tgoop.com/Konkretyka/1206
Last Update:
Міць КНР перебільшена, або не шукайте чорну кішку в темній кімнаті.
Я вже не раз зазначав, що світ знає про економіку КНР в буквальному сенсі дуже мало. Однією з причин є те, що автократичні країни контролюють статистичні органи. Відповідно, можна регулярно підмальовувати дані зростання ВВП і за десятиріччя дійти до вражаючих результатів за формулою складного відсотка. Саме це, в принципі, ми і бачимо на прикладі КНР - «другої економіки світу», як і її старший брат СССР свого часу. Ще в середині осені у Financial Times було опубліковано цікавий графік, який показує як з часу приходу до влади Сі знизилася відкритість економічної статистики. Таким чином автори вирішили відреагувати на рішення Бюро статистики КНР відкласти публікацію вельми поганих даних за ІІІ квартал 2022 року. Позаяк саме зараз для всіх є очевидним, що темпи зростання КНР сповільнюються, відповідно й дані ставатимуть ще менш доступними.
Автори FT зазначають, що до обрання Сі ще в 2012 році в державному бюро статистики КНР можна було знайти масу відкритих та постійно оновлюваних даних. Однак вже у 2016 році більше половини показників, які публікувало державне бюро та муніципалітети КНР, були просто закриті. Таке рішення можна пояснити не тільки бажанням домалювати статистику, але й “необхідним” для підготовки до війни за Тайвань. Сі, як і його друг Путін, так само бачить успіх свого правління не в покращенні життя власних “громадян” (хоча тут доречніше було б казати “рабів“, бо у громадян є права та свободи), а в територіальній експансії. Попри те, що КНР поки активно не втручається у війну з Україною, напрям руху її диктатора до ізоляції натякає, що одного дня все може різко змінитися.
До слова, у відео про звіт Госплану на каналі Останнього Капіталіста, до якого я робив сценарій, я теж вказував на проблему КНР, посилаючись на дослідження Мартінеса (була згадана у статті FT) та відео з каналу Money&Macro. Там автори зазначили, що економіка КНР може бути набагато меншою, ніж говорить офіційна статистика. Зазначу, що модель, яку вони використовували, заснована на зображеннях нічного освітлення держав з космосу. Така модель є вельми сміливою, але, як зазначає у висновках Мартінес, збільшення нічного освітлення корелює з офіційними даними стосовно зростання ВВП, які публікують країни демократій. При цьому дані, які публікують автократії, та освітлення їхніх держав не мають такої кореляції. Звісно цю модель можна критикувати і цілком справедливо, що, власне кажучи, часто робили фанати «китайського шляху в совок». Втім, даним Financial Times вже важко щось протиставити.
А що з тими даними, які публікують? Тут досить цікава історія. Зокрема у статті The New York Times є дуже цікавий коментар Дерека Сіссорса, старшого наукового співробітника Американського інституту підприємництва у Вашингтоні, який зазначив:
... раніше йому вдавалося отримувати відповіді китайських чиновників про те, як розраховується статистика інвестицій (прим.: капіталовкладень тощо.). Але в останні кілька років вони вже не хочуть обговорювати свої дані.
Такий підхід не є чимось дивним для автократій - достатньо згадати лише епоху СССР, який малював статистику ударними темпами. Стимул недемократичних режимів тут досить простий: якщо цифри будуть поганими, у людей можуть виникнути питання на кшталт “а куди ми рухаємося?“. А відповідь на це питання можуть дати люди, які спробують “підсидіти“ режим. Простими словами, коли легітимність влади базується не на демократичній традиції, вона завжди буде намагатися втримати владу будь-якою ціною.
Автократи будують свою легітимність довкола міфічного образу і достатньо, аби в нього вірила лише невелика частина населення та силовий апарат. Тому, прихильники диктатури, будьте обережні зі своїми бажаннями, бо дуже легко знайти “сильну руку” та “міцного господарника”, а от позбутися його потім набагато складніше.
BY Konkretyka
Share with your friend now:
tgoop.com/Konkretyka/1206