Книга яка не викликає довіри - «Довіра» Ернана Діаса
Я дуже давно хочу написати про цю книгу.
Бо вона для мене про цю осінь - втомлює і одночасно приносить задоволення. Я мучав її в вересні. Потім вона пішла дуже круто і дуже цікаво в жовтні
А поооотім її неймовірно цікаво обдумувати і смакувати, після того, як дочитав і зрозумів багато задумок автора.
В книзі немає надійного оповідача. І це вже спойлер, який допоможе вам зрозуміти, чому це цікаво.
Але найцікавіше в ній те, що немає однієї правильної відповіді, що насправді хотів сказати автор і що є правдою.
«Довіра» вона неймовірно цікава і неймовірно нудна одночасно.
Вона як квітка троянди в бутоні, яку купив і поставив на вікні. В перші дні нічого особливого, але потім розкривається і дає таку красу на всю хату!
В книзі 4 частини. І спочатку це неймовірно нудно читати перші 2. Як мінімум для мене.
Але якщо протриматись на цікавості до фінансових інструментів або до простенької історії кохання - то потім відкривається такеееее.
Мене тримала порада двох книжкових блогерів на Kyiv Book Forum (дякую Олексію з «Перехресних стежок» і Валентині з In book we trust) і розуміння, що не може така нудятіна отримати Пулітцерівську премію. І я не прогадав.
В книзі є любов. Але і немає, бо дивлячись, якій частині вірити більше. Може то і не любов, а просто невротична залежність двох поламаних людей.
В книзі є розлади особистості. Або як мінімум дуже сильний типаж шизоїдний.
І особливо цікаво обговорювати психологами (на другому клубі трохи набралось), який саме там розлад і чи є він.
На клубі дійшли, що це справді шизоїдний тип особистості.
Але на мій погляд, як мінімум розлад адаптації там точно є, а можливо і F62.0 (Стійка зміна особистості внаслідок перенесеного катастрофічного переживання.)
(Шизоїдна акцентуація — це такий типаж, який характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати, думаю ви таких зустрічали.)
Якщо чесно, я загалом відчув багато задоволення і від книги, і особливо від обговорення.
Хоча який сенс вам читати рецензію на книгу, якщо ви можете прочитати саму книгу і прийняти рішення, що саме там насправді.
До речі, це перша книга в житті, на клубі по обговоренню якої я був двічі. Вперше, не дочитавши (і це теж веселий досвід), вдруге - дочитавши.
Раджу? Та ні, як психолог я вже нічого не раджу. Обирайте самі :)
Але мені здається, вона як мінімум збагатить вас і додасть цікавих емоцій у ці довгі вечори.
А як вам «Довіра»? Хто читав?
P.S. За чб фото окрема подяка Каті з «Едіп, нарцис і горгони» і її читацькому клубу!
@BagnenkoText
Я дуже давно хочу написати про цю книгу.
Бо вона для мене про цю осінь - втомлює і одночасно приносить задоволення. Я мучав її в вересні. Потім вона пішла дуже круто і дуже цікаво в жовтні
А поооотім її неймовірно цікаво обдумувати і смакувати, після того, як дочитав і зрозумів багато задумок автора.
В книзі немає надійного оповідача. І це вже спойлер, який допоможе вам зрозуміти, чому це цікаво.
Але найцікавіше в ній те, що немає однієї правильної відповіді, що насправді хотів сказати автор і що є правдою.
«Довіра» вона неймовірно цікава і неймовірно нудна одночасно.
Вона як квітка троянди в бутоні, яку купив і поставив на вікні. В перші дні нічого особливого, але потім розкривається і дає таку красу на всю хату!
В книзі 4 частини. І спочатку це неймовірно нудно читати перші 2. Як мінімум для мене.
Але якщо протриматись на цікавості до фінансових інструментів або до простенької історії кохання - то потім відкривається такеееее.
Мене тримала порада двох книжкових блогерів на Kyiv Book Forum (дякую Олексію з «Перехресних стежок» і Валентині з In book we trust) і розуміння, що не може така нудятіна отримати Пулітцерівську премію. І я не прогадав.
В книзі є любов. Але і немає, бо дивлячись, якій частині вірити більше. Може то і не любов, а просто невротична залежність двох поламаних людей.
В книзі є розлади особистості. Або як мінімум дуже сильний типаж шизоїдний.
І особливо цікаво обговорювати психологами (на другому клубі трохи набралось), який саме там розлад і чи є він.
На клубі дійшли, що це справді шизоїдний тип особистості.
Але на мій погляд, як мінімум розлад адаптації там точно є, а можливо і F62.0 (Стійка зміна особистості внаслідок перенесеного катастрофічного переживання.)
(Шизоїдна акцентуація — це такий типаж, який характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати, думаю ви таких зустрічали.)
Якщо чесно, я загалом відчув багато задоволення і від книги, і особливо від обговорення.
Хоча який сенс вам читати рецензію на книгу, якщо ви можете прочитати саму книгу і прийняти рішення, що саме там насправді.
До речі, це перша книга в житті, на клубі по обговоренню якої я був двічі. Вперше, не дочитавши (і це теж веселий досвід), вдруге - дочитавши.
Раджу? Та ні, як психолог я вже нічого не раджу. Обирайте самі :)
Але мені здається, вона як мінімум збагатить вас і додасть цікавих емоцій у ці довгі вечори.
А як вам «Довіра»? Хто читав?
P.S. За чб фото окрема подяка Каті з «Едіп, нарцис і горгони» і її читацькому клубу!
