Суцільний Art Nouveau в NAMU. Проєкт, який щиро радимо встигнути відвідати до кінця грудня!

Роботи Олександра Мурашка, Федора і Василя Кричевських, Михайла Жука, Абрама Маневича, Всеволода Максимовича, Георгія Нарбута, Олекси Новаківського, Петра Холодного — можна побачити прямо зараз в експозиції виставки В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні.

У трьох залах першого поверху Національного художнього музею України представлені
твори з колекції музею та дві живописні роботи Івана Мясоєдова з Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка. Одна з них — ескіз до дипломної роботи Аргонавти [1909], цю роботу, що раніше експонувалася в Братиславі, українська аудиторія зможе побачити вперше!

Виставка є частиною проєкту В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х років, яка вже встигла викликати резонанс у провідних європейських музеях, зокрема у віденському Бельведері та Словацькій національній галереї.

На короткий термін експонати повернулись до Києва, і деякі з них представлені в експозиції NAMU перед їх відправкою до сховища.

____________________
В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні

28.11—28.12.24

Робочі дні: пʼятниця, субота, неділя

12:00—18:00

📍Київ, вул. Грушевського, 6 // потрапити до експозиції можна через службовий вхід з тильного боку музею. Для цього будівлю треба обійти праворуч по Музейному провулку.

🎫 250 грн // 100 грн [пільговий]

Фото та допис: Валерія Шульга

#виставка #київ #сецесія

Навіщось примусив себе подивитись «Хор Верьовки NOW». Для мене хор Верьовки — типовий продукт-покруч соцреалізму та сталінського бачення культури «республік». Він не просто «національний за формою, радянський за змістом», він радянський і за змістом, і за формою. На рівні музичному це досі типова радянська музика, неймовірно далека від народної. Це типовий саунд радянської естради, традиції якої хор продовжує. Пригадуються всі оці «ой хтото з горочькі спустілся» — різниця тільки у мові та карикатурних костюмах. Костюми також у традиціях радянської республіканської естради та інерційного УТ-1.

Радянськість чітка і головного — типового директора заводу, а трупа поводиться як діти на відкритому уроці в школі. Жахлива постановка, знята у традиціях радянського телебачення.

І оцей епізод про КНДР — зайве нагадування, що саме у іншій тоталітарній державі така державна творчість сприймається як культура, як своє, рідне. Де наприкінці всі за командою поаплодують і винесуть правильну кількість квітів.

🎥 Німеччина передала Україні девʼять українських фільмів, настарший із яких 1919 року, — Довженко Центр

Деякі з цих фільмів збереглися лише у Федеральному архіві.

▶️ «Більшовицькі злочини 21 серпня 1919 року, або Дні київського терору» (1919 рік) демонструє відверті кадри жертв бойових дій та життя в охоплених війною містах за часів радянсько-української війни. [❕У стрічці чутливі кадри]

▶️ «Тамілла» (1927 рік) — художній фільм про долю жінок у пустелі Північної Африки, знятий за романом Фердинанда Дюшена.

▶️ «Шкурник» (1929 рік) — комедійне роуд-муві. Аполлона Шмигуєва заносить то до червоних, то до білих, то до анархістів, але єдиним його прагненням залишаються шкурні інтереси.

▶️ «Вітаю з переходом!» (1932 рік) — ця стрічка Ївги Григорович вважалася втраченою. Колишня вчителька з великою чутливістю показала радощі та проблеми деяких шестикласників незадовго до вручення атестата.

▶️ «Чванливе курча» (1936 рік) та «Прощання на крижині» (1938 рік) — ці два мультфільми, які також вважалися втраченими, дають змогу зрозуміти багату, але ледве збережену традицію української анімації.

🔻 «Про пана Лебеденка» (1936 рік) — кінематографічна інтерпретація української народної пісні «Яром, хлопці, яром».

▶️ «У колишньому гнізді мракобісся» (1938 рік) — пропагандистський фільм, що висміює християнську віру. Знімався у спаплюженій комуністами Києво-Печерській лаврі.

🔻 «По Дніпру» (1940 рік) — про розвиток України як «зразкової радянської держави» в дусі комуністичної пропаганди.