✙ Мені похуй я Z VOлині ✙ | #ZТґ ✙

Forwarded from STALKERUA

Смерть старого світу констатував Ніцше. Саме він був патологоанатом старої Європи.

Із смертю сторої Європи відбулась зміна культурних періодів. Період Премодерну замінив собою Модерн, який абсолютизував вагу особистості, проте й не відділяв її від соціуму, хоч і відділив від Бога.

Саме тому у модернових ідеологіях така важлива постать вождя, й особистості уцілому.
Реакцією на виродження стала поява у цей період певних ідеологій, які використовуючи механізми й технології модерну намагались змінити історію й побудувати новий світовий порядок, бо усе старе невпинно рухався у прірву.
Після поразки цих ідеологій, у другій половині ХХст. деградація суспільства продовжилась й вилилась у новий культурний період Постмодерну. Якщо модерн абсолютизував силу особистості, то Постмодерн називав людину й особистість непорозумінням. Постмодерн атомізував соціум й гіперболізував і поставив на найвище місце базові потреби, які стали вище за все. Їжа важливішою за мистецтво, секс цінніший за кохання, вседозволеність замість сили волі.

Різницею між модерном та замінивши його постмодерну є лиш ступінь деградації особистості й суспільства уцілому.
Це все можна порівняти зі стадіями раку. Спочатку перша стадія вбила особистість, потім суспільство, пустивши метастази.

Проте подібна криза не може тривати вічно, адже світ діє за іншими законами у яких не існує нічого постійного.

На заміну Постмодерну прийшов Метамодерн.

Який є лиш пошуком нових сенсів у суспільстві де померла культура.
Метамодерн не формує нічого, а є лиш енергією пошуку нового й запитом на зміни.
Метамодерн є нічим іншим як перехідним періодом від Постмодерну до нового ще не терміналізованогг культурного періоду.
Однією з форм метамодерну є переосмислення старих сенсів. А оскільки ідеології які є домінуючі у постмодерні як і ті, які існують, у будь-якінший культурному періоді забороняють інакодумство, то це переосмислення знайшло своє відображення у постіронії.

Переосмислення іронічність постмодерну являє собою постіронія, яка виникла як один із засобів культурного протесту й прихованої пропаганди заборонених у постмодерні цінностей, ідей, сенсів.

Нехай поки як жарт, проте більшість видатних людей, більшість геніальних ідей, більшість успішних проектів свого часу спочатку теж викликали посмішку.

www.tgoop.com/volyn_pohuist/5151

1.7K viewsSep 20 at 06:49

Смерть старого світу констатував Ніцше. Саме він був патологоанатом старої Європи.

Із смертю сторої Європи відбулась зміна культурних періодів. Період Премодерну замінив собою Модерн, який абсолютизував вагу особистості, проте й не відділяв її від соціуму, хоч і відділив від Бога.

Саме тому у модернових ідеологіях така важлива постать вождя, й особистості уцілому.
Реакцією на виродження стала поява у цей період певних ідеологій, які використовуючи механізми й технології модерну намагались змінити історію й побудувати новий світовий порядок, бо усе старе невпинно рухався у прірву.
Після поразки цих ідеологій, у другій половині ХХст. деградація суспільства продовжилась й вилилась у новий культурний період Постмодерну. Якщо модерн абсолютизував силу особистості, то Постмодерн називав людину й особистість непорозумінням. Постмодерн атомізував соціум й гіперболізував і поставив на найвище місце базові потреби, які стали вище за все. Їжа важливішою за мистецтво, секс цінніший за кохання, вседозволеність замість сили волі.

Різницею між модерном та замінивши його постмодерну є лиш ступінь деградації особистості й суспільства уцілому.
Це все можна порівняти зі стадіями раку. Спочатку перша стадія вбила особистість, потім суспільство, пустивши метастази.

Проте подібна криза не може тривати вічно, адже світ діє за іншими законами у яких не існує нічого постійного.

На заміну Постмодерну прийшов Метамодерн.

Який є лиш пошуком нових сенсів у суспільстві де померла культура.
Метамодерн не формує нічого, а є лиш енергією пошуку нового й запитом на зміни.
Метамодерн є нічим іншим як перехідним періодом від Постмодерну до нового ще не терміналізованогг культурного періоду.
Однією з форм метамодерну є переосмислення старих сенсів. А оскільки ідеології які є домінуючі у постмодерні як і ті, які існують, у будь-якінший культурному періоді забороняють інакодумство, то це переосмислення знайшло своє відображення у постіронії.

Переосмислення іронічність постмодерну являє собою постіронія, яка виникла як один із засобів культурного протесту й прихованої пропаганди заборонених у постмодерні цінностей, ідей, сенсів.

Нехай поки як жарт, проте більшість видатних людей, більшість геніальних ідей, більшість успішних проектів свого часу спочатку теж викликали посмішку.

BY ✙ Мені похуй я Z VOлині ✙ | #ZТґ ✙