Немає золота в Сірих Горах. (багато літер) Колись, завершивши написання саги про Відьмака, Анджей Сапковський написав доволі самоіронічну книгу про жанр фентезі, помилки авторів, штампи, канони і взірці і фейли. Власне, це не книга, а добірка доволі гострих критичних статей, які чітко вказують – де якість, а де неякість. За останні днів 10 на очі трапилася низка матеріалів, які нагадали онте самокопання Сапковського. Усі матеріали стосувалися політики: уривки соціологій, роздуми візіонерів про повоєнні виклики, версії – з чим має змиритися суспільство вертаючись до мирного життя. А ще, шість днів тому я попросив читачів сторінки (а це переважно люди, небайдужі, із власними думками, хто вміє, або опановує «причина-наслідок») дати обгрунтоване бачення - ЩО РОБИТИ, щоб країна почала виправляти свої проблеми, з чого починати. 262 коментаря по суті і лише кілька людей згадали, що для лікування хвороб (корупції, неефективності управлінців, нестабільності роботи інституцій… ) слід в першу чергу кардинально змінити наше ставлення до політики. А саме – вимагати ідеологічної політики, ідейних партій, гуртування навколо візій і світогляду, компетентності в планах, відповідальності політиків і… виборця, що вручає політикам ключі і паролі від країни. Усі, хто вказав на «слід почати із появи ідеологічних політичних сил», як правило додають «але на жаль…» Ось вам кілька уривків «але…», що звучать як застереження : - …люди хочуть чути від політиків позитивні історії (в сенсі, хочуть почути, як політики вирішать людські проблеми), - …люди не хочуть брати участь у вирішенні проблем - бажають отримати результат (в сенсі – я ж котик, в мене лапки… тобто я ж простий народ, я маю отримувати, а не докладати зусиль), - …люди хочуть, щоб у них все було, але обтяжувати себе термінами, відповідальністю, співучастю – не хочуть, - …люди хочуть простих рішень (військову хунту, страти злочинців, відібрати, поділити), - …люди не хочуть відповідальності – «а чого я, я проста людина, я нічого не вирішую» - це наші люди, - …люди бажають взаємовиключних історій – низькі податки і високі соціальні видатки; кордони 91 року, але без втрат і масового занурення у війну; нові і ще новіші обличчя без політичного бекграунду, але мега-крутим досвідом (звідки йому взятися?); щоб чиновниками і політиками були фахівці топ-рівня за зарплату дрібного менеджера… - …люди бажають зробити собі добре за чужий кошт (роззути олігархів, нехай заплатить Захід чи Росія, я за закон, але шоб кум міг порішать), - …люди категорично не визнають своєї провини, за те, що робили хибний вибір, приводили до влади чортів – «а шо я?» (хтось бачив, куди поділися з машин наліпки «ЗЕкоманда»? а шо сі стало?) - …люди вважають, що той, за кого вони голосують, це апріорі крайній в усіх питаннях і винний в усіх проблемах вже на наступний день після виборів. Хто упізнав знайомих? Читаючи такі бажання суспільства, політикум починає сприймати їх за вводні – у нас нема інших людей, будемо підлаштовуватися під таких що є: «люди хочуть оптимістичних історій – ок, ми будемо розповідати такі історії» (привіт ЗЕтехнологія 2019, коли кожній цільовій співали свою приємну пісню), «люди не розуміють ваших складних слів – ми будемо простішати і спускатися на рівень аудиторії»… Такий собі попит, що породжує пропозицію. От тільки спрощення веде до наступного спрощення, а потім до примітиву, деградації і занепаду. І тут питання - на підставі чого з’явитися якісній ідеологічній політиці, якщо політики волітимуть спрощуватися на догоду? Виходить немає золота в Сірих горах?
