Техніки саморегуляції. Що потрібно військовим після повернення
Сильна травмуюча подія викликає реакції, яких не було в цивільному житті.
Треба вчитись знов опановувати своє тіло.
Розуміти, як себе заспокоювати. Бо дуже багато з’являється того, що вони не очікують:
— підходжу до метро — одразу тремтіння і сильний стрес
— не можу бути в натовпі
— бачу пташку, яка летить і не маше крилами — і падаю на землю, бо тіло реагує як на дрон
— чую звук самоката — падаю, дуже схоже на свист снаряду.
І багато іншого
Уявіть, що ви жили своє спокійне життя, потім поїхали в іншу країну повернулись додому і раптом стали інші. Більш дратівливі, більше поганих думок, відчаю, боїтесь того, що раніше радувало і багато інших речей.
От ця країна — війна, і це те, що військові переживають при поверненні додому.
Одна з основних моїх задач — це психодеукація. Навчання.
Задача допомагати справлятись з новими реакціями.
Як пише Чарльз Гоуг в своїй книзі «Одного разу воїн — воїн назавжди»:
І ми разом навчаємось з хлопцями тому, що відновлює.
На груповій терапії є можливість навчатись і працювати з ними не окремо — а одразу з групою 5-7 людей. І це дуже допомагає їм бачити, що не тільки з ним одним
Це те, що я люблю.
Ділитись і пояснювати складні речі простими словами.
І я планую ділитись практиками, які допомагають військовим.
Бо насправді, якщо для військових військові це працює, то і для цивільних це теж працює.
Перша — це мʼязова релаксація. Вона діє завжди добре.
На фото ми робимо її на груповій терапії.
Якщо цікаво — поставте +
Напишу окремий пост з детальним описом, як це працює.
Бо цей пост я не хочу перевантажувати.
Загалом планую зробити серію технік саморегуляції. Бо це чемоданчик, який зараз потрібен кожному.
Якщо це важливо загалом - поставте 🔥. Всі техніки будуть по хештегу #Техніки
@BagnenkoPsy
Сильна травмуюча подія викликає реакції, яких не було в цивільному житті.
Треба вчитись знов опановувати своє тіло.
Розуміти, як себе заспокоювати. Бо дуже багато з’являється того, що вони не очікують:
— підходжу до метро — одразу тремтіння і сильний стрес
— не можу бути в натовпі
— бачу пташку, яка летить і не маше крилами — і падаю на землю, бо тіло реагує як на дрон
— чую звук самоката — падаю, дуже схоже на свист снаряду.
І багато іншого
Уявіть, що ви жили своє спокійне життя, потім поїхали в іншу країну повернулись додому і раптом стали інші. Більш дратівливі, більше поганих думок, відчаю, боїтесь того, що раніше радувало і багато інших речей.
От ця країна — війна, і це те, що військові переживають при поверненні додому.
Одна з основних моїх задач — це психодеукація. Навчання.
Задача допомагати справлятись з новими реакціями.
Як пише Чарльз Гоуг в своїй книзі «Одного разу воїн — воїн назавжди»:
«Повернення додому — це ще одна бойова задача.»
І ми разом навчаємось з хлопцями тому, що відновлює.
На груповій терапії є можливість навчатись і працювати з ними не окремо — а одразу з групою 5-7 людей. І це дуже допомагає їм бачити, що не тільки з ним одним
Це те, що я люблю.
Ділитись і пояснювати складні речі простими словами.
І я планую ділитись практиками, які допомагають військовим.
Бо насправді, якщо для військових військові це працює, то і для цивільних це теж працює.
Перша — це мʼязова релаксація. Вона діє завжди добре.
На фото ми робимо її на груповій терапії.
Якщо цікаво — поставте +
Напишу окремий пост з детальним описом, як це працює.
Бо цей пост я не хочу перевантажувати.
Загалом планую зробити серію технік саморегуляції. Бо це чемоданчик, який зараз потрібен кожному.
Якщо це важливо загалом - поставте 🔥. Всі техніки будуть по хештегу #Техніки
@BagnenkoPsy
🔥31❤6👍2
Forwarded from Френсіс Чан. Біблійні думки.
🤔7👍6❤5⚡1👌1
Про втрати, 1000/3925 днів і цінність смутку.
Вчора багато працював з військовими про втрати.
І все ясніше розумію, як важливо проговорювати, що втрати - це частина життя, яку варто дозволити собі проживати. Саме проживати.
Це важко. Коли здоровий чолов’яга - плаче як дитина. Бо любив побратима.
І більше побратима немає.
І він навіть плакати собі не дозволяє, бо це не чоловіча справа.
І ти поруч, просто поруч, присутній.
Я їду додому за кермом пізно ввечері зі шпиталю і у мене є близько 40 хвилин думати. Нічні вогні траси Київської області і мої думки. І більше нічого.
Я стільки втрат зараз бачу і проживаю, що це стало нормою. Реальністю.
Зранку читав Єклезіаста в Святому Письмі.
І це мене дуже підтримало:
В нашому більш західному суспільстві бути щасливим і оптимістичним є пріорітетом. А смуток - чимось, що хочеться задвинути назад. А сльози, особливо у чоловіків - загалом стигматизуються.
Але в часи болю і страждань, особливо такі, яким є війна - дуже важливо дозволяти собі проживати горе. По-справжньому проживати.
А ось, що пише в своїй книзі «Цінність смутку» Сьюзен Кейн:
Сльози корисні.
Горювання допомагає проживати втрату.
Дозволяти собі горювати - вкрай правильно і важливо. Є різні теорії про втрати, але загалом всі погоджуються, що є стадії проживання втрати (наприклад теорія Кюблер-Росс - шок, заперечення, торг, депресія, прийняття) і важливо дозволити собі їх проживати.
За мої 2,5 роки від початку повномасштабного вторгнення (а сьогодні ще й 1000 днів виявляється, хоча насправді 3925 днів) я стільки втрат пережив, що мені здається сльози і горювання стали частиною майже кожного дня. Іноді я йду бігати і думаю про ці втрати. Іноді я просто дивлюсь на небо і розмовляю з тими, кого втратив.
Це все мої стадії прожиття цих втрат і прийняття.
Мабуть головним уроком для мене стало те, що втрата - це частина життя.
І ніщо не є вічним.
Тому так багато радості і щастя йде поруч з втратами. Ну, як мінімум у мене. Бо я дозволяю собі радіти на повну в моменті, бо завтра може не настати. Або цієї людини більше не буде в твоєму житті.
Смуток - це те, що робить серце краще. Саме тому, що коли ми чесно проживаємо втрату - ми бачимо світ справжнім. Без ілюзій і самообману. І ми починаємо цінувати життя ще сильніше.
Тому так. Важливо дозволити собі горювати і проживати втрати.
І про це ми і говорили з цим військовим. Але плакати він собі все ще не дозволив.
Навіть моя майбутня книга - вона теж про це.
Захотілось поділитись цим.
А що вам допомагає проживати втрати?
@BagnenkoPsy
Вчора багато працював з військовими про втрати.
І все ясніше розумію, як важливо проговорювати, що втрати - це частина життя, яку варто дозволити собі проживати. Саме проживати.
Це важко. Коли здоровий чолов’яга - плаче як дитина. Бо любив побратима.
І більше побратима немає.
І він навіть плакати собі не дозволяє, бо це не чоловіча справа.
І ти поруч, просто поруч, присутній.
