«Приблизно у той самий час, коли Еммануель у Парижі працював над теорією нерівного обміну, в Копенгаґені гурток данських маоїстів дійшов висновку про паразитичний характер високорозвинених капіталістичних країн. Країни Заходу живуть з експлоатації країн „третього світу“, причому вигоду з цієї експлоатації мають навіть робітничі кляси, тим-то на Заході вони перестали бути революційними. Світова революція — справа революційних рухів у „третьому світі“, а головне завдання комуністів Заходу — допомагати таким рухам».

Роман Тиса. Арґірі Еммануель і нерівний обмін
https://vpered.wordpress.com/2024/05/06/tisza-emmanuel/

«...всяке клясове суспільство є відчужене, нелюдське, по суті невільне. Тільки безклясове суспільство може розвитися у царство свободи. Проґресивна кляса, що змагається за нову, вільнішу форму клясового суспільства, лише прагне нової „вільнішої“ форми несвободи. Радикальним поборником свободи може бути тільки кляса, що змагається за ліквідацію будь-якого клясового суспільства і ліквідацію самої себе як кляси».

Ґайо Петровіч. Що таке свобода? (1965)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/09/petrovic-freedom/

«Що ця книга допомагає сучасному читачеві усвідомити дуже добре, так це маштаб катастрофи орґанізованої робітничої кляси — тих мереж, тієї традиції — і постання «економіки гнучкої зайнятости» і нового прекаріяту. У шахтарях бачили „аристократів робітничої кляси“, проте мірою нашого руху через битву в Орґріві та повернення до роботи починає відчуватися постійний біль і почуття образи, що не зникали ще дуже довго після закінчення страйку, коли почались звільнення і з’явились чорні списки, пішли розлучення і самогубства».

Джеймс Ґрегем. Аґонія індустріяльної Британії (2023)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/13/backbone-nation/

«У суспільстві, що живе в режимі спектаклю, мінова вартість підкоряє собі вартість споживну, завершується відокремлення товару від будь-якої реальної потреби людини, а поклоніння некорисним і непотрібним предметам набуває мало не реліґійного характеру. Вага споживної вартости постійно зменшується, натомість зростає значіння мінової вартости, а з нею і цінність товару. Товар більше не споживається як носій споживної вартости — його споживають як чистий товар».

Роман Тиса. Ґі Дебор і суспільство спектаклю
https://vpered.wordpress.com/2024/05/20/tisza-debord/

«Зростаюча продуктивність праці демонструє тенденцію до перетворення робочого процесу на технічний процес, в якому людина як чинник виробництва чимраз частіше грає ролю начальника, винахідника і експериментатора. Ця тенденція невід’ємна від зростаючої продуктивности праці та є самим вираженням цієї продуктивности. Це втручання царства свободи — чи радше царства можливої свободи — в межі царства доконечности. Сам робочий процес, суспільно доконечна праця починають в своїй раціональності підпорядковуватися вільній грі розуму й уяви, вільній грі з можливостями речей і природи, що обіцяють задоволення».

Герберт Маркузе. Царство свободи й царство доконечности. Переосмислення (1969)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/16/marcuse-realm/

«Якщо держава не вічна, а з історичної точки зору лише тимчасова форма людського життя, тоді те, що Маркс, Енґельс та инші марксисти стверджують про зв’язок між економічним базисом і державними формами й інститутами (наприклад, що „матеріяльні форми життя“ визначають „форми правління“ або що „ступінь економічного розвитку“ формує базис, на якому розвиваються „державні інститути“) не можна тлумачити як опис постійних відносин, притаманних кожному людському суспільству».

Ґайо Петровіч. Людина як економічна тварина і людина як практика (1963)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/23/petrovic-man-animal/

«...ми маємо запитати себе, що підштовхнуло Конноллі до участи в повстанні. Відповіді на це запитання тепер відомі: його особистий досвід у Шотляндії, Ірляндії і США, початок першої світової війни, крах II Інтернаціоналу, слабкість робітничого руху в Дубліні та в инших містах і країнах після початку війни і нагода виступити союзником чисельнішої орґанізації ірляндських республіканців».

