Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
два роки тому, у грудні 2022 року, у Криворівні відкрився музей Параски Плитки-Горицвіт
2022 року на відкриття мені потрапити, на жаль, не вдалося, але ось зараз нарешті пощастило побачити Парасчині скарби на власні очі та подивитися як виглядає музей по двох роках роботи
візит сюди потрібно планувати заздалегідь, перетелефонувати й домовитися про час. Так, розумію, що виглядає це не дуже customer friendly, але зараз ця музейна інституція тримається здебільшого на ентузіазмі її основників, тому такий формат роботи абсолютно зрозумілий. Та й домовитися про візит нам було абсолютно не складно. Опікується музеєм у Криворівні родина Рибаруків, власне, отець Іван Рибарук якраз й провів нас виставкою
експозиція розгорнута у трьох (невеликих) залах, навіть у двох з половиною, якщо бути точною, бо в одній з кімнат зараз ще розмістили "гостьові" проєкти. Хто був на виставці, присвяченій мисткині, у Мистецькому арсеналі 2019 року, тут, у Криворівні, побачить трохи знайомих експонатів. Втім багато предметів у музеї експонується вперше. Надовго "перечепитися" тут можна за фотоальбом зі світлинами з життя Параски Плитки та її родини, фото на виставці й справді дуже багато, адже це — одне з улюблених медій мисткині. Впевнена, що багатьох здивує і її кераміка, яку не так часто можна зустріти на виставках та в інтернеті
до 2022 меморіальний музей мисткині містився у її власній хаті на крутому схилі у присілку біля Криворівні, от туди добратися був ще той виклик. Продовження ж меморіального музею розмістили у приміщенні, де колись була сільрада. Воно, звісно, резонує з історичною частиною музею, але для широкого загалу відвідувачів суто логістично, гадаю, ця локація — привабливіша і зручніша (її й з дороги видно і припаркуватися є де). Експозиція хоч і лаконічна, втім інформативна, а головне надихає на глибше (вже самостійне) знайомство з дивовижним світом Параски Плитки-Горицвіт
2022 року на відкриття мені потрапити, на жаль, не вдалося, але ось зараз нарешті пощастило побачити Парасчині скарби на власні очі та подивитися як виглядає музей по двох роках роботи
візит сюди потрібно планувати заздалегідь, перетелефонувати й домовитися про час. Так, розумію, що виглядає це не дуже customer friendly, але зараз ця музейна інституція тримається здебільшого на ентузіазмі її основників, тому такий формат роботи абсолютно зрозумілий. Та й домовитися про візит нам було абсолютно не складно. Опікується музеєм у Криворівні родина Рибаруків, власне, отець Іван Рибарук якраз й провів нас виставкою
експозиція розгорнута у трьох (невеликих) залах, навіть у двох з половиною, якщо бути точною, бо в одній з кімнат зараз ще розмістили "гостьові" проєкти. Хто був на виставці, присвяченій мисткині, у Мистецькому арсеналі 2019 року, тут, у Криворівні, побачить трохи знайомих експонатів. Втім багато предметів у музеї експонується вперше. Надовго "перечепитися" тут можна за фотоальбом зі світлинами з життя Параски Плитки та її родини, фото на виставці й справді дуже багато, адже це — одне з улюблених медій мисткині. Впевнена, що багатьох здивує і її кераміка, яку не так часто можна зустріти на виставках та в інтернеті
до 2022 меморіальний музей мисткині містився у її власній хаті на крутому схилі у присілку біля Криворівні, от туди добратися був ще той виклик. Продовження ж меморіального музею розмістили у приміщенні, де колись була сільрада. Воно, звісно, резонує з історичною частиною музею, але для широкого загалу відвідувачів суто логістично, гадаю, ця локація — привабливіша і зручніша (її й з дороги видно і припаркуватися є де). Експозиція хоч і лаконічна, втім інформативна, а головне надихає на глибше (вже самостійне) знайомство з дивовижним світом Параски Плитки-Горицвіт
Forwarded from bubblegum zine
Якщо обирати формат українського музичного року, я би впевнено назвала альбом, але розпочну підсумки синґлами. До найкомерцінійшого релізного формату, навіть за українськими скромними мірками, заведено ставитися трохи зверхньо. Але історія попмузики починалася з синґлів, і (відкинемо надбаний рокістьський снобізм) саме синґл досі лишається одиницею її вимірювання. Прицільність і стислість, навіть у треках довжиною 10 хвилин (а такі тут теж є) — основні критерії цієї idiosyncratic one-woman підбірки.
‧₊˚🖇️✩ ₊˚🎧⊹♡
синґли '24
‧₊˚🖇️✩ ₊˚🎧⊹♡
синґли '24
Анатолій Петрицький. Інваліди (Мати). 1926
Він присвятив її злочинам Першої світової війни, зобразив родину жертв війни: скалічені чоловіки, маленька дівчинка та стара мати, яка залишається єдиною опорою для всіх. У 1930 році вона була на 17-й Венеційській бієнале. Успіх роботи був величезний, про неї писала закордонна преса, а після Бієнале її було включено до міжнародної виставки, яка об’їздила Берлін, Берн, Женеву, Цюрих і Нью-Йорк. Колекціонери неодноразово намагалися купити полотно, але Петрицький вважав, що робота має повернутися на батьківщину. Зрештою, так і сталося, от тільки за трирічний час відсутності, народився соцреалізм. Робота перетворилася на речовий доказ у справі боротьби із формалізмом.
