Telegram Web
Районна бібліотека
​​Слухайте, таке діло: у мене післязавтра день народження, а у Даші знову великий збір на РЕБ для 116-ї ОМБр. Давайте ви мені подаруєте буст для її збору, а я вам – набір книжок? (Ну, не зовсім подарую, а за донат, але бачила слушну приказку, що книжки за…
Ви чудово бустанули збір Дар’ї на РЕБ, серце радується, — але треба ще 80к, щоб його закрити. Буду дуже вдячна, якщо хтось зголоситься відкрити невеликі *допоміжні банки*: вам по суті треба лише поділитися соціальним капіталом, а в результаті ви не тільки допоможете війську, але й познайомитесь із новими людьми, які роблять спільну справу. Пишіть Даші @merry_prankster
Просто хотіла показати одного з улюблених художників.

Luigi Zuccheri (1904—1974)
В ці дні літа воно якось особливо відчувається.
​​Всім дуже дякую за поширення і участь у розіграші на потреби 116 ОМБр, а пана @Singerion — вітаю!

Підписуйтеся на Дар’ю, там звіти і регулярні збори/розіграші книжок і плівки: instagram.com/daria.archives.life
Мене не сильно вразив фільм про те, як парапсихолог Нандор Фодор розслідував кейс полтергейста Джефа, але один момент із нього я згадую мало не щодня.

Мешканці присілка Далбі на острові Мен розповідають різні історії про «Джефа» — балакучого місцевого духа, що іноді нібито показується у вигляді мангуста. З кимось він розмовляє, хтось лише бачить його периферично. Місцевий пияк каже, що з ним Джеф говорив лише раз — після похорону дружини. Чоловік пояснює, що з горя перебрав, had to piss somethin' fierce — і коли він відливав прямо біля церкви, то почув Джефа. Той прочитав йому вірш:

Наснилося: померла в чужині,
Серед чужих людей;
Поклали в наспіх зробленій труні
її в чужинський глей
Тамті селяни…

etc., тобто «Сон про смерть» Єйтса. Чоловік каже, що невидимий голос ніби вліз у його нутро. «Але знаєте, що найдивніше в цій історії?» — питає він. «Моя Хелен померла в 33-му. А цей вірш було опубліковано лише в 34-му».

У фільмі сценка подається комічно — чоловік заявляє, що після почутого кинув пити, при тому що активно синячить навіть у процесі оповіді. Але мене це все одно глибоко зачепило — і не тільки тому, що я завжди люблю різні хонтологічні історії про часові вибрики.

Ні, я не думаю, що чарівна всевідаюча білочка, тобто мангуст, прочитала мужику вірш із майбутнього. Але я думаю, що коли людина переживає якесь потрясіння, якийсь досвід, неспівставний з попереднім (наприклад, оплакує смерть партнерки після 30 років, проведених разом), то внутрішньому голосу важко озвучити те, що відбувається, або більш «свідома» частина розуму відмовляється чути те, що озвучує інша, нижча. І ось, у 1934-му, чоловік натрапляє на вірш Єйтса, який нарешті ясно проговорює те, що він відчував лише на рівні емоцій — і тому так, в якомусь сенсі він вже чув цей вірш раніше, він його пережив.

А ще я часто думаю, що в триґер ворнінґах мало сенсу. Не тому, що художній твір не може зробити людині боляче, і тим більше не тому, що «хаха, нехай звикають, сніжинки». А тому, що абсолютно будь-який, навіть найлайтовіший текст може бути цим віршем Єйтса.
UPD Забрали

Дізналася, що збірка «темного» магреалізму М. Рикерт, яку я купила колись випадково і жодного разу не відкрила, коштує тепер СКІЛЬКИ СКІЛЬКИ???

Віддам за донат всього $100 на збір моєї знайомої. Хочете? Пишіть мені в особисті @good_old_Maryna
Тим часом у мене вийшов черговий бонусний випуск для тих, завдяки кому подкаст існує в принципі — моїх патронів на Patreon і Buy Me a Coffee. Деякі з них висловлювали побажання, щоб було більше про горор, тому нон-стоп розпатякую про Пола Тремблі(ея?) і заодно захоплено раджу пару не-горор романів, які мене неслабо налякали.
​​Чим мені подобається видавництво And Other Stories (як і «Фіцкарральдо», наприклад) — по їхнім мінімалістичним обкладинкам ніколи не здогадаєшся, який черговий жанровий фрік на тебе чекає.

«Мідянка» Мікеле Марі — це…

…психоаналітичний детектив, де слідчий має покладатися на обмовки і вільні асоціації свідка, тільки слідство веде 13-річний хлопчик, а свідок — неписьменний старий наймит, що стрімко втрачає пам’ять;
…це готичний роман з буквальними скелетами в шафах;
…старомодний YA, де підліток конструює собі пригоди на уламках чужих життів;
…лінгвістичний експеримент, бо це переважно допит-діалог, де один герой спілкується нормативною італійською мовою, а інший — діалектом, який (якщо вірити перекладачу) не всі італійці розуміють;
etc.

А ще це цілий палац пам’яті, і навіть якщо саме «розслідування» вам не сподобається, тут є купа чарівних відгалужень. Я, наприклад, довго шукала (і не знайшла), кого з художників італійський мистецтвознавець називав «майстром слимаків».

Чомусь хочеться, щоб творці Dark екранізували щось подібне замість займатися тією дурнею, на яку в них контракт.
Це пост із констатацією того, що мій найбільший здобуток як «блогерки» — це дивовижна авдиторія (окремо тішуся, що перезнайомила між собою деяких дівчат, які тепер допомагають одна одній зі зборами).

Просто гляньте, що мені недавно дарували підписники:
- від пані Тамари — ультралімітоване видання Томаса Ліґотті з крутими ілюстраціями, (до речі, вона й сама чудова художниця);
- пан Дмитро виграв книжки в одному з розіграшів і вирішив взамін прислати мені мерч свого проєкту Ace of Swords, тому не тільки маю гарний шмот, але й підсіла на імпортозамінний дарк фолк.

Щодня нагадую собі, який це привілей — бути оточеною талановитими лояльними людьми.
UPD Щедрий підписник забрав

​​Досі ніхто не забрав ці книжки за донат, так не годиться. Звертайтеся традиційно в особисті @good_old_Maryna, я вам видам посилання на банку.
2025/07/09 03:00:52
Back to Top
HTML Embed Code: