Підтрумуємо одеську ігуменію Серафиму. Вона завжди каже правильні речі:
«Чую: Сергій Радонезький? московит? вичистити! Чистка чекає на Димитрія та Ісаію Ростовських, Ніфонта і Микиту
Новгородських, Симона Володимирського,
Інокентія і Софронія Іркутських, Філофея Сибірського, Павла Тобольського, на сотні імен.
Не було в православії чистилища - тепер буде.»
📬 Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«Чую: Сергій Радонезький? московит? вичистити! Чистка чекає на Димитрія та Ісаію Ростовських, Ніфонта і Микиту
Новгородських, Симона Володимирського,
Інокентія і Софронія Іркутських, Філофея Сибірського, Павла Тобольського, на сотні імен.
Не було в православії чистилища - тепер буде.»
📬 Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
96 правило Шостого вселенського собору з тлумаченням вишлядає так:
«Епітіміям і відлученню підлягають ті, які підфарбовують своє волосся, щоб зробити його світлим або золотистим, або підв'язують його {завивають}, щоб зробити його кучерявим, або носять чуже волосся. Тієї епітімії підлягають бриючі бороди свої, щоб вони росли після рівніше і красивіше, або щоб завжди здаватися молодими безбородими. Також ті, які випалюють маленькими щипчиками волосся на обличчі, щоб здаватися ніжнішими і благообразнішими, які підфарбовують свої бороди, щоб не здаватися старими.
Цю ж епітімію піддаються жінки, які вживають білила або рум'яна {або будь-яку іншу косметику} для залучення до себе чоловіків.
Ох! Як може Бог визнати в них Своє творіння і Свій образ, коли вони носять інше диявольське обличчя? Хіба вони не знають, що уподібнюються блудній Єзавелі?
Отже, всі чоловіки і жінки, які роблять щось подібне, зазнають відлучення. Якщо ж все це заборонено мирянам взагалі, то тим більше клірикам і священним особам, які мають повчати народ і словом, і ділом і зовнішнім благочестям» (грецька керманича «Педаліон» стор. 270, вид. – 1888 р.).
Треба тепер відлучити від Святої Церкви майже всіх архієреїв, добру частину священників та майже всіх їхніх дружин.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«Епітіміям і відлученню підлягають ті, які підфарбовують своє волосся, щоб зробити його світлим або золотистим, або підв'язують його {завивають}, щоб зробити його кучерявим, або носять чуже волосся. Тієї епітімії підлягають бриючі бороди свої, щоб вони росли після рівніше і красивіше, або щоб завжди здаватися молодими безбородими. Також ті, які випалюють маленькими щипчиками волосся на обличчі, щоб здаватися ніжнішими і благообразнішими, які підфарбовують свої бороди, щоб не здаватися старими.
Цю ж епітімію піддаються жінки, які вживають білила або рум'яна {або будь-яку іншу косметику} для залучення до себе чоловіків.
Ох! Як може Бог визнати в них Своє творіння і Свій образ, коли вони носять інше диявольське обличчя? Хіба вони не знають, що уподібнюються блудній Єзавелі?
Отже, всі чоловіки і жінки, які роблять щось подібне, зазнають відлучення. Якщо ж все це заборонено мирянам взагалі, то тим більше клірикам і священним особам, які мають повчати народ і словом, і ділом і зовнішнім благочестям» (грецька керманича «Педаліон» стор. 270, вид. – 1888 р.).
Треба тепер відлучити від Святої Церкви майже всіх архієреїв, добру частину священників та майже всіх їхніх дружин.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Єпископ Рівненський ПЦУ Гавріїл Кризина спостерігає за українськими старообрядцями:
«У старообрядців України пострижений у читця, відвідує богослужіння у храмі у відповідній одежі свого чину - підрясник і мала фелонь🧐»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«У старообрядців України пострижений у читця, відвідує богослужіння у храмі у відповідній одежі свого чину - підрясник і мала фелонь🧐»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
о. Сергій Ярмула з ПЦУ розмірковує про молитву:
«Уявіть собі картину, ви щовечора та щоранку, а можливо і протягом дня відкриваєте збірник під назвою "Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною" і стоячи перед коханою починаєте зачитувати їй без розбору одні й ті ж самі слова – і так щодня, щомісяця, щороку...