Я їду додому за кермом пізно ввечері зі шпиталю і у мене є близько 40 хвилин думати. Нічні вогні траси Київської області і мої думки. І більше нічого.
Я стільки втрат зараз бачу і проживаю, що це стало нормою. Реальністю.
Зранку читав Єклезіаста в Святому Письмі.
І це мене дуже підтримало:
“Краще йти туди, де плачуть, аніж іти в дім бенкетування, оскільки там, де плачуть можна побачити кінець усякої людини, - і живому варто взяти це до близько до свого серця. Смуток кращий від сміху, бо коли сумне обличчя, тоді серце стає добрішим” (Єкл 7:2-3)
В нашому більш західному суспільстві бути щасливим і оптимістичним є пріорітетом. А смуток - чимось, що хочеться задвинути назад. А сльози, особливо у чоловіків - загалом стигматизуються.
Але в часи болю і страждань, особливо такі, яким є війна - дуже важливо дозволяти собі проживати горе. По-справжньому проживати.
А ось, що пише в своїй книзі «Цінність смутку» Сьюзен Кейн:
Згідно з останніми дослідженнями -
самотрансценденція
(і її сестри, вдячність і стан потоку) стає сильнішою в часи змін, закінчень і смертей -
у найгіркіші моменти життя.
По суті, можна сказати, що
в людині у стані гіркої радості загострюється розуміння кінцевості всього.
Коли дідусі й бабусі дивляться на дітей, які радісно плюскаються в калюжах - у них навертаються сльози: вони знають, що колись діти виростуть і постарішають (а вони цього не побачать). Але все таки це не сльози суму - це сльози любові.
Сльози корисні.
Горювання допомагає проживати втрату.
Дозволяти собі горювати - вкрай правильно і важливо. Є різні теорії про втрати, але загалом всі погоджуються, що є стадії проживання втрати (наприклад теорія Кюблер-Росс - шок, заперечення, торг, депресія, прийняття) і важливо дозволити собі їх проживати.
За мої 2,5 роки від початку повномасштабного вторгнення (а сьогодні ще й 1000 днів виявляється, хоча насправді 3925 днів) я стільки втрат пережив, що мені здається сльози і горювання стали частиною майже кожного дня. Іноді я йду бігати і думаю про ці втрати. Іноді я просто дивлюсь на небо і розмовляю з тими, кого втратив.
Це все мої стадії прожиття цих втрат і прийняття.
Мабуть головним уроком для мене стало те, що втрата - це частина життя.
І ніщо не є вічним.
Тому так багато радості і щастя йде поруч з втратами. Ну, як мінімум у мене. Бо я дозволяю собі радіти на повну в моменті, бо завтра може не настати. Або цієї людини більше не буде в твоєму житті.
Смуток - це те, що робить серце краще. Саме тому, що коли ми чесно проживаємо втрату - ми бачимо світ справжнім. Без ілюзій і самообману. І ми починаємо цінувати життя ще сильніше.
Тому так. Важливо дозволити собі горювати і проживати втрати.
І про це ми і говорили з цим військовим. Але плакати він собі все ще не дозволив.
Навіть моя майбутня книга - вона теж про це.
Захотілось поділитись цим.
А що вам допомагає проживати втрати?
@BagnenkoPsy
❤27💔9🔥2👍1👏1🤔1🙏1
Звільнені з полону. Головна помилка і що не варто робити
Я обіцяв написати про роботу зі звільненими з полону. Не скажу, що маю великий досвід, але вже консультую, спілкуюсь деякі речі вже бачу і хочу їх розділити. Бо це допоможе багатьом з нас взаємодіяти.
По-перше. В полоні можуть бути не тільки військові, але й цивільні.
І це не той досвід - про який людина буде говорити.
В Херсоні це називалось: “Забрати на підвал”
В моєму оточенні з Херсону близько 10 людей, які потрапляли на підвал. Хтось провів 6 днів, а хтось і сильно більше.
І це дуже травматичний досвід. На все життя.
І ви ніколи не знаєте про людину, з якою спілкуєтесь - чи є у неї цей досвід. Це дуже важливо розуміти.
Бо у мене навіть в останній приїзд в Херсон в розмові з однією близькою людиною - виявилось, що вона була в цьому короткотерміновому полоні під час окупації і це дуже травматичний досвід
Головна помилка в спілкуванні і взаємодії - це жаліти їх.
Коли ти жалієш його - ти показуєш, що його досвід не вартий поваги.
Як сказав один: Як мамка носились зі мною.
“Ох ти ж бідний нещасний. Як же тобі не пощастило.”
Він вже пройшов це.
Він вже справився.
І він не потребує вашої жалості.
Ми сиділи на груповій терапії. І близько години обговорювлаи тільки цю тему.
Дуже важка тема для них. Дуже.
І знаєте, що найдивніше.
Я все це знав.
І прямо на зустрічі в якусь хвилину відчув, що сам досить стриманий і відчуваю потяг до того, щоб жаліти їх.
Звісно, я цього не робив.
Але це перша реакція на дуже травмуючий досвід.
Відчувати, що я це не переживав. А ти переживав. І бажання підтримати без розуміння іншої людини.
Але наша робота пройшла досить добре, бо я усвідомлював цю крайність і не пішов туди.
Друга крайність - це абсолютна і тотальна героїзація.
Що вони потребують - дати їм спокій від зайвої уваги і водночас підтримувати і допомагати, коли вони самі це озвучують.
Так, тут не дуже зрозуміла ця грань.
І це питання я задав. Де грань?
Відповідь одного мені дала багато ясності.
Він сказав мені:
“У кожного з нас ця грань всередині. Але ключове - це не жаліти, і не робити з мене супергероя. “
Ось це, мабуть і є відповідь.
Не жаліти, не робити супергероя. Бути підтримкою.
І шукати ту грань, яка є у всередині конкретної людини, з якою ти спілкуєшся прямо зараз.
Є також загальні поради, які важливо додати в цей пост. Пишу це, щоб ви могли зберегти і використовувати в подальшому.
Що ще не варто робити?
❌ Не варто запитувати про травматичний досвід просто так, з цікавості. Будь-який ваш інтерес до історії має бути суто професійним, а не особистим.
❌ Без дозволу не торкатись до людини, чіпати особисті речі, обіймати
❌ Не варто різко змінювати плани без попередження
❌ Не можна проявляти контроль та обмежувати автономію людини, що пережила полон. В будь-якому випадку завжди потрібно залишати йому можливість вибору.
❌ Не знецінювати досвід полону (“Нічого страшного”, “Забудь”).
На фото - квітка, яку мені подарувала звільнена з полону жінка, яка перебувала в нашому шпиталі. Вона робила такі в полоні, тільки з хліба. І зараз продовжує робити, каже, що це найбільше заспокоює. Я писав трохи раніше про іншу квітку.
Фото розміщено з її дозвілу.
В наступному пості хочу написати, що варто робити. І як треба взаємодіяти зі звільненими з полону.
Якщо це цікаво - поставте + або напишіть щось в коментарях.
І також прошу про репост, бо дуже важливо, щоб якомога більше людей розуміли як взаємодіяти з тими хто пережив полон і тортури.
(в пості використані матеріали брошюри “Особливсті роботи з паціентам, які пережили полон та тортури”)
Якщо хочете підтримати діяльність в шпиталі (на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
@BagnenkoPsy
Я обіцяв написати про роботу зі звільненими з полону. Не скажу, що маю великий досвід, але вже консультую, спілкуюсь деякі речі вже бачу і хочу їх розділити. Бо це допоможе багатьом з нас взаємодіяти.
