tgoop.com/dystopiatreeofbooks/762
Last Update:
Насправді я що маю сказати.
Для багатьох книг ярлик "Велична історія кохання" їх тільки псує. Особливо коли ми говоримо про класику.
Колін Маккаллоу, "Ті, що співають у терні"
Здається, в цій історії ніхто нікого не любив, крім ферми. І овець. Вівцям тут взагалі зашибумба.
Насправді це оцей самий тип класичних романів, коли ніхто нікуди не поспішає, всі вже всюди запізнилися, жевуть жеття на фермі, вирощують овець, десь на тлі придумують собі драму, щоб відволіктися від овець. Читати як історію кохання? Так собі ідея. Читати як історичку про австралійську ферму початку 20 століття? Дайте ще, бо це кайфово. Таке вже воно неспішне, таке віддалене в часі, що це просто мед на душу. Тут вам дуже по гейськи збирають цукрову тростину, тут овець стрижуть, там дощ іде, десь на тлі Меггі драматично страждає від нерозділеного кохання (а радше підліткової обсесії, яку не змогла у здоровому вигляді перерости) в форматі "Зараз ще трохи попашемо, а там пару хвилин між вівцями і вечерею подраматизуємо". До отця Ральфа я все ж маю пару питань, але... фіг з тобою, чел, ти повівся як нормальний і сам до неї не ліз, тому якщо раптом когось хвилювало, то всьо ок.
Але для мене головним стало саме те, що це дуже, дуже, ДУЖЕ некваплива історія. Я люблю хороші неквапливі родинні саги і все довкола них, це дуже допомагає мені відволіктися, і "Ті, що співають у терні" - це воно.
А ніяка не "велика історія кохання"
BY Дистопія: Дерево книг🇺🇦🏳🌈
Share with your friend now:
tgoop.com/dystopiatreeofbooks/762