Згодом ви вже напам'ять повторюєте ці ж фрази інколи просто находу, інколи так само стоячи перед нею, а можливо й сидячі – чи багато щирості в такому роді спілкування? А якщо серед цих висловлювань трапляється щось таке, що взагалі не стосується вашої поведінки по відношенню до неї, скажімо, ви щовечора просите у неї пробачення, що кепкували з неї, а на її заперечення ви відповідаєте, що тут так написано і ви не маєте права щось змінювати...
Скажіть чесно, через який час людині, що вас кохає це все ж таки набридне? Що краще, сказати кілька щирих слів чи тримати за руку й не відпускати, доки не перечитаєш весь збірник, що хтось склав для висловлювання своїх почуттів?
Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо "правилом", а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця. Так, Ісус також молився словами Святого Письма, але вони завжди мали відношення до ситуації, а не були вичитуванням наприклад трьох "отченашей" задля отримання коштів на придбання омріяного авто. Доречі, молитва "Отче наш" називається "молитвою Господньою", бо Ісус Сам її склав і дав Своїм учням, як основу, що має всі необхідні прохання про небесне, земне та славлення Бога Творця.
Звісно, ми можемо використовувати молитви та псалми, що маємо в наших молитовниках, але кожна молитва, тобто живе спілкування з Богом, має бути осмисленим! Кожне прохання має йти від серця!
А набір чужих висловлювань, що інколи навіть не мають відношення до нашого життя та наших дій, будуть так само "приємні" Богу, як і повторення коханій людині сорок раз фрази "я виніс сміття" після того, як наступили їй на ногу.
Молитва має бути з розумом».
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«Уявіть собі картину, ви щовечора та щоранку, а можливо і протягом дня відкриваєте збірник під назвою "Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною" і стоячи перед коханою починаєте зачитувати їй без розбору одні й ті ж самі слова – і так щодня, щомісяця, щороку...
Згодом ви вже напам'ять повторюєте ці ж фрази інколи просто находу, інколи так само стоячи перед нею, а можливо й сидячі – чи багато щирості в такому роді спілкування? А якщо серед цих висловлювань трапляється щось таке, що взагалі не стосується вашої поведінки по відношенню до неї, скажімо, ви щовечора просите у неї пробачення, що кепкували з неї, а на її заперечення ви відповідаєте, що тут так написано і ви не маєте права щось змінювати...
Скажіть чесно, через який час людині, що вас кохає це все ж таки набридне? Що краще, сказати кілька щирих слів чи тримати за руку й не відпускати, доки не перечитаєш весь збірник, що хтось склав для висловлювання своїх почуттів?
Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо "правилом", а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця. Так, Ісус також молився словами Святого Письма, але вони завжди мали відношення до ситуації, а не були вичитуванням наприклад трьох "отченашей" задля отримання коштів на придбання омріяного авто. Доречі, молитва "Отче наш" називається "молитвою Господньою", бо Ісус Сам її склав і дав Своїм учням, як основу, що має всі необхідні прохання про небесне, земне та славлення Бога Творця.
Звісно, ми можемо використовувати молитви та псалми, що маємо в наших молитовниках, але кожна молитва, тобто живе спілкування з Богом, має бути осмисленим! Кожне прохання має йти від серця!
А набір чужих висловлювань, що інколи навіть не мають відношення до нашого життя та наших дій, будуть так само "приємні" Богу, як і повторення коханій людині сорок раз фрази "я виніс сміття" після того, як наступили їй на ногу.
Молитва має бути з розумом».
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Дарія Морозова, член Софійського братства, не зовсім згодна з романтизмом о. Ярмули. І ми з нею повністю згодні:
«Днями, звертаючись до 738 Бригади, отець капелан Сергій Ярмула висловив дуже неординарне бачення молитви, яке в мене викликає водночас і симпатію, і заперечення. Панотець дуже кумедно уявив, що було б, якби хтось розмовляв зі своєю жінкою так, як у православ’ї заведено розмовляти з Богом – за збірником «Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною».
О. Сергій припустив, що жінка було б, м’яко кажучи, дещо здивована таким поводженням – яке ми щоденно практикуємо до Бога. «Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо “правилом”, а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця». Я щиро згодна з отцем капеланом, що кілька теплих безпосередніх слів бувають дорогоцінніше за цілі години холодної вичитки правил.
