але не в абстрактного бога, а в Бога, Який відкриває Себе в Церкві. Коли люди увірують, вони знайомляться з віровченням християнства, каються у своїх гріхах і лише потім приступають до Таїнства Хрещення. Це Таїнство – смерть і відродження для Нового Життя, де людина примиряється із Творцем для Вічності. Далі – церковне життя, адже якщо після хрещення нічого не зміниться, то в чому сенс? Ось тому, ми проводимо низку бесід за чаєм, де я, як священник, абсолютно безкоштовно, пояснюю основи віри, яку через хрещення люди хочуть прийняти.
Чоловік слухав, підперши голову рукою. З кожним словом відчувалося роздратування, і батюшка це розумів. На жаль, слова священника дуже часто сприймаються як китайська грамота. Чому так? Можливо, бо це нецікаво, а духовне життя для таких не має значення, чи просто не вірять в Бога. Чоловік не дав панотцю договорити. Гучно вимовляючи кожне слово і жестикулюючи руками, він відповів:
– Хіба ви не розумієте, що те, про що ви розповідаєте нікому нецікаво! Ви усе ускладнююте й відштовхуєте людей від церкви. Багато хто в нашому селі незадоволений вами. Навіщо це вам? Будьте простіше!⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

– Невже це так погано зустрітися за чашкою чаю та поговорити про Бога? І що, якби я хрестив без підготовчих бесід, ви б щонеділі ходили до церкви? – не піддаючись на провокацію, священник задав зустрічне запитання.
– Навіщо? Я і так віруючий, і мені не потрібний ваш храм, – невпевнено відповів чоловік.
– Тоді що зміниться? Ви все одно не прийдете. А розмови необхідні, як мінімум, для того, щоб люди розуміли, для чого потрібне хрещення і мали хоча б мінімальні уявлення про християнську віру…
– Ми й так люди віруючі, – чоловік знову перебив свого співрозмовника, – невже для того, щоб вірити в Бога, потрібен ваш храм?
– Потрібен, так сказано в Біблії. І взагалі, звідки ви знаєте, що вірите правильно? Ви якось це перевіряли?
– Не потрібне мені ваше Писання! Ви просто похрестіть дитину і все! Це так складно?
– Для нас, християн, основою віровчення є Святе Письмо, бо саме там сказано, що перш ніж хрестити, треба навчити. Ось я вам процитую… – але батюшка не зміг процитувати, бо чоловік знову не дав договорити. На різку манеру розмови, батюшка намагався не реагувати роздратуванням, але це нітрохи не заспокоювало співрозмовника, а навіть навпаки, здавалося, що натиск і безцеремонність від цього лише зростали.
– Ми уже навчені й не вперше хрестимо. Чому повсюди хрестять без жодних розмов, а у вас давай навчайся? Навіщо ви нав'язуєте людям свою віру? – грубо й голосно запитав чоловік.
– Я нікому нічого не нав'язую. Ви самі перший запитали, ось я і відповідаю. Можливо, є ліниві священники, котрі як слід не виконують своїх обов'язків, але я за них не відповідаю. Вам до якого лікаря краще піти, до того, який просто виписує довідки і дає вітамінки, чи до того, який хоче вилікувати?
– До чого тут лікарі? Нам не потрібна ваша церква та ваше Писання. Просто хрестіть, а ми вам заплатимо!
– Тоді навіщо хрестити? Адже хрещення – це стати частиною Церкви та вступити до складу церковної громади, це клятва вірності Богу, а якщо вам ні те, ні інше не потрібно, у чому сенс вашого прохання? Це те саме, якщо хтось попроситься стати частиною сім'ї, але при цьому скаже: «Ви мені непотрібні, й знати вас не хочу».
– Ви неправильний священник, й у вас неправильна церква. Якщо ви й надалі будете так ставитись до людей, то нікому ваші храми не будуть потрібні.
– Мда... Неправильні бджоли, дають неправильний мед... Десь я таке чув, – упівголос, про себе, сказав священник.
– Що? – грубувато відповів чоловік.
– Вам, можливо, і не потрібні наші храми, а ось тим, для кого важливий Бог – потрібні. Церква – це не ресторан і не бюро ритуальних послуг. Чи ви дійсно думаєте, що Церква існує лише для того, щоб хрестити та відспівувати? А як же решта часу життя?
– У нормальній церкві умови не ставлять, - немов не чуючи співрозмовника, чоловік різко проговорював короткі фрази.