По-перше. В полоні можуть бути не тільки військові, але й цивільні.
І це не той досвід - про який людина буде говорити.
В Херсоні це називалось: “Забрати на підвал”
В моєму оточенні з Херсону близько 10 людей, які потрапляли на підвал. Хтось провів 6 днів, а хтось і сильно більше.
І це дуже травматичний досвід. На все життя.
І ви ніколи не знаєте про людину, з якою спілкуєтесь - чи є у неї цей досвід. Це дуже важливо розуміти.
Бо у мене навіть в останній приїзд в Херсон в розмові з однією близькою людиною - виявилось, що вона була в цьому короткотерміновому полоні під час окупації і це дуже травматичний досвід
Головна помилка в спілкуванні і взаємодії - це жаліти їх.
Коли ти жалієш його - ти показуєш, що його досвід не вартий поваги.
Як сказав один: Як мамка носились зі мною.
“Ох ти ж бідний нещасний. Як же тобі не пощастило.”
Він вже пройшов це.
Він вже справився.
І він не потребує вашої жалості.
Ми сиділи на груповій терапії. І близько години обговорювлаи тільки цю тему.
Дуже важка тема для них. Дуже.
І знаєте, що найдивніше.
Я все це знав.
І прямо на зустрічі в якусь хвилину відчув, що сам досить стриманий і відчуваю потяг до того, щоб жаліти їх.
Звісно, я цього не робив.
Але це перша реакція на дуже травмуючий досвід.
Відчувати, що я це не переживав. А ти переживав. І бажання підтримати без розуміння іншої людини.
Але наша робота пройшла досить добре, бо я усвідомлював цю крайність і не пішов туди.
Друга крайність - це абсолютна і тотальна героїзація.
Що вони потребують - дати їм спокій від зайвої уваги і водночас підтримувати і допомагати, коли вони самі це озвучують.
Так, тут не дуже зрозуміла ця грань.
І це питання я задав. Де грань?
Відповідь одного мені дала багато ясності.
Він сказав мені:
“У кожного з нас ця грань всередині. Але ключове - це не жаліти, і не робити з мене супергероя. “
Ось це, мабуть і є відповідь.
Не жаліти, не робити супергероя. Бути підтримкою.
І шукати ту грань, яка є у всередині конкретної людини, з якою ти спілкуєшся прямо зараз.
Є також загальні поради, які важливо додати в цей пост. Пишу це, щоб ви могли зберегти і використовувати в подальшому.
Що ще не варто робити?
❌ Не варто запитувати про травматичний досвід просто так, з цікавості. Будь-який ваш інтерес до історії має бути суто професійним, а не особистим.
❌ Без дозволу не торкатись до людини, чіпати особисті речі, обіймати
❌ Не варто різко змінювати плани без попередження
❌ Не можна проявляти контроль та обмежувати автономію людини, що пережила полон. В будь-якому випадку завжди потрібно залишати йому можливість вибору.
❌ Не знецінювати досвід полону (“Нічого страшного”, “Забудь”).
На фото - квітка, яку мені подарувала звільнена з полону жінка, яка перебувала в нашому шпиталі. Вона робила такі в полоні, тільки з хліба. І зараз продовжує робити, каже, що це найбільше заспокоює. Я писав трохи раніше про іншу квітку.
Фото розміщено з її дозвілу.
В наступному пості хочу написати, що варто робити. І як треба взаємодіяти зі звільненими з полону.
Якщо це цікаво - поставте + або напишіть щось в коментарях.
І також прошу про репост, бо дуже важливо, щоб якомога більше людей розуміли як взаємодіяти з тими хто пережив полон і тортури.
(в пості використані матеріали брошюри “Особливсті роботи з паціентам, які пережили полон та тортури”)
Якщо хочете підтримати діяльність в шпиталі (на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
@BagnenkoPsy
👍34❤16🙏3🔥1🤔1
Forwarded from Закнижжя!
Як ми вчимося? Зрозумілий і якісний нон-фікшн від Лабораторії.
У мене зараз 3 паралельні навчання по психології + ЛітОсвіта + аспірантура, де я пишу дисертацію (ця історія ще на 3 роки).
З одного боку, я трохи психанув з навчанням. (Добре, що воно розтягнуте в році і тижні і кожен день можу зосереджувати увагу на чомусь одному.)
З іншого боку, я зараз працюю в шпиталі і тому практичні знання + взаємодія з практиками зараз на вагу золота.
І я чітко знаю, навіщо я плачу цю ціну.
Але я вирішив розібратись, як ефективніше навчатись.
І також як працює мозок і чому ми втрачаємо здатність вивчати довгі матеріали.
Отут трохи писав про це.
Ось ця книга на мій погляд - дуже глибоко розкриває, як саме мозок навчається.
4 основні стовпи навчання:
1. Увага
2. Активне залучення
3. Корекція помилок
4. Консолідація - аналіз і переробка даних
Книга написана зрозумілою мовою з купою досліджень. Це добротний нон-фікнш.
Поки що я ще в процесі, хоча більше половини пройдено. Але ця книжка точно піде в скарбничку класного нон-фікшена (він по хештегу #НонФікшн)
А які книги ви знаєте по покращенню процесу навчання і ефективності?
#Відгук #НонФікшн
@BagnenkoText
У мене зараз 3 паралельні навчання по психології + ЛітОсвіта + аспірантура, де я пишу дисертацію (ця історія ще на 3 роки).
З одного боку, я трохи психанув з навчанням. (Добре, що воно розтягнуте в році і тижні і кожен день можу зосереджувати увагу на чомусь одному.)
З іншого боку, я зараз працюю в шпиталі і тому практичні знання + взаємодія з практиками зараз на вагу золота.
І я чітко знаю, навіщо я плачу цю ціну.
Але я вирішив розібратись, як ефективніше навчатись.
І також як працює мозок і чому ми втрачаємо здатність вивчати довгі матеріали.
Отут трохи писав про це.
Ось ця книга на мій погляд - дуже глибоко розкриває, як саме мозок навчається.
4 основні стовпи навчання:
1. Увага
2. Активне залучення
3. Корекція помилок
4. Консолідація - аналіз і переробка даних
Книга написана зрозумілою мовою з купою досліджень. Це добротний нон-фікнш.
Поки що я ще в процесі, хоча більше половини пройдено. Але ця книжка точно піде в скарбничку класного нон-фікшена (він по хештегу #НонФікшн)
А які книги ви знаєте по покращенню процесу навчання і ефективності?
#Відгук #НонФікшн
@BagnenkoText
👍12🤔2❤1🔥1👏1
Forwarded from Закнижжя!
Робота над книгою. Мої відкриття. І як я знайшов видавця.
Продовжую щотижня зустрічатись з редакторкою. Це якесь відкриття для мене (хоча чого ж тут дивуватись, якщо видавництво, де я буду видаватись теж називається «Відкриття»)
На цей раз 2 глибокі усвідомлення
✅ читати текст вголос - є дуже практичним. Не просто знати це, а робити.
Бо читання вголос відсіює всі косяки
✅ проговорення сюжету і причинно-наслідкових зв’язків дуже важливе.
Прямо в процесі розмови у нас народилась одна ідея, яка дуже підсилить текст.
Книга стає все більш ясною, чіткою і зрозумілою.