Причому, на мою думку, ці слова можуть виражати не лише «палаючу любов до Творця», а просто те, що зараз є на серці, – коли вдячність, коли тривогу, коли надію, коли сум і біль, коли екзистенційне питання. Ці слова можуть здаватися «неблагочестивими» – як звучали слова Іова для його друзів, але це не їх, друзів, діло. Молитва – Таїнство двох, як і шлюб. Важливо, щоб це звернення було чесним – і водночас відкритим до Іншого, Який слухає нас. Бо правдива молитва – це мабуть передусім про довіру.
З іншого боку, я не можу погодитись із дещо протестантським посилом о.Сергія, що щире спілкування з Богом як із Другом робить зайвим молитовні правила. На мою скромну думку, порівнювати ці речі – все одно, що порівнювати тепле з квадратним. Ідеться про різні явища, кожне з яких має своє місце в духовному житті і для чогось потрібне. Правила є, перш за все, християнською повсякденною практикою, побожною рутиною, якщо хочете. Тим вони й цінні. Люди, які починають день із пробіжки, розминки чи йоги, мабуть знають, що це допомагає не лише скинути вагу і вдосконалити форми. Це дає нам змогу зібратись, стряхнути з вій залишки сновидінь, повернутися в колію денного життя. Звісно, тут у кожного своя міра – особисто я не фанат «продлинновенних» правил із канонами й акафістами. Субота для людини, а не людина для суботи.
Маленькі ритуали, які структурують наш час, особливо незамінні, коли ми переживаємо стрес, проходимо через випробування – а саме це з нами і відбувається зараз, хоча й різною мірою. За спогадами в’язнів концтаборів, найстійкішими з них виявилися ті, які примушували себе робити, здавалося б, непотрібні в тих нелюдських умовах щоденні дії – хоча б просто чистити зуби і розчісувати волосся. Адже рутина буває спасенною. Це знали давні християнські письменники: наприклад Феодорит Кирський в особистому листуванні радив згорьованим удовицям чи батькам, що втратили дітей, щоденно читати Псалми. Як вода, що точить камінь, ця повсякденна практика поволі повертає думки в русло нормального життя.
А як же Бог? Може, Йому й справді нудно тисячі років вислуховувати одні й ті ж слова різними священними і «несвященними» мовами?.. Бог відрізняється від дружини тим, що в Нього є для нас ціла вічність. У Нього не википає молоко на плиті, і Йому не треба бігти у справах. Він завжди радо вислухає наше молитовне белькотіння – адже навіть мені радісно слухати, як моя доня вчиться читати казки, добре відомі мені з дитинства.
І ще одна думка про «палаючу любов». Гірка правда полягає в тому, що вона не завжди є. Харизматичний, реформаторський підхід до віри вимагає того ж, чого райдужний романтизм вимагає від стосунків. Це має бути «як в кіно» – зі сльозами, пелюстками троянд, танцями слонів і воскресінням померлих. Утім, очікування принца на білому коні – так само, як і прагнення стати цим принцем, – не завжди закінчуються хеппі-ендом. В реальному житті це часто веде до розриву стосунків – або втрати віри. Адже щоб не розчаровуватись, варто одразу не надто очаровуватись. Церковне життя, як і життя сімейне, зіткане з низки повторюваних дій.⬇️⬇️⬇️
«Днями, звертаючись до 738 Бригади, отець капелан Сергій Ярмула висловив дуже неординарне бачення молитви, яке в мене викликає водночас і симпатію, і заперечення. Панотець дуже кумедно уявив, що було б, якби хтось розмовляв зі своєю жінкою так, як у православ’ї заведено розмовляти з Богом – за збірником «Словосполучення та фрази для спілкування з дружиною».
О. Сергій припустив, що жінка було б, м’яко кажучи, дещо здивована таким поводженням – яке ми щоденно практикуємо до Бога. «Ось так буває з нашою молитвою до Бога, коли ми бездумно вичитуємо те, що називаємо “правилом”, а не спілкуємося живою мовою від всього нашого палаючого любовью до Творця серця». Я щиро згодна з отцем капеланом, що кілька теплих безпосередніх слів бувають дорогоцінніше за цілі години холодної вичитки правил.
Причому, на мою думку, ці слова можуть виражати не лише «палаючу любов до Творця», а просто те, що зараз є на серці, – коли вдячність, коли тривогу, коли надію, коли сум і біль, коли екзистенційне питання. Ці слова можуть здаватися «неблагочестивими» – як звучали слова Іова для його друзів, але це не їх, друзів, діло. Молитва – Таїнство двох, як і шлюб. Важливо, щоб це звернення було чесним – і водночас відкритим до Іншого, Який слухає нас. Бо правдива молитва – це мабуть передусім про довіру.
