Аж надто широкого нині попиту набула рамка про «рашизм-фашизм» в середовищі політично активних громадян. Мовляв, Пиня і його пинєбабвійці є таким собі зразком-підвидом однієї відомої усім ідеології, уже засудженої Нюренбергським трибуналом з усіма витікаючими.
Головна проблема таких пояснень - вони з теоретичного ракурсу абсолютно «повз касу» і ґрунтуються на справедливому обуренні людей діями окупантів. Для того, аби в цьому обуренні довести що якесь суспільство має якісь властивості використовується будь-що досить поверхнево-белетристичне. Справа засудити і перемогти окупанта безумовно благородна, однак від цього ці діряві як решето моделі стають не більш працюючими. А використовувати «наукоподібність» в політичних цілях (а перемога над іншою державою - справа саме політична, навіть якщо роздають автомати, а не бюлетні) - і взагалі, «последнее прибежище негодяя». Світом ходить історія про те, як живий класик соціології Макс Вебер в 1918 році звернувся до студентів-соціологів в аудиторії із питанням, хто з них прийшов бути соціологом задля блага і величі Німеччини. Деякі студенти, серед яких і були ветерани Першої світової, підняли руки. Вебер резюмував: ось саме ви справжніми соціологами не станете ніколи.
«14 ознак фашизму» Умберто Еко, які усі базуються на сутнісно оспорюваних судженнях і прихованому винятковому наданні негативної оцінки замість опису цитуються досить часто. «Культ традиції», «культ мертвих» етс - воно-то ніби і так, але знайдіть мені суспільства які не мають хоча би часткових ознак, що зводяться до цих параметрів. Приміром, наш з вами сьогоднішній день вишиванки за потреби пропагандистів спокійно натягується на потрібний глобус в руках пропагандиста (як «етнонаціоналізм», демонстрація «вищості» етнічних маркерів ітд). Якщо красиво метафорично описувати явища розмитими поняттями з обов’язковою прихованою моралістичною оцінкою, ми обов’язково наштовхнемось на те, що через них будуть описувати явища пов’язані з друзями або ж із ворогами.
Як наслідок: деякі люди починають бачити процеси дезінтеграції РФ як винятково щось аналогічне до краху Третього Рейху. Або ж вбачати у дивній слабкості союзників аналогії із Мюнхенською змовою 1938 року. Але правда в тому, що ніяка в біса аналогія не є доказом - вона створюється, коли описані величезного розміру явища стискають до трьох-чотирьох рядків, причому вибірково підібраних.
РФ не є Третім Рейхом, навіть попри нелюдські масштаби злочинів і геноцид. Тому, що Третій Рейх був з цілої низки внутрішніх мотивів суттєво іншим суспільством. І, що більш принципово, кратно більш активним і мотивованим. Цим пояснюється як висока активність власне самої правлячої нацистської партії, вал популярності різних «мобілізуючих заходів» і боротьби з «внутрішнім ворогом», так і відчутний опір нацистам всередині німецького середовища - замах на Гітлера 1944 року, Червона капела, тисячі справ про антивоєнні акції і настрої і розстрільні вироки по цим справам. На тлі цього ані реальна залученість росіянами із усією їх повсякденністю чи-то у війну проти України, чи-то у протест проти цієї війни виглядає напрочуд мляво. Третій Рейх залишався гіперполітизованим разом із усією своєю централізацією, РФ лишається неполітичним болотом. Власне кажучи, «політика - простір дії». Дії у РФ неможливі, і влада свідомо відрізає шляхи до будь-якої політизації.
Соціальна мобілізація в Третьому Рейху не йде ні в яке порівняння з тією апатією, яка продовжує домінувати в РФ. Набагато більше ніж Рейх сучасну Росію могла би описати саме присвячена нацистському режиму «Банальність зла» Ханни Арендт, коли зло не вдягає на себе маску чогось містично-диявольськи-грандіозного, а просто криється в дрібних повсякденних рішеннях: «сказали йти і я пішов», «усі стріляли - і я стріляв», «я просто натискав на кнопку», «я лише писав статті». Втім, Ханна Арендт дожила не до РФ, а лише до Рейху. Саме «банальність» тут набагато краще описує причини того, чому окупанти діяли так як діють окупанти. І це для РФ лишається фундаментальним знаменником.
Аж надто широкого нині попиту набула рамка про «рашизм-фашизм» в середовищі політично активних громадян. Мовляв, Пиня і його пинєбабвійці є таким собі зразком-підвидом однієї відомої усім ідеології, уже засудженої Нюренбергським трибуналом з усіма витікаючими.
