tgoop.com/Bagnenkotext/2717
Last Update:
Військовий говорить
З 40 людей я один зараз в строю.
Всі знали, що дорога в один кінець. Ми всі це знали, розумієш?
Всі йшли з посмішкою.
Мене одного звідти витягнуло.
Так швидко, таку велику кількість людей так швидко положити.
Це такі близькі люди.
Викосило за 2 тижні.
В них статус 500. Але я знаю, що вони там лежать. Ми таке разом робили - в тил ворога лазили. Мінували. Дрг.
Я не можу зрозуміти якого я вижив. І я не хочу тут повертатись.
Це глупо. Як трус себе веду мабуть.
Але я поплавився.
Це я тільки повернувся.
На все пофігу.
Немає бажання жити.
Я втратив все. Друзів
Нічого не відчуваю.
Коли зʼявляється щось цікаве — наче всередині внутрішній реб.
Ніхто не думав, шо ми привикнемо до війни.
А тепер треба адаптуватись до іншого життя.
Турбують зриви. Зміни настрою.
***
Я вже ветеран. З моїх пацанів никого не осталось.
Я зараз один залишився
Ето такая конченая жесть.
Так одиноко.
Так, є друзі.
Пиво. Прикол травануть. Шашлик
Но це не ті люди. Все одно.
І мені так самотньо без моїх пацанів.
Постоянно в голові спогади про війну.
Вони постійно у тебе в голові.
Я розумію, що я не стільки на війні, скільки в армії.
Чим далі, тим гірше.
В цій ситуації воювати важко.
От ти кажеш про сенс. Я розумію про що ти. У мене є він. Але важко фокусуватись на сенсі.
Розумію за що воюю — щоб ці додому не прийшли.
Але трошки воно демотивує.
Забезпечення не вистачає.
На бригаду на добу дається дуже мало мін.
Це ні про шо.
Це максимум 2 штурми відбити.
Зимою менше. 2-3 штурма.
А літом 4-5.
Найбільше бувало 5 штурмів.
Вони постійно лізуть.
Нічого не приносить радості.
Нема ніяких цілей.
Почуття, що здохнеш скоро.
Нема радості. Нещодавно став дядей. Мав радіти. Але нема нічого.
Почуттів ніяких нема.
Мені так пофігу проблеми всі.
Багато хто думає, що допоможе алкоголь.
Але ні, не допоможе.
Це тільки проблеми приносять.
Коментар В.Б.
Втрати - це одна з найважчих речей, які проживає військовий. Особливо множинні. Тільки проживаючи цей біль і горюючи можна з часом зменшити інтенсивність втрати.
Один з симптомів ПТСР - інтрузії або постійні нав’язливі думки про війну. Людина наче постійно перепроживає ті бойові дії, в яких була, наче застрягає в тому моменті. Це застрягання може бути роками, якщо з цим не працювтаи.
Психотерапія і медикаментозна підтримка роблять свою справу і з часом людині стає легше.
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
BY Закнижжя!
Share with your friend now:
tgoop.com/Bagnenkotext/2717