З іншого боку, я не можу погодитись із дещо протестантським посилом о.Сергія, що щире спілкування з Богом як із Другом робить зайвим молитовні правила. На мою скромну думку, порівнювати ці речі – все одно, що порівнювати тепле з квадратним. Ідеться про різні явища, кожне з яких має своє місце в духовному житті і для чогось потрібне. Правила є, перш за все, християнською повсякденною практикою, побожною рутиною, якщо хочете. Тим вони й цінні. Люди, які починають день із пробіжки, розминки чи йоги, мабуть знають, що це допомагає не лише скинути вагу і вдосконалити форми. Це дає нам змогу зібратись, стряхнути з вій залишки сновидінь, повернутися в колію денного життя. Звісно, тут у кожного своя міра – особисто я не фанат «продлинновенних» правил із канонами й акафістами. Субота для людини, а не людина для суботи.
Маленькі ритуали, які структурують наш час, особливо незамінні, коли ми переживаємо стрес, проходимо через випробування – а саме це з нами і відбувається зараз, хоча й різною мірою. За спогадами в’язнів концтаборів, найстійкішими з них виявилися ті, які примушували себе робити, здавалося б, непотрібні в тих нелюдських умовах щоденні дії – хоча б просто чистити зуби і розчісувати волосся. Адже рутина буває спасенною. Це знали давні християнські письменники: наприклад Феодорит Кирський в особистому листуванні радив згорьованим удовицям чи батькам, що втратили дітей, щоденно читати Псалми. Як вода, що точить камінь, ця повсякденна практика поволі повертає думки в русло нормального життя.
А як же Бог? Може, Йому й справді нудно тисячі років вислуховувати одні й ті ж слова різними священними і «несвященними» мовами?.. Бог відрізняється від дружини тим, що в Нього є для нас ціла вічність. У Нього не википає молоко на плиті, і Йому не треба бігти у справах. Він завжди радо вислухає наше молитовне белькотіння – адже навіть мені радісно слухати, як моя доня вчиться читати казки, добре відомі мені з дитинства.
І ще одна думка про «палаючу любов». Гірка правда полягає в тому, що вона не завжди є. Харизматичний, реформаторський підхід до віри вимагає того ж, чого райдужний романтизм вимагає від стосунків. Це має бути «як в кіно» – зі сльозами, пелюстками троянд, танцями слонів і воскресінням померлих. Утім, очікування принца на білому коні – так само, як і прагнення стати цим принцем, – не завжди закінчуються хеппі-ендом. В реальному житті це часто веде до розриву стосунків – або втрати віри. Адже щоб не розчаровуватись, варто одразу не надто очаровуватись. Церковне життя, як і життя сімейне, зіткане з низки повторюваних дій.⬇️⬇️⬇️
Люди просто раз-у-раз повертаються додому, щодня забирають дітей зі школи, ходять в крамницю за покупками – і навряд при цьому вважають себе лицарями, які служать Прекрасній Дамі (чи там навпаки).
Так і віряни, які щовечора запалюють лампаду, щонеділі йдуть до церкви, щовесни починають так чи інак готуватись до Великодня, не завжди при цьому чимось палають. Але ці прості маленькі кроки в жодному разі не треба знецінювати й поневажати. Бо з усіх цих звичних зусиль і непомітних повернень сплітається спільний Шлях, який веде у вічне життя.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Так і віряни, які щовечора запалюють лампаду, щонеділі йдуть до церкви, щовесни починають так чи інак готуватись до Великодня, не завжди при цьому чимось палають. Але ці прості маленькі кроки в жодному разі не треба знецінювати й поневажати. Бо з усіх цих звичних зусиль і непомітних повернень сплітається спільний Шлях, який веде у вічне життя.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Наша редакція отримала інформацію щодо зустрічі делегацій Вселенського патріархата і Софійського братства, спільнота якого об'єднує представників усіх трьох зацікавлених сторін діалогу та має своїх послідовників в усіх куточках України й за кордоном.
Усіх цікавить, які ж теми обговорювали під час спілкування і який був рівень довіри між учасниками діалогу?
Зі слів людей, котрі були присутні, розмова була невимушеною та відкритою.