Після повернення експресионістський твір потрапив у фонд робіт «нульовою категорією цінності», що підлягали знищенню. «Інваліди» не демонструвалися публічно протягом майже 40 років, зберігаючи тавро «неправильного мистецтва» — такого, що «спотворює дійсність» та є «загрозою для нового суспільства».
Він присвятив її злочинам Першої світової війни, зобразив родину жертв війни: скалічені чоловіки, маленька дівчинка та стара мати, яка залишається єдиною опорою для всіх. У 1930 році вона була на 17-й Венеційській бієнале. Успіх роботи був величезний, про неї писала закордонна преса, а після Бієнале її було включено до міжнародної виставки, яка об’їздила Берлін, Берн, Женеву, Цюрих і Нью-Йорк. Колекціонери неодноразово намагалися купити полотно, але Петрицький вважав, що робота має повернутися на батьківщину. Зрештою, так і сталося, от тільки за трирічний час відсутності, народився соцреалізм. Робота перетворилася на речовий доказ у справі боротьби із формалізмом.
Після повернення експресионістський твір потрапив у фонд робіт «нульовою категорією цінності», що підлягали знищенню. «Інваліди» не демонструвалися публічно протягом майже 40 років, зберігаючи тавро «неправильного мистецтва» — такого, що «спотворює дійсність» та є «загрозою для нового суспільства».
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
⚡ Повернення до друку ⚡
#10 [есте́т] газети, перший друкований випуск з часу повномасштабного вторгнення, вже доставлено з друкарні до редакції
до 24 лютого 2022 року [есте́т] газета була одними з небагатьох вітчизняних саме друкованих артмедіа та виходила друком щоквартально. З початком великої російсько-української війни друк для нашого нішевого незалежного медіа став просто неможливим
у лютому 2022 року ми «перейшли в онлайн», почали активно працювати над сайтом, створили цей телеграм-канал й продовжували висвітлювати важливі теми у сфері мистецтва та культури України
втім [есте́т] газета задумувалася саме як друкований мистецький часопис, тому мрії про звичний формат на папері не покидали нас увесь цей час. Мрії ми перетворили у плани, які нарешті вдалося реалізувати
📖на шпальтах нового номера [есте́т] газети
▪️ розповідаємо про важливі події року, що минає
▪️публікуємо актуальні інтерв’ю та репортажі
▪️говоримо про книжкові та кіно новини
▪️приготували й трохи абсолютного ексклюзиву (🤫)
🖼 на обкладинці номера — робота мисткині Світлани Струк “Покинутий кіт, який проганяє російських окупантів”, 2022
💌 наразі починаємо приймати замовлення через інстаграм-сторінку (поки фіналізуємо онлайн крамничку на сайті). Відправка замовлень буде здійснюватися з 23 грудня
#10 [есте́т] газети, перший друкований випуск з часу повномасштабного вторгнення, вже доставлено з друкарні до редакції
до 24 лютого 2022 року [есте́т] газета була одними з небагатьох вітчизняних саме друкованих артмедіа та виходила друком щоквартально. З початком великої російсько-української війни друк для нашого нішевого незалежного медіа став просто неможливим
у лютому 2022 року ми «перейшли в онлайн», почали активно працювати над сайтом, створили цей телеграм-канал й продовжували висвітлювати важливі теми у сфері мистецтва та культури України
втім [есте́т] газета задумувалася саме як друкований мистецький часопис, тому мрії про звичний формат на папері не покидали нас увесь цей час. Мрії ми перетворили у плани, які нарешті вдалося реалізувати
📖на шпальтах нового номера [есте́т] газети
▪️ розповідаємо про важливі події року, що минає
▪️публікуємо актуальні інтерв’ю та репортажі
▪️говоримо про книжкові та кіно новини
▪️приготували й трохи абсолютного ексклюзиву (🤫)
🖼 на обкладинці номера — робота мисткині Світлани Струк “Покинутий кіт, який проганяє російських окупантів”, 2022
💌 наразі починаємо приймати замовлення через інстаграм-сторінку (поки фіналізуємо онлайн крамничку на сайті). Відправка замовлень буде здійснюватися з 23 грудня
Forwarded from SELIFONIK by oscar75
Шорт 'Я померла в Ірпені' увійшов у конкурсний лайнап Festival du court métrage de Clermont-Ferrand
Forwarded from УП. Культура
Померла Світлана Олешко – театральна режисерка, директорка Харківського театру "Арабески".
Прощання зі Світланою відбудеться в понеділок, 23 грудня о 12.00 у Варшаві за адресою ul. Powązkowska 14.
