Forwarded from RRR (Rise, Roar, Review)
Убий
(Kill, 2023)
В номінації “Фільм, який виніс мені мозок” цього тижня перемагає фільм “Убий”, який я подивилася майже випадково.
Як то кажуть, житття мене до цього не готувало.
Ви ж усі знаєте, що я полюбляю індійські екшени з епічним ультра насильством. Але “Убий” виводить поняття “ультра насильство” на новий рівень. Я навіть не буду показувати вам тут трейлер цього фільму, по-перше, тому, що він дико спойлерний, по-друге, він страшезно кривавий.
В основі сюжету, якщо це можна назвати сюжетом, лежить реальна історія. У 2010 році банда дакойтів приблизно у 30-40 рил заскочила на швидкісний потяг “Маурья Експрес” і почала грабувати пасажирів.
На потязі в той момент їхав солдат з дивізії гуркхів Бішну Прасад Шестра. Спершу він хотів без опору віддати дакойтам свій гаманець, але бандюгани вхопили дівчинку, яка їхала поряд, і спробували її зґвалтувати. Тоді Бішну дістав свій фірменний ніж гуркхів, кхукрі, і ввімкнув режим м’ясорубки.
Він вбив трьох бандитів та поранив вісьмох. Решта навалилася на нього і зуміла його поранити його власним ножем, але потяг вже наближався до наступної станції, і бандити, не добивши Бішну, вшилися. На станції йому вчасно надали допомогу; за голову ватажка банди, якого він зарізав, він отримав п’ятдесят тисяч рупій, від начальства йому дали медаль і підвищення, рани загоїлися, хеппі енд.
“Убий” не є переповіданням тієї історії, він лише надихається нею. Героя звуть Амріт Ратод, він зі своїм приятелем Вірешем сідає на той самий потяг до Делі, на якому їде його невіста Туліка. Батьки вже заручили Туліку з іншим, але молоді люди твердо наміряються одружитися.
Але на заваді їхнім намірам стає банда дакойтів, яку очолюють абсолютно огидний психопат Фані та його батько. Прикольно, що бандити є однією з тих великих індійських традиційних сімей, де всі дуже дбають одне по одного, і коли Амріт вмикає режим м’ясорубки, вони майже зворушливо оплакують своїх убитих, виявляючи при тому нуль емпатії до пасажирів.
Але Амріт ввімкнув режим м’ясорубки не одразу. Спершу він припустився фатальної помилки: не знаючи чисельність бандитів та їхні наміри, він спробував просто бити їх, не вбиваючи. За цю помилку він дорого заплатив, після чого вимкнув режим Ганді і почав мочити бандюганів усім, що трафило під руку, дуже винахідливо і жорстоко.
Тобто, у нас тут “Міцний горішок” на потязі, от лишень рівень жорсткача помножений на десять. Більше години суцільного екшену в тісному просторі потяга приводять на пам’ять “Рейд”, “Джона Віка” і “Манкі Мена”, тільки рівні клаустрофобії теж помножені на десять. І це не те насильство, яке нам зазвичай показують Боллівуд і Толлівуд. Жодної епічності, жодної картинності, жодного слоу-мо — все дуже швидко і дуже брутально. Єдина данина умовностям індійського кіна, яку платить цей фільм — неймовірна кількість поранень і побоїв, які отримує головний герой. Це виглядає майже якби в “Страстях”, простигосподи, Мела Гібсона Христос вирішив би, що з нього досить, вхопив поперечину від хреста і почав періщити римлян.
Кажуть, що Чад Стахельські вже готується робити голівудський рімейк. А ми поки можемо подивитись на “Уасеріал”.
І здається, у мене новий кіно-краш: Лакш’я. Це його кінодебют, треба глянути серіал “Пор”, де він грав головну роль.
(Kill, 2023)
В номінації “Фільм, який виніс мені мозок” цього тижня перемагає фільм “Убий”, який я подивилася майже випадково.
Як то кажуть, житття мене до цього не готувало.
Ви ж усі знаєте, що я полюбляю індійські екшени з епічним ультра насильством. Але “Убий” виводить поняття “ультра насильство” на новий рівень. Я навіть не буду показувати вам тут трейлер цього фільму, по-перше, тому, що він дико спойлерний, по-друге, він страшезно кривавий.
В основі сюжету, якщо це можна назвати сюжетом, лежить реальна історія. У 2010 році банда дакойтів приблизно у 30-40 рил заскочила на швидкісний потяг “Маурья Експрес” і почала грабувати пасажирів.
На потязі в той момент їхав солдат з дивізії гуркхів Бішну Прасад Шестра. Спершу він хотів без опору віддати дакойтам свій гаманець, але бандюгани вхопили дівчинку, яка їхала поряд, і спробували її зґвалтувати. Тоді Бішну дістав свій фірменний ніж гуркхів, кхукрі, і ввімкнув режим м’ясорубки.