Братчиків приємно здивувала обізнаність членів делегації у питаннях внутрішнього життя церков. Так, один із делегатів позитивно відгукнувся про деяких архієреїв УПЦ і ПЦУ. Навіть через священників передавали низький уклін їхнім правлячим архієреям.
Рівень спілкування був настільки невимушений і дружній, що учасники зустрічі дозволяли собі навіть пошуткувати.
Відверта розмова та щирість є важливими факторами для позитивного діалогу.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Усіх цікавить, які ж теми обговорювали під час спілкування і який був рівень довіри між учасниками діалогу?
Зі слів людей, котрі були присутні, розмова була невимушеною та відкритою.
Братчиків приємно здивувала обізнаність членів делегації у питаннях внутрішнього життя церков. Так, один із делегатів позитивно відгукнувся про деяких архієреїв УПЦ і ПЦУ. Навіть через священників передавали низький уклін їхнім правлячим архієреям.
Рівень спілкування був настільки невимушений і дружній, що учасники зустрічі дозволяли собі навіть пошуткувати.
Відверта розмова та щирість є важливими факторами для позитивного діалогу.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Сайт Діалог.Тут тепер заблокований не тільки в Україні.
На жаль.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
На жаль.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Forwarded from Софійське Братство
#христос #за_життя_світу #місія
Протопресвітер Олександр Шмеман: Місія християнства – свідчення, радість і виклики сучасного світу
«Християнство є місією. Воно покликане нести всьому світу, всьому творінню, благовістя про Христа; і кожному віруючому, а не лише професійним «місіонерам», заповідано бути в «світі цьому перелюбному і грішному» свідками перемоги Христа над гріхом і смертю.
Все це добре відомо, про це говорили тисячу разів і повторюють досі. І якщо ми знову звертаємося до цієї теми, то саме тому, що живемо в епоху глибокої кризи місії, якщо не її розпаду».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/hto-takyj-hrystyyanyn/
Протопресвітер Олександр Шмеман: Місія християнства – свідчення, радість і виклики сучасного світу
«Християнство є місією. Воно покликане нести всьому світу, всьому творінню, благовістя про Христа; і кожному віруючому, а не лише професійним «місіонерам», заповідано бути в «світі цьому перелюбному і грішному» свідками перемоги Христа над гріхом і смертю.
Все це добре відомо, про це говорили тисячу разів і повторюють досі. І якщо ми знову звертаємося до цієї теми, то саме тому, що живемо в епоху глибокої кризи місії, якщо не її розпаду».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/hto-takyj-hrystyyanyn/
Forwarded from Софійське Братство
#цитата
«Путінізм більший і глибший за Путіна. Його режим – лише епіфеномен глибшого феномену, що йде далеко в російське минуле і глибоко в "російську душу"».
Архімандрит Кирило Говорун
«Путінізм більший і глибший за Путіна. Його режим – лише епіфеномен глибшого феномену, що йде далеко в російське минуле і глибоко в "російську душу"».
Архімандрит Кирило Говорун
Нова надія для єдності українського православ'я. У складний для України час єдності православ'я набуває особливої ваги. Однак діалог між юрисдикціями має позитивні результати лише на рівні парафіяльного духовенства.
Два священники - представники УПЦ та ПЦУ - розповіли про болісний шлях до примирення і єдності між православними юрисдикціями.
Які перепони стоять на шляху офіційного діалогу? Чим можна подолати нерівність позицій та стереотипів?
Нещодавня зустріч з делегацією Вселенського Патріархату дала нову надію. Чи стане Вселенський Патріарх Варфоломій арбітром для вирішення складної ситуації? Чим може Церква Мати допомогти розділеному українському православʼю?
Дізнайтесь про очікування духовенства та вірян, роль «Софійського братства» у примиренні та подальші перспективи діалогу.
Не пропустіть цікаве та важливе інтерв'ю на Духовному Фронті України! https://df.news/2024/10/11/iednist-u-khrysti-pohliad-zseredyny-na-majbutnie-pravoslav-ia-v-ukraini/
Два священники - представники УПЦ та ПЦУ - розповіли про болісний шлях до примирення і єдності між православними юрисдикціями.
Які перепони стоять на шляху офіційного діалогу? Чим можна подолати нерівність позицій та стереотипів?