Головна проблема таких пояснень - вони з теоретичного ракурсу абсолютно «повз касу» і ґрунтуються на справедливому обуренні людей діями окупантів. Для того, аби в цьому обуренні довести що якесь суспільство має якісь властивості використовується будь-що досить поверхнево-белетристичне. Справа засудити і перемогти окупанта безумовно благородна, однак від цього ці діряві як решето моделі стають не більш працюючими. А використовувати «наукоподібність» в політичних цілях (а перемога над іншою державою - справа саме політична, навіть якщо роздають автомати, а не бюлетні) - і взагалі, «последнее прибежище негодяя». Світом ходить історія про те, як живий класик соціології Макс Вебер в 1918 році звернувся до студентів-соціологів в аудиторії із питанням, хто з них прийшов бути соціологом задля блага і величі Німеччини. Деякі студенти, серед яких і були ветерани Першої світової, підняли руки. Вебер резюмував: ось саме ви справжніми соціологами не станете ніколи.
«14 ознак фашизму» Умберто Еко, які усі базуються на сутнісно оспорюваних судженнях і прихованому винятковому наданні негативної оцінки замість опису цитуються досить часто. «Культ традиції», «культ мертвих» етс - воно-то ніби і так, але знайдіть мені суспільства які не мають хоча би часткових ознак, що зводяться до цих параметрів. Приміром, наш з вами сьогоднішній день вишиванки за потреби пропагандистів спокійно натягується на потрібний глобус в руках пропагандиста (як «етнонаціоналізм», демонстрація «вищості» етнічних маркерів ітд). Якщо красиво метафорично описувати явища розмитими поняттями з обов’язковою прихованою моралістичною оцінкою, ми обов’язково наштовхнемось на те, що через них будуть описувати явища пов’язані з друзями або ж із ворогами.
Як наслідок: деякі люди починають бачити процеси дезінтеграції РФ як винятково щось аналогічне до краху Третього Рейху. Або ж вбачати у дивній слабкості союзників аналогії із Мюнхенською змовою 1938 року. Але правда в тому, що ніяка в біса аналогія не є доказом - вона створюється, коли описані величезного розміру явища стискають до трьох-чотирьох рядків, причому вибірково підібраних.
РФ не є Третім Рейхом, навіть попри нелюдські масштаби злочинів і геноцид. Тому, що Третій Рейх був з цілої низки внутрішніх мотивів суттєво іншим суспільством. І, що більш принципово, кратно більш активним і мотивованим. Цим пояснюється як висока активність власне самої правлячої нацистської партії, вал популярності різних «мобілізуючих заходів» і боротьби з «внутрішнім ворогом», так і відчутний опір нацистам всередині німецького середовища - замах на Гітлера 1944 року, Червона капела, тисячі справ про антивоєнні акції і настрої і розстрільні вироки по цим справам. На тлі цього ані реальна залученість росіянами із усією їх повсякденністю чи-то у війну проти України, чи-то у протест проти цієї війни виглядає напрочуд мляво. Третій Рейх залишався гіперполітизованим разом із усією своєю централізацією, РФ лишається неполітичним болотом. Власне кажучи, «політика - простір дії». Дії у РФ неможливі, і влада свідомо відрізає шляхи до будь-якої політизації.
Соціальна мобілізація в Третьому Рейху не йде ні в яке порівняння з тією апатією, яка продовжує домінувати в РФ. Набагато більше ніж Рейх сучасну Росію могла би описати саме присвячена нацистському режиму «Банальність зла» Ханни Арендт, коли зло не вдягає на себе маску чогось містично-диявольськи-грандіозного, а просто криється в дрібних повсякденних рішеннях: «сказали йти і я пішов», «усі стріляли - і я стріляв», «я просто натискав на кнопку», «я лише писав статті». Втім, Ханна Арендт дожила не до РФ, а лише до Рейху. Саме «банальність» тут набагато краще описує причини того, чому окупанти діяли так як діють окупанти. І це для РФ лишається фундаментальним знаменником.
Telegram channels enable users to broadcast messages to multiple users simultaneously. Like on social media, users need to subscribe to your channel to get access to your content published by one or more administrators. A vandalised bank during the 2019 protest. File photo: May James/HKFP. Step-by-step tutorial on desktop: Add the logo from your device. Adjust the visible area of your image. Congratulations! Now your Telegram channel has a face Click “Save”.! Channel login must contain 5-32 characters
from us
