tgoop.com/zhupanskogo/271
Last Update:
Ми непомітно переступили поріг осені, за яким у повітрі роливається скорботний серпанок і з пожухлої трави здіймаються тумани спогадів проминулого літа. Тепер стежки в'ються у бік осіннього рівнодення, за яким вже сліпо бовваніє свято стрічання мертвих.
А отже все ближчою стає та єдина у році ніч, коли у світі «Осіннього заціпенніння. Стрічання мертвих» хлопчик з блідим обличчям, дівчинка з тріснутою губою і кульгавий хлопчик за дорученням Капітона вирушають на пошуки тепла. Дні знову точить шашіль темряви, рік справляє обжинки, а діти вкотре готуються до свого паломництва незатишнними осінніми вулицями.
Тож ця повість знову набуває своєї актуальності, хоча, по правді, ніколи її особливо і не втрачала.
--------------------------------------------------------------------------
– Козел козлом, але він же завжди виконує те, що обіцяє, – зауважує дівчинка з тріснутою губою.
– Не завжди, – якось неохоче каже блідий хлопчик. – Минулого року, коли в Артура із машторфа щось із матір'ю сталося, ніби якась онкологія чи що, і її тоді поклали в ту лікарню, що на кінцевій дванадцятого, ну ту, про яку ще кажуть, що звідтіля мало хто вертається, так Артур тоді майже тиждень біля мене крутився, все вивідував про Капітона...
– І що, ти йому розказав? – Дівчинка від здивування так округлює рот, що її нижня губа знову тріскає і починає сочитися червоним.
– А що мені було робити? – нервує блідий хлопчик. – Все-таки матір. Він тоді сам не свій був, ходив, як в дьоготь опущений, і все бурмотів, що якщо вона помре, то він тоже не жилєц. А я тоді і не дуже то хотів йому про все це розказувать, але... бліна! Ну да, розказав я йому тоді, але не в цьому діло.
– Да, – тихо додає кульгавий хлопчик, – це я тоді його попросив розказати Артуру. – Дівчинка з тріснутою губою враз заспокоюється і задумливо киває головою.
– Так от, – продовжує блідий хлопчик, – я розказав Артуру і про те, що Капітон завжди щось просить і що це не зовсім приємні штуки, але Артур тоді був як сумашедший і тільки розпитував, як туди дійти. А потім він десь раптом зник, і я його пару тижнів не бачив і вже даже забув про цю історію, коли це був явився – весь якийсь м’ятий і замучений, ніби його в тюрмі клопами годували. Ну, я тоді зразу до нього і питаю, мов, як там з матір'ю? А він так мовчки подивився на мене, а потім як дасть у вухо, і пішов собі. Тільки раз обернувся і сказав, шо я підармот.
– Історія про людську вдячність, – саркастично зауважує дівчинка, облизуючи тріснуту губу.
– Я тоді тоже так подумав, – киває блідий хлопчик, – а вже потім узнав, що Артур був у Капітона і нібито вони про все нормально договорилися, а потім, коли вроді все було ок, його матір таки померла. Ну, Артур тоді до Капітона, але той його і слухать не схотів – сказав тільки, що сам винуватий, і захлопнув перед ним двері. От після того Артур і дав мені у вухо.
– І мав повне право, – хитає головою дівчинка з тріснутою губою. – Ще мало дав.
– Ти так нічого й не поняла, – сміється блідий хлопчик.
– Да, – і собі хихотить кульгавий хлопчик, – до нашої пластілінової принцеси інколи дуже довго доходить.
– Так а що я таке мала понять? – супиться дівчинка з тріснутою губою.
– Просто він тоді Капітону підсунув не свої ногті. – Якусь мить блідий хлопчик насолоджується справленим на дівчинку з тріснутою губою ефектом, а тоді продовжує: – Той придурок думав, що хитріший від усіх, заловив якусь малявку з молодших класів, ну і ви ж розумієте, як він вміє з малими – наобіщав, мабуть, всякого різного, ну, і пригрозив, звичайно, – він це теж вміє. Одним словом, він тоді собі пальці позабинтовував і даже краскою так трошки на кінцях поляпав, ніби то він у себе ті ногті брав.
– А Капітон що? – дивується дівчинка з тріснутою губою.
– А що Капітон, – безрадісно усміхається блідий хлопчик. – Капітон мовчки взяв і всьо. А потім через кілька днів у Артура померла матір.
---------------------------------------------------------------------
Отут - лінк, за яким можна замовити цей трактат, присвячений обставинам та технікам виживання в умовах осінньої пори.
BY Видавництво Жупанського
Share with your friend now:
tgoop.com/zhupanskogo/271