Цікаво, що я багато чого пам'ятаю зі свого дитинства. Але є один яскравий момент який мені по особливому запамʼятався. Він прям, якось кольорово відклався в моїй пам'яті.

Це було в 1991. Пам'ятаю, як тато якось ввечері попросив мене, щоб я приніс йому свою зірочку «октябрьонка».
Він розтопив піч. І поки вугілля розгорялося до червоно-білого кольору, він розповідав мені про усі страждання та гоніння, які пережила моя родина від радянського союзу. І що, нарешті, цей велетень впав, і ми маємо надію на нове життя.
Тоді він запропонував мені кинути зірку в саме вогнище. Досі дуже добре пам'ятаю, як на палаючому вугіллі розплавилася мерзенна голова малюка Ілліча.
⠀
Якщо ви підписані на мене не перший день, ви знаєте, що я завжди ненавидів комунізм та його будь-який сучасний прояв. І я вихований так, що з самого дитинства мене нудить від червоних зірок, колорадських стрічок, червоних прапорів, серпів-молотів та іншої комуністично-демонічної атрибутики. В принципі, як мало б нудити будь-якого добропорядного берлінця від свастик і портретів Гітлера на вулицях мирного Берліна.
⠀
Так ось.
Я реаліст, який балансує на межі гнітючого песимізму і вимушеного оптимізму. Тому, намагаюся рідше ділитися своїми роздумами стосовно наших проблем, оскільки далеко не всім це сподобається. Але, коли я дивлюся на «родіну мать», з якою нарешті демонтують комуністичні знаки, моє серце дуже радіє. І ми усі чули, що воно прям не дешево коштує, але вважаю, що воно того варте.
⠀
Тому що, якщо б це бачили мої бабуся та дідусь або мої прабабуся та прадідусь, що настраждались від цього диявольського режиму. Напевно вони розплакалися б і на колінах дякували б Богу побачивши, як ці мерзенні символи в решті решт залишають нашу країну.
⠀
Тут згадався текст з Святого Писання, який нарешті оживає і на нашій землі.
«Знищіть їхні жертівники, і потрощіть на скалки їхні кам’яні стовпи. Їхні священні дерева спаліть в огні, а подоби богів порубайте на тріски. Так ви зітрете імена їхні з місць цих».
Біблія. Книга Повторення Закону 12:3