Нагадаю, хто тут нещодавно. Я написав рукопис книги в 2022, на початку 2024 року дописував великі шматки, а вже восени цього року підписав договір з видавництвом «Відкриття». І домовився з редакторкою, щою зустрічатись щотижня. І пишу щотижня про ті думки і відкриття, які у мене є в процесі.
Ваші питання, які ви писали раніше - буду потроху відповідати
Як знайшов видавця
Думаю, присвячу цьому окремий пост - як взагалі писати у видавництва, що я віднайшов для себе.
Я шукав десь рік. Відправив у більше 10 видавництв.
А потім стався якийсь ідеальний метч з видавництвом «Відкриття». На мене вийшло видавництво, ми познайомились з інших питань з Наталею Васильєвою, вона просто хотіла підтримати мою діяльність у шпиталі для військових книгами.
Потім зустрілись на каву. Потім я запросив на подкаст поговорити про книговидавничий ринок і як молодому автору видатись (подкаст тут). А потім і вона прочитала рукопис і запропонувала видати мою книгу.
І тепер я отримую багато радості від цієї взаємодії.
Для мене еталонним є взаємодія Гемінгвея і його видавця Максуела Перкінза, де обидві сторони віддавали багато і отримували ще більше. І тут щось схоже. Але не забігаємо наперед, бо ми зараз тільки почали взаємодію.
А що вам цікаво про внутрішню кухню роботи над книгою? якщо є ще питання - пишіть під цим постом. Збираю їх і потроху буду відповідати.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
Всі інші думки можна прочитати по хештегу #ЩоденникАвтора (А також є дуже камерний канал, де я просто сам для себе більше звітую, хоча вже 5 років)
@bagnenkoText
Продовжую щотижня зустрічатись з редакторкою. Це якесь відкриття для мене (хоча чого ж тут дивуватись, якщо видавництво, де я буду видаватись теж називається «Відкриття»)
На цей раз 2 глибокі усвідомлення
✅ читати текст вголос - є дуже практичним. Не просто знати це, а робити.
Бо читання вголос відсіює всі косяки
✅ проговорення сюжету і причинно-наслідкових зв’язків дуже важливе.
Прямо в процесі розмови у нас народилась одна ідея, яка дуже підсилить текст.
Книга стає все більш ясною, чіткою і зрозумілою.
Нагадаю, хто тут нещодавно. Я написав рукопис книги в 2022, на початку 2024 року дописував великі шматки, а вже восени цього року підписав договір з видавництвом «Відкриття». І домовився з редакторкою, щою зустрічатись щотижня. І пишу щотижня про ті думки і відкриття, які у мене є в процесі.
Ваші питання, які ви писали раніше - буду потроху відповідати
Як знайшов видавця
Думаю, присвячу цьому окремий пост - як взагалі писати у видавництва, що я віднайшов для себе.
Я шукав десь рік. Відправив у більше 10 видавництв.
А потім стався якийсь ідеальний метч з видавництвом «Відкриття». На мене вийшло видавництво, ми познайомились з інших питань з Наталею Васильєвою, вона просто хотіла підтримати мою діяльність у шпиталі для військових книгами.
Потім зустрілись на каву. Потім я запросив на подкаст поговорити про книговидавничий ринок і як молодому автору видатись (подкаст тут). А потім і вона прочитала рукопис і запропонувала видати мою книгу.
І тепер я отримую багато радості від цієї взаємодії.
Для мене еталонним є взаємодія Гемінгвея і його видавця Максуела Перкінза, де обидві сторони віддавали багато і отримували ще більше. І тут щось схоже. Але не забігаємо наперед, бо ми зараз тільки почали взаємодію.
А що вам цікаво про внутрішню кухню роботи над книгою? якщо є ще питання - пишіть під цим постом. Збираю їх і потроху буду відповідати.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
Всі інші думки можна прочитати по хештегу #ЩоденникАвтора (А також є дуже камерний канал, де я просто сам для себе більше звітую, хоча вже 5 років)
@bagnenkoText
🔥11❤5👍2
Розуміння військових. ПТСР. Як підтримати військового. Заборонені фрази. Що можна і що не можна і групова зустріч по горюванню.
Це серія майстер-класів, про який я давно думаю і чую від багатьох люде
Всім нам зараз потрібно мати базові знання по роботі з військовими.
І я хочу ділитись найновішим і найважливішим, що сам дізнаюсь в шпиталі
Я запрошую вас на серію майстер-класів по розумінню військових для цивільних.
Це важлива тема зараз для кожного з нас.
Працюю в шпиталі, майже щодня консультую наших військових і бачу велику потребу в психоедукації і вивченні цього питання.
І на мій погляд, ми маємо вивчати цю тему максимально глибоко зараз.
Що буде?
Майстер-клас. Частина 1. Розуміння військових.
Майстер-клас. Частина 2. Поглиблене розуміння ПТСР. Як підтримувати військового. Саморегуляція. Нервова система
Зустріч 3. Групова зустріч по проживанню втрати і горюванню.
Для кого:
Родичі військовослужбовців
Психологи, які хочуть освоїти базові речі
Цивільні, яким потрібно більше знань про військових
Частина 1.
1. ПТСР. Факти, які має знати кожден
2. Контузії. Реальність війни.
3. Критерії ПТСР
4. Симптоми ПТСР і як вони проявляються в реальному житті
5. Флешбеки. Що це на практиці.
6. Уникнення. Що це на практиці.
7. Нездатність відчувати позитивні емоції. Що це на практиці
8. Заборонені фрази
9. Дозволені фрази
10. Що ви можете зробити, якщо ви не психіатр і не психолог
11. З якими питаннями допомагає тільки психіатр. З якими питаннями допомагає психолог
12. Як підтримати військового
13. Вправи на саморегуляцію;
14. Робота по зниженню стресу
Майстер-клас 2.
Частина 2. Поглиблене розуміння ПТСР і військових. Саморегуляція. Підтримка людини в складних станах. (11 грудня)
1. Як працює нервова система
2. Вікно толерантності - що це і як це може бути корисним вам
3. Емоційна гігієна
4. 3 сильні вправи на саморегуляцію
5. Робота з різними станами людини - ПЛАЧ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
6. Робота з різними станами людини - ГОРЮВАННЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
7. Робота з різними станами людини - ТРИВОГА (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
8. Робота з різними станами людини - АГРЕСІЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
9. Дихальні практики
10. Що допомагає військовому
Частина 3. Горювання. Проживання втрати
Це групова робота.
Якщо ви переживаєте втрату і вам потрібна підтримка - це для вас.
Ця група набирається окремо. З кожним учасником я проводжу коротку співбесіду, щоб зрозуміти, що вам точно це буде корисно.
Для кого:
Якщо ви переживаєте горе.
Якщо ви хочете потрапити в безпечне середовище з проживання горя.
Якщо ви проживаєте невизначену втрату
Зустрічі у терапевтичних групах - це можливість поринути в атмосферу повного сприяння і підтримки, познайомитися із людьми, що мають схожі тривоги й переживання, поділитися наболілим🙏
Робота в групах дає змогу:
🌟 Навчитися розуміти себе, свої стани і переживання
🌟 Вийти із депресивних настроїв та поліпшити загальний емоційний стан
🌟 Дати раду із сильною тривожністю
🌟 Навчитися долати наслідки хронічного стресу
🌟 Знайти ресурси, щоб повернутися до виконання щоденних справ і обов'язків
Коли:
4 грудня (середа), 11 грудня (середа), 18 грудня (середа)
Вартість: 490 грн - одна зустріч
890 грн - 2 зустрічі.
