tgoop.com/berriesbooks/320
Last Update:
#Прочитане2025
Я не покладала жодних надій на цю книжку й, мабуть, це навіть добре.
Знаєте, от бувають книжки важкі для сприйняття чи то стилем написання, чи то темою, але читаються вони із задоволенням, навіть якщо нескінченно довго? Я прочитала цю книжку майже повністю за день. Проте вище написане не про неї. “Білу кімнату” я дочитала до кінця, лишень аби зрозуміти чи правильно я вгадала задум та кінцівку. Моментами у мені щось відгукувалось, але, якби це риторично не звучало і не було тавтологією, це були відгуки вражень від дочитаних того ж дня “Арабесків” Жадана.
“Це історія про горе” - перший, за словами авторки, задум цієї книжки. Проте для мене він виявився чи не єдиним помітним тут. Я співпереживала парі головних героїв й як раз таки лише їхні взаємодії подекуди викликали бажання не закидати цю книжку в dnf. Але навіть горе, яке умовно можна назвати центральним, і навколо якого будувався сюжет не викликало у мене ні суму, ні глибоких емоцій. Якщо ви вже читали, то зрозумієте, що я матиму під словами “та вчителька” й роздумами головної героїні про її майбутнє, бо це було єдиним, що я відчула. Хоча в моєму випадку, я можу сказати, що такі роздуми час від часу бувають близькими кожному з нас і от саме в період прочитання “кімнати” я мала на думці схожі переживання.
Окремим пунктом я виділю те, як ця книжка написана, бо здається, що через редактуру чи вичитування книжка не проходила. Речення занадто заплутано написані й ти продираєшся крізь них. (історія з реченням явно не забужківська)
У підсумку: мені на 2.5 / 5
Задум може ще куди не йшов, проте реалізація, на мою думку, далеко не найкраща. Скажімо так, не в кожній книжці має бути загадка чи неочікувана розвʼязка, проте тут же вона була…. Але як тільки ти розумієш у чому задум, зупинившись на відмітці у 20-30% книжки, читати далі стає нецікаво:(