Нещодавня зустріч з делегацією Вселенського Патріархату дала нову надію. Чи стане Вселенський Патріарх Варфоломій арбітром для вирішення складної ситуації? Чим може Церква Мати допомогти розділеному українському православʼю?
Дізнайтесь про очікування духовенства та вірян, роль «Софійського братства» у примиренні та подальші перспективи діалогу.
Не пропустіть цікаве та важливе інтерв'ю на Духовному Фронті України! https://df.news/2024/10/11/iednist-u-khrysti-pohliad-zseredyny-na-majbutnie-pravoslav-ia-v-ukraini/
Проросійському ресурсу «Перший Козацький» дуже не сподобався вигук патріарха Константинопольського «Слава Україні»:
«ЗАМІСТЬ "СЛАВА БОГУ!" ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ВИГОЛОШУЄ "СЛАВА УКРАЇНІ!"
Новий кардинал УГКЦ Микола Бичок наступного дня після свого проголошення у сані прибув до Сіднея на церемонію вручення ступеня доктора богослов'я в Австралії Його Всесвятості Вселенському патріарху Варфоломію, пише сайт Української католицької церкви Австралії.
Після церемонії Микола Бичок зустрівся з екуменічним патріархом і подякував Варфоломію "за незмінну підтримку, яку Вселенський патріархат надає Україні в її прагненні до справедливого миру.
Патріарх Варфоломій відповів гучним «Слава Україні!»"
Добре, що наш Предстоятель, Блаженніший Митрополит Онуфрій, без сумніву завжди служить передусім Господу і славить Його — і справами, і словом. У нього з пріоритетами все чотко. Як має бути у монаха і священника, а не жерця язичницького культу націоналізму.»
Інших патріотів у нас в УПЦ для Вас немає.
«ЗАМІСТЬ "СЛАВА БОГУ!" ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ВИГОЛОШУЄ "СЛАВА УКРАЇНІ!"
Новий кардинал УГКЦ Микола Бичок наступного дня після свого проголошення у сані прибув до Сіднея на церемонію вручення ступеня доктора богослов'я в Австралії Його Всесвятості Вселенському патріарху Варфоломію, пише сайт Української католицької церкви Австралії.
Після церемонії Микола Бичок зустрівся з екуменічним патріархом і подякував Варфоломію "за незмінну підтримку, яку Вселенський патріархат надає Україні в її прагненні до справедливого миру.
Патріарх Варфоломій відповів гучним «Слава Україні!»"
Добре, що наш Предстоятель, Блаженніший Митрополит Онуфрій, без сумніву завжди служить передусім Господу і славить Його — і справами, і словом. У нього з пріоритетами все чотко. Як має бути у монаха і священника, а не жерця язичницького культу націоналізму.»
Інших патріотів у нас в УПЦ для Вас немає.
Синод Антіохійського патріархату прийняв звернення про "великий біль" з приводу "мучеництва генерального секретаря Хезболли пана Хасана Насралли".
Молилася- срала- мазала-барабанила- танцювала.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Молилася- срала- мазала-барабанила- танцювала.
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Сергій Чапнін пише про РПЦ:
«Чи може Церква успішно існувати без харизматичного лідера?
Відповідь, безумовно, позитивна.
Може. Тоді постає інше питання: хто в Церкві готовий заплатити за таку радикальну трансформацію? І яка ціна?
Приклад офіційної Церкви в РФ вражає. Її лідери готові віддати (і вже віддали) абсолютно все, крім зовнішніх форм, крім того, брендбука, який дозволяє їм продавати і розвивати свій "православний бренд".
Чому в Росії це виявилося можливим у такі короткі терміни? Думаю, це трапилося багато в чому завдяки особистості патріарха Кирила Гундяєва. У перші роки патріаршества він виступав як "духовний лідер нації" і зібрав у кулак всю харизму, очікуванням якої жила значна частина Церкви. Проте, створивши собі імідж харизматичного лідера, Кирило не ставив собі за мету підтримувати його до нескінченності. Він зібрав у кулак харизму з однією єдиною метою - щоб її повністю знищити і зробити радикальний переворот.
Останні 10 років гундяївська РПЦ стоїть на трьох китах – бюрократії, ідеології та корупції. Саме тому вона послідовно відсікає себе від інших Православних церков.
РПЦ стала їм іноприродною.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«Чи може Церква успішно існувати без харизматичного лідера?
Відповідь, безумовно, позитивна.