Групова зустріч з горювання (окремо) - 490 грн
(Частина коштів підуть на книги для дітей у бібліотеки Херсонщини.)
ХТО Я:
Психолог-консультант.
Практичний психолог у військовому шпиталі.
Навчаюсь на психотерапевта (в методі логотерапія), на клінічного психолога і в аспірантурі Інституту психології.
Ключовий досвід, який важливий - останні 10 місяців (з лютого 2024) консультую військових у шпиталях, а потім і працюю з ними.
Терапевтична зустріч по горюванню.
Реєстрація, більше деталей і сертифікати тут:
http://bit.ly/master-Class-Bahnenko
Кількість місць обмежена. Всього 12 місць.
Долучайтесь, якщо це потрібно саме вам.
@BagnenkoPsy
Це серія майстер-класів, про який я давно думаю і чую від багатьох люде
Всім нам зараз потрібно мати базові знання по роботі з військовими.
І я хочу ділитись найновішим і найважливішим, що сам дізнаюсь в шпиталі
Я запрошую вас на серію майстер-класів по розумінню військових для цивільних.
Це важлива тема зараз для кожного з нас.
Працюю в шпиталі, майже щодня консультую наших військових і бачу велику потребу в психоедукації і вивченні цього питання.
І на мій погляд, ми маємо вивчати цю тему максимально глибоко зараз.
Що буде?
Майстер-клас. Частина 1. Розуміння військових.
Майстер-клас. Частина 2. Поглиблене розуміння ПТСР. Як підтримувати військового. Саморегуляція. Нервова система
Зустріч 3. Групова зустріч по проживанню втрати і горюванню.
Для кого:
Родичі військовослужбовців
Психологи, які хочуть освоїти базові речі
Цивільні, яким потрібно більше знань про військових
Частина 1.
1. ПТСР. Факти, які має знати кожден
2. Контузії. Реальність війни.
3. Критерії ПТСР
4. Симптоми ПТСР і як вони проявляються в реальному житті
5. Флешбеки. Що це на практиці.
6. Уникнення. Що це на практиці.
7. Нездатність відчувати позитивні емоції. Що це на практиці
8. Заборонені фрази
9. Дозволені фрази
10. Що ви можете зробити, якщо ви не психіатр і не психолог
11. З якими питаннями допомагає тільки психіатр. З якими питаннями допомагає психолог
12. Як підтримати військового
13. Вправи на саморегуляцію;
14. Робота по зниженню стресу
Майстер-клас 2.
Частина 2. Поглиблене розуміння ПТСР і військових. Саморегуляція. Підтримка людини в складних станах. (11 грудня)
1. Як працює нервова система
2. Вікно толерантності - що це і як це може бути корисним вам
3. Емоційна гігієна
4. 3 сильні вправи на саморегуляцію
5. Робота з різними станами людини - ПЛАЧ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
6. Робота з різними станами людини - ГОРЮВАННЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
7. Робота з різними станами людини - ТРИВОГА (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
8. Робота з різними станами людини - АГРЕСІЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
9. Дихальні практики
10. Що допомагає військовому
Частина 3. Горювання. Проживання втрати
Це групова робота.
Якщо ви переживаєте втрату і вам потрібна підтримка - це для вас.
Ця група набирається окремо. З кожним учасником я проводжу коротку співбесіду, щоб зрозуміти, що вам точно це буде корисно.
Для кого:
Якщо ви переживаєте горе.
Якщо ви хочете потрапити в безпечне середовище з проживання горя.
Якщо ви проживаєте невизначену втрату
Зустрічі у терапевтичних групах - це можливість поринути в атмосферу повного сприяння і підтримки, познайомитися із людьми, що мають схожі тривоги й переживання, поділитися наболілим🙏
Робота в групах дає змогу:
🌟 Навчитися розуміти себе, свої стани і переживання
🌟 Вийти із депресивних настроїв та поліпшити загальний емоційний стан
🌟 Дати раду із сильною тривожністю
🌟 Навчитися долати наслідки хронічного стресу
🌟 Знайти ресурси, щоб повернутися до виконання щоденних справ і обов'язків
Коли:
4 грудня (середа), 11 грудня (середа), 18 грудня (середа)
Вартість: 490 грн - одна зустріч
890 грн - 2 зустрічі.
Групова зустріч з горювання (окремо) - 490 грн
(Частина коштів підуть на книги для дітей у бібліотеки Херсонщини.)
ХТО Я:
Психолог-консультант.
Практичний психолог у військовому шпиталі.
Навчаюсь на психотерапевта (в методі логотерапія), на клінічного психолога і в аспірантурі Інституту психології.
Ключовий досвід, який важливий - останні 10 місяців (з лютого 2024) консультую військових у шпиталях, а потім і працюю з ними.
Терапевтична зустріч по горюванню.
Реєстрація, більше деталей і сертифікати тут:
http://bit.ly/master-Class-Bahnenko
Кількість місць обмежена. Всього 12 місць.
Долучайтесь, якщо це потрібно саме вам.
@BagnenkoPsy
👍16❤7🙏1
Як мене вперше запросили в гості на подкаст про ПТСР
Зазвичай на подкаст запрошую я, а весь інший час навчаюсь і працюю в шпиталі. Часі ні на що більше немає взагалі.
Але тут якраз ситуація в тому, що Макс - ветеран, якого я поважаю, який прослужив більше 2 років, повернувся і він створив цей подкаст з розмовами про ПТСР і важливе.
Підтримка таких проектів в пріорітеті, і це так важливо для мене - звісно, я погодився.
У мене навіть машина перегрілась на шляху до Макса і зйомок.
А ще в той день ми проводили зустріч по книзі «Одного разу воїн - воїн назавжди» в Києві (запис був 2 листопада, в суботу).
Дуже змістовно поговорили:
✅ Про книги, які написали військові і стали всесвітньо відомими авторами
✅ Про ПТСР простими словами
✅ Про алкоголь і ПАР (психоактивні речовини)
✅ Про священнослужителів, капеланів і психологів. В чому різниця
Про все це говорив з Максом Злидарем, ветераном ЗСУ на подкасті:
P.S. До речі, Макс проявив дуже багато справжньої братерської підтримки. Бо вночі, коли машина спочатку завелась, проїхала 3 км і стала, він приїхав і відвіз мене додому. А вже на наступний ранок я тягав її тросом по всьому Києву )))
https://www.youtube.com/watch?v=oyZO3n8PEqY
Поставте лайк і коментар Максу. Він робить неймовірно важливу справу.
А якщо вам в цілому корисно - поставте вогник.
@BagnenkoPsy
Зазвичай на подкаст запрошую я, а весь інший час навчаюсь і працюю в шпиталі. Часі ні на що більше немає взагалі.
Але тут якраз ситуація в тому, що Макс - ветеран, якого я поважаю, який прослужив більше 2 років, повернувся і він створив цей подкаст з розмовами про ПТСР і важливе.
Підтримка таких проектів в пріорітеті, і це так важливо для мене - звісно, я погодився.
У мене навіть машина перегрілась на шляху до Макса і зйомок.
А ще в той день ми проводили зустріч по книзі «Одного разу воїн - воїн назавжди» в Києві (запис був 2 листопада, в суботу).