– Не знаю про яку церкву ви говорите, але в Церкві Христовій є умови для хрещення – це віра і покаяння. Ось сказано:⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

«Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх дотримуватися всього, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь». [Мф.28:19,20] Отже, ми бачимо, що перш ніж хрестити, треба навчити християнству. Не навпаки! «Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в Ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа». [Дії 2:38] Спочатку покаяння, а потім хрещення.
– Послухайте, мені 50 років, і я хрестив двох своїх дітей та сам тричі хресний батько. Ви молодші за мене, і тому не треба мене вчити. Я краще за вас розбираюся.
– Ось як цікаво! Я 4 роки навчався у семінарії, потім 15 років священником прослужив, і, виходить, я менше за вас знаю? Ви за таким принципом і з лікарем спілкуєтеся? Що за люди: нічого не знають, але в усьому вважають себе фахівцями. Я поставлю дуже просте питання: хто такий Ісус Христос?
– Я що, на екзамені? – обурено відповів чоловік.
– Ви ж кажете, що про християнство усе знаєте, і краще за мене розбираєтеся якою має бути Церква. Дайте відповідь, – з показним здивуванням відповів панотець.
– Я не знаю, Хто це Такий, і знати не бажаю.
– А це Бог, Який став людиною, щоб віруючі в Нього не згинули в пеклі, а були врятовані для Царства Небесного. І якщо вам непотрібний Христос, для чого тоді хрещення?
– Не розумію. Що це за принципи такі? Чому сусідні попи хрестять, а у вас пунктик?
– Ось дивіться. Під час хрещення, батькам треба вголос прочитати Символ віри. Ви знаєте, що це за текст?
– Вперше чую.
– Як так? Ви ж тричі були хрещеним і мали б це читати. Так ось, цей текст – зібрання основ християнської віри, тобто того, у що має вірувати кожен християнин. Усвідомлено, прочитуючи Символ Віри, люди свідчать, що їхня віра саме така, як вчить Церква. Якщо люди не мають поняття, що таке Символ Віри і чому вчить християнство, при цьому хочуть хреститись самі, чи хрестити своїх дітей, то в такому разі, це буде просто лицемірство. А коли треба буде плюнути на сатану, ви це зробите зі справжньою рішучістю залишити гріхи і стати вірним Христу?
– Це ви своїм бабусям розповідайте. А нам ніколи філософією займатися.
– Від цієї, як ви сказали, філософії залежить порятунок душі.
– Виходить, якщо я не ходитиму до вашої церкви, то потраплю до пекла? Навіщо мені така Церква?
– Ви самі собі суперечите. Хрестяться, щоб стати частиною церковної общини, а ви кажете, що вам Церква непотрібна. Бог дає спасіння через Церкву, чи не безумство відмовлятися? Я пропоную благо, а ви і слухати не хочете. Хто вам винний? Ви ж не ображаєтесь на лікарів, які говорять подібне: «Якщо не будете лікуватися, помрете від хвороб».
– Не треба маніпулювати, медицина – це інше.
– Правильно. Медицина – про порятунок тіла, а релігія – про порятунок душі.
Те, що намагався пояснити священник, співрозмовником ніяк не сприймалося і явно його дратувало. Подружжя, час від часу пильно слідкували за дискутуючими, але ні слова не вставляли, хоча були знайомі як зі священником, так і з його опонентом. Їм було незручно стати свідками неприємної розмови, але й інтерес почути, що буде далі, зростав.
– Ну що ви за священник такий? Не треба ставити мені умови! Ви повинні робити те, що у вас просять, а хто як вірить, це вже не ваша турбота. Напевне, розмови у нас не вийде, – з ще більшим роздратуванням, підвищуючи голос, чоловік продовжував дорікати священнику.
– Швидше за все не вийде, – важко зітхнувши, батюшка спокійно відповів, – і я журюся від цього. У вас дуже дивне та образливе ставлення до Церкви. Ви можете уявити таку ситуацію, коли хтось прийде до автошколи чи медучилища з вимогою без навчання видати диплом про здобуття освіти? Чи щоб хтось без попередньої підготовки та виконаних умов, отримав громадянство якоїсь держави? Але чому тоді до Церкви таке відношення? Чому вирішили, що Церква повинна всіх обслуговувати на умовах споживача? Але ж ні. Церква це не дівчина за викликом.⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️