@BagnenkoText
tgoop.com/Bagnenkotext/2576
Create:
Last Update:
Last Update:
Книга яка не викликає довіри - «Довіра» Ернана Діаса
Я дуже давно хочу написати про цю книгу.
Бо вона для мене про цю осінь - втомлює і одночасно приносить задоволення. Я мучав її в вересні. Потім вона пішла дуже круто і дуже цікаво в жовтні
А поооотім її неймовірно цікаво обдумувати і смакувати, після того, як дочитав і зрозумів багато задумок автора.
В книзі немає надійного оповідача. І це вже спойлер, який допоможе вам зрозуміти, чому це цікаво.
Але найцікавіше в ній те, що немає однієї правильної відповіді, що насправді хотів сказати автор і що є правдою.
«Довіра» вона неймовірно цікава і неймовірно нудна одночасно.
Вона як квітка троянди в бутоні, яку купив і поставив на вікні. В перші дні нічого особливого, але потім розкривається і дає таку красу на всю хату!
В книзі 4 частини. І спочатку це неймовірно нудно читати перші 2. Як мінімум для мене.
Але якщо протриматись на цікавості до фінансових інструментів або до простенької історії кохання - то потім відкривається такеееее.
Мене тримала порада двох книжкових блогерів на Kyiv Book Forum (дякую Олексію з «Перехресних стежок» і Валентині з In book we trust) і розуміння, що не може така нудятіна отримати Пулітцерівську премію. І я не прогадав.
В книзі є любов. Але і немає, бо дивлячись, якій частині вірити більше. Може то і не любов, а просто невротична залежність двох поламаних людей.
В книзі є розлади особистості. Або як мінімум дуже сильний типаж шизоїдний.
І особливо цікаво обговорювати психологами (на другому клубі трохи набралось), який саме там розлад і чи є він.
На клубі дійшли, що це справді шизоїдний тип особистості.
Але на мій погляд, як мінімум розлад адаптації там точно є, а можливо і F62.0 (Стійка зміна особистості внаслідок перенесеного катастрофічного переживання.)
(Шизоїдна акцентуація — це такий типаж, який характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати, думаю ви таких зустрічали.)
Якщо чесно, я загалом відчув багато задоволення і від книги, і особливо від обговорення.
Хоча який сенс вам читати рецензію на книгу, якщо ви можете прочитати саму книгу і прийняти рішення, що саме там насправді.
До речі, це перша книга в житті, на клубі по обговоренню якої я був двічі. Вперше, не дочитавши (і це теж веселий досвід), вдруге - дочитавши.
Раджу? Та ні, як психолог я вже нічого не раджу. Обирайте самі :)
Але мені здається, вона як мінімум збагатить вас і додасть цікавих емоцій у ці довгі вечори.
А як вам «Довіра»? Хто читав?
P.S. За чб фото окрема подяка Каті з «Едіп, нарцис і горгони» і її читацькому клубу!
@BagnenkoText
Я дуже давно хочу написати про цю книгу.
Бо вона для мене про цю осінь - втомлює і одночасно приносить задоволення. Я мучав її в вересні. Потім вона пішла дуже круто і дуже цікаво в жовтні
А поооотім її неймовірно цікаво обдумувати і смакувати, після того, як дочитав і зрозумів багато задумок автора.
В книзі немає надійного оповідача. І це вже спойлер, який допоможе вам зрозуміти, чому це цікаво.
Але найцікавіше в ній те, що немає однієї правильної відповіді, що насправді хотів сказати автор і що є правдою.
«Довіра» вона неймовірно цікава і неймовірно нудна одночасно.
Вона як квітка троянди в бутоні, яку купив і поставив на вікні. В перші дні нічого особливого, але потім розкривається і дає таку красу на всю хату!
В книзі 4 частини. І спочатку це неймовірно нудно читати перші 2. Як мінімум для мене.
Але якщо протриматись на цікавості до фінансових інструментів або до простенької історії кохання - то потім відкривається такеееее.
Мене тримала порада двох книжкових блогерів на Kyiv Book Forum (дякую Олексію з «Перехресних стежок» і Валентині з In book we trust) і розуміння, що не може така нудятіна отримати Пулітцерівську премію. І я не прогадав.
В книзі є любов. Але і немає, бо дивлячись, якій частині вірити більше. Може то і не любов, а просто невротична залежність двох поламаних людей.
В книзі є розлади особистості. Або як мінімум дуже сильний типаж шизоїдний.
І особливо цікаво обговорювати психологами (на другому клубі трохи набралось), який саме там розлад і чи є він.
На клубі дійшли, що це справді шизоїдний тип особистості.
Але на мій погляд, як мінімум розлад адаптації там точно є, а можливо і F62.0 (Стійка зміна особистості внаслідок перенесеного катастрофічного переживання.)
(Шизоїдна акцентуація — це такий типаж, який характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати, думаю ви таких зустрічали.)
Якщо чесно, я загалом відчув багато задоволення і від книги, і особливо від обговорення.
Хоча який сенс вам читати рецензію на книгу, якщо ви можете прочитати саму книгу і прийняти рішення, що саме там насправді.
До речі, це перша книга в житті, на клубі по обговоренню якої я був двічі. Вперше, не дочитавши (і це теж веселий досвід), вдруге - дочитавши.
Раджу? Та ні, як психолог я вже нічого не раджу. Обирайте самі :)
Але мені здається, вона як мінімум збагатить вас і додасть цікавих емоцій у ці довгі вечори.
А як вам «Довіра»? Хто читав?
P.S. За чб фото окрема подяка Каті з «Едіп, нарцис і горгони» і її читацькому клубу!
@BagnenkoText
BY Закнижжя!
Share with your friend now:
tgoop.com/Bagnenkotext/2576