Немає золота в Сірих Горах. (багато літер) Колись, завершивши написання саги про Відьмака, Анджей Сапковський написав доволі самоіронічну книгу про жанр фентезі, помилки авторів, штампи, канони і взірці і фейли. Власне, це не книга, а добірка доволі гострих критичних статей, які чітко вказують – де якість, а де неякість. За останні днів 10 на очі трапилася низка матеріалів, які нагадали онте самокопання Сапковського. Усі матеріали стосувалися політики: уривки соціологій, роздуми візіонерів про повоєнні виклики, версії – з чим має змиритися суспільство вертаючись до мирного життя. А ще, шість днів тому я попросив читачів сторінки (а це переважно люди, небайдужі, із власними думками, хто вміє, або опановує «причина-наслідок») дати обгрунтоване бачення - ЩО РОБИТИ, щоб країна почала виправляти свої проблеми, з чого починати. 262 коментаря по суті і лише кілька людей згадали, що для лікування хвороб (корупції, неефективності управлінців, нестабільності роботи інституцій… ) слід в першу чергу кардинально змінити наше ставлення до політики. А саме – вимагати ідеологічної політики, ідейних партій, гуртування навколо візій і світогляду, компетентності в планах, відповідальності політиків і… виборця, що вручає політикам ключі і паролі від країни. Усі, хто вказав на «слід почати із появи ідеологічних політичних сил», як правило додають «але на жаль…» Ось вам кілька уривків «але…», що звучать як застереження : - …люди хочуть чути від політиків позитивні історії (в сенсі, хочуть почути, як політики вирішать людські проблеми), - …люди не хочуть брати участь у вирішенні проблем - бажають отримати результат (в сенсі – я ж котик, в мене лапки… тобто я ж простий народ, я маю отримувати, а не докладати зусиль), - …люди хочуть, щоб у них все було, але обтяжувати себе термінами, відповідальністю, співучастю – не хочуть, - …люди хочуть простих рішень (військову хунту, страти злочинців, відібрати, поділити), - …люди не хочуть відповідальності – «а чого я, я проста людина, я нічого не вирішую» - це наші люди, - …люди бажають взаємовиключних історій – низькі податки і високі соціальні видатки; кордони 91 року, але без втрат і масового занурення у війну; нові і ще новіші обличчя без політичного бекграунду, але мега-крутим досвідом (звідки йому взятися?); щоб чиновниками і політиками були фахівці топ-рівня за зарплату дрібного менеджера… - …люди бажають зробити собі добре за чужий кошт (роззути олігархів, нехай заплатить Захід чи Росія, я за закон, але шоб кум міг порішать), - …люди категорично не визнають своєї провини, за те, що робили хибний вибір, приводили до влади чортів – «а шо я?» (хтось бачив, куди поділися з машин наліпки «ЗЕкоманда»? а шо сі стало?) - …люди вважають, що той, за кого вони голосують, це апріорі крайній в усіх питаннях і винний в усіх проблемах вже на наступний день після виборів. Хто упізнав знайомих? Читаючи такі бажання суспільства, політикум починає сприймати їх за вводні – у нас нема інших людей, будемо підлаштовуватися під таких що є: «люди хочуть оптимістичних історій – ок, ми будемо розповідати такі історії» (привіт ЗЕтехнологія 2019, коли кожній цільовій співали свою приємну пісню), «люди не розуміють ваших складних слів – ми будемо простішати і спускатися на рівень аудиторії»… Такий собі попит, що породжує пропозицію. От тільки спрощення веде до наступного спрощення, а потім до примітиву, деградації і занепаду. І тут питання - на підставі чого з’явитися якісній ідеологічній політиці, якщо політики волітимуть спрощуватися на догоду? Виходить немає золота в Сірих горах?
"Doxxing content is forbidden on Telegram and our moderators routinely remove such content from around the world," said a spokesman for the messaging app, Remi Vaughn. Public channels are public to the internet, regardless of whether or not they are subscribed. A public channel is displayed in search results and has a short address (link). There have been several contributions to the group with members posting voice notes of screaming, yelling, groaning, and wailing in different rhythms and pitches. Calling out the “degenerate” community or the crypto obsessives that engage in high-risk trading, Co-founder of NFT renting protocol Rentable World emiliano.eth shared this group on his Twitter. He wrote: “hey degen, are you stressed? Just let it out all out. Voice only tg channel for screaming”. Telegram is a leading cloud-based instant messages platform. It became popular in recent years for its privacy, speed, voice and video quality, and other unmatched features over its main competitor Whatsapp. How to Create a Private or Public Channel on Telegram?
from us