Нів Ґалахер. Як підготувати повстання: повернення Джеймса Конноллі (2023)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/27/gallagher-connolly/

❓Чи вся українська діаспора націоналістична?
🧐Чи був можливий діалог між бійцями Української 🔎Повстанської Армії й українськими соціалістами Європи?
😳Чим соціаліст відрізняється від сталініста?
🇺🇦Чи можлива незалежна соборна соціалістична Україна?

👍 До вашої уваги наш новий відеоряд з лекції Романа Тиси, редактора, автора і перекладача онлайн-журналу «Вперед», повний запис якої Ви можете переглянути на нашому Ютуб-каналі!

«Ми називатимемо сталіністський варіянт етатизму оліґархічним. Монопольне становище правлячої кляси в економічній, політичній, культурній і моральній царинах є прямим і повним. Крім перелічених вище обставин треба сказати про ролю, яку відіграв в побудові такого варіянту етатизму тип правлячої сталіністської партії. З постійною основою на принципах суворого централізму, гієрархії і абсолютної монополізації суспільного життя партія природно прагнула сформувати всю суспільну систему за власним образом і подобою».

Свєтозар Стояновіч. Етатистський міт соціялізму (1973)
https://vpered.wordpress.com/2024/05/30/stojanovic-myth/

«Поняття „постіндустріяльного“ суспільства має явну ідеолоґічну функцію. Воно створює ілюзії щодо сьогочасного і майбутнього капіталізму, зображаючи його як гармонійне і безконфліктне суспільство, де відданого власним ідеям інтелєктуала зміняє експерт, який переймається підвищенням рівня життя і робить саме те, що від нього очікується і за що йому платять. Це ідеолоґія технократів, для кого справжнім сенсом людського істнування є технічний проґрес, а притиск на инших людських потребах належить до „традиційної гуманістичної мітолоґії“».

Іван Кувачич. «Постіндустріяльне суспільство» і свобода (1973)
https://vpered.wordpress.com/2024/11/04/kuvacic-postindustrial

«Визволення одного без визволення усіх — фікція. Отже, коли революціонер піднімається над своїм станом і вимагає свободи для себе, він вимагає свободи і для своєї кляси і для суспільства в цілому, адже буржуазне суспільство є цариною несвободи. Свобода одного передбачає визнання свободи иншого. Подолання меж буржуазного суспільства означає всебічне визволення його членів і ствердження гуманізму. Революційний акт, це — і філософія свободи, і втілення цієї філософії на практиці».

Роман Тиса. Жан-Поль Сартр і революційний акт солідарности (2024)
https://vpered.wordpress.com/2024/11/07/tisza-sartre/

«Розвиваючи мотив творення і знищення, Ґодар словами Амірі Бараки критикує капіталістичне привласнення чужої культури. У „Повісті про чорношкірих на узбіччі життя“ часто цитуються „Народ блюзу“ та „Музика чорношкірих“, адже Барака критикував білі гурти (зокрема Rolling Stones) за привласнення музики чорних, за створення гидких форм цієї музики, за перетворення її в угоду наживі на поробки солодкоголосих співаків-комівояжерів і нарешті за знищення її».

Робін Маꥳ. Елдридж Клівер. Душа на зоні (2023)
https://vpered.wordpress.com/2024/11/11/mcgee-godacleaver

«Важко зрозуміти, яка стратеґія, якщо така взагалі істнує, стоїть за бездумною ескалацією Ізраїлем війни. Але межа між тактикою й стратегією у випадку Ізраїлю, держави, що перебуває у стані війни з моменту свого створення, може і не мати великого значення. Змінюється образ противника — арабські армії, Насер, ОВП, Ірак, Іран, „Хезболла“, ХАМАС, — але війна ніколи не закінчується».

Адам Шац. Після Насралли. Ізраїльська вічна війна
https://vpered.wordpress.com/2024/11/14/shatz-nasrallah

«Бажаним і прийнятним з моральної точки зору є свобода не окремих індивідів, а свобода для всіх, свобода для кожної окремої людини, свобода, що вона кожному дає можливість вирішувати за своєю волею і бажанням. Це і є свобода. Свобода не є усвідомленням доконечности у тому сенсі, що людина має робити тільки одну єдину доконечну справу; справжня свобода є, коли наша діяльність чи бездіяльність виходить із широкого спектру можливостей. Чим більше дій ми не в змозі вчинити, тим меншою є наша свобода».