Може. Тоді постає інше питання: хто в Церкві готовий заплатити за таку радикальну трансформацію? І яка ціна?
Приклад офіційної Церкви в РФ вражає. Її лідери готові віддати (і вже віддали) абсолютно все, крім зовнішніх форм, крім того, брендбука, який дозволяє їм продавати і розвивати свій "православний бренд".
Чому в Росії це виявилося можливим у такі короткі терміни? Думаю, це трапилося багато в чому завдяки особистості патріарха Кирила Гундяєва. У перші роки патріаршества він виступав як "духовний лідер нації" і зібрав у кулак всю харизму, очікуванням якої жила значна частина Церкви. Проте, створивши собі імідж харизматичного лідера, Кирило не ставив собі за мету підтримувати його до нескінченності. Він зібрав у кулак харизму з однією єдиною метою - щоб її повністю знищити і зробити радикальний переворот.
Останні 10 років гундяївська РПЦ стоїть на трьох китах – бюрократії, ідеології та корупції. Саме тому вона послідовно відсікає себе від інших Православних церков.
РПЦ стала їм іноприродною.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
о. Томас Кранмер додає:
«Три кити вірно відзначені. Можна додати четвертого – страх. Прибери державне насильство, і ні звіти, ні брехні, ні шантаж МП не врятують.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
«Три кити вірно відзначені. Можна додати четвертого – страх. Прибери державне насильство, і ні звіти, ні брехні, ні шантаж МП не врятують.»
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Мова українців за часів Київської Русі.
Насолоджуйтеся!
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Насолоджуйтеся!
Повідомити новину чи написати адмінам: Поштамт Веселого попа
Forwarded from Софійське Братство
#актуальне #православʼя #україна
Протоієрей Олександр Федчук: Настав час кожному відповідати за власний вибір і власну позицію
«Майже 33 роки тому на Соборі Української Православної Церкви, що відбувся 1–3 листопада 1991 року, було постановлено звернутися до Московського патріарха Олексія ІІ та єпископату РПЦ з проханням надати УПЦ повну канонічну самостійність – автокефалію. У постанові наголошувалося, що "дарування автокефалії сприятиме зміцненню Православ'я на Україні та ліквідації автокефального розколу, що виник, протидіятиме уніатській і католицькій експансії, служитиме примиренню та встановленню згоди між ворогуючими нині віросповіданнями, згуртуванню всіх національностей, які живуть на Україні, і тим самим робитиме свій внесок у зміцнення єдності всього українського народу".
Собор одностайно засвідчив, що "Українська Православна Церква має нині всі необхідні умови для свого повного самостійного буття". На підтвердження цього наводилися такі цифри: 22 єпархії, 23 єпископати, 35 мільйонів вірних, 3 духовні семінарії, 32 монастирі, близько 5500 парафій. При цьому Собор враховував інтереси нашого народу і проголошену незалежність України, адже "незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою й історично неминучою"».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/nastav-chas-kozhnomu-vidpovidaty-za-vlasnyj-vybir-i-vlasnu-pozycziyu/
Протоієрей Олександр Федчук: Настав час кожному відповідати за власний вибір і власну позицію
«Майже 33 роки тому на Соборі Української Православної Церкви, що відбувся 1–3 листопада 1991 року, було постановлено звернутися до Московського патріарха Олексія ІІ та єпископату РПЦ з проханням надати УПЦ повну канонічну самостійність – автокефалію. У постанові наголошувалося, що "дарування автокефалії сприятиме зміцненню Православ'я на Україні та ліквідації автокефального розколу, що виник, протидіятиме уніатській і католицькій експансії, служитиме примиренню та встановленню згоди між ворогуючими нині віросповіданнями, згуртуванню всіх національностей, які живуть на Україні, і тим самим робитиме свій внесок у зміцнення єдності всього українського народу".
Собор одностайно засвідчив, що "Українська Православна Церква має нині всі необхідні умови для свого повного самостійного буття". На підтвердження цього наводилися такі цифри: 22 єпархії, 23 єпископати, 35 мільйонів вірних, 3 духовні семінарії, 32 монастирі, близько 5500 парафій. При цьому Собор враховував інтереси нашого народу і проголошену незалежність України, адже "незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою й історично неминучою"».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/nastav-chas-kozhnomu-vidpovidaty-za-vlasnyj-vybir-i-vlasnu-pozycziyu/