Дуже змістовно поговорили:
✅ Про книги, які написали військові і стали всесвітньо відомими авторами
✅ Про ПТСР простими словами
✅ Про алкоголь і ПАР (психоактивні речовини)
✅ Про священнослужителів, капеланів і психологів. В чому різниця
Про все це говорив з Максом Злидарем, ветераном ЗСУ на подкасті:
P.S. До речі, Макс проявив дуже багато справжньої братерської підтримки. Бо вночі, коли машина спочатку завелась, проїхала 3 км і стала, він приїхав і відвіз мене додому. А вже на наступний ранок я тягав її тросом по всьому Києву )))
https://www.youtube.com/watch?v=oyZO3n8PEqY
Поставте лайк і коментар Максу. Він робить неймовірно важливу справу.
А якщо вам в цілому корисно - поставте вогник.
@BagnenkoPsy
YouTube
Психолог @bahnenko про ПТСР у військових, симптоми та кращі методи лікування | Сповідь ПТСРщика
Якщо хочете підтримати діяльність в шпиталі (на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
У цьому відео ми розглядаємо важливу тему: посттравматичний стресовий розлад у військових в Україні. Обговорюємо роль церкви…
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
У цьому відео ми розглядаємо важливу тему: посттравматичний стресовий розлад у військових в Україні. Обговорюємо роль церкви…
👍12🔥8❤3🤔1🙏1
Дідусь завжди казав: «Тарілка має бути чистою. Доїдай.» і я старанно вичищав хлібчиком дочиста всю тарілку.
Бабуся завжди мала 2 мішка муки і мішок цукру в запасі.
А влітку вони робили сотні закруток і все це зберігалось в кладовці. Деякі закрутки там досі вже 20-25 років. Стоять в кладовці в Херсоні, який під обстрілами р*сії щодня.
Коли в холодильнику пусто — у мене була тривога.
Коли немає вдома хліба — у мене була тривога.
Коли немає мішка картоплі і мішка муки на балконі — підсвідомо, чогось не вистачає. І тільки коли я це усвідомив і опрацював, тривога пройшла.
Тільки останні десь 3 роки я усвідомлюю — це наслідки. Наслідки колективної травми.
Нас вбивали. Винищували. Морили голодом.
І досі нічого не змінилось, вектор недокраїни залишається таким самим. Але тепер знищення йде у відкриту.
Тільки усвідомлення і проговорення цього допоможе пережити цю травму і залишити в минулому.
Сьогодні — день памʼяті жертв Голодомору.
Важливо памʼятати.
@bagnenkoPsy
Бабуся завжди мала 2 мішка муки і мішок цукру в запасі.
А влітку вони робили сотні закруток і все це зберігалось в кладовці. Деякі закрутки там досі вже 20-25 років. Стоять в кладовці в Херсоні, який під обстрілами р*сії щодня.
Коли в холодильнику пусто — у мене була тривога.
Коли немає вдома хліба — у мене була тривога.
Коли немає мішка картоплі і мішка муки на балконі — підсвідомо, чогось не вистачає. І тільки коли я це усвідомив і опрацював, тривога пройшла.
Тільки останні десь 3 роки я усвідомлюю — це наслідки. Наслідки колективної травми.
Нас вбивали. Винищували. Морили голодом.
І досі нічого не змінилось, вектор недокраїни залишається таким самим. Але тепер знищення йде у відкриту.
Тільки усвідомлення і проговорення цього допоможе пережити цю травму і залишити в минулому.
Сьогодні — день памʼяті жертв Голодомору.
Важливо памʼятати.
@bagnenkoPsy
💔50
❤16👍3🤔2
Forwarded from Закнижжя!
Мої пошуки глибин людської ницості, Голокост і традиційне суботнє «що читаєте»?
У Лабораторії одні з найкращих нон-фікшн книжок.
І є теми, до яких я знов і знов повертаюсь.
Особливо зараз, коли я консультую звільнених з р*сійського полону в нашому шпиталі — у мене є одне питання. Як таке можливо?
Точніше так.
Як. Таке. Можливо. Взагалі. Ааааааа?
Винищення людей. Ненависть до іншого народу. Знущання. Катування. Вбивства.
І я продовжую свої пошуки. Бо те, що творить русня, якщо задуматись, у мене поки не має глибинних пояснень.
Ось книга історика Лоренса Ріса, який 25 років досліджував цю тему.
Раніше вже писав про книгу історію Міколая Грінберга «Я звинувачую Аушвіц». Проникливо болюча.
А сьогодні ще й день памʼяті жертв Голодомору.
Важко це все, але не можна забувати або закривати очі.
А що у вас на ці вихідні? Що читаєте?
@bagnenkoText
У Лабораторії одні з найкращих нон-фікшн книжок.
І є теми, до яких я знов і знов повертаюсь.
Особливо зараз, коли я консультую звільнених з р*сійського полону в нашому шпиталі — у мене є одне питання. Як таке можливо?
Точніше так.
Як. Таке. Можливо. Взагалі. Ааааааа?
Винищення людей. Ненависть до іншого народу. Знущання. Катування. Вбивства.
І я продовжую свої пошуки. Бо те, що творить русня, якщо задуматись, у мене поки не має глибинних пояснень.
Ось книга історика Лоренса Ріса, який 25 років досліджував цю тему.
Раніше вже писав про книгу історію Міколая Грінберга «Я звинувачую Аушвіц». Проникливо болюча.
А сьогодні ще й день памʼяті жертв Голодомору.
Важко це все, але не можна забувати або закривати очі.
А що у вас на ці вихідні? Що читаєте?
@bagnenkoText
💔13❤3🤔2🙏1
Forwarded from Багненко про війну і Херсон
Це моя бабуся, Алла Антонівна.
Коли їй було 5 років, в 1941 році – вона з мамою тікали від війни далеко на Схід, в Омську область тодішнього Радянського союза. Їхали потягом, де замість постелей була солома, і в одному вагоні було багато людей. Їхали 4 місяці, виїхали в вересні 1941, встигли вискочити з Київсього котла, який влаштували тодішні окупанти, з пересадками і повільно добрались туди, де їм дали прихисток. Тільки в січні 1942 року вони осіли в Тюкалінську.
Коли їй було 87 років, в 2022 році - вона знов тікала від війни з Херсона. На цей раз не так далеко. Тепер до мене і нашої родини в Київ.
Кожен раз, коли я спілкуюсь з нею - у мене багато болю за неї і таких, як вона.
Стареньких, які зараз втратили все.
Для неї її дім і минуле це все.
Я спілкуюсь з нею щотижня. Просто приїжджаю в гості, привожджу щось смачне і ми говоримо.
Це хоч трохи підтримує її, бо вона розуміє, що комусь вона потрібна.
У неї багато історій.
І це про зв’язок поколінь. Сьогодні вона розказувала про Голодомор і її дитячий досвід Другої Світової війни.
Зараз їй 88, і вона тримається!
Пишу це з однією ціллю. Якщо ви маєте поруч стареньких, якщо можете - підтримуйте їх. В моєму віці ще можливо заводити нові контакти, друзів.
В 88 років - це майже неможливо.
Ці люди непомітні. Вони зазвичай вдома. Їм важко ходити. Але потреби у них не менші, за мої і ваші.
Але підтримуйте їх. Прошу.