Він вбив трьох бандитів та поранив вісьмох. Решта навалилася на нього і зуміла його поранити його власним ножем, але потяг вже наближався до наступної станції, і бандити, не добивши Бішну, вшилися. На станції йому вчасно надали допомогу; за голову ватажка банди, якого він зарізав, він отримав п’ятдесят тисяч рупій, від начальства йому дали медаль і підвищення, рани загоїлися, хеппі енд.
“Убий” не є переповіданням тієї історії, він лише надихається нею. Героя звуть Амріт Ратод, він зі своїм приятелем Вірешем сідає на той самий потяг до Делі, на якому їде його невіста Туліка. Батьки вже заручили Туліку з іншим, але молоді люди твердо наміряються одружитися.
Але на заваді їхнім намірам стає банда дакойтів, яку очолюють абсолютно огидний психопат Фані та його батько. Прикольно, що бандити є однією з тих великих індійських традиційних сімей, де всі дуже дбають одне по одного, і коли Амріт вмикає режим м’ясорубки, вони майже зворушливо оплакують своїх убитих, виявляючи при тому нуль емпатії до пасажирів.
Але Амріт ввімкнув режим м’ясорубки не одразу. Спершу він припустився фатальної помилки: не знаючи чисельність бандитів та їхні наміри, він спробував просто бити їх, не вбиваючи. За цю помилку він дорого заплатив, після чого вимкнув режим Ганді і почав мочити бандюганів усім, що трафило під руку, дуже винахідливо і жорстоко.
Тобто, у нас тут “Міцний горішок” на потязі, от лишень рівень жорсткача помножений на десять. Більше години суцільного екшену в тісному просторі потяга приводять на пам’ять “Рейд”, “Джона Віка” і “Манкі Мена”, тільки рівні клаустрофобії теж помножені на десять. І це не те насильство, яке нам зазвичай показують Боллівуд і Толлівуд. Жодної епічності, жодної картинності, жодного слоу-мо — все дуже швидко і дуже брутально. Єдина данина умовностям індійського кіна, яку платить цей фільм — неймовірна кількість поранень і побоїв, які отримує головний герой. Це виглядає майже якби в “Страстях”, простигосподи, Мела Гібсона Христос вирішив би, що з нього досить, вхопив поперечину від хреста і почав періщити римлян.
Кажуть, що Чад Стахельські вже готується робити голівудський рімейк. А ми поки можемо подивитись на “Уасеріал”.
І здається, у мене новий кіно-краш: Лакш’я. Це його кінодебют, треба глянути серіал “Пор”, де він грав головну роль.
tgoop.com/DyvoIndiya/744
Create:
Last Update:
Last Update:
Убий
(Kill, 2023)
В номінації “Фільм, який виніс мені мозок” цього тижня перемагає фільм “Убий”, який я подивилася майже випадково.
Як то кажуть, житття мене до цього не готувало.
Ви ж усі знаєте, що я полюбляю індійські екшени з епічним ультра насильством. Але “Убий” виводить поняття “ультра насильство” на новий рівень. Я навіть не буду показувати вам тут трейлер цього фільму, по-перше, тому, що він дико спойлерний, по-друге, він страшезно кривавий.
В основі сюжету, якщо це можна назвати сюжетом, лежить реальна історія. У 2010 році банда дакойтів приблизно у 30-40 рил заскочила на швидкісний потяг “Маурья Експрес” і почала грабувати пасажирів.
На потязі в той момент їхав солдат з дивізії гуркхів Бішну Прасад Шестра. Спершу він хотів без опору віддати дакойтам свій гаманець, але бандюгани вхопили дівчинку, яка їхала поряд, і спробували її зґвалтувати. Тоді Бішну дістав свій фірменний ніж гуркхів, кхукрі, і ввімкнув режим м’ясорубки.
Він вбив трьох бандитів та поранив вісьмох. Решта навалилася на нього і зуміла його поранити його власним ножем, але потяг вже наближався до наступної станції, і бандити, не добивши Бішну, вшилися. На станції йому вчасно надали допомогу; за голову ватажка банди, якого він зарізав, він отримав п’ятдесят тисяч рупій, від начальства йому дали медаль і підвищення, рани загоїлися, хеппі енд.
“Убий” не є переповіданням тієї історії, він лише надихається нею. Героя звуть Амріт Ратод, він зі своїм приятелем Вірешем сідає на той самий потяг до Делі, на якому їде його невіста Туліка. Батьки вже заручили Туліку з іншим, але молоді люди твердо наміряються одружитися.
Але на заваді їхнім намірам стає банда дакойтів, яку очолюють абсолютно огидний психопат Фані та його батько. Прикольно, що бандити є однією з тих великих індійських традиційних сімей, де всі дуже дбають одне по одного, і коли Амріт вмикає режим м’ясорубки, вони майже зворушливо оплакують своїх убитих, виявляючи при тому нуль емпатії до пасажирів.
Але Амріт ввімкнув режим м’ясорубки не одразу. Спершу він припустився фатальної помилки: не знаючи чисельність бандитів та їхні наміри, він спробував просто бити їх, не вбиваючи. За цю помилку він дорого заплатив, після чого вимкнув режим Ганді і почав мочити бандюганів усім, що трафило під руку, дуже винахідливо і жорстоко.