Роберт Гавеманн. Свобода і доконечність (1964)
https://vpered.wordpress.com/2024/11/18/havemann-freiheit

❗️📃 Журнал «Вперед» оголошує конкурс і запрошує авторів подавати свої тексти. Головна мета конкурсу — розширення україномовного простору поступових ідей через заохочення осіб, які цікавляться історією та теорією суспільних перетворень, клясової боротьби, визволення тощо, до написання відповідних тематичних текстів. Крім того, «Вперед» сподівається знайти у гурті учасників конкурсу своїх майбутніх авторів.

Тематика

На конкурс приймаються тексти, присвячені таким темам:
— історія робітничого руху ув України та світі,
— історія визвольних рухів ув України та світі, в тому числі антиколоніялізм, антиімперіялізм, жіночий рух й інші форми опору,
— історія революційних рухів ув України та світі,
— історія народних повстань, партизанських війн, збройної боротьби, ненасильницького опору в України та світі,
— історія війн, в тому числі громадянських, в України та світі,
— критична історія реакційних, консервативних, контрреволюційних, антинародних рухів і режимів ув України та світі,
— критичний огляд ідей й ідеолоґій реакційних, консервативних, контрреволюційних, антинародних рухів і режимів, їхніх ватажків й інтелєктуалів,
— біоґрафічні нариси про теоретиків марксизму, революціонерів, філософів, соціолоґів тощо та/або інтелєктуальні та революційні течії, до яких вони належали,
— розбір ідей теоретика марксизму, революціонера-соціяліста, філософа, радикального соціолоґа тощо, течії або школи думки,
— марксистська теорія,
— історія марксизму,
— культура, мистецтво й філософія, в тому числі філософія історії,
— радикальна соціолоґія, радикальна еколоґія,
— рецензії на історичні, філософські та художні книги, випущені у 2023-2025 рр.,
— рецензії на фільми, випущені у 2023-2025 рр.,
— поточні події в Україні та світі.

Далі про умови конкурсу і строки подання текстів: https://vpered.wordpress.com/2024/12/02/competition-2025/

«За Пуланзасом, фашизм є специфічним ріжновидом капіталістичної держави, одним з видів «виняткової держави» (état d’exception). Він відкидає характеристику фашизму як бонапартизму чи цезаризму, згідно з якою фашизм є виходом з тупикової ситуації протистояння між робітничою клясою і буржуазією. Пуланзас вважає, що прихід фашистів до влади означає повний розгром робітничої кляси, що відбувся задовго до постання фашистських режимів. Фашизм — не «катастрофічна рівновага» (якщо говорити мовою Ґрамші), а нищівна поразка робітничої кляси».

Роман Тиса. Нікос Пуланзас: держава, фашизм, авторитаризм, соціялізм
https://vpered.wordpress.com/2024/11/28/tisza-poulantzas/

«Очевидно, що бюрократизм не народжується разом з соціялістичним суспільством і не є його обов’язковою складовою. Державна бюрократія істнувала в період буржуазних режимів з їхньою свитою підхлібників і лякеїв: у затінку державного бюджету буяла велика кількість нишпорок, що утворювали «двір» усякого тогочасного можновладця. У капіталістичному суспільстві, де увесь державний апарат поставлено на службу буржуазії, значіння бюрократії як керівного орґану є невеликим, і головне полягає в тому, щоби зробити її достатньо прозорою, аби допускати пристосуванців, і достатньо непроникною, щоб утримувати у своїх тенетах нарід».

Ернесто Ґевара. Проти бюрократизму (1963)
https://vpered.wordpress.com/2024/11/21/guevara-burocratismo/

Шановні читачі!
Нагадуємо, що в продажу є такі випущені «Впередом» книги:
- Режіс Дебре. Революція в революції? — Київ: Вперед, 2018. — 95 стор.
- Самір Амін. Евроцентризм. Критика однієї ідеолоґії. — Київ: Вперед, 2022. — 188 стор.
- Роман Тиса. Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX століття. — Київ: Вперед, 2023. — 231 стор.
Бажаючих купити просимо писати тут, у чаті Тєлєґраму, або на ел. пошту: [email protected]