@BagnenkoDaily
Коли їй було 5 років, в 1941 році – вона з мамою тікали від війни далеко на Схід, в Омську область тодішнього Радянського союза. Їхали потягом, де замість постелей була солома, і в одному вагоні було багато людей. Їхали 4 місяці, виїхали в вересні 1941, встигли вискочити з Київсього котла, який влаштували тодішні окупанти, з пересадками і повільно добрались туди, де їм дали прихисток. Тільки в січні 1942 року вони осіли в Тюкалінську.
Коли їй було 87 років, в 2022 році - вона знов тікала від війни з Херсона. На цей раз не так далеко. Тепер до мене і нашої родини в Київ.
Кожен раз, коли я спілкуюсь з нею - у мене багато болю за неї і таких, як вона.
Стареньких, які зараз втратили все.
Для неї її дім і минуле це все.
Я спілкуюсь з нею щотижня. Просто приїжджаю в гості, привожджу щось смачне і ми говоримо.
Це хоч трохи підтримує її, бо вона розуміє, що комусь вона потрібна.
У неї багато історій.
І це про зв’язок поколінь. Сьогодні вона розказувала про Голодомор і її дитячий досвід Другої Світової війни.
Зараз їй 88, і вона тримається!
Пишу це з однією ціллю. Якщо ви маєте поруч стареньких, якщо можете - підтримуйте їх. В моєму віці ще можливо заводити нові контакти, друзів.
В 88 років - це майже неможливо.
Ці люди непомітні. Вони зазвичай вдома. Їм важко ходити. Але потреби у них не менші, за мої і ваші.
Але підтримуйте їх. Прошу.
@BagnenkoDaily
❤52💔11👍2🥰1
Forwarded from Закнижжя!
Ви перечитуєте книги?
Я перечитую іноді деякі книги. Найбільш потужні.
Для мене одна з таких — Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».
Завжди надихає шукати сенс і боротись.
А у вас є такі книги?
@bagnenkoText
Я перечитую іноді деякі книги. Найбільш потужні.
Для мене одна з таких — Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».
Завжди надихає шукати сенс і боротись.
А у вас є такі книги?
@bagnenkoText
👍16❤9
Військовий і його зміни. Хроніки шпиталю.
Робота психолога не завжди помітна на короткий термін. Бо коли людина змінюється і змінюється її стан і навички поведінки - потрібно більше часу, щоб це побачити. В шпиталі ми зазвичай працюємо в середньому 21 день.
Сьогодні працювали з одним військовим.
І у мене неймовірно багато радості всередині.
Він почав бачити себе по-іншому. Тепер у нього є бачення майбутнього.
Дерево тепер з корінням і з плодами.
Він показав мені це дерево і всередині все зраділо.
Є така практика — метафоричні карти.
Він бере якусь картку, яка характеризує його тут і зараз.
Це допомагає краще зрозуміти його.
І краще взаємодіяти.
І після 3 тижнів він обрав дерево, яке посаджене, має коріння і зелену крону.
До того він обирав вирване з корінням дерево. 2 тижні поспіль.
Моїй радості немає меж.
Радію цьому, бо бачу результати.
Бо він працює.
Бо він робить домашнє завдання
Бо стався контакт між нами.
Планую закуповувати ліки для шпиталю нові. Якщо у вас є бажання, можете підтримати на банку. Бо зараз знов майже все закінчилось.
(на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
І кожному з вас неймовірно дякую за підтримку, репости, коментарі і донати. Це дуже цінно. Справді!
А якщо вам цікаво краще розібратись з тим, як взаємодіяти з військовими, з поняттями ПТСР, травма і що працює, а що ні — запрошую на серію майстер-класів. Посилання тут: https://forms.gle/grfsngy575AdvShZ8
#ХронікиШпиталю
@bagnenkoPsy
Робота психолога не завжди помітна на короткий термін. Бо коли людина змінюється і змінюється її стан і навички поведінки - потрібно більше часу, щоб це побачити. В шпиталі ми зазвичай працюємо в середньому 21 день.
Сьогодні працювали з одним військовим.
І у мене неймовірно багато радості всередині.
Він почав бачити себе по-іншому. Тепер у нього є бачення майбутнього.
Дерево тепер з корінням і з плодами.
Він показав мені це дерево і всередині все зраділо.
Є така практика — метафоричні карти.
Він бере якусь картку, яка характеризує його тут і зараз.
Це допомагає краще зрозуміти його.
І краще взаємодіяти.
І після 3 тижнів він обрав дерево, яке посаджене, має коріння і зелену крону.
До того він обирав вирване з корінням дерево. 2 тижні поспіль.
Моїй радості немає меж.
Радію цьому, бо бачу результати.
Бо він працює.
Бо він робить домашнє завдання
Бо стався контакт між нами.
Планую закуповувати ліки для шпиталю нові. Якщо у вас є бажання, можете підтримати на банку. Бо зараз знов майже все закінчилось.
(на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
І кожному з вас неймовірно дякую за підтримку, репости, коментарі і донати. Це дуже цінно. Справді!
А якщо вам цікаво краще розібратись з тим, як взаємодіяти з військовими, з поняттями ПТСР, травма і що працює, а що ні — запрошую на серію майстер-класів. Посилання тут: https://forms.gle/grfsngy575AdvShZ8
#ХронікиШпиталю
@bagnenkoPsy
❤17👍5🙏3
Горювання і втрати
Вчора був один з найважчих днів моєї роботи в шпиталі.
Ми продовжуємо опрацьовувати втрати. І у мене 3 підряд таких хлопця, які проживають неймовірно гострий біль за побратимом.
Те, що я бачу. Втрата побратима, якого ти любив - це неймовірно боляче.
Це мабуть найважче з усього, що проживає військовий. Бо окрім того, що це важко — він не дозволяє собі це проживати, найчастіше не дозволяє плакати і просто тримає все в собі.
Бачу, що є зміни. Є рух вперед.
Але все одно, це величезний тягар, який відчувають на собі багато хлопців. Втрата, навіть якщо вона добре проживається - це півроку-рік часу. А якщо таких втрат кілька — і вони підряд. І ти маєш далі служити.
Працюю далі. Радію бути тут на цьому місці і підтримувати хлопців в проживанні їх горя.
Окремо розкажу про лист побратиму. Це одна з вправ, яка дуже допомагає опрацювати втрату.
Якщо це цікаво — поставте +
Планую закуповувати ліки для шпиталю нові. Якщо у вас є бажання, можете підтримати на банку. Бо зараз знов майже все закінчилось.
(на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
І кожному з вас неймовірно дякую за підтримку, репости, коментарі і донати. Це дуже цінно. Справді!
#ХронікиШпиталю
@bagnenkoPsy
Вчора був один з найважчих днів моєї роботи в шпиталі.
Ми продовжуємо опрацьовувати втрати. І у мене 3 підряд таких хлопця, які проживають неймовірно гострий біль за побратимом.
Те, що я бачу. Втрата побратима, якого ти любив - це неймовірно боляче.
Це мабуть найважче з усього, що проживає військовий. Бо окрім того, що це важко — він не дозволяє собі це проживати, найчастіше не дозволяє плакати і просто тримає все в собі.
Бачу, що є зміни. Є рух вперед.
Але все одно, це величезний тягар, який відчувають на собі багато хлопців. Втрата, навіть якщо вона добре проживається - це півроку-рік часу. А якщо таких втрат кілька — і вони підряд. І ти маєш далі служити.
Працюю далі. Радію бути тут на цьому місці і підтримувати хлопців в проживанні їх горя.