Тобто, у нас тут “Міцний горішок” на потязі, от лишень рівень жорсткача помножений на десять. Більше години суцільного екшену в тісному просторі потяга приводять на пам’ять “Рейд”, “Джона Віка” і “Манкі Мена”, тільки рівні клаустрофобії теж помножені на десять. І це не те насильство, яке нам зазвичай показують Боллівуд і Толлівуд. Жодної епічності, жодної картинності, жодного слоу-мо — все дуже швидко і дуже брутально. Єдина данина умовностям індійського кіна, яку платить цей фільм — неймовірна кількість поранень і побоїв, які отримує головний герой. Це виглядає майже якби в “Страстях”, простигосподи, Мела Гібсона Христос вирішив би, що з нього досить, вхопив поперечину від хреста і почав періщити римлян.
Кажуть, що Чад Стахельські вже готується робити голівудський рімейк. А ми поки можемо подивитись на “Уасеріал”.
І здається, у мене новий кіно-краш: Лакш’я. Це його кінодебют, треба глянути серіал “Пор”, де він грав головну роль.
(Kill, 2023)
В номінації “Фільм, який виніс мені мозок” цього тижня перемагає фільм “Убий”, який я подивилася майже випадково.
Як то кажуть, житття мене до цього не готувало.
Ви ж усі знаєте, що я полюбляю індійські екшени з епічним ультра насильством. Але “Убий” виводить поняття “ультра насильство” на новий рівень. Я навіть не буду показувати вам тут трейлер цього фільму, по-перше, тому, що він дико спойлерний, по-друге, він страшезно кривавий.
В основі сюжету, якщо це можна назвати сюжетом, лежить реальна історія. У 2010 році банда дакойтів приблизно у 30-40 рил заскочила на швидкісний потяг “Маурья Експрес” і почала грабувати пасажирів.
На потязі в той момент їхав солдат з дивізії гуркхів Бішну Прасад Шестра. Спершу він хотів без опору віддати дакойтам свій гаманець, але бандюгани вхопили дівчинку, яка їхала поряд, і спробували її зґвалтувати. Тоді Бішну дістав свій фірменний ніж гуркхів, кхукрі, і ввімкнув режим м’ясорубки.
Він вбив трьох бандитів та поранив вісьмох. Решта навалилася на нього і зуміла його поранити його власним ножем, але потяг вже наближався до наступної станції, і бандити, не добивши Бішну, вшилися. На станції йому вчасно надали допомогу; за голову ватажка банди, якого він зарізав, він отримав п’ятдесят тисяч рупій, від начальства йому дали медаль і підвищення, рани загоїлися, хеппі енд.
“Убий” не є переповіданням тієї історії, він лише надихається нею. Героя звуть Амріт Ратод, він зі своїм приятелем Вірешем сідає на той самий потяг до Делі, на якому їде його невіста Туліка. Батьки вже заручили Туліку з іншим, але молоді люди твердо наміряються одружитися.
Але на заваді їхнім намірам стає банда дакойтів, яку очолюють абсолютно огидний психопат Фані та його батько. Прикольно, що бандити є однією з тих великих індійських традиційних сімей, де всі дуже дбають одне по одного, і коли Амріт вмикає режим м’ясорубки, вони майже зворушливо оплакують своїх убитих, виявляючи при тому нуль емпатії до пасажирів.
Але Амріт ввімкнув режим м’ясорубки не одразу. Спершу він припустився фатальної помилки: не знаючи чисельність бандитів та їхні наміри, він спробував просто бити їх, не вбиваючи. За цю помилку він дорого заплатив, після чого вимкнув режим Ганді і почав мочити бандюганів усім, що трафило під руку, дуже винахідливо і жорстоко.
Тобто, у нас тут “Міцний горішок” на потязі, от лишень рівень жорсткача помножений на десять. Більше години суцільного екшену в тісному просторі потяга приводять на пам’ять “Рейд”, “Джона Віка” і “Манкі Мена”, тільки рівні клаустрофобії теж помножені на десять. І це не те насильство, яке нам зазвичай показують Боллівуд і Толлівуд. Жодної епічності, жодної картинності, жодного слоу-мо — все дуже швидко і дуже брутально. Єдина данина умовностям індійського кіна, яку платить цей фільм — неймовірна кількість поранень і побоїв, які отримує головний герой. Це виглядає майже якби в “Страстях”, простигосподи, Мела Гібсона Христос вирішив би, що з нього досить, вхопив поперечину від хреста і почав періщити римлян.
Кажуть, що Чад Стахельські вже готується робити голівудський рімейк. А ми поки можемо подивитись на “Уасеріал”.
І здається, у мене новий кіно-краш: Лакш’я. Це його кінодебют, треба глянути серіал “Пор”, де він грав головну роль.
BY ДивоІндія
Share with your friend now:
tgoop.com/DyvoIndiya/744