Світлана була дружиною лідера гурту "Мертвий півень" Міська Барбари, театр "Арабески" окрім іншого, продюсував проєкти гурту.
Підпишіться на УП.Культура
Прощання зі Світланою відбудеться в понеділок, 23 грудня о 12.00 у Варшаві за адресою ul. Powązkowska 14.
Світлана була дружиною лідера гурту "Мертвий півень" Міська Барбари, театр "Арабески" окрім іншого, продюсував проєкти гурту.
Підпишіться на УП.Культура
Forwarded from Kharkiv Hardcore
Загинув друг Ігор.
Власник вже культового Казка бару.
Важко описати, наскільки це велика втрата для всіх, не лише рідних та друзів, але й для музичної спільноти в цілому.
Його внесок в культурне життя Харкова важко переоцінити.
Відкрившись через рік після початку повномасштабної війни, бар став меккою для важкої музики. Переважна більшість хардкор, панк, метал концертів у місті проходили саме тут, даючи можливість місцевим відволіктися від похмурої реальності та відкриваючи двері молодим та старим гуртам з усієї країни.
Незважаючи на фінансові труднощі у бару, Ігор продовжував цю справу, оскільки альтернативи такому закладу не було.
Він часто говорив "можливо, я наївний дурник, але я вірю, що таке місце потрібне місту".
Навіть потрапивши у військо, він координував роботу бару та
виношував плани на майбутнє, щоби продовжувати робити Харків яскравим.
Ми втратили музичного ентузіаста, музиканта, добру та відповідальну людину, надійного партнера.
Подальша доля закладу наразі невідома.
Вічна пам'ять, Ігор!
Слава Герою! 💔
Власник вже культового Казка бару.
Важко описати, наскільки це велика втрата для всіх, не лише рідних та друзів, але й для музичної спільноти в цілому.
Його внесок в культурне життя Харкова важко переоцінити.
Відкрившись через рік після початку повномасштабної війни, бар став меккою для важкої музики. Переважна більшість хардкор, панк, метал концертів у місті проходили саме тут, даючи можливість місцевим відволіктися від похмурої реальності та відкриваючи двері молодим та старим гуртам з усієї країни.
Незважаючи на фінансові труднощі у бару, Ігор продовжував цю справу, оскільки альтернативи такому закладу не було.
Він часто говорив "можливо, я наївний дурник, але я вірю, що таке місце потрібне місту".
Навіть потрапивши у військо, він координував роботу бару та
виношував плани на майбутнє, щоби продовжувати робити Харків яскравим.
Ми втратили музичного ентузіаста, музиканта, добру та відповідальну людину, надійного партнера.
Подальша доля закладу наразі невідома.
Вічна пам'ять, Ігор!
Слава Герою! 💔
Загін кіноманів про Курбаса.
Курбас є прикладом людини, якій пощастило вирости без жодного впливу російської культури (а це стосується фактично всіх поколінь європейців до другої половини 20 століття, коли військова потуга та вплив країни забустив ретроспективно її культуру) та її наслідку — театру корифеїв (тут якщо є знавці, виправляйте). Це з одного боку дозволило створити спектаклі, які залишили сильний відбиток на тих, хто їх бачив, тому живуть досі, а з іншого — дуже погано сприймались сучасниками у Харкові та Києві, яким не пощастило як Курбасу.
Хоч я й не фанат каналу, але документалка вийшла пристойною, навіть попри художні елементи. Трохи не дотягнули до куту зору Наших 20-х @nashi1920, але близенько.
Радий був там побачити Миколу Набоку, засновника мистецького обʼєднання та театральної студії ХВИЛЯ.
Курбас є прикладом людини, якій пощастило вирости без жодного впливу російської культури (а це стосується фактично всіх поколінь європейців до другої половини 20 століття, коли військова потуга та вплив країни забустив ретроспективно її культуру) та її наслідку — театру корифеїв (тут якщо є знавці, виправляйте). Це з одного боку дозволило створити спектаклі, які залишили сильний відбиток на тих, хто їх бачив, тому живуть досі, а з іншого — дуже погано сприймались сучасниками у Харкові та Києві, яким не пощастило як Курбасу.
Хоч я й не фанат каналу, але документалка вийшла пристойною, навіть попри художні елементи. Трохи не дотягнули до куту зору Наших 20-х @nashi1920, але близенько.
Радий був там побачити Миколу Набоку, засновника мистецького обʼєднання та театральної студії ХВИЛЯ.
YouTube
ЗАБУТИЙ ГЕНІЙ УКРАЇНИ! Чому ми маєм пам'ятати Курбаса?
Бригади ДШВ чекають на свої Пульстрони. Давайте допоможемо їм ще ефективніше трощити ворога - https://send.monobank.ua/jar/3sL7WymGcE
Купити мерч з Курбасом: https://deep.in.ua/product/kurbasshirt/
https://deep.in.ua/product/kurbastshirt/
Фільм створено…
Купити мерч з Курбасом: https://deep.in.ua/product/kurbasshirt/
https://deep.in.ua/product/kurbastshirt/
Фільм створено…