Окремо розкажу про лист побратиму. Це одна з вправ, яка дуже допомагає опрацювати втрату.
Якщо це цікаво — поставте +
Планую закуповувати ліки для шпиталю нові. Якщо у вас є бажання, можете підтримати на банку. Бо зараз знов майже все закінчилось.
(на ліки і необхідне, що виникає — є банка:
https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr)
І кожному з вас неймовірно дякую за підтримку, репости, коментарі і донати. Це дуже цінно. Справді!
#ХронікиШпиталю
@bagnenkoPsy
❤11💔7
Запрошую на серію майстер-класів “РОЗУМІННЯ ВІЙСЬКОВИХ”
Усім нам зараз потрібно мати базові знання по роботі з військовими.
Я запрошую вас на серію майстер-класів по розумінню військових для цивільних.
Це важлива тема зараз для кожного з нас.
Працюю в шпиталі, майже щодня консультую наших військових і бачу велику потребу в психоедукації і вивченні цього питання.
На мій погляд, ми маємо вивчати цю тему максимально глибоко зараз.
🤔 ЩО БУДЕ?
✅ Майстер-клас №1. Розуміння військових
1️⃣ ПТСР. Факти, які має знати кожен
2️⃣ Контузії. Реальність війни
3️⃣ Критерії ПТСР
4️⃣ Симптоми ПТСР і як вони проявляються в реальному житті
5️⃣ Флешбеки. Що це на практиці
6️⃣ Уникнення. Що це на практиці
7️⃣ Нездатність відчувати позитивні емоції. Що це на практиці
8️⃣ Заборонені фрази
9️⃣ Дозволені фрази
🔟 Що ви можете зробити, якщо ви не психіатр і не психолог
1️⃣1️⃣ З якими питаннями допомагає тільки психіатр. З якими питаннями допомагає психолог
1️⃣2️⃣ Як підтримати військового
1️⃣3️⃣ Вправи на саморегуляцію
1️⃣4️⃣ Робота по зниженню стресу
✅ Майстер-клас №2. Поглиблене розуміння ПТСР і військових. Саморегуляція. Підтримка людини в складних станах
1️⃣ Як працює нервова система
2️⃣ Вікно толерантності — що це і як це може бути корисним вам
3️⃣ Емоційна гігієна
4️⃣ Три сильні вправи на саморегуляцію
5️⃣ Робота з різними станами людини — ПЛАЧ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
6️⃣ Робота з різними станами людини — ГОРЮВАННЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
7️⃣ Робота з різними станами людини — ТРИВОГА (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
8️⃣ Робота з різними станами людини — АГРЕСІЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
9️⃣ Дихальні практики
🔟 Що допомагає військовому
🗓КОЛИ?
9 та 23 грудня
💳 Вартість:
490 грн — одна зустріч
890 грн — дві зустрічі
📚Частина коштів підуть на книги для дітей у бібліотеки Херсонщини.
🙌 ХТО Я
Психолог-консультант.
Практичний психолог у військовому шпиталі.
Навчаюсь на психотерапевта (в методі логотерапія) і в аспірантурі Інституту психології.
Всі сертифікати і диплом магістра психології — у формі реєстрації.
Ключовий досвід, який важливий — останні 10 місяців (з лютого 2024) консультую військових у шпиталях, а потім і працюю з ними.
✍️Реєструйтесь за лінком: https://forms.gle/grfsngy575AdvShZ8
Усім нам зараз потрібно мати базові знання по роботі з військовими.
Я запрошую вас на серію майстер-класів по розумінню військових для цивільних.
Це важлива тема зараз для кожного з нас.
Працюю в шпиталі, майже щодня консультую наших військових і бачу велику потребу в психоедукації і вивченні цього питання.
На мій погляд, ми маємо вивчати цю тему максимально глибоко зараз.
🤔 ЩО БУДЕ?
✅ Майстер-клас №1. Розуміння військових
1️⃣ ПТСР. Факти, які має знати кожен
2️⃣ Контузії. Реальність війни
3️⃣ Критерії ПТСР
4️⃣ Симптоми ПТСР і як вони проявляються в реальному житті
5️⃣ Флешбеки. Що це на практиці
6️⃣ Уникнення. Що це на практиці
7️⃣ Нездатність відчувати позитивні емоції. Що це на практиці
8️⃣ Заборонені фрази
9️⃣ Дозволені фрази
🔟 Що ви можете зробити, якщо ви не психіатр і не психолог
1️⃣1️⃣ З якими питаннями допомагає тільки психіатр. З якими питаннями допомагає психолог
1️⃣2️⃣ Як підтримати військового
1️⃣3️⃣ Вправи на саморегуляцію
1️⃣4️⃣ Робота по зниженню стресу
✅ Майстер-клас №2. Поглиблене розуміння ПТСР і військових. Саморегуляція. Підтримка людини в складних станах
1️⃣ Як працює нервова система
2️⃣ Вікно толерантності — що це і як це може бути корисним вам
3️⃣ Емоційна гігієна
4️⃣ Три сильні вправи на саморегуляцію
5️⃣ Робота з різними станами людини — ПЛАЧ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
6️⃣ Робота з різними станами людини — ГОРЮВАННЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
7️⃣ Робота з різними станами людини — ТРИВОГА (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
8️⃣ Робота з різними станами людини — АГРЕСІЯ (що можна робити, чого не варто робити, як допомогти)
9️⃣ Дихальні практики
🔟 Що допомагає військовому
🗓КОЛИ?
9 та 23 грудня
💳 Вартість:
490 грн — одна зустріч
890 грн — дві зустрічі
📚Частина коштів підуть на книги для дітей у бібліотеки Херсонщини.
🙌 ХТО Я
Психолог-консультант.
Практичний психолог у військовому шпиталі.
Навчаюсь на психотерапевта (в методі логотерапія) і в аспірантурі Інституту психології.
Всі сертифікати і диплом магістра психології — у формі реєстрації.
Ключовий досвід, який важливий — останні 10 місяців (з лютого 2024) консультую військових у шпиталях, а потім і працюю з ними.
✍️Реєструйтесь за лінком: https://forms.gle/grfsngy575AdvShZ8
❤13🙏4
Провів тренінг про ПТСР і базових принципах як діє мозок в стресі, а також тонких нюансах взаємодії з військовими для капеланів церкви «Спасіння»
Дуже радий, що можу говорити про це. 2,5 години пролетіли непомітно.
Капелани — люди, які неймовірно важливі для служіння військовим, а особливо коли вони поєднують розуміння духовного і психологічного аспекту.
Особливо захопливою була частина, де ми говорили про те, як будувати контакт, як будувати безпечний простір, де військовий може відчути себе спокійно і мати потенціал виговоритись і проговорити все, що турбує його, а також заборонені фрази.
Про це можу написати окремо. Якщо цікаво — поставте +
@bagnenkoPsy
Дуже радий, що можу говорити про це. 2,5 години пролетіли непомітно.
Капелани — люди, які неймовірно важливі для служіння військовим, а особливо коли вони поєднують розуміння духовного і психологічного аспекту.
Особливо захопливою була частина, де ми говорили про те, як будувати контакт, як будувати безпечний простір, де військовий може відчути себе спокійно і мати потенціал виговоритись і проговорити все, що турбує його, а також заборонені фрази.
Про це можу написати окремо. Якщо цікаво — поставте +
@bagnenkoPsy
👍13❤8🤔1